21 травня 2025 року справа №320/4612/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частини усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 у період з 26.08.2022 по 17.08.2023;
зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частини усіх видів грошового забезпечення (основне, надбавки, доплати, премії та інші), що були нараховані військовослужбовцю ОСОБА_4 , у період з 26.08.2022 по 17.08.2023, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зникненням безвісти та загибеллю ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частини усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 у період з 26.08.2022 по 17.08.2023.
Судом встановлено, що 01.08.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внесено актовий запис про шлюб №1642 та видано свідоцтво про шлюб.
Від спільного шлюбу у позивача з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2019 у справі № 753/4417/19 шлюб між позивачем та ОСОБА_1 розірвано.
У подальшому ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 .
Спільна донька позивача та ОСОБА_1 залишилася проживати разом з позивачем.
Кагарлицьким районним судом Київської області 09.11.2022 року видано судовий наказ №368/1048/22, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі однієї четвертої всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
У той же час наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.03.2022 №25 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 призвано для проходження військової служби відповідно до мобілізаційного плану та направлено до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_9 АДРЕСА_1 .
Згідно з приписом командира ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 12.04.2022 №144 ОСОБА_1 вибув з розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.
Наказом головнокомандувача ЗСУ від 12.04.2022 №410 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено командиром евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону НОМЕР_2 окремої механізованої бригади сухопутних військ ЗСУ.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2022 №2 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та він приступив до виконання військових обов'язків.
Як стверджує позивач, під час проходження військової служби, у серпні 2022 року ОСОБА_1 перестав виходити на зв'язок, у зв'язку з чим позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання сповіщення щодо військовослужбовця.
Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.09.2022 №2674, яке отримувала третя особа, ОСОБА_1 було визнано зниклим безвісти 26.08.2022 при захисті суверенітету та незалежності України (в м. Мар'їнка Донецької області).
Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.10.2022 №3377 позивачу повідомлено, що сповіщення про факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_1 було вручено його офіційній дружині, тобто третій особі.
У подальшому смерть ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби в АДРЕСА_2 підтвердилася та на підставі лікарського свідоцтва про смерть №224 від 17.08.2023 року було видане свідоцтво про смерть ОСОБА_1 від 17.08.2023 року.
Отже, на переконання позивача, у період з 26.08.2022 року по 17.08.2023 року ОСОБА_1 вважався зниклим безвісти. У зазначений період грошове забезпечення ОСОБА_1 отримувала його дружина, тобто третя особа.
Згідно Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 22.08.2023 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач зверталася до відповідача з вимогою виплатити на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошового забезпечення ОСОБА_1 , проте відповідач відмовив позивачу у виплаті листами від 02.12.2023 року №1461/фес та від 18.12.2023 року №1541/фес.
Відповідно до вказаних листів відповідач повідомив наступне: «згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України), пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 та розділом XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено чіткий перелік членів сімей зазначених військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення здійснюється з урахуванням положення статей 46, 70 та 71 Закону України "Про виконавче провадження"; виплата аліментів та виплата частки грошового забезпечення за Законом України - є різними видами виплат. Тобто особи, які отримують аліменти з грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця та у разі набуття права за черговістю на виплату частини грошового забезпечення за Законом України, отримують кожну із цих виплат окремо.
Зазначимо, що військова частина не володіє інформацією щодо усної домовленості між військовослужбовцями та третіми особами, якщо дана інформація не може бути отримана з задокументованих джерел.
Військова частина для здійснення виплат керується виключно підтверджуючими документами перелік яких встановлено чинним законодавством України.
Оскільки військовослужбовця ОСОБА_1 згідно рішення суду про визнання "померлим", а пізніше тіло було ідентифіковано за допомогою аналізу генного матеріалу, визнано померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 . Довідку про доходи лейтенанта ОСОБА_4 буде надано до дня смерті.
Наголошуємо, що згідно поданих документів до військової частини законним представником ОСОБА_4 являється його дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане 12.02.2022 року.
Поряд з тим, відповідно до виданого Дарницьким відділом ДВС м. Києва Виконавчого провадження НОМЕР_4 від 30.1 1.2022 року стягувалися аліменти з ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відрахування аліментів здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" та Постанови від 11 листопада 2022 року № 1263 "Про внесення зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". Відповідні відрахування аліментів були здійснені до моменту визнання військовослужбовця загиблим.
Зазначимо, що згідно Цивільного кодексу України книги Шостої про Спадкове право глава 84 "Загальні положення про спадкування" ст. 1227 зазначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зауважимо, що нарахування та виплата грошового забезпечення, додаткової винагороди та всіх одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 з моменту зникнення безвісти до моменту зміни статусу на "загиблий", а саме з 26 серпня 2022 року по 17 серпня 2023 року, не являються об'єктом спадкової маси та не входять до складу спадщини, оскільки дані виплати здійснювалися законній дружині відповідно Постанови від 30 листопада 2016 р. №884 та Наказу МОУ від 07.06.2018 №260, а на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 були нараховані та виплачені аліменти згідно виконавчого провадження від 30.11.2022 р.
Наголосимо, що військова частина не зобов'язана знати фактичне місця проживання нині загиблого військовослужбовця, оскільки місце реєстрації та місце фактичного проживання можуть відрізнятися. Виявлення місця проживання не входить до обов'язків військової частини, а цим займаються відповідні органи. Але разом з тим, під час розгляду справи про встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно доводити факт спільного проживання, наявності спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків притаманних подружжю.».
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 6 статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Поряду № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку №260).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок № 884).
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884 Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Відповідно до пункту 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , відмовлено у виплаті частини усіх видів грошового забезпечення (основне, надбавки, доплати, премії та інші), що були нараховані батьку військовослужбовцю ОСОБА_4 , у період з 26.08.2022 по 17.08.2023, а також одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зникненням ним безвісти та загибеллю з тих підстав, що малолітня дитина від першого шлюбу згідно чинного законодавства не відноситься до переліку членів сімей військовослужбовців, які зникли безвісті або загинули та яким здійснюється виплата грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у пункті 7 Порядку № 884 між частинами речення щодо виплати грошового забезпечення дружині (чоловіку) та особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців застосовано слово «також», що доводить, що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, так само рівними частками отримують неотримане до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення загиблого військовослужбовця.
Однак, суд зазначає, що пункт 7 Порядку № 884 встановлює чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця, а саме його дружині (чоловіку). У разі якщо її (його) немає, то вказано перелік осіб, які мають право на таку виплату, та черговість. Словосполучення «а також» стосується інших членів сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні, тобто у разі відсутності дружини (чоловіка) військовослужбовця, а не разом з нею (ним).
З матеріалів справи вбачається, що також не заперечується позивачем, що грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 було виплачено його дружині ОСОБА_3 .
Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті частки від усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_4 за період з 26.08.2022 по 17.08.2023.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верхового Суду від 30.09.2024 у справі №560/16370/23.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.