21 травня 2025 року справа №320/38969/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
у серпні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (Управління, Управління соціального захисту, УСЗН Дарницької РДА).
Просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 29.04.2024 № 01-05/2725 «Про надання інформації», щодо відмови у призначенні та виплаті з 01.03.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі;
- зобов'язати УСЗН Дарницької РДА призначити та виплатити їй допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 20.03.2022 № 322 (у редакції постанови КМУ від 11.07.2023 № 709) з 01.03.2024 по 31.08.2024.
Ухвалою суду від 26.08.2024 провадження у справі відкрито, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО), однак за наслідками розгляду її заяви про призначення і надання допомоги на проживання ВПО з 01.03.2024 відповідачем надано формальну відмову. Звертала увагу, що Управлінням соціального захисту не враховані мета такої допомоги і життєві обставини позивача. Пояснила, що не працює, оскільки самостійно виховує і доглядає неповнолітню дитину з інвалідністю; вперше через воєнні дії разом із дочкою виїхали з постійного місця проживання (м. Дружківка) у 2014 році, а у 2017 році повернулися до м. Дружківка, де перебували до березня 2022 року. Наголошувала, що у такий період допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам не отримувала. Зазначила, що після повномасштабної агресії російської федерації була змушена разом із донькою повторно виїхати з м. Дружківка і після прибуття у м. Київ повторно взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що правові підстави для призначення відповідної допомоги відсутні, оскільки позивач після 01.01.2022 не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих; так як за інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 з 18.05.2015 по 18.04.2022 перебували на обліку в управлінні соціального захист населення Броварської районної державної адміністрації Київської області і 18.04.2024 зняті з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання.
У відповіді на відзив позивач вказала на помилковість позиції УСЗН Дарницької РДА про відсутність факту повторного переміщення з відповідних територій, оминаючи обставини її виїзду з м. Бровари до м. Дружківка з 2017 року по березень 2022 року та ігноруючи подані ОСОБА_1 документи, і посилається лише на відомості з Єдиної інформаційної бази даних про облік внутрішньо переміщених осіб, без надання доказів в підтвердження цього. Наголосили і на тому, що відповідач не надав підтвердження отримання позивачем допомоги на проживання або ж іншої допомоги від органу соціального захисту в м. Бровари Київської області, як і доказів проживання у м. Бровари у відповідний період.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується примірником паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.18-20).
Як видно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, свідоцтва про народження, посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є матір'ю-одиначкою, яка виховує неповнолітню дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23, 24, 27).
Як вбачається із довідки від 21.11.2014, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу цією ж датою із фактичним місцем проживання/перебування - АДРЕСА_1 (а.с.21).
При цьому, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зазначала, що у подальшому, у 2017 році, повернулася до постійного місця проживання в м. Дружківка Донецької області, де перебувала до березня 2022 року; у цей же час не отримувала допомогу внутрішньо переміщеним особам.
На підтвердження повернення у 2017 році до постійного місця проживання у м. Дружківка Донецької області, і перебування там до березня 2022 року надала: довідки УСЗН Дружківської міської ради від 27.08.2019 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні і отримує допомогу на одну дитину одиноким матерям, державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям із зазначенням сум виплаченої допомоги (а.с.34-36); довідку Управління СЗН Дружківської міської ради від 22.09.2020 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 01.07.2020 по 31.12.2020 і отримує державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім'я (а.с.37); декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, оформлені у 2018 році у комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дружківка» (а.с.29-30), документи стосовно проходження медичного обстеження у м. Дружківка ОСОБА_2 (а.с.46) та примірник індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_2 із печаткою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Дружківка» (а.с.38-45); довідку навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ст. - дитячий садок» №3 Дружківської міської ради від 01.05.2024 №101, у відповідності до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03.09.2018 по 29.05.2020 відвідувала дошкільну групу №1 навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ст. - дитячий садок» Дружківської міської ради, з 01.09.2020 була зарахована до 1-А класу цього закладу, станом на дату видачі довідки навчається у 4-А класі за дистанційною формою навчання (а.с.48).
Перераховані документи датовані періодом з 2017 по 2020 роки і видані офіційно державними та недержавними установами, які мають місцезнаходження у м. Дружківка Донецької області.
Позивач пояснила, що у період перебування у м. Дружківка допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам не отримувала. Також зазначила, що після початку повномасштабної агресії російської федерації була вимушена знову виїхати з м. Дружківка, і після прибуття у м. Київ вона та її неповнолітня дочка повторно були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.
Так, 19.04.2022 ОСОБА_1 видано довідку №3002-5001171664 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.22).
18.04.2022 ОСОБА_2 видано довідку №3002-5001171853 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.25).
28.03.2024 ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації звернулася із заявою про призначення (надання) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.50, 76-79).
30.04.2024 отримала СМС-повідомлення про отримання ЦНАПом результатів розгляду справи 61064-088450366-351-30 (а.с.51).
У подальшому ОСОБА_1 отримала відповідь Управління, оформлене листом від 29.04.2024 № 01-05/2725 «Про надання інформації», де зазначалося про перебування її на обліку у цьому Управлінні з 18.05.2015 як ВПО і те, що місто Київ не належить до територіальної громади, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні; зроблено висновок, що за таких обставин правові підстави для призначення допомоги на проживання з 01.03.2024 відсутні, оскільки після 01.01.2022 позивач не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (а.с.52-52зв.).
Суд наголошує, що єдиним доказом, який надано відповідачем на підтвердження того, що позивач не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, є історія руху по РНОКПП НОМЕР_2 (належить ОСОБА_1 ), де зазначено наступне: УПСЗН Броварський район Київська область, ОСОБА_1 , стан - знята з обліку, подана - 18.05.2015, взята на облік - 18.05.2015, знята з обліку - 18.04.2022, вибув в інший район; Київ, ОСОБА_1 , стан - діюча, подана - 18.04.2022, взята на облік - 19.04.2022 (а.с.82).
Більше того, за наданою відповідачем інформацією із Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомог за РНОКПП НОМЕР_2 (належить ОСОБА_1 ) позивач отримувала у м. Дружківка допомогу одиноким матерям (01.12.2017 - відкрита, 01.06.2022 - закрита; державну допомогу особам з інвалідністю (12.12.2017 відкрита; 30.11.2022 - закрита); державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (01.01.2018 відкрита; 01.07.2022 - закрита) (а.с.82).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
За визначенням у статті 1 Закону України №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У цій же статті закріплено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
За положеннями статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
За змістом статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
За змістом статті 4-1 Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Як закріплено у частинах другій та третій статті 7 цього ж Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання (стаття 9 Закону №1706-VII).
22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332).
Цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
За нормами пункту 2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
У відповідності до пункту 3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики.
За правилами пункту 5 Порядку №332 допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:
які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;
у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.
Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення.
Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.
У відповідності до пункту 5-1 Порядку №332 із 1 грудня 2023 р. допомога непрацюючій особі працездатного віку призначається з місяця звернення.
Непрацююча особа працездатного віку протягом трьох місяців з дня призначення допомоги повинна сприяти своїй зайнятості (згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про зайнятість населення») шляхом працевлаштування/реєстрації як фізичної особи - підприємця/взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/подання заяви для отримання допомоги на здобуття економічної самостійності/мікрогранту/гранту на створення або на розвиток власного бізнесу/ваучера на навчання або набути статусу безробітного.
Якщо особа не сприяла своїй зайнятості або не набула статусу безробітного протягом трьох місяців з дня призначення допомоги, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає після закінчення тримісячного строку.
Державна служба зайнятості надає 5 числа кожного місяця Мінсоцполітики відомості про осіб (з числа отримувачів допомоги), узятих на облік як таких, що шукають роботу, шляхом електронної інформаційної взаємодії (за технічної можливості).
Виплата допомоги непрацюючому працездатному отримувачу припиняється в разі нездійснення ним заходів для забезпечення своєї економічної самостійності, передбачених в абзаці другому цього пункту.
Вимоги цього пункту не застосовуються, зокрема, до особи, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку.
За змістом пункту 13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично:
особам, які втратили працездатність, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;
особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;
дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, а також батькам-вихователям і прийомним батькам.
У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.
Іншим членам сім'ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.
За нормами пункту 13-2 цього ж Порядку для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.
На підставі з'ясованих у справі обставин і наведених правових норм, суд приходить до наступних висновків.
Як вже зазначалося вище, єдиною підставою для відмови у призначенні допомоги на проживання з 01.03.2024 у спірному випадку стало твердження про те, що ОСОБА_1 після 01.01.2022 не була переміщена (повторно переміщена) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
У той же час, на підтвердження цього Управління надало лише історію руху по РНОКПП НОМЕР_2 (належить ОСОБА_1 ), де зазначено наступне: УПСЗН Броварський район Київська область, ОСОБА_1 , стан - знята з обліку, подана - 18.05.2015, взята на облік - 18.05.2015, знята з обліку - 18.04.2022, вибув в інший район; Київ, ОСОБА_1 , стан - діюча, подана - 18.04.2022, взята на облік - 19.04.2022 (а.с.82).
Інших доказів відсутності факту переміщення (повторного переміщеня) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією - не подано.
При цьому, із наданих Управлінням соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації даних із Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомог за РНОКПП НОМЕР_2 (належить ОСОБА_1 ) видно, що позивач отримувала у м. Дружківка (Донецька область) допомогу одиноким матерям (01.12.2017 - відкрита, 01.06.2022 - закрита; державну допомогу особам з інвалідністю (12.12.2017 відкрита; 30.11.2022 - закрита); державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (01.01.2018 відкрита; 01.07.2022 - закрита); тобто відповідні допомоги з кінця 2017 року по 2022 рік виплачувалися Управлінням СЗН Дружківської міської ради, довідки про що додавала до позовної заяви ОСОБА_1 .
Отже відповідна допомога виплачувалась ОСОБА_1 у зазначений період виключно УСЗН Дружківської міської ради (а не органом соціального захисту, розташованим у м. Бровари Київської області).
Крім того, позивач надала докази перебування у період з 2017 по березень 2022 року у м. Дружківка Донецької області, зокрема стосовно отримання медичних і освітніх послуг у відповідний період у м. Дружківка Донецької області, а також отримання грошової допомоги від органу соціального захисту, розташованого у м. Дружківка Донецької області.
Як видно із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Дружківська міська територіальна громада (код UA14120030000057882) з 24.02.2022 віднесена до території виникнення можливості бойових дій і по час винесення рішення у справі.
Також суд враховує мету призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зокрема забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У той же час, оскаржуване рішення про відмову у призначенні та виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у випадку, який розглядається, не відповідає наведеним критеріям.
Із урахуванням викладеного, суд констатує обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем згідно квитанції від 15.08.2024 (а.с.17) сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн., тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 1211,20 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, оформлене листом від 29.04.2024 № 01-05/2725 «Про надання інформації», щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті з 01.03.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, з 01.03.2024 по 31.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37447984; місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське шосе, 176-Г).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.