про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
20 травня 2025 року м. Київ № 320/18312/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із заявою про усунення недоліків, поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлення провадження у справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі № 1000-0207-8/36121 від 18.03.2025, у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі, не нижчому за 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 07 липня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, та здійснювати виплату пенсії у такому розмірі надалі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28 квітня 2025 року до Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заяву про усунення недоліків, поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлення провадження у справі.
Розглянувши вищезазначену заяву, суд зазначає наступне.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що триваюча пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень не є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, враховуючи те, що позивач знав про нездійснення перерахунку та виплати пенсії після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року.
За змістом позовних вимог позивач просить суд, зокрема: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі, не нижчому за 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 07 липня 2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, та здійснювати виплату пенсії у такому розмірі надалі.
Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається позивач, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини 3 статті 54 цього закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Водночас у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує на те, що позивач дізнався про можливе порушення свої прав лише після формування чіткої судової практики та негайно вчинив дії для захисту своїх прав.
Разом із тим такі посилання представника позивача як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд вважає безпідставними, оскільки строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Аналогічні правові висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 540/5397/21, від 14 грудня 2023 року у справі № 540/5398/21.
Так, у вказаних справах суд касаційної інстанції зазначив, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Таким чином, саме з 08 липня 2021 року (тобто через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року) виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, а тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Однак із цим позовом позивач звернувся до суду лише 11.04.2025, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України (пропуск строку становить понад чотири).
Окремо суд вважає за необхідне наголосити і на тому, що звернення до відповідача із заявою про відшкодування матеріальної шкоди та отримання відповіді на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Верховний Суд в своїй постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин подання позивачем у квітні 2025 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням дій відповідача щодо здійснення виплати державної пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі, не нижчому за 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 07 липня 2021 року по 10 жовтня 2024 року, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду висновки Європейського суду з прав людини.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, має намір відновити порушені, на її думку права, шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 07.07.2021, а з цим позовом звернулася до суду лише 11.04.2025, тому, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення з цим адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог за період з 07 липня 2021 року по 10 жовтня 2024 року і не надала до суду належного обґрунтування та доказів щодо його поновлення.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
З огляду на викладене позовну заяву належить повернути в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 за період з 07 липня 2021 року по 10 жовтня 2024 року.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 169, частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 за період з 07 липня 2021 року по 10 жовтня 2024 року повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви і додані до неї документи надіслати позивачу.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядок, визначений статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.