21 травня 2025 року № 320/10674/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дій відповідача, що виявились у відмові проведення медичного огляду ВЛК позивача;
- зобов'язати відповідача повторно провести ВЛК в умовах ГВКГ (Головний військовий клінічний госпіталь) стану здоров'я позивача з повним обстеженням, за необхідності в умовах стаціонару на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач за результатами попереднього огляду військово-лікарською комісією 09.03.2023 був визнаний обмежено-придатним до військової служби строком на 1 рік, а отже підлягав повторному огляду з 09.03.2024, проте його спроби домогтися такого огляду були проігноровані військовою частиною, у якій позивач проходив службу. У зв'язку із цим позивач звернувся із заявою до відповідача, до якої додав відповідні документи та просив провести повторний огляд його стану здоров'я для визначення ступеня придатності до військової служби, проте відповідач відмовив у такому огляді.
Вважаючи таку відмову безпідставною та такою, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся за захистом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі № 320/10674/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі “Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (повний вік 59 років), є військовослужбовцем, майором Збройних Сил України.
10.01.2025 позивач подав заяву начальнику Центральної військово - лікарської комісії (далі - ЦВЛК) м. Києва в якій просив надати можливість пройти ВЛК (повторне), оскільки за результатами попереднього огляду військово-лікарською комісією 09.03.2023 позивач був визнаний обмежено-придатним до військової служби строком на 1 рік.
До заяви позивач додав відповідні підтвердні документи на підтвердження його стану здоров'я та відповідних діагнозів, що були йому поставлені з моменту проведення попереднього огляду. Копії заяви та відповідних документів позивач додав до адміністративного позову.
Позивач у листі також посилається на ігнорування його численних звернень з аналогічною вимогою до керівництва військової частини, у якій він проходить службу.
У відповідь позивач отримав лист-відмову у проведенні медичного огляду ЦВЛК від 16.01.2025 р. за № 598/9/1446, а також лист № 598/9/3405 від 06.02.2025 року, яким позивачу на його повторне звернення повідомлено, що відповідь на його попередній лист вже було надано. Копії листів містяться в матеріалах справи.
З огляду на зміст цих листів, відповідач відмовив позивачу, посилаючись на вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі - Положення), а також з огляду на факт того, що висновок попереднього медичного висновку стосовно позивача і його обмеженої придатності до військової служби був чинним протягом 12 місяців з 09.03.2023, тобто до 09.03.2024, а тому станом на момент надання відповіді (16.01.2025) відповідний висновок не є дійсним, а отже у відповідача обов'язок направлення позивача на повторний медичний огляд.
Окремо відповідач у листі зазначає, що з огляду на зміст доданих до заяви позивача копій медичних документів, в них не вбачається захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність позивача до військової служби.
З такою відповіддю (відмовою) відповідача позивач не погоджується, вважає її протиправною, оскільки поза увагою були залишені його захворювання і діагнози як військовослужбовця і відносно нього так і не було здійснено повторного медичного огляду, який на думку позивача є обов'язковим за таких обставин. Вказане стало причиною звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду.
Приписами статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 13 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402)
Згідно п. 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 ( в редакції на час виникнення спірних відносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
В пункті 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 наведені основні завдання військово-лікарської експертизи, а саме:
добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
підготовка кадрів для військово-лікарських комісій;
формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку доПорядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.
Пунктом 2.1 глави 1 розділу І Положення № 402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
За підп. 2.5.1. п. 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК, належать, зокрема гарнізонні ВЛК.
Госпітальні ВЛК створюються при медичних (лікувально-діагностичних) центрах, у тому числі розвідувального органу Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Госпітальні ВЛК також створюються при санаторно-курортних закладах (реабілітаційних госпіталях) у системі Міністерства оборони України, а також при інших закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, де обстежуються і лікуються військовослужбовці.
За потреби при закладах охорони здоров'я (установах) може бути створено декілька позаштатних постійно діючих госпітальних ВЛК, у тому числі за клінічними профілями (підп. 2.6.1 п. 2.6. глави 2 розділу І Положення №402).
Підпунктом 2.6.3 п. 2.6 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається, зокрема, проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення.
Згідно з підп. 2.6.4. п. 2.6 глави 2 розділу І Положення №402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.
При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, в тому числі військовослужбовців до військової служби.
За п. 6.4 глави 6 розділу ІІ Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи).
Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи . Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки. (п. 6.5, п. 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення №402).
Пунктом 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Голова та члени ВЛК вносять до реєстру ЕСОЗ відповідні записи, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ.
Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.
За п. 6.9. глави 6 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 1.2. глави 1 розділу І Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Так, відповідно до пункту 10 таблиці медичний огляд резервістів, військово-зобов'язаних, які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється ВЛК ТЦК та СП, гарнізонними (госпітальними) ВЛК, згідно з графами ІІ, ІІІ Розкладу хвороб (залежно від військового звання) та Таблицями "Б", "В", "Г" додаткових вимог до стану здоров'я (п. 1.4 глави 1 розділу І Положення №402).
Відповідно до частин 1-2 пункту 20.1 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій (пункт 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402).
За п. 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 визначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема,:
а) "Придатний":
до військової служби;
б) "Непридатний":
до військової служби з виключенням з військового обліку.
до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану).
Постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається під час дії воєнного стану на підставі статей 2б, 7, 11, 12г, 13г, 24, 32, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 76б, 77б, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців ( підп. «б» п. 20.3 глави 20 розділу II Положення №402).
За п. 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК). Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: а) на військовослужбовців - у медичну книжку, у довідку ВЛК (свідоцтво про хворобу).
Відповідно до статті 35 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, наявність у військовослужбовця встановленого діагнозу « хвороба / синдром Меньєра » з переліку захворювань: «Н81-Н83.2: H81-H83.2 хвороби внутрішнього вуха, порушення вестибулярної функції, хвороба/синдром Меньєра, ураження центральних і Периферичних віллілів вестибулярного аналізатора» - є підставами для визначення таких військовослужбовців непридатними до військової служби в мирний час та обмежено-придатними у військовий час.
Суд не може належним чином оцінити зміст медичних документів, поданих позивачем стосовно медичних висновків про стан його здоров'я, оскільки за правовими висновками Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п.3.13 глави 3 розділу II Положення №402.
З огляду на це суд зазначає, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі розгляду суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Згідно вимог абзацу 7 пункту 1.10 глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов?язково проводиться у разі, коли за результатами медичного обстеження захворювання ( наслідки травми, поранення, контузії , каліцтва ), які зумовлюють непридатність до військової служби.
Водночас, згідно п. 6.1 глави 1 розд. ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402: "Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться : прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров?я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою. визначеними цим Положенням."
Аналіз вищезазначених норм в сукупності дає підстави вважати, що Центральна ВЛК Збройних Сил України (відповідач) не ініціює направлення на медичний огляд сама по собі. Відповідач уповноважений проводити експертизу на підставі направлення, яке має видати один із перелічених у п. 6.1 глави 1 розд. ІІ Положення суб'єктів.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що Центральна ВЛК ЗСУ не має законних підстав здійснювати медичний огляд (ВЛК чи експертизу) без відповідного направлення.
Водночас, ЦВЛК ЗСУ також не є органом, що має самостійно вирішувати питання направлення позивача на ВЛК.
Суд окремо звертає увагу, що норма, на яку посилається позивач (підпункт 1.10 глави 1 Розділу ІІ Положення) передбачає проведення медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби саме госпітальними (гарнізонними) ВЛК, але не Центральною ВЛК.
Відповідно до пункту 2.3.1 Розділу І Положення ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Водночас госпітальними (гарнізонними) ВЛК, відповідно до пункту 2.5 Положення, є військово-лікарські комісії нижчого рівня, які належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.
Суд звертає особливу увагу на те, що позивач у своєму позові неодноразово стверджував, що його звернення до керівництва з проханням проведення медичного огляду були проігноровані, проте позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження таких обставин, зокрема, ним не було додано жодного такого звернення чи доказів його направлення своєму безпосередньому керівнику чи вищому керівнику або органу.
З огляду ж на такі твердження позивача, йому належало б оскаржувати саме дії керівництва військової частини, що уповноважене на направлення позивача на відповідний медичний огляд за його вмотивованою заявою, за умови ігнорування керівництвом відповідних звернень чи наданої керівництвом відмови.
Зазначена вище норма узгоджується також з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), затвердженого Законом України № 548-XIV.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Аналіз вищевказаних норм у сукупності дає підстави стверджувати, що позивач порушив вказані вимоги, звертаючись напряму до відповідача зі своїми вимогами, не звернувшись попередньо з відповідним рапортом до свого безпосереднього керівника.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вказані норми законодавства створюють конкретний порядок дій у подібних ситуаціях. Відповідний порядок має бути обов'язково дотриманий, чого позивач не виконав.
Першочергово позивач мав звертатися з відповідним рапортом до свого керівника, а у випадку ігнорування або відмови з його боку - оскаржувати його дії чи бездіяльність, натомість позивач оскаржує відмову відповідача, до якого фактично не міг звертатися з подібними зверненнями в обхід свого безпосереднього командира.
Відтак, відповідач не уповноважений проводити медичний огляд (ВЛК) стосовно позивача, не маючи на те достатньої підстави - відповідного направлення.
Також суд звертає увагу, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 №3621-ІХ (далі - Закон № 3621-ІХ) не поширюється на позивача з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону № 3621-IX, громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев?яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Позивач посилався на вимоги Закону, вважаючи, що він обов'язково мав бути направлений на повторний медичний огляд, оскільки був визнаний обмежено-придатним.
Водночас відповідний закон набрав чинності лише 04.05.2024, тобто через майже 2 місяці з моменту того, як довідка позивача про його обмежену придатність втратила чинність. Закон не має зворотної дії в часі, а відтак обов'язкового повторного огляду позивача на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало.
Таким чином суд має достатні підстави вважати, що відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні медичного огляду військовослужбовця, Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення направити сторонам (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.