20 травня 2025 року № 320/26779/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №73488022 від 04.12.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бахрушиним А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67157520 з примусового виконання виконавчого листа по справі №826/1336/17, виданого 20.09.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідно до якого зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таким вкладникам, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: зокрема ОСОБА_1 за договором № 26200003193462 від 01 квітня 2016 року банківського рахунку фізичної особи на суму - 195 021, 44 грн.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №67157520 від 18.10.2021, згідно якої з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стягнуто на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) виконавчий збір у розмірі - 24 000, 00 грн.
04.12.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Є.І. відкрито виконавче провадження ВП № 73488022 з примусового виконання виконавчого документа - постанови № 67157520 виданої 18.10.2021 року Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) суми виконавчого збору у розмірі 24 000, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно- правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено вимоги до виконавчого документа.
Зокрема, частиною 1 вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначається, зокрема, строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі пропуску встановленого законом строку пред'явлення.
Отже, виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, при цьому, пред'явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.
Статтями 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ обов'язково повинен містити строк пред'явлення до виконання, який переривається у разі його пред'явлення. Під час перевірки законності постанов про відкриття виконавчих проваджень суди повинні в першу чергу досліджувати чи подані виконавчі документи у межах такого строку. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №826/7974/17.
Як вже зазначалось, у постанові державного виконавця ВП № 67157520 від 18.10.2021 року про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі - 24 000,00 грн. на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення; строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суд зазнає, що строк пред'явлення необхідно обраховувати із дати прийняття цієї постанови, отже, останній день для пред'явлення постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору - 18 січня 2022 року. Водночас, оскаржуване виконавче провадження відкрито 04 грудня 2023 року, тобто поза межами визначеного строку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.08.2022 по справі № 580/1953/21 в якій зокрема зазначено: «Із матеріалів справи вбачається, що у постанові про стягнення виконавчого збору від 28 лютого 2020 року, який є виконавчим документом, вказано тримісячний строк пред'явлення до виконання. Враховуючи правовий висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 320/6360/18, строк пред'явлення необхідно обраховувати із дати прийняття цієї постанови, отже, останній день для пред'явлення - це 29 травня 2020 року. Спірне виконавче провадження відкрито 04 березня 2021 року, тобто поза межами визначеного строку.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд констатує незаконність постанови про відкриття ВП № 64724096 від 04 березня 2021 року, оскільки вона не відповідає вимогам статей 4, 12 Закону №1404-VІІІ».
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки у відповідності до вимог пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач був зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу у разі пропуску встановленого законом строку пред'явлення, що мало місце, а не виносити оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження.
Водночас, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо невірного зазначення у постанові про стягнення виконавчого збору розміру такого збору, оскільки таке рішення відповідача не становить собою предмет доказування у даній справі.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин вимог пункту 10.2 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає таке.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Водночас, у даній справі кінцевий строк пред'явлення виконавчого документа - постанови №67157520 від 18.10.2021, як вже зазначалось, припадає на 18 січня 2022 року, коли ще не було введено в Україні воєнний стан (24 лютого 2022 року), а тому дія пункту 10.2 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» на даний виконавчий документ не поширюється, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними протилежні доводи відповідача.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №73488022 від 04.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені останнім судові витрати у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Колеснікова І.С.