Справа № 372/4182/24
Провадження № 2-601/25
12 травня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Рабчуна Р.О.,
при секретарі судових засідань Редька Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
30 липня 2024 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що позивачка є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням. Вона не має можливості самостійно пересуватися, потребує постійного стороннього догляду, пересувається виключно за допомогою інвалідного візка, а її чоловік, який сам переніс інсульт, здійснює за нею догляд. Стан здоров'я позивачки фактично відповідає критеріям встановлення І групи інвалідності, що дало б змогу отримувати вищу пенсію та розширений обсяг соціальних гарантій.
Позивачка зверталася через свого племінника - ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», з яким укладено декларацію із сімейним лікарем - ОСОБА_3 , із проханням сприяти в організації дистанційного проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) для перегляду групи інвалідності. Згідно з листом Міністерства охорони здоров'я України, у період дії воєнного стану передбачено можливість дистанційного проведення МСЕК за направленням лікуючого лікаря, незалежно від місця реєстрації пацієнта.
Проте, станом на дату подання позову, відповідач - медичний заклад, не здійснив жодних дій, спрямованих на виконання покладених на нього обов'язків, зокрема: не направив позивачку на ЛКК для оформлення направлення на МСЕК (форма 088/о); не вжив жодних організаційних заходів для дистанційного проходження МСЕК. Тому позивачка фактично була позбавлена можливості реалізувати своє право на належне медико-соціальне забезпечення, зокрема - право на ініціювання перегляду групи інвалідності та отримання обґрунтованих соціальних гарантій, у зв'язку з цим позивачка була вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року задоволено, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Рабчуну Р.О., 24.12.2024 року.
25.12.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
09.01.2025 року позивач подав позовну заяву в новій редакції, уточнивши позовні вимоги, просив - визнати бездіяльність КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "ОБУХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ" щодо не направлення та не підготовлення документів ОСОБА_1 для експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО) та «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» протиправною (незаконною) та зобов'язати підготовити та направити документи від лікарсько-консультативної комісії, що діє у складі КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ОБУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "ОБУХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ", для заочного прийняття рішення до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО) та «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», для встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до стану її здоров'я.
03.02.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача, який вона обґрунтовує тим, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на неналежне виконання самою позивачкою передбаченого законодавством порядку підготовки до направлення на МСЕК. Незважаючи на складний стан здоров'я позивачки та наявну ІІ групу інвалідності, порядок ініціювання процедури перегляду групи інвалідності чітко врегульований Постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024 року. Відповідно до нього, направлення на МСЕК можливе лише за умови надання пацієнтом або його законним представником повного пакета медичних та ідентифікаційних документів, зокрема витягу з попереднього рішення МСЕК, на підставі якого встановлено поточну групу інвалідності.
Звернення до лікаря здійснював племінник позивачки, який не є її близькою особою, водночас у позивачки є рідна донька, з якою лікар встановила зв'язок та надала вичерпну інформацію про необхідні дії. Доньці було запропоновано госпіталізувати позивачку для збору медичної документації, видано електронні направлення на консультації до невролога, травматолога, а також на стаціонарне лікування у відповідному відділенні. Проте ці направлення були проігноровані. Лише згодом лікар отримала відомості, що позивачка проходила лікування у місті Києві, не повідомивши про це свого сімейного лікаря та не надавши результатів цього лікування. Таким чином, на момент подання позову медичний заклад не мав жодної законної можливості сформувати електронне направлення до ЕКОПФО через відсутність обов'язкових документів, що підтверджують діагноз, підстави для інвалідності та інші необхідні медичні дані. Таким чином, вважає, що у діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності в зв'язку з тим, що позивачка не надала документів, які створюють обов'язок для медичного закладу оформити направлення на МСЕК, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
09.02.2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі в яких просив суд замінити первісного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (ЄДРПОУ: 01994155).
14.02.2025 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області було замінено первісного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» на належного відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (ЄДРПОУ: 01994155).
14.04.2025 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачка та представник позивача в судове засідання не з'явились. Позивачка подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, вимоги заявлені в позовній заяві підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, у відзиві просила розглядати справу у її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Судом встановлено що позивачка - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 07.07.2009 року, термін дії - довічно, серія ААД № 201012.
ОСОБА_1 має декларацію з лікарем ОСОБА_3 , через свого племінника звернулася Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» з проханням про організацію направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для перегляду раніше встановленої групи інвалідності з ІІ на І.
Листом від 28.05.2024 року № 1421 Виконавчий комітет Обухівської міської ради повідомив ОСОБА_2 , що до громадянки ОСОБА_1 здійснив візит сімейний лікар для огляду та консультації з оформлення документів.
Листом директора Департаменту медичних послуг МОЗ України від 15.04.2024 року № 03-06/Н-3003//3508-зв ОСОБА_2 поінформовано, що медико-соціальна експертиза проводиться за направленням закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, за наявності відомостей, які підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Направлення на МСЕК (форма 088/0) оформлює лікуючий лікар, у тому числі сімейний лікар, до якого звернувся за медичною допомогою пацієнт. Комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
З пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 07.07.2009 року вбачається, що позивачці призначено пенсію по інвалідності (2 група, загальне захворювання).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (стаття 3 Закону № 875-ХІІ).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до частин першої-шостої статті 7 цього Закону, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді. До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування. До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Згідно з частиною восьмої цієї ж статті, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, медико-соціальні експертні комісії визначають:
- групу інвалідності, її причину і час настання (особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини);
- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я;
- причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
- ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
- ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії російської федерації проти України;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Частина дванадцята статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV від 06.10.2005, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, містить відсилочну норму про те, що положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Питання медико-соціальної експертизи (далі - Положення № 1317), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 3 вказаного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення № 1317), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
За правилами пункту 11 Положення № 1317, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 15 Положення № 1317, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Пунктом 17 Положення № 1317, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно із пунктом 19 Положення № 1317, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення № 1317).
Відповідно до пункту 23 "Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності" у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву, зокрема, до обласної комісії або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (п. 24 Положення № 1317, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом п. 25 "Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності" рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Згідно із п. 26 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.
Як передбачено п. 1.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої МОЗ України 05.09.2011 № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033 (далі - Інструкція № 561), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності.
Таким чином, із аналізу наведених вище норм Положення про медико-соціальну експертизу, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та Інструкції № 561, які регулювали спірні правовідносини між сторонами, слідує, що медико-соціальна експертиза проводилася хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності. Залежно від ступеня розладу функцій організму, за наведених умов, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Пунктом 15 Положення № 1317 було передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Крім того, пункт 5 цього Положення також передбачав, що у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв'язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров'я, в яких така особа перебуває на лікуванні.
У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія могла за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.
Суд звертає увагу, що пунктом 2 постанови "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" від 08.03.2022 № 225 (далі - Постанова № 225), в редакції на момент спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану на території України: пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 Питання медико-соціальної експертизи (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), не застосовується.
Як установлено пп. 1 п. 1 Постанови № 225, в редакції на момент спірних правовідносин, на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування: у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності (пп. 2 п. 1 Постанови № 225).
Таким чином, обумовленими нормами порядку визначення інвалідності було передбачено, що міські медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.
Суд звертає увагу, що у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії та за наявності письмової заяви від такої особи.
Відтак, законодавством визначена можливість комісії приймати рішення про встановлення інвалідності заочно, лише у тому випадку, коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути та подала відповідну письмову заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В супереч зазначеному, позивач не довів суду наявності підстав для направлення його сімейним лікарем на огляд МСЕК для встановлення іншої групи інвалідності та не довів суду, що ним було подано письмову заяву до комісії про заочне вирішення питання.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 175/404/20, провадження № 61-2138св23).
Порушення права пов'язане з позбавленням позивача суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Позивачка не надала лікарю будь-які медичні документи, що були необхідними для формування направлення на МСЕК.
Таким чином, дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як бездіяльність, адже він не мав реальної юридичної можливості вчинити дії, про які просить позивачка. Обов'язок здійснювати направлення на МСЕК виникає лише у разі дотримання пацієнтом встановленої процедури, що у цьому випадку зроблено не було.
Отже, позовні вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.05.2025 року.
Суддя Р.О. Рабчун