Справа № 369/6809/25
Провадження №1-кп/369/1719/25
20.05.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
за участю представника потерпілої ОСОБА_6
за участю захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
за участю обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника
ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Цугол Могойтуйського району Читинської області російської федерації, офіційно не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 301-1 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українки, громадянки України, уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, заміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , 2018 р.н., ОСОБА_12 , 2019 р.н., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 153, ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 301-1 КК України,
установив:
18 квітня 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч.6 ст. 152, ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 301-1 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 153, ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 301-1 КК України.
На даний час обвинувачений ОСОБА_9 утримується під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком до 01 червня 2025 року (включно), без визначення розміру застави, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року.
На даний час обвинувачений ОСОБА_10 утримується під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком до 30 травня 2025 року (включно), без визначення розміру застави, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо кожного з обвинувачених, прокурор зазначила, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.6 ст. 152 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, у тому числі за ч.4 ст. 153 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказує, що застосування іншого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не є можливим.
Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора та просив їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з носінням засобів електронного контролю, або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на міцні соціальні зв'язки ОСОБА_9 та наявність у останнього на утриманні батьків похилого віку із незадовільним станом здоров'я, які потребують постійного догляду, регулярної фізичної допомоги і фінансової підтримки, а також зазначає про відсутність доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_8 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на міцні соціальні зв'язки ОСОБА_10 та наявність у останньої на утриманні неповнолітніх дітей із незадовільним станом здоров'я, які потребують постійного догляду, регулярної фізичної допомоги і фінансової підтримки, а також зазначає про відсутність доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, вислухавши доводи учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.6 ст. 152 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі. З урахуванням пред'явленого обвинувачення, суд вважає доведеними існування ризиків, що ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, у тому числі за ч.4 ст. 153 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. З урахуванням пред'явленого обвинувачення, суд вважає доведеними існування ризиків, що ОСОБА_10 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у випадку визнання їх винуватими у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, суд дійшов висновку, що застосування до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не може забезпечити їх належної процесуальної поведінки, тобто є необхідним у цій конкретній справі.
Крім того, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи сторони захисту, що у обвинуваченого ОСОБА_9 перебувають на утриманні батьків похилого віку, а у обвинуваченої ОСОБА_10 перебувають на утриманні діти із незадовільним станом здоров'я, які потребують постійного догляду, регулярної фізичної допомоги і фінансової підтримки, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особами, до яких не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України та не визначає обвинувачених розмір застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк 60 днів, починаючи з 20 травня 2025 року до 18 липня 2025 року включно, без альтернативи внесення застави.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягають задоволенню, а клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 на цілодобовий домашній арешт з носінням засобів електронного контролю, або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст. ст. 176 - 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 315, 376, 392 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 20 травня 2025 року до 18 липня 2025 року включно.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 20 травня 2025 року до 18 липня 2025 року включно.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням засобів електронного контролю, або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3