"20" травня 2025 р. Справа № 363/923/25
(ЗАОЧНЕ)
20 травня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Онопрієнка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
17.05.2024 року позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №491027631 від 16.06.2020 в розмірі 40316,29 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.06.2020 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» кредитний договір №491027631 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати кредит відповідачу, який зобов'язався повертати кредит, виплачувати проценти за користуванням кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу кредиту. Відповідач грошових зобов'язань належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 40316,29 грн. 20.09.2021 між АТ «Альфа Банк» та ТОВ ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №3, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Позивач разом із позовною заявою просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав. (а.с. 38)
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, неодноразово повідомлявся про розгляд справи, а саме на 22 квітня 2025 року та 20 травня 2025 року, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», оголошенням на офіційний портал «Судова влада України», які містяться в матеріалах справи, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав, свого представника до суду не направив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не подав. (а.с. 37, 43-44)
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.03.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, а також встановлено відповідачу подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.
Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 6-7, 29, 31)
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань сторони відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
Відповідно до Оферти на укладення угоди про надання кредиту №491027631, яку підписав відповідач, останній запропонував АТ «Альфа Банк», укласти угоду про надання кредиту. Оферта містить умови кредиту, а саме: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 26843,98 грн, процентна ставка - 39,9% річних, тип ставки - фіксована, строк кредитування - 60 місяців. Згідно Оферти мета кредиту - для повернення заборгованості за кредитним договором №630505899 від 08.11.2016. (а.с. 5-6)
Із меморіального ордеру №445268 від 17.06.2020 вбачається, що позивачем перераховано на рахунок відповідача суму кредиту у розмірі 26843,98 грн. (а.с. 8)
Зі змісту виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості. (а.с. 17-19)
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №491027631від 16.06.2020 вбачається, що станом на 20.09.2021 заборгованість відповідача становить 40316,29 грн., таскладається з: 191668,73 грн - суми заборгованості за кредитом, 32580,64 грн. - суми заборгованості за відсотками. (а.с. 20)
Відповідно до договору факторингу №3 від 20.09.2021 АТ «АЛЬФА БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги за укладеними між АТ «АЛЬФА БАНК» та боржниками договорами. (а.с. 9-13)
Згідно реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, до позивача відійшло право вимоги за договором №491027631 від 16.06.2020 до ОСОБА_1 (а.с. 14)
Згідно платіжного доручення №559 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» здійснило оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу №3 від 20.09.2021 на користь АТ «АЛЬФА БАНК». (а.с. 15)
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021, до позивача відійшло право вимоги за договором №491027631 від 16.06.2020 до ОСОБА_1 (а.с. 16)
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Оцінивши докази суд дійшов наступних висновків.
Підписавши оферту на укладання Договору про надання споживчого кредиту №491027631 відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився з умовами кредитного договору. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. На підставі вищевказаної оферти відповідачу було зараховано кредитні кошти у розмірі 26843,98 грн на рахунок № НОМЕР_1 . З виписки по рахунку відповідача, а також зі змісту банківського розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач після отримання кредитних коштів не здійснював операції щодо погашення заборгованості по кредиту.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з повернення заборгованості за тілом кредиту та відсотками не виконав, у зв'язку з чим станом на 20.09.2021 утворилася заборгованість в сумі 40316,29 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а заборгованість в сумі 40316,29 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору суд приходить до наступного висновку.
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9200 грн, надавши: договір про надання правової допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І., акт приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно до якого сума витрат на правничу допомогу складає 9200 грн, в дану суму включається оплата послуг адвоката за надання первинної консультації, правовий аналіз документів та правової ситуації, підготовка та подання позовної заяви.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, з урахуванням переліку послуг, що був визначений сторонами у договорі та розрахунку суми судових витрат, кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою) суд вважає, що заявлені витрати представником позивача у розмірі 9200 грн не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №571 від 10.02.2025 про сплату судового збору в сумі 3028 грн.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265, ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 40316 (сорок тисяч триста шістнадцять) гривень 29 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2; код ЄДРПОУ - 40340222.
Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя С.В. Олійник