Справа № 381/845/25
Провадження № 1-кп/362/440/25
01 травня 2025 року м. Васильків
Колегія суддів Васильківського міскрайонного суду Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представників потерпілої - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310001364 від 10 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, який нікого на утриманні не має, працює на посаді монтажника рекламного агентства «Касо», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310001364 від 10 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України. Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що його підзахисний безпідставно перебуває за ґратами, внаслідок чого нівелюються його права, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджено, а саме: докази незаконного тиску на свідків, підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які давно зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення, відсутні. ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, характеризується позитивно, не має наміру переховуватися від суду, ризик його впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається, що підтверджується тим, що він раніше не судимий. Захисник вважає, що застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вказане клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, її інтереси представляли адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_11 категорично заперечила щодо задоволення клопотання захисника, вказала, що вважає таке клопотання необґрунтованим, виходячи з того, що, як вбачається із ухвали суду, прийнятої 26.03.2025, питання щодо наявності ризиків, зокрема: переховування ОСОБА_6 від суду; незаконного впливу на неповнолітню ОСОБА_12 , свідків, експертів, спеціалістів; вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , було розглянуто 26.03.2025. В той же час сторона захисту, ставлячи в своєму клопотанні питання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 , не зазначає жодних нових обставин, які не розглядались судом 26.03.2025 при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, та не надає жодних доказів, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Станом на сьогодні судом лише досліджені письмові матеріали справи та відео/аудіо докази, свідки ще не допитані судом, крім того, сторона захисту, не дивлячись на наявність допиту потерпілої в порядку ст. 225 КПК України, наполягає на її повторному допиті в суді при розгляді справи по суті. Також представник потерпілої просила врахувати, що постійне місце проживання ОСОБА_6 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а дачна ділянка сім'ї потерпілої знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тобто поруч з місцем проживання обвинуваченого, що свідчить про можливість вчинення тиску обвинуваченим на потерпілу.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 заперечив щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання захисника, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, суд вирішує питання щодо зміни запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Взяття під варту, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 р. у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Так, відносно ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою колегії суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2025, в якій перевірено та підтверджено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказана ухвала ні обвинуваченим, ні його захисниками не оскаржувалася в апеляційному порядку та набрала законної сили.
Станом на 01.05.2025 в суді досліджені письмові докази, на які посилається прокурор при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_6 , а саме: протоколи огляду місця події від 09.08.2024 та 10.08.2024 з відеозаписами та фототаблицями до них; протокол затримання ОСОБА_6 від 10.08.2024; протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків та потерпілої від 10.08.2024 та 13.08.2024; протокол огляду речей з ілюстративною таблицею від 10.08.2024; висновки експертів, а також переглянуто відеозаписи з камери відеоспостереження за 09.08.2024 та допитано двох свідків.
Таким чином, колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 дій, звертає увагу на те, що, відповідно до змісту обвинувального акту, пред'явлене йому обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. А тому зауваження захисника обвинуваченого щодо того, що обвинувачений безпідставно перебуває за ґратами, внаслідок чого нівелюються його права, є неспроможними.
Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», відповідно до якої «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши наявні в справі письмові матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність якого підтверджено ухвалою суду від 26.03.2025, не відпав і не змінився,враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, суворість передбаченого покарання та можливі дії обвинуваченого, який, як вбачається з обвинувального акту, не бажаючи бути затриманим на місці вчинення злочину та бажаючи залишитися невпізнаним, вчинивши кримінальні правопорушення, з місця вчинення злочинів втік, що дає підстави вважати про існування ризику переховування його від суду та у подальшому від відбування покарання.
Також ухвалою від 26.03.2025 у цьому кримінальному провадженні підтверджено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час в судовому засіданні відтворено відеозапис допиту потерпілої, однак всі свідки у цьому кримінальному провадженні не допитані, сторона захисту вказала на те, що наполягає на повторному допиті потерпілої в суді при розгляді справи по суті, тобто ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілу не відпав.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також залишається, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення спочатку кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності, проти статевої свободи та статевої недоторканності, вчинені відносно неповнолітньої особи, у вчиненні яких він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, з метою приховати попередньо вчинені ним кримінальні правопорушення, вчинив закінчений замах на вчинення вбивства неповнолітньої особи, який не був доведений ним до кінця з причин, що не залежали від його волі. Таким чином, наявний ризик продовження вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень. Зауваження сторони захисту, що обвинувачений скоювати нові злочини не збирається, що підтверджується тим, що він раніше не судимий, суд вважає неспроможним, оскільки, будучи раніше не судимим, він обвинувачується на даний час у вчиненні трьох кримінальних правопорушень.
Суд враховує та оцінює особу ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні, відповідно до ст. 12 КК України, нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк (ч. 2 ст. 146 КК України), особливо тяжких злочинів, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (ч. 3 ст. 153 КК України) та позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України), у суду є обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, суд, не вирішуючи такі питання як обґрунтованість обвинувачення чи вагомість доказів, приходить до висновку, що зміна ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на один із більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
За таких обставин в задоволенні клопотання захисника про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою та домашній арешт слід відмовити, що не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 314-316, 370, 372, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3