Справа № 362/2273/25
Провадження № 1-кп/362/480/25
про призначення до судового розгляду
09.04.2025 м. Васильків
Колегія суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000376 від 24 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
31 березня 2025 року з Офісу Генерального прокурора до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000376 від 24 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою колегії суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області у провадженні призначено підготовче судове засідання на 09.04.2025.
Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, оскільки по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, та заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, вказав, що постійного місця проживання не має, до затримання проживав у м. Києві в друга.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу заперечував, просив, враховуючи стан здоров'я обвинуваченого, застосувати до нього домашній арешт. В разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив зобов'язати адміністрацію державної установи «Київський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження щодо наявності в обвинуваченого туберкульозу та ВІЛ, у зв'язку з цим забезпечити обвинуваченому належний догляд.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступних висновків.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Васильківському міськрайонному суду Київської області.
Таким чином, враховуючи, що не має підстав для прийняття рішень визначених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.
Таким чином, судовий розгляд необхідно здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 178 КПК України судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Взяття під варту, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 р. у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Так, відносно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.2025 до 15.04.2025.
Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 15.04.2025. Прокурор в своєму клопотанні вказує на наявність на даний час ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», відповідно до якої «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши наявні в справі письмові матеріали, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, суворість передбаченого покарання, а саме: ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, те, що обвинувачений ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки в місці проживання, що створює передумови для вжиття ним заходів щодо ухилення від відбування покарання. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 інкримінується надання представнику російської федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та неконтрольованість окремих територій України, є ризик того, що обвинувачений, використовуючи свої зв'язки з представниками РФ на території України, може переховуватись за їх допомогою на вказаних територіях та перейти на сторону ворога.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також наявний, оскільки ОСОБА_7 інкримінується вчинення декількох епізодів державної зради шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, а саме: спочатку 20 листопада 2024 він здійснював фотозйомку військової частини НОМЕР_1 та передав фотознімки представнику РФ з метою використання такої інформації ворогом при нанесенні вогневих уражень по такому об'єкту силами РФ, у вчиненні вказаних дій він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, продовжив надавати допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме: 28.11.2024, 24.12.2024, 25.12.2024, 26.12.2024, 27.01.2025, здійснив фото- та відеофіксацію військових об'єктів та направив вказані відомості представнику РФ. Вищевказана протиправна діяльність ОСОБА_7 була припинена ним не з власної волі, а у зв'язку із затриманням останнього правоохоронними органами України. Таким чином, враховуючи все вище зазначене, а також те, що ОСОБА_7 ніде не працює і, відповідно до обвинувального акта, вчиняв вищезазначені протиправні дії за грошову винагороду, тобто з корисливих мотивів, санкція ч. 2 ст. 111 КК України, за якою він обвинувачується, передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд приходить до висновку, що ризик продовження вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень наявний.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 суд враховує та оцінює особу обвинуваченого, який обвинувачуються у вчиненні, відповідно до ст. 12 КК України, особливо тяжкого злочину, і в суду є обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, суд, не вирішуючи такі питання як обґрунтованість обвинувачення чи вагомість доказів, приходить до висновку, що зміна ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на один із більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та виконання обвинуваченими покладених на нього обов'язків.
За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, що не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим, суд звертає увагу, що, відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 28.01.2025, ОСОБА_7 має діагноз ЗЗТБ у вигляді залишкових порожнин плевроцирозу, кальцинатів. Відповідно до довідки № 10 від 28.01.2025, у нього виявлені антитіла до ВІЛ. Також ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи з дитинства з діагнозом: олігофренія в ступені вираженої дебільності, ускладнена нічним енурезом, соціальною дезорієнтацією.
Враховуючи стан здоров'я обвинуваченого, з метою забезпечення додержання його прав на охорону здоров'я необхідно доручити керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати та забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження для встановлення наявних у ОСОБА_7 захворювань та, у разі встановлення діагнозу, вжити необхідних заходів з метою забезпечення його відповідним рівнем лікування.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, враховуючи дію на даний час воєнного стану, у відповідності до положень ч. 5 ст. 183 КПК України з метою забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обставини, що стали підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не визначає ОСОБА_7 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 314-316, 370, 372, 376 КПК України, -
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000376 від 24 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Васильківського міськрайонного суду Київської області на 09.04.2025 о 15 годині 30 хвилин.
Справу розглядати колегіально судом у складі трьох суддів.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 закінчує свою дію «07» червня 2025 року включно.
Доручити керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області негайно забезпечити додержання прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на охорону здоров'я шляхом організації та забезпечення невідкладного проведення повного медичного обстеження для встановлення наявних у нього захворювань та, у разі встановлення діагнозу, вжити необхідних заходів з метою забезпечення його відповідним рівнем лікування.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити невідкладне вивезення обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про результати проведеної перевірки повідомити Васильківський міськрайонний суд Київської області та заявника.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини та оголошено о 16 год. 00 хв. 14 квітня 2025 року.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3