Справа № 362/1360/25
Провадження № 1-кп/362/422/25
Іменем України
02.04.2025 м. Васильків
Колегія суддів Васильківського міскрайонного суду Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000553 від 22 липня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, -
25 лютого 2025 року з Київської обласної прокуратури до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000553 від 22 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Ухвалою колегії суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2025 у провадженні призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо клопотання прокурора, вказав, що займався волонтерською діяльністю, просив застосувати цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим, просив застосувати домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо тримання його під вартою, вказав, що постійного місця проживання не має, але, якщо при таких умовах це можливо, то просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання прокурора, просив застосувати цілодобовий домашній арешт, вказав, що свідків в даному кримінальному провадженні немає, тому ризик можливості впливу обвинуваченого на них теж відсутній.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 178 КПК України судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров'я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Взяття під варту, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 р. у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.
Так, відносно ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2025 до 05.04.2025.
Відносно ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2025 до 05.04.2025.
Таким чином, строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 закінчується 05.04.2025. Прокурор в своєму клопотанні вказує на наявність на даний час ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», відповідно до якої «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши наявні в справі письмові матеріали, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, суворість передбаченого покарання, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні зокрема кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_7 не має постійного місця проживання, обидва не одружені, нікого на утриманні не мають, тобто у них відсутні міцні соціальні зв'язки в місці проживання, що створює передумови для вжиття ними заходів щодо ухилення від відбування покарання.
Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, свідки у даному кримінальному провадженні відсутні, тому суд не вбачаєризику незаконного впливу обвинувачених на свідків. Разом з тим, обвинувачені в даному кримінальному провадженні ще не допитані, тому існує ризик впливу одного обвинуваченого на іншого з метою розроблення загальної узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вбачаючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та санкцію інкримінованих статей і безальтернативний вид покарання, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема здійснювати затягування судового розгляду, що призведе до здійснення судового розгляду у нерозумні строки, а саме: не прибувати на виклики до суду, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Таким чином, суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого ч. 4 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також наявний, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення спочатку 01.07.2024 з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, починаючи з серпня 2024 здійснив організацію готування підпалів, з метою ослаблення держави, спрямованих на пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення, вчиненої в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, та організацію готування до вчинення дій, що перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, які були не доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.
ОСОБА_7 інкримінується спочатку вчинення 01.07.2024 з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське значення, вчиненого в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні якого він не розкаявся, не пошкодував, а, навпаки, в подальшому, як вбачається з обвинувального акта, починаючи з серпня 2024 здійснив готування з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, які були не доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Таким чином, наявний ризик продовження вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , суд враховує та оцінює особу обвинувачених, які обвинувачуються у вчиненні, відповідно до ст. 12 КК України, особливо тяжких злочинів, і в суду є обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, з врахуванням даних про особу обвинувачених, суд, не вирішуючи такі питання як обґрунтованість обвинувачення чи вагомість доказів, приходить до висновку, що зміна ОСОБА_10 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на один із більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою, що не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, враховуючи дію на даний час воєнного стану, у відповідності до положень ч. 5 ст. 183 КПК України з метою забезпечення запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати один на одного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обставини, що стали підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не визначає ОСОБА_6 та ОСОБА_11 розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314, 315, 370, 372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчує свою дію «31» травня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено протягом п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини та оголошено о 16 год. 00 хв. 07 квітня 2025 року.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3