Справа № 939/338/25
Іменем України
19 травня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Герасименко М.М.,
при секретарі - Рассказовій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Бородянка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 201113-004, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора L 68287, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 25 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, строком кредитування до 13 листопада 2021 року. Відповідно до умов договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту в розмірі 5,9%, що становить 1 475,00 грн і стягується із суми кредиту в день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, її заборгованість за кредитним договором станом на 20 серпня 2024 року становить 23 725,00 грн, з яких: 12 500,02 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 224,98 грн - прострочена заборгованість за процентами. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 725,00 грн і судові витрати.
За ухвалою суду від 09 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ТОВ «Кредитсервіс» в судове засідання свого представника не направив, просив справу розглядати без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у тому числі відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відзив на позов не надала.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки відповідач не повідомила про причини своєї неявки, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили, в суду наявні відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце цього засідання, тому причин для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає і вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 листопада 2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 201113-004, який було підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора L 68287, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 25 000,00 грн, строком кредитування до 13 листопада 2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 5,9% у місяць від початкової суми кредиту та одноразової комісії за видачу кредиту від початкової суми кредиту в розмірі 1 475,00 грн, яка утримується при перерахуванні суми кредиту; загальна вартість кредиту становить 44 175,00 грн (а.с. 21-23,24-29,30).
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 201113-004 станом на 20 серпня 2024 року становить 23 725,00 грн, з яких: 12 500,02 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 224,98 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом (а.с. 34).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «Кредитсервіс» засобами поштового зв'язку направило ОСОБА_1 досудову вимогу від 23 вересня 2024 року про повернення кредиту, процентів та інші належні до сплати платежі за кредитним договором № 201113-004 від 13 листопада 2020 року в 30-тиденний термін з моменту отримання даної вимоги в розмірі 23 725,00 гривень (а.с. 32).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, в передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми кредиту в розмірі 12 500,02 гривні.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 12 500,02 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 13 листопада 2020 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а остання зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором строк до 13 листопада 2021 року (а.с. 21-23).
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 13 листопада 2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 34) за кредитним договором № 201113-004 від 13 листопада 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 серпня 2024 року становить 23 725,00 грн, з яких: 12 500,02 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 224,98 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом.
Відповідач здійснила оплату в розмірі 23 400,00 грн, яку зараховано в рахунок погашення заборгованості
Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (до 13 листопада 2021 року), а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором № 201113-004 від 13 листопада 2020 року в розмірі, що становить 6799,98 гривень, виходячи з розрахунку 17 700,00 грн (загальний розмір відсотків (25000,00 грн х 5,9% х12 місяців) - 10 900,02 грн (кошти, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за відсотками).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконувала, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 201113-004 від 13 листопада 2020 року в розмірі 19 300,00 грн, яка складається із: 12 500,02 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6799,98 грн - сума заборгованості за відсотками.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 25-01/2023 про надання правової допомоги від 25 січня 2023 року, форми акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, акту приймання передачі справ на надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року та акту № 3 від 04 січня 2024 року приймання-передачі наданої правової допомоги за вказаним договором і платіжної інструкції № 1567 від 05 січня 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 000,00 гривень (а.с. 35-41).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Кредитсервіс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 440,46 гривень, виходячи з розрахунку: 19 300 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 3000 грн (витрати на правову допомогу) : 23 725 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1970,59 грн, виходячи з розрахунку: 19 300 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) : 23 725 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (код ЄДРПОУ 41125531, 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, 36-Д, приміщення 65-з) заборгованість за кредитним договором № 201113-004 від 13 листопада 2020 року в розмірі 19 300 (дев'ятнадцять тисяч триста) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1970,59 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) гривень 59 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 2 440 (дві тисячі чотириста сорок) гривень 46 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19 травня 2025 року.
СуддяМ.Герасименко