Справа № 456/6568/24
Провадження № 2/456/543/2025
Іменем України
16 травня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О. Я.
за участі представника позивача адвоката Мундяка М.М.,
представника відповідача адвоката Любчика С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Підстава позову (позиція позивача).
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому, згідно нової редакції позовної заяви, просить стягнути з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 43 692,86 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 10 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі - 27 911,20 грн., з підстав викладених у фабулі позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 20 грудня 2023 року о 09:00 год. на перехресті вул. Шашкевича та вул. Зіньковецької в м. Стрий Львівської області, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 був не уважний, наближаючись до перехрестя не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. ПДР, не врахував дорожньої обстановки, що склалася, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , отримав незначні тілесні ушкодження, чим було порушено вимоги п.п. 1.5, 2.3б, 10.1, 10.4, 16.11 Правил дорожнього руху та вчинено правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , автомобіль «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу ОСОБА_1 . Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2024 року, справа № 456/90/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність перед третіми особами водія автомобіля «HondaCR-V», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Еталон» згідно полісу ОСЦПВВНТЗСА/1830844 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи за договором №119-24 від 01 липня 2024 року виконаної ОСОБА_4 : ринкова вартість автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в цінах на 20.12.2023 року (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.12.2023 року), становила: 87 927,00 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить: 117 042, 67 грн; вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно не доцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з врахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 05.07.2024 року вже аварійно пошкодженого автомобіля, після його більш ніж 6-ти місячного зберігання, становить: 87 927, 00 грн; утилізаційна вартість автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , враховуючи дані про особливості стану транспортного засобу, в цінах на момент дослідження, становить: 20 536, 28 грн. 24 червня 2024 року ПрАТ СК «ЕТАЛОН» виплатили страхову виплату у розмірі 52 813, 53 грн, що підтверджується знімком екрану про переказ коштів у банківському застосунку. Так як фактичний розмір шкоди в 117 042, 67 грн - 20 536, 28 грн = 96 506, 39 грн перевищує страхову виплату по рішенню AT «СК «ІНГО» в сумі 52 813,53 грн (96 506, 39 - 52 813, 53 грн) на 43 692, 86 грн, то ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 43 692, 86 грн. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6- 691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові у справі № 199/2531/16-ц, провадження № 61-16951св18 від 19 липня 2019 року, у якій зазначив, що «Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Окрім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу також завдано моральної шкоди, яка полягає у значних душевних хвилюваннях, втрати великої кількості часу, що полягали у пошуку майстрів для проведення ремонтних робіт, виклику евакуатора, відвідування в подальшому судових засідань і оцінюється позивачем у сумі 10 000 грн. Також потерпілий поніс витрати на правову допомогу 20 000 грн, витрати на надання експертних послуг 6 700 грн та оплату судового збору в сумі - 1211, 20 грн.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково повідомив, що транспортний засіб на час розгляду справи не відремонтовано, просить позов задовольнити.
Позиція відповідачів:
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити в повному об'ємі, вважає позовну заяву необґрунтованою й такою, що не підлягає до задоволення з таких підстав. У своїх розрахунках позивач фактичний розмір шкоди виводить як різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 117042 гривні 67 коп. та утилізаційною вартістю автомобіля. Водночас, у разі, якщо шкода, завдана власнику автомобіля, дорівнює його ринковій вартості, слід мати на увазі те, що відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. У п. 15 цієї ж Постанови указано, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. У своїй позовній заяві позивач вказує на ту обставину, що пошкоджений автомобіль має певну утилізаційну вартість. Експерт-автотоварознавець ОСОБА_4 у своєму висновку зазначив, що утилізаційна вартість автомобіля Peugeot Partner, реєстраційний № НОМЕР_2 , враховуючи дані про особливості стану транспортного засобу, в цінах на момент проведення дослідження, становить 20536 гривень 28 коп. Проте, матеріальна шкода позивачем зазначена не як різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, що відповідало би вимогам закону, а як різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (при цьому щодо фактично проведеного ремонту позивач жодних відомостей не надає), та утилізаційною вартістю автомобіля. З урахуванням виплати ПрАТ «СК «Еталон» страхового відшкодування в розмірі 52813 гривень 53 коп, якщо брати до уваги висновок експерта-автотоварознавеця ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_5 мав би відшкодувати ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди, тобто 67390 гривень 72 коп і цією страховою виплатою, а всього на суму 14577 гривень 19 коп (67390,72-52813,53 = 14577,19). На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Honda CR-V, реєстраційний № НОМЕР_4 на час події була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон» (поліс № СА/1830844). Страховою компанією позивачу ОСОБА_1 було виплачено належним чином оцінену шкоду, розмір якої він не оскаржував. Погодившись із розміром страхового відшкодування, яке є значно меншим за передбачений у таких випадках ліміт 160000 гривень, позивач тим самим погодився із проведеною страховою компанією оцінкою розміру шкоди. Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 10000 гривень,то 20.12.2023 автомобілем марки Peugeot Partner, реєстраційний № НОМЕР_2 керував ОСОБА_3 . Після події завдавач шкоди ОСОБА_6 двічі - 24.12.2023 і 27.12.2023 перераховував ОСОБА_3 грошові кошти по 5025 гривень 13 коп., а всього на суму 10050,26 грн. Водночас позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу про те, що йому було завдано значних душевних хвилювань, а також, що він втратив велику кількість часу, що полягало у пошуку майстрів для проведення ремонтних робіт (при цьому жодного доказу на проведення таких робіт чи дефектування або діагностики не надано), виклику евакуатора, відвідуванні судових засідань. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що в наданих позивачем документах не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт і обсяг наданих послуг та виконаних робіт, зазначений гонорар у розмірі 20000 гривень є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, визначений довільно, з порушенням вимог закону. Звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви додано копію платіжної інструкції, складеної 06.07.2024, де платник ОСОБА_3 перерахував отримувачу ОСОБА_4 гроші в сумі 6700 гривень як сплату за виконання судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля марки Peugeot Partner, реєстраційний № НОМЕР_2 . Оскільки витрати на проведення вищевказаної експертизи поніс ОСОБА_3 , то позивач ОСОБА_1 не має право на відшкодування цих витрат.
В судовому засіданні представник відповідача Олійника А.В. надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Додатково повідомив, що з поданим позивачем висновком експерта від 30.09.2024 №119 погоджується.
У відзиві на позовну заяву відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» зазначає, що він не може нести солідарну відповідальність разом з іншими відповідачами, ПрАТ «СК «Еталон» відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплатило ОСОБА_1 різницю між ринковою вартістю транспортного засобу до та після ДТП в розмірі 52 813,53 грн, а тому виконало свої зобов'язання в повному обсязі. Просить в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Еталон» відмовити.
В судове засідання представник відповідача ПрАТ «СК «Еталон» не зявився, про причини неявки суд не повідомив.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 03.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2025 замінено третю особу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» на відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон».
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.12.2023 о 09:00 год. на перехресті вул. Шашкевича - вул. М. Зіньковецької в м. Стрий Львівської області, керуючи транспортним засобом «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_4 був не уважний, наближаючись до перехрестя не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. ПДР, не врахував дорожньої обстановки, що склалася, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_7 отримали незначні тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3б, 10.1, 10.4, 16.11 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 456/90/24 від 20.02.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП /а.с. 12-13/.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 /а.с. 11/.
З страхового акту №28/01/50/2024/1 від 24.06.2024 убачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП було застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» /а.с. 127/.
Страхова компанія на підставі письмового повідомлення позивача /а.с. 15/ та замовленого звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу від 16.02.2024 №SOS-240103-274618 /а.с. 163-172/, згідно якого вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінки, становить 93365, 98 грн та звіту про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 21.02.2024 №640 /а.с. 173-179/, згідно якого ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані на дату оцінки складає 40 552,45 грн., виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 52 813,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16449 від 24.06.2024 /а.с. 128/.
Копію договору страхування автомобіля «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_4 сторонами до матеріалів справи не долучено.
Згідно висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 30.09.2024 №119, згідно договору №119-24 від 01 липня 2024 року, виконаної судовим експертом Вербовим Володимиром Володимировичем:
- ринкова вартість автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в цінах на 20.12.2023 року (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 20.12.2023 року), становила: 87 927,00 грн;
- вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить: 117 042, 67 грн;
- вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, у зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно не доцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з врахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 05.07.2024 року вже аварійно пошкодженого автомобіля, після його більш ніж 6-ти місячного зберігання, становить: 87 927, 00 грн;
- утилізаційна вартість автомобіля PEUGEOT Partner 1,9 D, реєстраційний номер НОМЕР_2 , враховуючи дані про особливості стану транспортного засобу, в цінах на момент дослідження, становить: 20 536, 28 грн./а.с. 18-68/.
Відповідно до платіжної інструкції від 06.07.2024 №0.0.3745000378.1 ОСОБА_3 оплатив ОСОБА_4 6700 грн за виконання судової транспортно-товарознавчої експертизи /а.с. 17/.
З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, встановлено, що транспортний засіб PEUGEOT Partner, реєстраційний номер НОМЕР_2 на час розгляду справи не відремонтовано.
Відповідно до платіжної інструкції від 06.07.2024 №0.0.3745000378.1 ОСОБА_3 оплатив ОСОБА_4 6700 грн за виконання судової транспортно-товарознавчої експертизи /а.с. 17/.
Відповідно до платіжної інструкції від 24.12.2023 №P24A2125419488D5164 ОСОБА_8 переказав Грицишину Д.І. кошти в сумі 5025,13 грн /а.с. 106/.
Відповідно до платіжної інструкції від 27.12.2023 №P24A2139423164D4067 ОСОБА_8 переказав Грицишину Д.І. кошти в сумі 5025,13 грн /а.с. 107/.
Мотиви і доводи суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1. статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За таких обставин саме особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплати таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладено такі висновки щодо застосування норм права:
«У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Аналогічний за своїм змістом висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) згідно з яким: «При цьому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».
При цьому, порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-IV України, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19 та від 09 лютого 2023 року у справі № 369/7115/20, в подальшому підтриманий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23).
Згідно висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 30.09.2024 №119 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля PEUGEOT Partner, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 117042,67 грн, його ринкова вартість, становила 87 927,00 грн, а утилізаційна вартість становить 20 536,28 грн.
Даний висновок експерта складений уповноваженим судовим експертом, при його складенні дотримані вимоги законодавства, сторонами він не оспорюється. Відтак, наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі.
Позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 52 813,53 грн.
Оскільки вартість майнового збитку завданого позивачу шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням утилізаційної вартості) та отриманим страховим відшкодуванням, тобто 14 577,19 грн (87927 - 20 536,28 - 52813,53).
Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що розмір шкоди, заподіяної позивачу слід обраховувати, виходячи з різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, утилізаційною вартістю та отриманим страховим відшкодуванням, оскільки доказів проведення відновлювального ремонту позивачем не надано, а транспортний засіб у спірному випадку вважається знищеним.
Підстав для стягнення майнового збитку з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» суд не вбачає, оскільки таким було виплачено страхове відшкодування в розмірі 52 813,53 грн. Більше того, у зв'язку із неподанням сторонами договору страхування автомобіля «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_4 , суд позбавлений можливості встановити неналежність виконання даним відповідачем умов цього договору.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі - 10 000 грн, суд зазначає таке.
За змістом статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
Позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на значні душевні хвилювання, втрати великої кількості часу, що полягали у пошуку майстрів для проведення ремонтних робіт, виклику евакуатора, відвідування в подальшому судових засідань.
При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на втрату великої кількості часу, що полягали у пошуку майстрів для проведення ремонтних робіт, оскільки доказів ремонту транспортного засобу позивачем не надано, навпаки його представником повідомлено, що автомобіль не відремонтовано, не подано ним і доказів пошуку майстрів. Доказів на підтвердження виклику евакуатора також суду не представлено. Щодо відвідування в подальшому судових засідань, то як вбачається із постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 456/90/24 від 20.02.2024, позивач участі у вказаній справі не приймав. Так само позивач особисто не приймав участі й у даній справі.
В той же час, суд враховує, що пошкодженням належного позивачу майна йому безумовно спричинено душевні страждання, а тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що відповідачем була відшкодована моральна шкода на загальну суму 10050,26 грн ОСОБА_3 , оскільки в платіжних інструкціях від 24.12.2023 №P24A2125419488D5164 та від 27.12.2023 №P24A2139423164D4067 не зазначено, що перераховані кошти є відшкодуванням моральної шкоди, кошти перераховувались ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 та не можуть вважатись відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної пошкодженням належного майна саме йому. Більше того, платником згідно вказаних платіжних інструкцій є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на надання експертних послуг на суму 6700 грн, суд вважає такі безпідставними, оскільки відповідно до платіжної інструкції від 06.07.2024 №0.0.3745000378.1 оплата ОСОБА_4 6700 грн за виконання судової транспортно-товарознавчої експертизи здійснена ОСОБА_3 , а не позивачем.
Сума сплаченого позивачем судового збору становить 1211,20 грн.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 441,62 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано копію договору про надання правової допомоги №64/2024 від 04.06.2024, укладеного між адвокатом Мундяком М.М. та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт за договором від 04.06.2024 №64/2024 /а.с.69-71/.
Відповідно до п.4.1 договору про надання правової допомоги №64/2024 від 04.06.2024 за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до даного договору.
Згідно з актом виконаних робіт за договором від 04.06.2024 №64/2024, перелік наданих юридичних послуг адвокатом складає виготовлення позовної заяви 20 000 грн. Адвокат своїм підписом свідчить про оплату клієнтом всієї суми наданих послуг, а клієнт підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг.
Так, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До того ж, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Більше того, відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також їх необхідністю для постановлення судового рішення.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 577 /чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім/ гривень 19 копійок різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 /п'ять тисяч/ гривень 00 копійок моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 /п'ять тисяч/ гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 441 /чотириста сорок одну/ гривню 62 копійки судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Мундяк Мирон Миронович, адреса для листування: Львівська область, м. Стрий, вул. 50-річчя УПА, 3/40;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Представник відповідача: адвокат Любчик Сергій Романович, адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 15/3а;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ 20080515, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, 2 під'їзд.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 травня 2025 року.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев