Справа № 159/2650/25
Провадження № 2/159/1117/25
(заочне)
21 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді Лесика В.О.,
з участю секретаря судових засідань Куптій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»звернулось до суду з позовом, у якому прохає ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 2019158741_CARD від 09.06.2018 року в розмірі 45158,27 грн., що складається з: 38400 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6758,27 грн. - заборгованості за відсотками, а також судові витрати в розмірі 3028 грн. та правничу допомогу 8500 грн.
Позов обґрунтовується тим, що 09 червня 2018 року між первісним кредитором АТ « ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 2019158741_CARD за умовами якого, відповідач отримав на споживчі цілі кредитні кошти в сумі 31175 грн. строк на 36 місяців зі сплатою 79,58% річних від суми кредиту.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу №24/03/23 відповідно до якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за заявою -анкетою про надання банківських послуг № 2019158741_CARD від 09.06.2018 року , укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Таким чином ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» наділене правом грошової вимоги до відповідача. Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на позов.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Рух справи в суді.
Позовна заява подано до суду 28.04.2025 року.
Ухвалою судді від 29.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в силу вимог ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання; в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 09 червня 2018 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-анкету про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» № 2019158741_CARD, що є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, інформаційного листка, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку .
У той же день, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому Визначено розмір кредиту 31175 грн., визначено відсотки за користування кредитом та порядок їх нарахування, зазначено строк кредиту 36 місяців та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 13250 грн., а реальна річна процентна ставка 79,58 %.
Згідно з розрахунком заборгованості наданим первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 24 березня 2023 року заборгованість за договором № 2019158741_CARD склала 45158,27 гривень.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу №24/03/23, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №265, відповідно до якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту і стає новим кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованостей. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до цього договору. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами.
Згідно з п. 6.2.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.
Відповідно до витягу №1 до договору факторингу №24/03/23 від 24 березня 2023 року ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2019158741 від 09 червня 2018 року у сумі 45158,27 грн., що складається з: 38400 грн. - заборгованості за кредитом; 6758,27 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідно до копії вимоги про виконання зобов'язання від 14.03.2025 року, позивач звернувся до відповідача та вимагав сплатити заборгованість у розмірі 45158,27 грн у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги .
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ТОВ «Брайт Інвестмент» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 45158,27 грн., яка складається з: 38400 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6758,27 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування наданих позивачем в обґрунтування позову доказів, а відтак суд вважає наданими позивачем доказами підтверджено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 38400 грн. та відсотків в розмірі 6758,27 грн, що в загальному становить 45158,27 грн.
У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З копії договору факторингу№24/03/23 від 24.03.2023 та витягу з додатку до цього договору, укладених між ТОВ «ОТП БАНК» та позивачем, вбачається, що останній набув право вимоги за кредитним договорами, у тому числі і за кредитним договором ОСОБА_1 № 2019158741_CARD від 09.06.2018.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відтак, аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2019158741_CARD від 09.06.2018, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 .
За таких обставин та враховуючи, що доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань відповідачем суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимоги про стягнення 8500 грн витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 247, 263, 265, 268,280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 546, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2019158741_CARD від 09.06.2018 року у розмірі 45158,27 ( сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім грн. 27 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» 3028 ( три тисячі двадцять вісім грн. 50 коп.) гривень сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» , код ЄДРПОУ 43115064, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Січових Стрільців,9.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 . Повний текст рішення складено 21.05.2025 року.
Головуючий: В.О.Лесик