Справа №155/194/25
Провадження №2/155/226/25
(заочне)
21 травня 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Горохів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позовних вимог
Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 12 червня 2024 року укладено договір про надання кредиту №502330-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 22000 гривень 00 копійок на засадах строковості, поворотності, платності. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 22000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 отримав вказані кредитні кошти. Проте, останній свого обов'язку з повернення кредиту належним чином не виконує, на виконання умов договору здійснив часткову оплату, у зв'язку з чим станом на 14 січня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 72969 гривень 52 копійки, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 21746,69 гривень, суми прострочених платежів за процентами в розмірі 48893,18 гривні, суми прострочених платежів за комісією в розмірі 2329,65 гривень. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, зокрема, 2422,40 гривні сплаченого судового збору.
14 квітня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі в яки останній зазначив, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Платіж відповідача за кредитним договором був врахований у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням платежу відповідача. Відтак, позивачем був наданий конкретизований розрахунок суми заборгованості що стягується за кредитним договором. Також зазначив, що сторона відповідача не позбавлена можливості надати свій контррозрахунок заборгованості за кредитним договором, якщо вона не згодна з наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 29 січня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року витребувано від Акціонерного товарситва «Універсал Банк» письмові докази.
Позиція учасників судового розгляду
Представник позивача Мишевська Н.М. в судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлений належним, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причину своєї неявки останній не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи згоду представника позивача, керуючись ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 12 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №502330-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Відповідно до п. 2.2., 2.3. Договору тип кредиту: кредит, строк на який надається кредит: 24 тижнів.
Згідно з п. 2.4., 2.5. Договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15138637, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту: 3300,00 гривень.
Відповідно до п. 2.7. Договору строк дії договору: до 27 листопада 2024 року.
Відповідно до п. 2.11. Договору денна процентна ставка 1,16 процентів.
Згідно з п. 3.5. Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) У першу чергу - прострочена сума Кредиту та прострочені Проценти за користування Кредитом. 2) У другу чергу - сума Кредиту та Проценти за користування Кредитом. 3) У третю чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до Договору.
Відповідно до п. 7.10. Договору технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем та її прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства України.
На підтвердження укладення договору №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 12 червня 2024 року об 11:35:20 клієнт, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, ознайомився з паспортом споживчого кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор UA-7776 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався ним при реєстрації на сайті.
Кредитний договір був підписаний відповідачем 12 червня 2024 року об 11:50:15 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-7776 в особистому кабінеті.
Відтак, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта щодо укладення електронного договору №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.tpozyka.com.
Матеріалами справи також підтверджується, що 12 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» видало ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 22000,00 гривень, згідно із довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №2895/01 від 17 січня 2025 року, а також виписками АТ «Універсал Банк» про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 12 червня 2024 року по 27 листопада 2024 року. Інформацією АТ «Універсал Банк» за №БТ/Е-3030 від 24 квітня 2025 року також підтверджується видача картки № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 14 січня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за договором №502330-КС-001 від 12 червня 2024 року становить 72969,52 гривень, що складається із заборгованості за кредитом - 21746,69 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 48893,18 гривні, заборгованості за комісією в розмірі 2329,65 гривень.
Дана сума заборгованості також підтверджується довідкою ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , з метою виконання умов договору, 25 червня 2024 року здійснив часткову оплату суми кредиту в розмірі 4770,00 гривень, з яких 253,31 гривні погашення тіла кредиту, 3546,34 гривень погашення відсотків за користування, 970,35 гривень погашення комісії, що відображено у розрахунку заборгованості. Однак, повністю грошового зобов'язання відповідач перед позивачем не виконав.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 12 червня 2024 року ОСОБА_1 договір №502330-КС-001 про надання кредиту із ТОВ «Бізнес Позика» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 12 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору №502330-КС-001 про надання кредиту в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості.
У справі також встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним зазначеної суми.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за тілом кредиту за вищевказаним кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується, тому в цій частині позов необхідно задовольнити частково у розмірі 21280,35 гривень з огляду на наступне.
Окрім тіла позики позивач просить стягнути проценти за користування коштами.
Судом встановлено, що 12 червня 2024 року відповідачу було надано кредит у сумі 22000,00 гривень зі сплатою процентів за відсотковою ставкою 1,15138637, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом станом на 14 січня 2025 року (а. с. 12).
Умовами договору передбачено, що строк на який надається кредит - 24 тижні (п. 2.3. Договору).
Строк дії договору: до 27 листопада 2024 року (п. 2.7.).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №502330-КС-001 про надання кредиту, проценти нараховано позивачем до 27 листопада 2024 року (включно), тобто, в межах строку кредитування. Однак, проценти нараховувались за відсотковою ставкою 1,15138637.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, укладаючи 12 червня 2024 року договір надання грошових коштів у позику, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,15138637%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Суд самостійно здійснив розрахунок процентів за період з 12 червня 2024 року по 27 листопада 2024 року за відсотковою ставкою 1% в день. При цьому, суд врахував наступне.
Сума процентів за період з 12 червня 2024 року по 25 червня 2024 року (14 днів) становить: 22000,00 х 1% х 14 = 3080,00, а не 3546,34 гривень як це відображено у розрахунку.
25 червня 2024 року відповідач сплатив позивачу 4770,00 гривень, з яких на сплату процентів повинна бути зарахована сума 3080,00 гривень, на сплату комісії - 970,35 гривень (як це передбачено графіком платежів, наведених у тексті договору), на сплату тіла кредиту - 719,65 гривень. Відтак, станом на 26 червня 2024 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 21280,35 гривень (22000 - 719,65).
Тому, з 26 червня 2024 року проценти повинні нараховуватись на тіло кредиту у розмірі 21280,35 гривень, а не 21746,69 гривень, як наведено у розрахунку заборгованості. Розмір процентів за період з 26 червня 2024 року по 27 листопада 2024 року (останній день строку кредитування) за відсотковою ставкою 1% в день, беручи за основу тіло кредиту у розмірі 21280,35 гривень, становить: 21280,35 х 1% х 155 = 32984,54 гривні.
Також підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2329,65 гривень, оскільки її сплата передбачена умовами договору №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року та положеннями Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, загальна сума заборгованості за договором №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 56594,54 гривні, з яких: 21280,35 гривень - тіло кредиту, 32984,54 гривні - проценти, 2329,65 гривень - комісія.
Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов'язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стороною відповідача не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого розрахунку.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1878,79 гривень (56594,54 х 2422,40 / 72969,52).
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 205, 207, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року в розмірі 56594 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) сплачений судовий збір в розмірі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 79 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.