154/1760/25
3/154/1080/25
20 травня 2025 року суддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії, 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Відповідно до протоколу ЗхРУ 246172, складеного 20.04.2025 року начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону майором ОСОБА_2 , в період з 09.00 год 12.04.2025 року по 09.00 год. 13.04.2025 року, в умовах особливого періоду, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії, 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старший сержант ОСОБА_1 , виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Вартовий шлагбауму» в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», порушив правила несення прикордонної служби, що виразилось в недбалому ставленні до військової служби, а саме порушив вимоги абзацу 1 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції про порядок використання автоматичної фото і відеотехніки під час виконання службових обов"язків посадовими та службовими особами Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС, ст.ст.11,16,49 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, п.20.1 Кодексу поведінки працівників, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-15 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що в період з 09.00 год 12.04.2025 року по 09.00 год. 13.04.2025 року, він дійсно виконував наказ на охорону державного кордону будучи в прикордонному наряді «Вартовий шлагбауму». Під час виконання обов"язків проводив відеофіксацію на будікамеру. Заряду батареї бодікамери при нормальній температурі повітря вистачає на 4-6 год безперервного відеозапису, при зниженні температури повітря час безперервної відеойомки скорочується на 40-50%, а час заряджання батареї становить 4-6 год. Тобто на час несення добового прикордонного наряду заряду батареї на безперервну відеозйомку не вистачає. Також зазначив, що у Наказі №244 не вказано, яка саме кількість робочих годин має бути зафіксована на камеру.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з'ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).
Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за якою на ОСОБА_1 складено протокол, передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, через несумлінне ставлення до них; наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне ОСОБА_3 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме за те, що він в перід з 09.00 год 12.04.2025 по 09.00 год 13.04.2025, в умовах особливого періоду, виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Вартовий шлагбауму» в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг», порушив правила несення прикордонної служби, що виразилось в недбалому ставленні до військової служби.
Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягало недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, які саме службові обов'язкі він не виконав або виконав неналежним чином.
У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучені витяг з книги прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип А) з 09.00 год 12.04.2025 по 09.00 год. 13.04.2025, витяг з книги прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " розділ "Список особового складу" з 12.04.2025 по 13.04.2025, а також пояснення ОСОБА_1 , які підтверджують лише той факт, що він дійсно в період з 09.00 год 12.04.2025 року по 09.00 год. 13.04.2025 року виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Вартовий шлагбауму» в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Устилуг».
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу недбалого ставлення ОСОБА_1 до виконання ним обов'язків військової служби.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст.251 КУпАП).
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене вважаю, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7,9, 245, 251,252, 280-283 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного равопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у Волинський апеляційний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя А.М.Лутай