Справа № 446/647/25
20.05.2025 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ;
особи, щодо якого
розглядається клопотання ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ;
законного представника особи,
щодо якої розглядається клопотання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька Львівської області клопотання слідчої СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2024 за №62024140120001097 про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дібрівськ, Зарічанського району, Рівненської області, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні солдат, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не сумимого,
за ознаками суспільного небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2024 року №8-РС, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Будучи військовослужбовцем по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, й територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64//2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу. Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону, України», ст. 1 Закону України 2 Про військовий обов'язок та військову службу», Ст.2. Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом (Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Статті 120, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойові підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Разом з тим, солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 26.09.2024 у точно не встановлений час, однак не пізніше 19:30 год. самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував понад три доби поза межами дислокації вказаної військової частини до 19.12.2024 тобто до моменту затримання його органами досудового розслідування в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_3 . Відтак, з 26.09.2024 до 19.12.2024 солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи за місцем свого проживання.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
25.03.2025 слідчою СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 передано до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2024 за №62024140120001097 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, згідно висновку комісії судових експертів-психіатрів №18 від 05.03.2025 встановлено, що на даний час, ОСОБА_4 страждає стійким хронічним психічним захворюванням - параноїдною шизофренією, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Дане стійке хронічне психічне захворювання (параноїдна шизофренія) було діагностовано у ОСОБА_4 у 2023 році. В період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 також страждав стійким хронічним психічним захворюванням - параноїдною шизофренією, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом, ОСОБА_4 потребує застосування стаціонарних примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь відповідно до ст.92 Кримінального Кодексу України. Клінічних ознак психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин у ОСОБА_4 не виявлено, відповідно лікування від наркотичної чи алкогольної залежності не потребує. За своїм психічним станом, ОСОБА_4 не може правильно сприймати обставини по справі та давати по них відповідні покази.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного харатеру щодо ОСОБА_4 підтримав та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 просила застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру, оскільки він страждає психічним захворюванням і вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності.
Законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_4 страждає психічним захворюванням, а тому просить застосувати до нього примусові заходи медичного характеру.
ОСОБА_4 також взяв участь у судовому засіданні та не заперечив щодо задоволення клопотання.
При встановленні судом фактичних обставин події, доведена причетність ОСОБА_4 до вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та підтверджується матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.10.2024, згідно якого військовослужбовець по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину у Львівській області;
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2024;
- актом службового розслідування від 05.10.2024;
- рішенням командира військової частини НОМЕР_1 ;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024 №763;
- висновком судово-психіатричного експерта №18 від 05.03.2025, згідно якого, у період інкримінованих дій ОСОБА_4 також страждав хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїчної шизофренії і не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відтак, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
А згідно з ч. 5 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК ) - висновку судово-медичної експертизи.
Беручи до уваги, що в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у стані неосудності, ОСОБА_4 за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку, тому суд дійшов висновку про необхідність застосовування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді поміщення в спеціальний лікувальний заклад із звичайним наглядом.
Враховуючи положення п.15 Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 503, 512, 513 КПК України, ст. 94 КК України, суд
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1