справа № 462/3445/25
21 травня 2025 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12025142390000135 про обвинувачення:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 26.11.2024 Залізничним районним судом м. Львова за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, суд
вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин. 26.03.2025 року ОСОБА_2 був доставлений працівниками поліції до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 71, де належним чином був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджений про наслідки за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та притягнення кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.389 КК України та цього ж дня він отримав направлення щодо необхідності прибути 27.03.2025 для відбування покарання в ЛКП «Сигнівка» (за адресою м. Львів, вул. С.Петлюри, 2а).
Проте, ОСОБА_2 маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт без поважних причин не з'явився 27.03.2025 року в ЛКП «Сяйво» для відбування вказаного покарання.
У зв'язку з неявкою в ЛКП «Сяйво» 24.04.2025 року ОСОБА_2 викликано до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області (за адресою м. Львів, вул. Генерала Чупринки. 71), де в нього відібрано письмове пояснення та винесено письмове попередження про наслідки за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.389 КК України.
Однак, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді 100 годин громадських робіт засуджений ОСОБА_2 повторно, без поважних причин не з'явився з 25.04.2025 р. по 06.05.2025 р. в ЛКП «Сигнівка» для відбування вказаного покарання, внаслідок чого не відпрацював 100 годин громадських робіт, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Таким чином, засуджений ОСОБА_2 ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 р. та вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До матеріалів справи долучено заяву щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, згідно якої обвинувачений ОСОБА_2 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 подав заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та погодився на розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.
На підставі ст. 302, 381, 382 КПК України суд здійснює розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 389 КК України, так як обвинувачений вчинив ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії проступків, вчинений умисно, особу винного, який раніше судимий, на обліках в психоневрологічному диспансері та у медичному центрі превенції та терапії узалежнень не перебуває /матеріали кримінального провадження арк. 73, 75/.
Суд визнає щире каяття обвинуваченого, як обставиною, що пом'якшує покарання, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені.
Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 слід обрати покарання у виді обмеження волі у межах санкції статті обвинувачення, що відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст. 50 КК України - цілей покарання. Саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно п.4 ч.1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
В той же час, обвинувачений ОСОБА_2 , засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 року до покарання у виді сто годин громадських робіт, покарання повністю не відбув, а відтак, суд вважає, що невідбуте покарання обвинуваченому за попереднім вироком слід частково приєднати. Принцип обрання остаточного покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 71 та п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, слід брати часткове приєднання, ураховуючи при цьому, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт.
Судом визнано пом'якшуючу обставину, яка впливає на призначення обвинуваченому покарання у мінімальних строках в межах санкції статті обвинувачення. Проте, підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у кримінальному провадженні сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Крім цього, суд не вбачає підстав застосування положень ст. 75 КК України із огляду на наступне.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України та звільняючи від його відбування на підставі ст.75 КК України, водночас звільняючи обвинуваченого від невідбутого покарання за попереднім вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 року, яке ОСОБА_2 має відбувати реально, на переконання суду призведе до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та буде суперечити меті кримінального покарання забезпеченню невідворотності покарання та виправленню особи.
Застосування положень ст. 75 КК України фактично знівелює необхідність відбуття обвинуваченим покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 року та буде свідчити про його ігнорування, що в свою чергу призведе до порушення принципу справедливості та мети кримінального провадження.
Суд зазначає, що покарання у виді громадських робіт виконує виправну функцію, що має на меті змінити ставлення обвинуваченого до своїх дій через реальне виконання робіт на користь суспільства. Звільнення обвинуваченого від цього виду покарання, також фактично нівелюватиме виправний вплив та мету попереднього вироку суду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрати на залучення експерта - відсутні.
Речові докази - відсутні.
Керуючись ст.50, 65-67, 71,72, 389 КК України, ст. 368, 373, 374, 382 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 71, п.4 ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2024 року та остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді одного року десяти днів обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1