Справа № 331/2061/25
Провадження № 3/331/830/2025
20 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282146 складеного 26.03.2025, 26.03.2025 о 13:40, м. Запоріжжя, вулиця Прибережна автомагістраль/Козача, 1, водій гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Getta, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки ТЗ під час безперервної відеофіксації. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, а також на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи, встановлене у ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а ч.2 ст.268 КУпАП не передбачає обов'язкової присутності під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, тому дотримуючись необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 .
У судовому засіданні захисником особи, яка притягається до відповідальності - адвокатом Корсіком Я.І. заявлене клопотання про закриття провадження у справі через відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування цього клопотання він зазначив, що, зокрема, з урахуванням диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння може мати на місці зупинки транспортного засобу та / або у закладі охорони здоров'я.
Разом з цим, за твердженням захисника, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282146 від 26.03.2025 не конкретизовано, від огляду на стан сп'яніння у якому саме порядку (на місці зупинки чи у закладі охорони здоров'я) відмовився ОСОБА_1 .
При цьому, у вказаному протоколі зазначено, що «Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки ТЗ».
Із наведеного, за твердженням захисника, вбачається, що саме відмова ОСОБА_1 була виконана із дотриманням вимог законодавства. Тобто, таке формулювання суті адміністративного правопорушення створює умови для двозначності тлумачення складу адміністративного правопорушення та не дає можливості правильно визначити об'єктивну сторону правопорушення, за яке особа притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначені обставини, захисник наполягає на тому, що вину ОСОБА_1 у спосіб, що визначений законодавством, не доведено, а всі сумніви щодо доведеності його вини у вчиненні правопорушення слід тлумачити на його користь.
Також захисник звертає увагу на те, що із долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп'яніння, оскільки його поведінка та мова є адекватними та не надавали будь-яких об'єктивних підстав для висновку про наявність ознак наркотичного сп'яніння. Отже, відсутні об'єктивні дані, які б ставили під сумнів поведінку ОСОБА_1 , а також вказували б на будь-яку ознаку перебування у стані наркотичного сп'яніння. Разом з цим, як вбачається із вказаного відеозапису, співробітниками патрульної поліції о 13:48:40 год. вирішено запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння не у зв'язку з виявленням ознак сп'яніння, а у зв'язку з виявленням чогось всередині автомобіля, але чого саме - не зрозуміло.
Це, за твердженням захисника, свідчить про недотримання поліцейськими принципу верховенства права, засад об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що свідчить про їх суттєву особисту зацікавленість та необ'єктивність, яка суперечить завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також про відсутність підстав для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, передбачених чинним законодавством.
Крім того, захисник посилається на те, що протокол не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.
Рапорт поліцейського також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки складений зацікавленою особою (інспектором).
Відеозаписи також, за твердженням захисника, не можуть бути визнані належними доказами, оскільки вони не є безперервними, а також із зазначеної у графі протоколу «Технічний засіб відеозапису» інформації - «471564, 470383, 471407», неможливо однозначно ідентифікувати технічні засоби, за допомогою яких було здійснено ці відеозаписи.
Також захисник наполягав на тому, що на вказаних відеозаписах не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Водночас, зафіксовано лише транспортний засіб Volkswagen Jetta, який не рухається. Тобто, відсутні належні, допустимі та беззаперечні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
З огляду на викладене, захисник наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суддя приходить до висновку, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, регламентовані у ст. 266, ст. 266-1 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Так, згідно із ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, зазначено: п.4 розділу I: ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість; п.6 розділу І: огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103), з наступними змінами: п.3 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); п.6 - водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам; п.8 - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Зі змісту п. 2 Порядку № 1103 вбачається, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Сукупний аналіз наведених положень нормативно-правових актів свідчить про чітко визначений порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, зміст таких норм вказує на їх імперативний характер без прояву дискреційних повноважень поліцейського як таких, а отже тягнуть за собою обов'язкове виконання водіями, у яких виявлені ознаки відповідного виду сп'яніння, вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України в частині проходження огляду за вимогою працівника поліції у встановленому законом порядку з метою подальшого підтвердження чи спростування раніше виявлених ознак, рівно як і вимагають беззаперечне дотримання закріпленої процедури працівниками патрульної поліції при здійснення ними огляду на стан сп'яніння осіб, які керують транспортними засобами.
Як встановлено у ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи суддею було досліджено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.03.2025, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук.
Також суддею було досліджено рапорт інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області ДПП Проценка Е. від 26.03.2025, у якому, зокрема, зазначено про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» через перевищення швидкості, під час спілкування у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога, на що останній відповів відмовою на місці зупинки транспортного засобу під час безперервної відеофіксації.
Із довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП Боршош Н. було встановлено, що ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має і він отримував посвідчення водія.
У дослідженій довідці з підсистеми «Адмінпрактика» відображено всі зафіксовані факти порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
У відеозаписах, долучених до матеріалів справи, на яких зафіксовано події 26.03.2025, зокрема, було зафіксовано рух і зупинку транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за перевищення ним дозволеної швидкості руху. За даним фактом відносно ОСОБА_1 відразу ж було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Потім водію поліцейським було запропоновано відчинити багажне відділення та «бардачок» автомобіля, на що ОСОБА_1 погодився. Після цього поліцейський, поспілкувавшись з іншим присутнім на місці події поліцейським, запропонував ОСОБА_1 , який вже сів за кермо автомобіля, вийти з автомобіля, закрити і через деякий час відкрити очі. Коли водій виконав це прохання, поліцейський запропонував йому витягнути руки перед собою. Коли ОСОБА_1 виконав і це прохання, поліцейський назвав себе, озвучив відомості про місце події, повідомив водія про виявлені ознаки наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, та запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Після цього поліцейський роз'яснив йому наслідки такої відмови, роз'яснив його права, склав протокол про адміністративне правопорушення, ознайомив водія зі змістом цього протоколу під підпис, повідомив про відсторонення від керування автомобілем і необхідність викликати тверезого водія, щоб забрати автомобіль.
У той же час, з оглянутих відеозаписів не вбачається беззаперечної наявності візуальних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , його мова та рухи були адекватними, поведінка відповідала обстановці та не надавала будь-яких об'єктивних підстав для висновку про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, які були озвучені працівником патрульної поліції. Крім того, на відеозаписах не було чітко зафіксовано реакцію очей ОСОБА_1 на світло, у зв'язку з чим відомості про те, що зіниці його очей дійсно були звужені та не реагували на світло, належними та допустимими доказами перевірити не виявилося можливим.
Суддя також звертає увагу на те, процедура виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння була поліцейським розпочата лише після складення відносно ОСОБА_1 постанови за перевищення швидкості та перевірки його автомобіля і його особисто. При цьому, за весь час спілкування поліцейських з водієм, починаючи з моменту зупинки автомобіля і до пропозиції закрити та відкрити очі, жоден із присутніх поліцейських не заявляв про наявність у ОСОБА_1 ознак будь-якого сп'яніння.
Отже, на переконання судді, зафіксовані на відеозаписах події не дають достатніх підстав вважати, що у ОСОБА_1 поза розумним сумнівом були наявні ознаки наркотичного сп'яніння.
При цьому, суддя звертає увагу на те, що у ст. 266 КУпАП чітко встановлена процедура огляду на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння, недотримання якої є суттєвим порушенням, оскільки лише дійсна наявність ознак певного сп'яніння у водія надає працівникам поліції право проводити на місці зупинки транспортного засобу процедуру медичного огляду або пропонувати пройти такий огляді у медичному закладі.
Окремо необхідно зауважити, що оглянуті відеозаписи демонструють дії працівників поліції, які фактично зводилися до отримання відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, що за відсутності жодних об'єктивних підстав для такої пропозиції слід вважати формальним підходом з боку працівників поліції.
Сукупність наведених вище обставин переконує суддю у штучності створеної ситуації і вочевидь не слугує підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин.
Суддя також враховує, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст. 129 Конституції України, до яких відносяться, зокрема, забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, на підставі досліджених доказів суддею не було встановлено поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Тому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №282146 від 26.03.2025 не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали б у судді жодних сумнівів щодо їх належності та допустимості.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, акцентовано увагу на тому, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому, суддя зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, за викладених вище обставин суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог ПДР, до суду надано не було.
При цьому, суддя також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суддя приходить до висновку про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, у зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.
Суддя Юлія КАРЕТНИК