Справа № 308/15296/24
21 травня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Дегтяренко К.С.,
за участю секретаря судового засідання - Чейпеш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Турецької Євгенії Андріївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Баранинської сільської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-
встановив:
17 вересня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Турецька Є.А. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовної заяви адвокат зазначив, що 24.11.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис №458.
Відповідач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . У 2017 році Ужгородським міськрайонним судом зазначений шлюб розірвано (справа №308/4082/17; Рішення набрало законної сили 04.07.2017 року).
За час перебування в шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.04.2017 року відповідач подала на розлучення. 16.01.2018 року відповідач зареєструвала шлюб в Почаївській міській раді з ОСОБА_6 і змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 .
З січня 2017 року батько самостійно виховує та утримує свою доньку. З початком війни відповідач - виїхала до Німеччини і взагалі відмовилась від виховання дитини про що повідомила позивачу офіційним листом.
Вже тривалий час донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на утриманні позивача.
Позивач зазначає, що він забезпечений житлом, працює, може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, всі соціально-побутові зв'язки дитини територіально знаходяться в Ужгородському районі. Зміна території проживання призведе для непоправних психологічних травм у дитини, остільки їй прийдеться змінити звичне оточуюче середовище, школу, втратити друзів та близьке коло спілкування.
На підставі викладеного позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки.
Відзив по позовну заяву відповідач не подав.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2025 року зарито підготовче провадження по справі та призначено справу до судовго розгляду по суті.
У судовому засіданні 12.04.2025:
- позивач та представник позивача підтримали позовну заяву в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити. в повному обсязі.
- відповідач у судове засідання не з'явилася, проте подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі.
- представник третьої особи не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 21.05.2025 року учасники не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, причини неявки не повідомили.
На підставі ст.211 ЦПК України, враховуючи, що відповідач у справі скористались своїм правом та подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, суд здійснює розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних у суду матеріалів.
Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою учасників судового засідання.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
24.11.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис №458.
Відповідач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . У 2017 році Ужгородським міськрайонним судом зазначений шлюб розірвано (справа №308/4082/17; Рішення набрало законної сили 04.07.2017 року).
За час перебування в шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.04.2017 року відповідач подала на розлучення. 16.01.2018 року відповідач зареєструвала шлюб в Почаївській міській раді з ОСОБА_6 і змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 .
З січня 2017 року батько самостійно виховує та утримує свою доньку. З початком війни відповідач - виїхала до Німеччини і взагалі відмовилась від виховання дитини про що повідомила позивачу офіційним листом.
Вже тривалий час донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 та перебуває на утриманні позивача, що підтверджується матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, виходячи з їх належності та допустимості прийшов до наступних висновків.
Як випливає з позовної заяви, між сторонами на день подання позову, не було досягнуто згоди щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з частиною 3 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Позивач у позовній заяві просить визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком.
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Баранинської сільської ради від 11.10.2024 №849 встановлено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його місця проживання.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню. Поданими суду доказами підтверджуються доводи позовної заяви про те, що позивач та його неповнолітня донька проживають разом в. АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання дитини, позивачем належно виконуються обов'язки щодо утримання та виховання дитини. Дитина навчається у школі за місцем проживання
Відповідач не заперечує, що їх спільна з позивачем дитина фактично залишилася проживати з батьком, на думку суду, поведінка відповідача свідчить про те, що остання самоусунулась від виховання та утримання дитини, копія нотаріальної заяви складеної у м. Берлін, Німеччина, ще 25.03.2022 року, оригінал якої було оглянуто судом в судовому засіданні, в якій зазначено, що з моменту видачі цієї заяви, батько є єдиним законним представником та самостійно займається її вихованням, а ОСОБА_2 відмовляється від виховання та догляду за дитиною
Під час, розгляду справи, відповідач не проявляла жодного інтересу, щодо розгляду справи, та обмежилась лише поданням заяви про розгляд справи у її відсутності.
Крім того встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 наявна інша сім'я.
На переконання суду, проживання спільної дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Оскільки на теперішній час малолітня дитина постійно проживає разом з позивачем, суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від матері дитини, яка повинна виконувати свій обов'язок щодо утримання дитини належним чином.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При визначенні розміру стягуваних аліментів, суд враховує стан здоров'я відповідачки, яка є здоровою, молодою, працездатною /протилежного не доведено/, має освіту, можливість заробляти своєю працею на утримання дитини.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи.
На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, розмір аліментів заявлений позивачем, відповідатимуть інтересам дитини, і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини.
Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дітей відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи із вищенаведеного, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн. 00 коп. щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 17 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 56, 105, 110, 112 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Вимоги позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Турецької Євгенії Андріївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Виконавчого комітету Баранинської сільської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за його місцем проживання.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., який підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 17 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Баранинської сільської ради, місце знаходження : Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Баранинці, вул.Центральна, 42.
Суддя Дегтяренко К.С.