Справа № 308/19728/24
1-кс/308/2958/25
19 травня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Великі Лучки, Мукачівський район, Закарпатська область, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12024070000000549, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024,
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12024070000000549, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024.
На обґрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 05.12.2024, приблизно о 19 год. 20 хв., водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Opel» моделі «Zefira», реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із пасажиром переднього сидіння ОСОБА_8 , рухаючись у темний час доби, в похмуру погоду, без будь-яких атмосферних явищ по автодорозі міжнародного значення М-24 сполученням «Велика Добронь-Мукачево-Берегове-Лужанка» зі швидкістю близько 90 км/год., зі сторони м. Мукачево в напрямку с. Великі Лучки Мукачівського району, поза межами населеного пункту, де дорога вкрита асфальтобетоном та має по одній смузі руху у кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.5 ПДР, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, пряма в плані, будучи самовпевненим та самонадійним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим грубо порушив п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, наближаючись до населеного пункту с. Великі Лучки Мукачівського району, на відстані 179,2 м до будинку під АДРЕСА_2 , допустив зіткнення із задньою лівою частиною напівпричепа марки «МАЗ» моделі 938 (5Е58), реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , у щепленні з сидільним тягачам марки «КРАЗ» моделі 255 В, реєстраційний номерний НОМЕР_3 , який знаходився в нерухомому стані, завантажений військовим устаткуванням, після чого не зупинившись продовжив руху, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною напівпричепа марки «МАЗ» моделі 938 (5Е58), реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , у щепленні з видільним тягачам марки «КРАЗ» моделі 255 В, реєстраційний номерний НОМЕР_5 , який також знаходився в нерухомому стані посередині смуги дорожнього руху, яка веде напрямку с. Великі Лучки Мукачівського району.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозковою травми багатоуламкового перелому кісток основи черепа, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку, внутрішньо шлуночкових крововиливів, набряку-набухання речовини головного мозку, перелому кісток носа, закритої травми грудної клітки у вигляді гемотораксу зліва та справа (по 500 мл), забоєм та розриву легень; з розвитком травматичного шоку, що і стало безпосередньою причиною його смерті. Даний висновок про причину смерті підтверджується виявленням при дослідженні трупа вказаних вище прижиттєвих травматичних ушкоджень, «шокових» нирок, а також підтверджується даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів.
Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, а саме: п. 2.3 ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 ПДР - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили, внаслідок яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_8 .
Як зауважує слідчий, у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 у встановленому ст. 276-278 КПК України порядку повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 05.12.2024, протоколом допиту потерпілої, протоколом допиту свідків, висновком інженерно-транспортної експертизи, висновком судово авто-технічної експертизи, експертизами технічного стану автомобілів, висновком судово-медичної експертизи та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
Слідчий зазначає, що враховуючи той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, тому обрати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не надається можливим. Крім того, при обранні вказаного заходу підозрюваний може впливати на потерпілу, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні щодо зміни їхніх показів на судовому розгляді.
Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 на даний час не працює, осіб, які б поручилися за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків та які викликають довіру в органу досудового розслідування не встановлено, що унеможливлює обрання відносно нього запобіжного заходу у виді особистої поруки. Крім того, при обранні вказаного заходу підозрюваний також може впливати на учасників у даному кримінальному провадженні щодо зміни ними показів на судовому розгляді.
Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що ОСОБА_4 не має постійного джерела доходів та інших соціальних зв'язків, створюють реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може покинути межі території України (навіть у незаконний спосіб), чи змінити постійне місце проживання, що буде перешкоджати працівникам органу Національної поліції здійснювати контроль за поведінкою підозрюваного, яка пов'язана із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Також слідчий вказує, що обрати відносно підозрюваного запобіжного захід у виді застави не представляється можливим, оскільки він ніде не працює, якого-небудь джерела доходу не має, що фактично унеможливлює обрати відносно нього вказаний запобіжний захід.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може:
переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це може проявитися у тому, що він підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зможе підшукувати реальні можливості покинути територію України навіть в незаконний спосіб з цією метою, а також переховуватися на території України, що значно ускладнить проведення досудове розслідування;
іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, знаходячись поза контролем правоохоронних органів ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, штучно затягувати досудове розслідування, зловживаючи своїми процесуальними правами, з метою затягування процесуальних строків;
незаконно впливати на учасників кримінального провадження щодо зміни їхніх показів на судовому розгляді, зокрема ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до потерпілої та інших учасників даного кримінального правопорушення, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може чинити на потерпілу, її родичів та інших учасників психологічний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти потерпілу та свідків до надання неправдивих показань про вчинення ним кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий зазначає, що на даний час ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині не визнав, що підтверджується протоколом допиту, винними в дорожньо-транспортній пригоді вважає військовослужбовців, які, на його думку, не забезпечили безпеку дорожнього руху, а також не відшкодував потерпілій матеріальної шкоди.
На думку слідчого, вищенаведене не дає підстав органу досудового розслідування звертатися до суду із більш м'яким запобіжним заходом відносно підозрюваного ОСОБА_4 , так як такий не забезпечить виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі наведеного, слідчий просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на шістдесят днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зауважив, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_4 , є необґрунтованою, а ті обставини, що наведені у підозрі, є суперечливими. Наголошує, що свідок ОСОБА_9 підтвердив, що здійснювався супровід колони військовослужбовцями, а свідок ОСОБА_10 надає ідентичні показання. При цьому висновок експерта містить відомості про різні транспортні засоби та хто був учасником дорожньо-транспортної пригоди. З матеріалів автотехнічної експертизи конкретна видимість становить 400 м, світловідображаючий знак не видно та був прикріплений на маскувальну сітку. Захисник вважає, що не визнання вини не є ризиком у розумінні необхідності застосування найтяжчого запобіжного заходу. Просить врахувати, що його підзахисний вчинив інкримінований йому злочин з необережності, не перебував у стані алкогольного сп'яніння та сприяє слідству.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та пояснив, що від першого дня із слідством йшов на контакт та лежав у лікарні.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024070000000549, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
16.05.2025 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 05.12.2024, схемою та фототаблицею до нього; висновком експерта №408/2024 від 27.01.2025; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 07.12.2024, ОСОБА_12 від 13.12.2024, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 11.03.2025, ОСОБА_15 від 29.04.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-24/13262-ІТ від 22.01.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-24/13264-ІТ від 23.01.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-24/13265-ІТ від 06.01.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-25/51-ІТ від 24.01.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-25/52-ІТ від 13.02.2025.
Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, який одружений, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та відсутність у нього постійного джерела доходу, репутацію підозрюваного, який за місцем проживання характеризується позитивно, майновий стан підозрюваного та відсутність у нього судимостей.
Слідчий суддя також бере до уваги ту обставину, що підозрюваний затриманим у порядку, визначеному ст. 208 КПК України, не був, а сам злочин, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до необережних.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 06.12.2024, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, якимось чином перешкоджав досудовому розслідуванню, здійснював тиск на потерпілу, свідків чи експертів, іншим чином перешкоджав досудовому розслідуванню.
Матеріалами клопотання встановлено, що на даний час у рамках даного кримінального провадження проведено ряд експертиз.
Враховуючи наведене та вивчені матеріали клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеним під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.
Таким чином, ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формі, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає наявним у зв'язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, а саме щодо можливості незаконно впливати на учасників кримінального провадження та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Між тим, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява №47095/99, п. 116). Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, №254-А, п. 33).
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Стороною обвинувачення на підтвердження необхідності застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не надано жодного підтвердження та не наведено достатніх доводів на обґрунтування застосування саме такого запобіжного заходу.
Відтак, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ст. 177 КПК України.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
За змістом ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру конкретного діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, зокрема, обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та необхідність запобігання встановленому ризику, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту слід відмовити.
Разом з тим, беручи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім і зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризику.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що відповідно до матеріалів кримінального провадження підозрюваний зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Керуючись ст. 177, 178, 181, 186, 194, 196, 202, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України наступні процесуальні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Строк дії даної ухвали про тримання під домашнім арештом визначити до 14 липня 2025 року, включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 - відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Згідно з частиною шостою статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1