Справа № 308/9650/23
21 травня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Ужгороді подання провідного інспектора Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області про звільнення засудженого ОСОБА_3 від покарання
Провідний інспектор Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області звернулася до суду з поданням про звільнення ОСОБА_3 від призначеного судом покарання, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ним діяння.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд подання без йогоучасті.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Начальник Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області подав до суду заяву про розгляд подання без участі представника органу пробації, зазначивши, що внесене подання підтримує у повному обсязі.
Засуджений в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч.5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали подання суд доходить наступного.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи, незалежно від того, відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання.
Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом.
Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Судом установлено, що 10.11.2023 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/9650/23 ОСОБА_3 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України, до п'яти позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком у один рік.
Вказаний вирок набрав законної сили 12.12.2023 року та згідно розпорядження Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/9650/23 від 05.02.2024 року, 20.02.2024 надійшов до Ужгородського РВ філії ДУ Центр пробації в Закарпатській області для виконання.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАПвикладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про правила застосування зазначеного підходу нагадав ВС у постанові об'єднаної палати ККС від 07.10.2024 у справі №278/1566/21, де виходив з того, що статті 185,190,191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, ВС визначив, що кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 НМ (неоподатковуваний мінімум) безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, а цей розмір прямо не визначено в тексті кримінального закону, бо він вказаний законодавцем у статті 51 КУпАП.
Для обрахунку суми заподіяної майнової шкоди неоподатковуваний мінімум доходів громадян застосовується як 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 1 січня поточного року, тобто, щорічно змінюється Законом України про Державний бюджет України тому, на відміну від обрахунку штрафу в якості відповідальності за правопорушення - де розмір неоподатковуваного мінімуму становить 17 грн. (п.5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України), - для кваліфікації кримінальних правопорушень використовується сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - яка встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної відповідною нормою ПК України (пп. 169.1.1) і дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (в розрахунку на місяць), та враховується станом на час вчинення правопорушення, з урахуванням пп 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» сума прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2023 рік становила 2684 гривень, тобто 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи становило 1342 гривень на 2024 рік, та відповідно 2 неоподатковуваних мінімуми становлять 2684 гривень.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Як убачається з вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2023 року у справі № 308/9650/23, ОСОБА_3 29.04.2023 року викрав майно на суму 2398,00 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_3 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
А тому на підставі вищенаведеного, враховуючи те, що ОСОБА_3 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд доходить висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст. 74, ст. 185 КК України, ст.ст. 369, 372, 376, 537, 539 КПК України, Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2023 року у справі № 308/9650/23, за ч.4 ст.185 КК України, в зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1