Справа № 307/3582/23
Провадження №1-кп/307/202/23
про продовження строку тримання під вартою
21 травня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.152, ч.4 ст.186 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.152, ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з тих підстав, що строк тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , при цьому зазначили за можливе визначити обвинуваченому розмір застави.
Дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушеннях, за які КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Крім цього відповідно до п.79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд вважає, що конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.
Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років.
Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, при цьому ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжного заходу на даний час в повній мірі не відпали і продовжують існувати, ОСОБА_4 обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з насильством, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу або визначення застави відсутні, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюбез визначення розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 331, 369 КПК України, суд, ,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Угля, Тячівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.152, ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід в виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 днів, тобто до 24 години 19 липня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 21 травня 2025 року.
Головуючий ОСОБА_1