Справа № 304/727/24 Провадження № 1-кп/304/120/2025
20 травня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
законного представника - ОСОБА_5
та захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження №12024071130000002 від 02 січня 2024 року та № 12024071130000204 від 23 липня 2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, у силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що близько 20.00 год 03 грудня 2023 року в умовах введеного указом Президента України воєнного стану, перебуваючи на вулиці Центральній у селі Порошково Ужгородського району Закарпатської області, умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу викрав із зовнішньої кишені куртки потерпілого два мобільні телефони марки «Samsung Galaxy A13» та «Xiaomi Redmi note 11», чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 6 133 грн, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 185 КК України (епізод 1).
Крім цього ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 22 липня 2024 року близько 02.00 год в умовах введеного указом Президента України воєнного стану, перебуваючи у гостях у ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_2 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, викрав зі стола на кухні мобільний телефон марки «Xiaomi» POCO X 6 Pro моделі 2311DRK48G 12/512 Gb Black, вартістю 12 555 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 185 КК України (епізод 2).
Двадцятого травня 2025 року у місті Перечин між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 та законного представника - ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно з умовами якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень за ч.4 ст. 185 КК України. Крім цього сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений із застосуванням ст. 69 КК України та врахуванням положень ст. 59-1, 101 цього Кодексу у виді пробаційного нагляду строком на один рік, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та разом зі своїм захисником і законним представником просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях і щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання та відшкодувати процесуальні витрати.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримала, просила суд затвердити таку, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінальних правопорушень до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Вказувала на можливість призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, при цьому врахувавши норми статей 59-1, 101 цього Кодексу, оскільки на час вчинення першого епізоду кримінальних правопорушень обвинувачений був неповнолітній.
У судове засідання потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не з'явилися, однак прокурор подала суду їх заяви, в якій кожен з потерпілих просить розглянути справу без їх участі, проти затвердження судом угоди про визнання винуватості не заперечують, при цьому потерпілий ОСОБА_7 також вказував на те, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має та погоджується на самостійне визначення прокурором виду та міри покарання.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши необхідні матеріали, прийшов до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , передбачені ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, та за епізодом № 2 - повторно. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Суд також враховує, що вказані епізоди злочинної діяльності стороною обвинувачення кваліфіковано за однією частиною статті 185 КК України, а відтак сторонами угоди при наявності повторності кримінальних правопорушень, що кваліфікуються за однією частиною статті Особливої частини КК, вірно визначено покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України за санкцією ч. 4 ст. 185 КК України (без призначення покарання окремо за кожен з епізодів).
Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні сторонами покарання ОСОБА_4 було враховано і дотримано положення ст. 65 та 69 КК України, а саме: сторони за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім), при узгодженні обвинуваченому покарання, перейшли до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України, а також особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (ст. 101 КК); врахували характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів; взяли до уваги особу винного, характер та ступінь участі у вчиненні злочинів; врахували поведінку після вчинення злочинів; визначили обставини, що пом'якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання, застосування відносно ОСОБА_4 пробаційного нагляду на вказаний в угоді строк, відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 цього Кодексу.
При цьому суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.
Також встановив, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що дана угода про визнання винуватості укладена за письмової згоди потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , наданої прокурору, така відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого ОСОБА_4 , який є молодим за віком та на час вчинення першого епізоду крадіжки був неповнолітнім, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Строк застосування запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024071130000002 у виді домашнього арешту, закінчився 02 квітня 2024 року, під час підготовчого судового засідання та протягом судового розгляду не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2024 року у вигляді арешту майна, скасовані ухвалою Перечинського районного суду від 27 червня 2024 року.
Питання речових доказів та процесуальних витрат вирішуватиметься у порядку статей 100, 124 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 травня 2025 року між прокурором Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України і з урахуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначити узгоджене сторонами покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 59-1, ст. 101 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Речові докази, а саме два мобільні телефони марки «Самсунг» синього та чорного кольорів, що передані до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - повернути ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки «Xiaomi» POCO X 6 Pro моделі 2311DRK48G 12/512 Gb Black, що переданий на відповідальне зберігання потерпілого ОСОБА_8 - такому повернути.
Процесуальні витрати по справі за проведення біологічної експертизи № СЕ-19/107-24/1424-БД від 25 березня 2024 року у розмірі 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 45 коп., а також судових товарознавчих експертиз № СЕ-19/107-24/89-ТВ від 04 січня 2024 року у розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп., № СЕ-19/107-24/1097-ТВ від 02 лютого 2024 року у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 56 коп. та № СЕ-19/107-24/8101-ТВ від 01 серпня 2024 року у розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1