Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2230/25
20.05.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Залишив заповіт, яким все своє майно заповів позивачу..
Позивач є єдиним спадкоємцем наразі, який постійно проживав разом із батьком на день відкриття спадщини, у них спільна адреса реєстрації проживання, тому прийняв спадщину в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України.
До складу спадщини ввійшло наступне майно: - житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Житловий будинок проінвентаризовано, на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт. Правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлено.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно у позивача відсутня можливість оформити спадкові права у нотаріальному порядку.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16ЦК).
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за заповітом, успадкував житловий будинок, який згідно положень закону належить з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном. У зв'язку з чим просить визнати право власності на спадкове майно.
Сторони у судове засідання не з'явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.
Представник позивача подала клопотання про розгляд справи без їх участі. Додатково зазначила, що у прохальній частині помилково зазначила про визнання права власності за законом, оскільки спадкування відбувається за заповітом.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Щодо вимог позову не заперечує.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 18.06.2016 р. (а.с. 6).
Останнім місцем його проживання було АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Спадкодавець ОСОБА_2 залишив заповіт, яким все своє майно заповів позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт складено та посвідчено 18.01.2016 року секретарем Чорнотисівської сільської ради Виноградівського району Гелетей Т.Д. Зареєстровано в реєстрі №10 (а.с.8).
Позивач є єдиним спадкоємцем наразі, який постійно проживав разом із батьком на день відкриття спадщини, у них спільна адреса реєстрації проживання, тому прийняв спадщину в силу ст. 1268 ЦК України.
Дружина спадкодавця - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
До складу спадщини ввійшло наступне майно:
- житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Виноградівського РБТІ №5 від 03.01.2025 року житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , будівництвом завершений.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013р. житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правовстановлюючі документи на будинок не оформлено (а.с.9).
Позивач прийняв спадщину, що відкрилася на день смерті батька, оскільки на час сметі проживали разом, що стверджується довідкою Пийтерфолвівської сільради №719 від 19.12.2024 року (а.с. 14), однак не може оформити спадщину у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючого документу на майно.
Будинок проінвентаризовано, виготовлено технічний паспорт. Будинок 1991 року побудови (а.с. 10-12 зв.).
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що в користь позивача спадкодавцем складено заповіт, згідно якого заповів все належне майно. Спадкоємець спадщину прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживали разом. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами.
Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв, інші спадкоємці відсутні, позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , набуте в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 право власності на:
- житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо