Вирок від 21.05.2025 по справі 243/2323/23

Номер провадження 1-кп/243/340/2025

Номер справи 243/2323/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21 » травня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

- секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

- прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

- потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12

- представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_13

- обвинуваченого - ОСОБА_14

- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_15

розглянувши у закритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 62022050010000188, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02 червня 2022 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 15 червня 2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом, помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 414 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2021 року, солдата запасу ОСОБА_14 прийнято на військову службу за контрактом відповідно до Наказу командира військової частини по особовому складу від 13 квітня 2021 року №24о/с на 3 роки з 14 квітня 2021 року по 13 квітня 2024 року і призначено на посаду помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Разом з ОСОБА_14 проходив військову службу матрос запасу ОСОБА_17 який згідно Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2023 року, призначений на посаду гранатометника 2 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення.

Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, згідно відомостей книги видачі і приймання озброєння та боєприпасів вказаної частини солдат ОСОБА_14 отримав для службового користування 5,45 мм автомат АК-74, (№ НОМЕР_2 ), 1983 року випуску з набоями.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_14 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов'язаний зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках.

Крім того, являючись військовослужбовцем Національної гвардії України, солдат ОСОБА_14 достовірно знав, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 195 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України військовослужбовці мають право застосовувати зброю - для захисту свого здоров'я і життя, здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. Застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір застосувати зброю і постріл у гору. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про національну Гвардію України», військовослужбовці Національної гвардії України мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а за виключної необхідності і спеціальні засоби, вогнепальну зброю, озброєння та бойову техніку в порядку та у випадках, передбачених цим Законом, а під час несення внутрішньої та вартової служб - відповідно Статутом внутрішньої служби та Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Згідно з п. 2.5 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин, затвердженого начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 01 квітня 2009 року № 44, військовослужбовець зобов'язаний дотримуватись вимог безпеки при поводженні зі зброєю щодо заборони її направлення у будь-якому випадку на людей.

Відповідно до п. 14 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України під час видачі стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям командир (керівник, начальник) зобов'язаний нагадати їм порядок поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборон під час поводження зі стрілецькою зброєю безпідставно спрямовувати зброю у бік людей, тварин, транспорту, будинків, інших будівель, споруд; тримати палець на спусковому гачку без необхідності.

Відповідно до п. 52 «Настанови по 5,45 мм автомату Калашникова», затвердженої Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році передбачено, що автомат зберігається завжди розрядженим, при цьому магазин від'єднаний, курок спущено, перевідник на запобіжнику. Автомат знімається з запобіжника лише перед заряджанням та перед стрільбою. Автоматник завжди повинен поводитися із автоматом обережно. Солдат зобов'язаний, зокрема, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, а також додержувати правил пожежної безпеки.

Солдат ОСОБА_14 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з 02 год. 20 хв. 02 червня 2022 року знаходячись разом із військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, гранатометником 2 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальойну спеціального призначення матросом запасу ОСОБА_17 на позіціях у окопі біля автомобліьного шляху Харків-Ростов Краматорського району Донецької області де з тепловізором, здійснювали спостереження за обстановкою, близько 02 год.40 хв. 02 червня 2022 року, солдат ОСОБА_14 та матрос запасу ОСОБА_17 почули хруст гілок який доносився зі сторони виходу із окопу, у зв'язку із чим матрос запасу ОСОБА_17 із ввіреним йому для службового користування 5,45 мм, автоматом АК-74 (№ НОМЕР_3 ) направився до зазначеного місця, передавши тепловізор солдату ОСОБА_14 .

В подальшому, солдат ОСОБА_14 діючи з кримінально протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ч.1 ст.15 Закону України «Національну гвардію України» ст.ст. 9, 11, 13, 16, 21, 22, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст.ст. 1, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, п. 52 Настанови зі стрілецької справи 5,45 мм автомати Калашникова та 5,45 мм ручні кулемети Калашникова, затвердженої Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у 2004 році (надалі - Настанови), п. 3.3.1 Вимог безпеки під час проведення навчань і занять з бойової підготовки, розроблених відділом забезпечення підготовки Сухопутних військ управління бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України у 2006 році, п. 2.5 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин, затвердженого начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 1 квітня 2009 року № 44, п. 14 наказу Міністра оборони №359 від 29.06.2005 «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», близько 02 год.45 хв. 02 червня 2022 року, без мети умисного заподіяння тілесних ушкоджень або смерті іншій людині, порушив правила поводження зі зброєю, а саме: зняв запобіжник з положення «запобігання» у випадку, не пов'язаному зі стрільбою, тримав палець на спусковому гачку без необхідності, безпідставно спрямовував зброю у бік куди направився матрос запасу ОСОБА_17 - після побачив через тепловізор силует людини зі сторони виходу із окопу, без попередження про намір застосувати зброю і пострілу у гору, злякавшись, натиснув на спусковий гачок ввіреного йому для службового користування 5,45 мм автомат АК-74, (№ НОМЕР_2 ), внаслідок чого допустив здійснення трьох пострілів у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період гранатометника 2 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальойну спеціального призначення, матроса запасу ОСОБА_17 який перебував перед виходом із окопу, внаслідок чого одна з куль влучила в останнього, що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення шиї з ушкодженням жирової клітковини, м'язів шиї та правої внутрішньої яремної вени, з ознаками кровотечі, від яких ОСОБА_17 помер на місці події.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_14 викривається наступними доказами.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_14 після роз'яснення суті обвинувачення, не визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 частина 2 КК України та суду пояснив, що станом на 02 червня 2022 року з загиблим ОСОБА_17 він був знайомий один тиждень, відносини між ними були нормальні, дружні. Він сам особисто проходить службу з 13 квітня 2021 року. Правила поводження зі зброєю йому відомі, до цього дня участі у бойових зіткненнях він не приймав.

Він володіє навичками поводження зі зброєю АК-74, калібру 5,45мм. Він вивчав заходи при поводженні зі зброєю, це Інструкція до Статуту Збройних силу України, яку вивчали під час навчальних стрільб. Також вивчали ст.ст. 15,16,18 - використання зброї під час патрулювання у мирний час, використання спец. засобів. Станом на 02 червня 2022 року за ним була закріплена його табельна зброя - автомат АК-74, калібру 5,45 мм., з якою він був у період чергування в ніч з 01 червня на 02 червня 2022 року. Зброя була справна. Він проходив навчання з надання першої медичної допомоги, під час чергування 02 червня 2022 року у нього при собі була індивідуальна аптечка, але чи була індивідуальна аптечка у ОСОБА_17 - він не знає.

На позиції, де він та ОСОБА_17 несли службу, були два бліндажі, позиція окопна, на яку заступали на чергування кожні дві години по два військовослужбовця, які повинні були спостерігати за трасою на с. Долина, а також дорогу на с. Богородичне і м. Святогірськ. 02 червня 2022 року разом з ОСОБА_17 вони заступили на чергування з 02 години до 04 години. Він не пам'ятає свого стану перед тим, як заступити на чергування. Він не повідомляв, що у нього почуття, яке не дозволяє йому заступити на чергування. Погода була нормальна, але було дуже темно і спостерігати вони повинні були через тепловізор. Відстань від лінії зіткнення до спостережного пункту була приблизно три кілометри. Спостережний пункт знаходився на другій лінії оборони. В період часу з 22 лютого до 01 червня 2022 року вогневих контактів на їх лінії не було. Приблизно через 20 -30 хвилин після того, як вони заступили на чергування, вони почули шорох. На прохання ОСОБА_17 він приніс йому тепловізор, який ОСОБА_17 увімкнув і почав у нього дивитися. Після чого ОСОБА_17 повідомив, що хтось лежить біля дерева, передав йому тепловізор і сказав йти подивитися туди, де стояв кулемет. Він висунувся з окопу, подивився в сторону траси, навколо, але нічого не побачив. Він нічого не бачив і став кликати ОСОБА_17 . При цьому він йшов в сторону окопу, дивився у тепловізор, ОСОБА_17 в окопі не було, він пішов зі зброєю. В тепловізор він побачив силует чоловіка приблизно на відстані п'яти метрів, який наближався до окопу і був повернутий обличчям до нього. Зброї він у нього не бачив. Він подумав, що це міг бути ОСОБА_17 . Він почав дивитися по сторонам у тепловізор і побачив ще одного чоловіка, який сидів і спостерігав за чоловіком, який підходив. Від цього чоловіка до нього було приблизно три метри. У цього чоловіка він бачив зброю - автомат. Він володіє навичками користування теплові зором частково, спеціальних занять у них не було. До 01 червня 2022 року не використовував тепловізор при застосуванні зброї жодного разу. Навчання по нічним стрільбам з використанням тепловізора проводилися, але він на них не потрапляв. Через тепловізор він бачив чіткі силуети людей, на бронежилетах світився скотч. Коли побачив цього чоловіка почав хвилюватися і питати: «Ти хто?». Після його запитання чоловік різко розвернувся в його сторону, наставив на нього автомат і він, знаходячись у панічному стані, здійснив декілька пострілів із автомата. Вистрелив чергою 2,3,4 патрони. Постріл він здійснив знизу вгору, в сторону людини. У його автоматі було споряджено тридцять патронів, зброя у нього завжди приведена до бойової готовності - патрон був у патроннику, автомат на запобіжнику. Він не цілився, але стріляв у бік людини. Зброю він вирішив застосувати до того чоловіка, який сидів, оскільки той не відповів на його запитання і він відчув погрозу особистому життю, так як на нього той чоловік навів автомат. До іншого чоловіка, який йшов, він зброю не застосовував, він спочатку вважав, що це йшов ОСОБА_17 . При застосуванні зброї він керувався тим, що їм повідомляли на навчаннях. Вистрелив тільки тоді, як побачив у чоловіка автомат. Їх позиція була секретна, на неї можливо було потрапити тільки через повідомлення. Військовослужбовець може застосувати зброю без попередження, якщо це погрожує його життю та здоров'ю. Після цього у нього стався стресовий стан, він залишився в окопі, а чоловік побіг у біг траси, це він зрозумів по звуку. У бік траси, за якою вони весь час спостерігали. В ніч з 01 червня на 02 червня 2022 року він виконував бойове завдання. Застосував зброю відносно чоловіка, який сидів, оскільки від нього була погроза. Він деякий час знаходився в окопі, стан у нього був панічний. Після чого взяв ліхтарик, вибіг з окопу, на відстані двох метрів від окопу справа він побачив, що лежить чоловік. В той момент, коли він бачив тіло, воно знаходилось на відстані два метри від окопу. При ньому тіло не переміщували, але можливо він не був при цьому присутній. Він присвітив і побачив, що це лежить ОСОБА_17 . Він підійшов до ОСОБА_17 , торкнувся його голови і побачив багато крові на обличчі ОСОБА_17 , але які саме у ОСОБА_17 були тілесні ушкодження, він не побачив. Вважає, що поранення були несумісні з життям, оскільки була велика втрата крові, ОСОБА_17 ніяких ознак життя не подавав, його дихання не відчувалося. ОСОБА_17 при цьому не подавав ознак життя. Першу медичну допомогу ОСОБА_17 він не надавав. Він знаходився у шоковому стані, кликав на допомогу, але ніхто не приходив. Він сам побіг у сторону бліндажа, який знаходився в лісі. Скільки часу він біг, він не пам'ятає. З ним була істерика, він почав кричати, що ОСОБА_17 там лежить і його більше немає. Військовослужбовець ОСОБА_18 забрав у нього автомат і його посадили на лавочку, де він сидів. Він не пам'ятає, що саме казав військовослужбовцям, оскільки отримав сильний стрес. Потім його забрали в ДБР. При проведенні службового розслідування він давав такі ж пояснення, як і в судовому засіданні. Знайомий з Висновком Службового розслідування, не згоден з ним,але не оскаржував Висновок. На теперішній час його щомісячний дохід складає 58000 грн, якщо він відслужить повний місяць. В 2022 році він отримував на картку після травня місяця 116000 -120000 грн і така заробітна плата була в нього до січня місяця 2023 року. З лютого 2023 року і до грудня 2023 року отримував заробітної плати приблизно 50000 грн. Непрацездатних осіб на його утриманні немає, є неповнолітня дитина. Дружина офіційно не працевлаштована. Дружина і неповнолітня дитина перебувають на його утриманні. Не має свого особистого житла, тому сплачує оренду будинку.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_14 в сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення обвинуваченого надуманими, такими, що не відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком спростовуються зібраними по справі доказами, суд розцінює ці показання, як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Незважаючи на повне заперечення своєї вини обвинуваченим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 ч.2 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 ч.2 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що загиблий ОСОБА_17 - це її чоловік. З обвинуваченим ОСОБА_14 вона не знайома, ніяких відносин між ними немає. Очевидцем вчинення кримінального правопорушення вона не була. Її чоловік - ОСОБА_17 почав проходити військову службу 23 квітня 2022 року, мобілізувався добровільно і проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України на посаді гранатометника 2 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення. Жодних скарг від чоловіка на відносини між військовослужбовцями вона не чула. Які були відносини між її чоловіком та обвинуваченим ОСОБА_14 - вона не знає. Останній раз вона спілкувалася з чоловіком 31 травня 2022 року і він повідомив, що у нього все добре. Він нічого не розповідав про свою службу. Про загибель чоловіка вона дізналася зі слів сестри її чоловіка - ОСОБА_12 . Їй відомо, що її чоловік перебував на чергуванні з напарником, потім її чоловік відлучився, а напарник переплутав і подумав, що це ворог і вистрелив. Хто конкретно був напарником її чоловіка, вона дізналася пізніше. Обвинувачений ОСОБА_14 після того, що сталося не телефонував їй, не писав, ніякої допомоги не надавав. У неї залишився малолітній син, батьком якого є загиблий ОСОБА_17 , і вона на теперішній час забезпечує сина сама. Після загибелі ОСОБА_17 , ОСОБА_14 перерахував кошти на поховання сестрі її чоловіка - ОСОБА_12 , але не телефонував і разом з сестрою чоловіка, вони повернули ті грошові кошти ОСОБА_14 , оскільки їм не повідомили, що це за гроші. Вважає, що ОСОБА_14 повинен був їй зателефонувати. Після загибелі чоловіка - ОСОБА_17 вона отримувала гроші на поховання та у відшкодування моральної шкоди, але точної суми не пам'ятає. Допомогу по втраті годувальника для сина вона не оформила, оскільки не вистачало необхідних документів. Після смерті чоловіка за медичною та психологічною допомогою вона до медичних установ не зверталася, медичних документів про стан її здоров'я вона не має. За психологічною допомогою і підтримкою не зверталася. Вона просить стягнути з обвинуваченого на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000000 грн, оскільки вона залишилася з малолітньою дитиною, перебуває у декретній відпустці та не може забезпечити свою дитину. Моральну шкоду їй спричинено загибеллю чоловіка - близької для неї людини, вона страждала. Вона не може надати доказів, що спричинена моральна шкода складає саме 5000000 грн, не може її обґрунтувати. Не може пояснити чому саме така сума, а не інша. Просить суд призначити покарання у виді позбавлення волі реально.

Потерпіла - ОСОБА_12 пояснила, що загиблий - ОСОБА_17 - це її молодший брат. З обвинуваченим вона не знайома. Очевидцем вчиненого кримінального правопорушення вона не була. ОСОБА_17 почав службу 23 квітня 2022 року за мобілізацією, гранатометником батальйону «Донбас», Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Вона підтримувала з братом зв'язок, але де конкретно він знаходився, вона не знала, нічого конкретного про службу брат не повідомляв. Про загибель ОСОБА_17 вона дізналася від матері ОСОБА_11 , яка їй зателефонувала. Потім подробиці дізналася від працівників ДБР. Через два дні після смерті брата, вона отримала від ОСОБА_14 10000 грн, але він з нею не узгоджував цей переказ і тому вона повернула обвинуваченому цю суму. Просить суд покарати ОСОБА_14 суворо - позбавлення волі реально.

Свідок - ОСОБА_19 пояснив, що знайомий з обвинуваченим і був знайомий з загиблим, стосунки були нормальні. На час події він був командиром батальйону «Донбас». Очевидцем подій вночі з 01 червня на 02 червня 2022 року він не був. Того дня і вночі доповідей про діяльність ДРГ в тому місці, де знаходилися ОСОБА_17 и ОСОБА_14 , не було і не могло бути. ОСОБА_17 і ОСОБА_14 знаходилися на одній позиції і виконували бойове завдання. Йому нічого не відомо про неприязні стосунки між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , того дня вони вдвох знаходилися на певній позиції та виконували бойове розпорядження згідно графіку. ОСОБА_17 та ОСОБА_14 мали зброю «АК-74» калібру 5,45 мм кожний, іншої зброї на цій позиції не було. Засіб зв'язку - радіостанція. Йому доповіли про подію і він виїхав на місце. Побачив тіло ОСОБА_17 , наказав, щоб ніхто нічого не брав. Було багато крові, ОСОБА_17 було поранено в шию. Він поспілкувався з ОСОБА_14 і той йому все розповів. Розповів, як вони заступили на чергування, що було дуже темно і щось побачити можливо було тільки у тепловізор. Вони чергували і їм показалося, що є хтось чужий і ОСОБА_17 пішов подивитися, а ОСОБА_14 дивився у тепловізор і побачив два силуети, один з яких був поряд. ОСОБА_14 почав стріляти, але потім побачив, що він стріляв у ОСОБА_17 . Після пострілів ОСОБА_14 побіг до військовослужбовців і все розповів. Про подію повідомили у відділ поліції, склали заяву. В даному випадку, на його думку, ОСОБА_14 діяв неправильно. Саме те, що конкретно трапилося, ніхто не бачив. ОСОБА_14 спочатку відсторонили від виконання військових завдань, але на теперішній час він виконує бойові завдання.

Свідок - ОСОБА_20 пояснив, що очевидцем вчиненого кримінального правопорушення він не був. Відносини з ОСОБА_14 та ОСОБА_17 в нього службові. Обох військовослужбовців він може охарактеризувати позитивно, морально стійкі, готові до виконання бойових завдань. Конфліктів між ними не було. Він займав посаду заступника командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України по роботі з особовим складом. Після події він опитував солдата ОСОБА_14 і від нього дізнався про те, що сталося. ОСОБА_14 та ОСОБА_17 вдвох були на посту, ОСОБА_17 побачив силует і пішов перевірити. В той час ОСОБА_14 у тепловізор побачив два силуети і здійснив чергу пострілів з автомата, від чого солдат ОСОБА_17 загинув. Все це йому відомо зі слів ОСОБА_14 ОСОБА_17 та ОСОБА_14 виконували бойове завдання на даній позиції, спостерігали з тієї позиції, на якій знаходилися. ОСОБА_14 у разі загрози повинен був діяти впевнено, чітко, однозначно.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що ОСОБА_14 та ОСОБА_17 знає з травня 2022 року, відносини були службові. Пост, на якому несли чергування в ніч з 01 червня на 02 червня 2022 року ОСОБА_14 та ОСОБА_17 був облаштований ще до їх приїзду і на ньому несли службу по дві години, чергування відбувалося цілодобово з засобами нічного бачення. Від КСП цей пост знаходиться на відстані 100 метрів. Це був спостережливий пункт, знаходився від лінії розмежування на відстані 3 - 4 км. Обстрілів стрілецькою зброєю того дня не було, а іншою зброєю обстріли були регулярно. Графіки чергування складав він особисто. Інструктаж з військовослужбовцями проводив старший черговий. На КСП несли службу по 8 годин. 01 червня 2022 року він особисто всьому особовому складу проводив інструктаж з техніки безпеки. До ОСОБА_17 та ОСОБА_14 доводили правила використання зброї. Патрон не повинен знаходитися в патроннику на чергуванні. Тієї ночі ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не вживали спиртних напоїв або наркотичних засобів, були абсолютно тверезими. Конфліктів у ОСОБА_14 та ОСОБА_17 з колективом, в якому вони проходили службу, не було. У ОСОБА_17 та ОСОБА_14 під час чергування були наявні засоби індивідуального захисту, а засоби спостереження знаходилися на посту. 02 червня 2022 року приблизно о 02 годині 30 хвилин - 02 годині 45 хвилин пролунали постріли, два чи три, з боку спостережного пункту і прибіг ОСОБА_14 у шоковому стані і кричав, що він застрелив ОСОБА_17 . Він пішов на спостережний пункт та побачив ОСОБА_17 , у якого були поранення не сумісні з життям. Біля ОСОБА_17 знаходилася зброя, він був у засобах індивідуального захисту. У ОСОБА_17 зброя стояла на запобіжнику, патрона в патроннику не було. У ОСОБА_14 був патрон у патроннику. Інших сторонніх осіб в той час на спостережному пункті не було. Тієї ночі спостережний пункт майже не обстрілювався, пострілів стрілецької зброї в їх районі не було. Він особисто спілкувався з ОСОБА_14 . Спочатку той був в шоковому стані і спілкуватися було важно, а потім ОСОБА_14 розповів, що трапилося. ОСОБА_14 дивився у тепловізор і йому здалося, що хтось навів на нього зброю і тому він вистрелив. У ОСОБА_17 причина смерті - вогнепальне поранення шиї. У ОСОБА_14 було порушення використання зброї, оскільки не було попереджувального пострілу. Службове розслідування за цим фактом проводили, але його результати йому не відомі. Зразу після цієї події на чергування на цьому спостережному пункті заступив інший наряд. Крім ОСОБА_14 ніхто не міг здійснити постріли у ОСОБА_17 . Тієї ночі йому не доповідали про близькість до позиції сторонніх осіб. На цьому спостережному пункті була одна рація і вона знаходилася у того, хто був на спостереженні. Старшим на тому чергуванні був ОСОБА_17 , але точно сказати не може. ОСОБА_17 повинен був впевнитися в наближенні сторонніх осіб, а потім доповідати. Що спонукало ОСОБА_17 вийти з спостережного пункту, він не знає. ОСОБА_14 , у відсутність ОСОБА_17 , повинен був нести чергування і спостерігати за дорогою, а не за виходом з спостережного пункту, куди пішов ОСОБА_17 . Свідків цих подій не має, бачить, що відбулося ніхто не міг. Поряд будь - яких інших підрозділів не було.

Свідок- ОСОБА_22 пояснив, що до червня 2022 року він був знайомий з ОСОБА_17 та ОСОБА_14 , відносини були нормальні. Станом на 01 червня 2022 року вони знаходилися на позиціях в с. Богородичне і повинні були у разі прориву оборони, зупинити колону, що буде рухатися на м. Слов'янськ. Обстрілу позицій з автомату військовими агресора не було. Під час служби вони не знаходилися на першій лінії, солдати російської федерації до їх позицій не доходили. З 01 на 02 червня 2022 року на їх позиціях російських солдат, а також інших сторонніх осіб не було. З 19 травня 2022 року ніхто з солдат не використовував стрілецьку зброю. Вночі з 01 на 02 червня 2022 року ОСОБА_17 та ОСОБА_14 заступили на позиції і з їх сторони почули постріли. Всі по тривозі зібралися і мали намір висуватися на позиції, але керівництво сказало притриматися. Через деякий час на місце несення його служби прийшов ОСОБА_14 з автоматом і повідомив, що ОСОБА_17 вже немає. Вони пішли разом з ОСОБА_14 туди і він оглянув територію. Він та ще один військовослужбовець намагалися надати медичну допомогу ОСОБА_17 , хотіли зняти з нього бронежилет, але поранення було в шию і бронежилет зняти не було можливо. ОСОБА_17 не подавав ознак життя, про що вони зразу повідомили керівництво. Спочатку подумали, що було ДРГ або обстріл, так як ОСОБА_14 не міг нічого ясно пояснити.

Свідок - ОСОБА_18 пояснив, що станом на 02 червня 2022 року він проходив службу в батальйоні спеціального призначення «Донбас», він військовослужбовець за контрактом. В той день він прибув на бойове чергування на контрольно - спостережний пункт. Вночі його розбудили постріли, а потім ОСОБА_14 посвітив йому в обличчя ліхтарем. Потім ОСОБА_14 пішов в сторону контрольно -спостережного пункту, а він вдягнув засоби індивідуального захисту - бронежилет, каску і відправився за ним. На спостережному пункті знаходився командир ОСОБА_21 та інші військовослужбовці. ОСОБА_14 сидів під охороною без своєї зброї, а його автомат знаходився на великій відстані від нього. Потім за розпорядженням командира ОСОБА_21 він пішов на бойове чергування на спостережний пункт, де побачив тіло ОСОБА_17 , який лежав на спині, біля нього лежав його телефон і каска злетіла з голови. Зброя була біля ОСОБА_17 і він побачив у нього рану на шиї, ознак життя ОСОБА_17 не подавав. Він накрив ОСОБА_17 покривалом і відправився на бойове чергування. На наступний день ОСОБА_14 йому повідомив, що йому здалося в тепловізор, що там є якісь відблиски тіла і він відкрив вогонь, в результаті чого завдав смертельного поранення ОСОБА_17 .

Свідок - ОСОБА_23 пояснив, що він був мобілізований і 26 травня 2022 року його було направлено для виконання бойових завдань в район біля села Богородичне, між селом і трасою «Харків - Ростов». Очевидцем вчиненого кримінального правопорушення він не був. ОСОБА_17 та ОСОБА_14 проходили службу у батальйоні спеціального призначення «Донбасс» Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Відносини між ними були нормальні. Скарг від ОСОБА_14 або ОСОБА_17 на нестатутні відносини не надходило. Під час бойового завдання він та солдат на ім'я ОСОБА_24 заступили о 12 годині ночі 02 червня 2022 року на чергування. О 02 годині ночі цього ж числа їх поміняли ОСОБА_14 та ОСОБА_17 . Вони заступили о 02 годині ночі для виконання бойового завдання і були озброєні автоматами, засобами захисту, боєкомплектом. О 02 годині 40 хвилин він знаходився в бліндажу, в якому вони відпочивали в це чергування та почув хлопок, схожий на постріл з автомата або кулемета. Всього він почув не менше двох пострілів, можливо три. Він разом з солдатом ОСОБА_25 вибігли з бліндажу, почали вдягатися і до них до бліндажу прибіг ОСОБА_14 , який кинув автомат та кричав, що він вистрелив у людину, тобто в свого напарника по бойовому чергуванню. ОСОБА_14 був у шоковому стані, дуже зляканий, кричав, з ним була істерика. Разом з ОСОБА_25 вони побігли на позицію і побачили, що біля окопу лежить ОСОБА_17 . Біля ніг лежав автомат, ОСОБА_17 був у бронежилеті, каска на ньому була і біля правої руки лежав телефон в калюжі крові. Вони намагалися надати йому першу медичну допомогу, але поранення було в ділянку шиї несумісне з життям, він помер. Він перший прибув на місце пригоди, до нього ніхто не надавав пораненому ОСОБА_17 медичну допомогу. Коли ОСОБА_14 прийшов до нормального стану, він розповів, що ОСОБА_17 відійшов, а ОСОБА_14 увімкнув тепловізор і побачив, що йде людина. Він подумав, що до нього йде ворог, то здійснив постріли в направленні людини. До 02 червня 2022 року він знаходився на цій позиції декілька днів, а також деякий час після цього випадку. За час його перебування жодного зіткнення не було, РДГ не заходили. Перед кожним чергуванням старший позиції проводив інструктаж з військовослужбовцями. Відстань до лінії зіткнення становила три кілометри, спостережний пункт - це третя лінія оборони.

Якщо щось відбувалося на позиції, то тримали зв'язок по рації зі старшим позиції, йому доповідали і він приймав рішення. Безпосередніх свідків того, що трапилося тієї ночі між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 не було. За два тижні до цього свідчень про рух інших людей в розташуванні позиції не було. Біля позиції могли пересуватися тільки вдень інші військовослужбовці, з інших підрозділів.

02 червня 2022 року зранку на позицію приїздили працівники ДБР, але він був відсутній і не може пояснити що саме там відбувалося. Автомат, який був у ОСОБА_14 , забрав старший групи, скільки в ньому було патронів, він не знає.

Аналізуючи пояснення свідків у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає ці пояснення свідків, такими, що відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами - процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об'єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, як пояснили свідки та не заперечував сам обвинувачений, він з цими свідками раніше був знайомий по спільній службі у Збройних силах України, але ніяких неприязних відносин між ними не було, відносини були нормальними і тому суд вважає, що у вказаних свідків немає причин для оговорення обвинуваченого. Сам обвинувачений ОСОБА_14 в судовому засіданні не вказує на наявність будь - яких, в тому числі і неприязних відносин між ним та вказаними свідками, не вказує причин з яких свідки могли б його оговорити, взагалі про наявність таких причин суду не повідомляє.

За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_14 ознак вищевказаного кримінального правопорушення досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази:

Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 62022050010000188 було зареєстровано 02 червня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 414 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії ( том 1 а.к.п 190);

Із Протоколу огляду місця події від 02 червня 2022 року вбачається, що було оглянуто ділянку місцевості, що розташована поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області: грунтова дорога та поле злакових культур поряд з лісосмугою, де відбулася подія 02 червня 2022 року поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району Донецької області; лісосмуга та фортифікаційні споруди, що там перебувають; зафіксовано розташування предметів та фортифікаційних споруд та положення трупа ОСОБА_17 ; зафіксовано розташування та стан фортифікаційних споруд в лісосмузі поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області; зафіксовано і оглянуто спостережний пост в лісосмузі поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області; оглянуто на зафіксовано загальний вид на бруствер поблизу окопу ( жовтогарячим відмічено положення гільзи) в лісосмузі поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області; зафіксовано положення трупа ОСОБА_17 автомату, нашарування РБК в лісосмузі поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області; оглянуто та зафіксовано ушкодження трупа ОСОБА_17 в лісосмузі поблизу н.п. Богородичне, Краматорського району, Донецької області ( том 1 а.к.п. 191 -200);

Аналізуючи Протокол огляду місця події від 02 червня 2022 року, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст. ст. 223, 237 КПК України, порядок проведення даної слідчої дії 02 червня 2022 року цілком відповідає вимогам ст.ст. 104- 106 КПК України.

В судовому засіданні оглянутий відеозапис вказаної слідчої дії.

Із Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №109 від 23 квітня 2022 року вбачається, що матроса запасу ОСОБА_17 було зараховано до Списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ( том 1 а.к.п.207);

Із Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №86 від 14 квітня 2021 року вбачається, що солдата запасу ОСОБА_14 було зараховано до Списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ( том 1 а.к.п. 204);

Із Акту №15 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Алкофор 405, Серійний номер : W2011120089 ОСОБА_14 вбачається, що проба негативна - 02 червня 2022 року ( том 1 а.к.п. 205);

Із Висновку Службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2022 року вбачається, що «Дії солдата ОСОБА_14 підпадають вимогам статті 414 Кримінального кодексу України, а саме порушення правил поводження зі зброєю, що спричинило смерть потерпілого» ( том 1 а.к.п. 240 -244);

Із Протоколу огляду речей від 02 червня 2022 року вбачається, що було оглянуто предмет, схожий на автомат системи «Калашникова» АК-74, один магазин з предметами, схожими на патрони, які закріплені за військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 »Оглядом встановлено, що предмет, схожий на автомат системи «Калашникова» АК-74 колишній у використанні, який має на лівій зворотній стороні цифри « НОМЕР_2 », а також цифри «83» на правій зворотній стороні маються цифри «826». Також встановлено, що до нього прикріплений ремінь для носіння вказаного предмету.

Також оглянуто магазин до предмету, схожого на автомат системи «Калашникова» АК-74, в середині якого знаходяться предмети, схожі на патрони калібром 5,45мм в кількості 27 штук. В нижній частині магазину з правого боку мається гравірування у вигляді «трикутника зі стрілкою вгору», а з лівої сторони цифра «31».

Під час огляду предметів, які схожі на патрони, на кожній ніжній частині мається маркування «270х82».

Після чого, предмет, схожий на автомат системи «Калашникова» АК-74, а також магазин до нього з предметами схожими на патрони калібром 5,45мм у кількості 27 штук поміщуються до полімерного пакету чорного кольору, після чого робиться відповідний запис на контрольному талоні, на якому поставили свої підписи учасники слідчої дії та слідчий» ( том 1 а.к.п 246 -249);

Аналізуючи Протокол огляду речей від 02 червня 2022 року, суд приходить до обґрунтованого переконання, що вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог ст. ст. 223, 237 КПК України, порядок проведення даної слідчої дії 02 червня 2022 року цілком відповідає вимогам ст.ст. 104- 106 КПК України.

Із Протоколу огляду речей від 02 червня 2022 року вбачається, що було оглянуто військові брюки окрасу «мультикам», які добровільно видані ОСОБА_14 і в яких він перебував 02 червня 2022 року під час загибелі ОСОБА_17 « На правій передній штанині брюк нижче колін мається пляма бурого кольору схожа на кров. Також плями бурого кольору маються на лівій передній штанині зазначених військових брюк» ( том 1 а.к.п 1-3);

Із Розписки потерпілої ОСОБА_12 вбачається, що 13 січня 2023 року вона отримала мобільний телефон марки iPhone 11 у жовтому чохлі, який належить її брату - ОСОБА_17 , претензій, заяв та зауважень не має ( том 2 а.к.п 4);

Із Висновку судово -медичної експертизи № 1106/НЕ/529 від 06 липня 2022 року вбачається, що « при судово - медичній експертизі трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення шиї з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, м'язів шиї та правої внутрішньої яремної вени, з ознаками зовнішньої кровотечі: вхідна вогнепальна рана розташована на задній поверхні шиї праворуч у нижній третині, на 11 см праворуч від умовної серединної лінії тіла та 5 см догори від ості правої лопатки, на 149 см догори від підошовної поверхні стоп, від якої відходить рановий канал у напрямку ( при дослідженні зондом) ззаду наперед, справа наліво, дещо зверху вниз, довжина ранового каналу -11,1 см, та закінчується вихідною вогнепальною раною, яка розташована на передній поверхні шиї праворуч у нижній третині, на 1 см праворуч від умовної серединної лінії тіла та на 2,2 см догори від верхнього краю правої ключиці, на 147 см від підошовної поверхні стоп.

Наскрізне вогнепальне кульове поранення шиї з ушкодженням підшкірної жирової клітковини, м'язів шиї та правої внутрішньої яремної вени, з ознаками зовнішньої кровотечі виникло прижиттєво, в короткий проміжок часу до настання смерті ( в межах декількох хвилин- десятків хвилин), заподіяне при одиночному пострілі з вогнепальної ручної зброї, одиночним ( компактним) снарядом ( кулею) з поперечним розміром близько 7 мм ( без урахування еластичних та скорочувальних властивостей шкіри), що володіла значною кінетичною енергією та пробивною дією, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя у момент спричинення та знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого»( том 2 а.к.п 10 -12);

Із Висновку додаткової судової - медичної експертизи № 1106/НЕ/1189 ( 2022) від 06 червня 2023 року вбачається, що « Враховуючи причину смерті та характер тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі тіла загиблого, не виключено, що після їх спричинення потерпілий міг виконувати будь -які імпульсивні або цілеспрямовані рухи та дії; судово - медичні дані для визначення їх характеру, об'єму та тривалості відсутні.

Вхідна вогнепальна рана «… діаметром близько 7 мм…» на правій задній поверхні основи шиї трупа ОСОБА_17 цілком могла бути заподіяна при здійсненні пострілу з ручної вогнепальної зброї калібру 5,45мм.

Збільшення поперечних розмірів вхідної вогнепальної кульової рани («…діаметром близько 7мм…) могло бути обумовлено цілою низкою обставин:

-по-перше, шкіра людини володіє скорочувальними та еластичними властивостями, розміри вхідних вогнепальних кульових отворів дають наближене уявлення про калібр застосованої при пострілах вогнепальної зброї ( пристрою);

-по-друге, вхідна вогнепальна кульова рана на задній поверхні основи шиї праворуч розташована на ділянці тіла з випуклим заокругленим рельєфом, що обумовило входження кулі в тіло під певним гострим кутом; дія снаряду під гострим кутом до вражаючої поверхні віддзеркалилась на формі і розмірах вхідного вогнепального отвору;

-по-третє, прогнозовано, що в момент пострілу на ОСОБА_17 був одягнутий балістичний бронежилет; вхідний вогнепальний кульовий отвір, виявлений на задній правій поверхні основи шиї трупа ОСОБА_17 знаходиться в місці розташування правої плечової частини одягненого на тіло людини бронежилета; при проходженні кулі через правий плечовий упор ( лямку) бронежилета, могла відбутись зміна положення кулі, вхід кулі в тіло боковою її поверхнею, що, в свою чергу, призвело до збільшення розмірів вхідного вогнепального кульового отвору;

-по-четверте, проходження кулі через правий плечовий упор ( лямку) бронежилета могло супроводжуватись певною деформацією кулі, зміни форми, збільшення її поперечних розмірів, що призвело до збільшення розмірів вхідного вогнепального кульового отвору.» ( том 2 а.к.п. 32-38);

Із Висновку судової експертизи зброї № СЕ-19/104-22/16718-БЛ від 27 червня 2022 року вбачається, що « Предмет, схожий на АК-74 ( № НОМЕР_3 ) наданий на дослідження є вогнепальною зброєю - автоматом конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_3 , 1987 року випуску, виробництва СРСР, калібр автомата 5,45х39мм. Автомат до стрільби придатний.

Предмет, схожий на АК-74 (№ НОМЕР_2 ) наданий на дослідження є вогнепальною зброєю - автоматом конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_2 , 1983 року випуску, виробництва СРСР, калібр 5,45х39мм. Автомат до стрільби придатний.

Надані у магазинах предмети схожі на патрони є бойовими припасами - проміжними патронами калібру 5,45х39 мм зразка 1974 року, що призначені для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм: автоматів АК-74,АКС-74У, ручних кулеметів РПК-74 та їх модифікацій. На наданих на дослідження патронах наявні наступні маркувальні позначення: «270 80», «270 82», « 270 89», «270 93». Надані на дослідження 57 патронів придатні до стрільби, в тому числі й з автоматів, наданих на дослідження.

Наданий на дослідження 1 предмет, схожий на гільзу є складовою частиною бойового припасу - стріляною гільзою 5,45 -мм проміжного патрону зразка 1974 року та має наступні марувальні позначення: «270 82».

Надана на дослідження 1 гільза стріляна з наданого на дослідження 5.45 -мм автомата конструкції Калашникова «АК-74» № НОМЕР_2 , 1983 року випуску, виробництва СРСР.» ( том 2 а.к.п 15-22);

Згідно відповіді Командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 40/35/12-1638 від 08 червня 2023 року « бойове зіткнення між підрозділами Військової частини НОМЕР_1 та противником в районі населеного пункту Богородичне ( перехрестя автомобільної дороги Харків -Ростов з автомобільною дорогою до м. Святогірськ) 02 червня 2022 року не зафіксовано;

Факт отримання 02 червня 2022 року поранень, загибелі військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від автоматичної вогнепальної зброї противника в районі населеного пункту Богородичне ( перехрестя автомобільної дороги Харків - Ростов з автомобільною дорогою до м. Святогірськ) не зафіксовано. Мало місце у вказаному районі смертельне поранення гранатометника 2 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас» солдата ОСОБА_17 внаслідок невірної оцінки обстановки помічником гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас» солдатом ОСОБА_14 ;

Найближче відстань від перехрестя автомобільної дороги Харків - Ростов з автомобільною дорогою до м. Святогірськ до місця зіткнення з противником 02 червня 2022 року є дистанція 6000-6300 м. до західної околиці с. Богородичне Донецької області.» ( том 2 а.к.п 45);

Згідно відповіді Т.в.о. Командира Військової частини 3035 № 40/35\9/2-1162 від 16 жовтня 2022 року вбачається, що « «По пункту 1 -військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_14 , солдат ОСОБА_17 02 червня 2022 року виконували бойові дії, які відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» є формою застосування… підрозділів ЗСУ, інших складових сил оборони для вирішення бойових завдань в операціях або самостійно під часі відсічі збройного агресії проти України…, виконання інших завдань із застосуванням будь -яких видів зброї ( озброєння).

По пункту 2- участь зазначених військовослужбовців була визначена бойовим розпорядженням, статтею 1 Закону України «Про оборону України», частиною 2 статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України».

По пункту 3,4 - порядок отримання вогнепальної зброї військовослужбовцями Національної гвардії України регламентується розділом IV пунктом 11 Наказу МВС України № 643, використання вогнепальної зброї під час відсічі збройної агресії проти України,… із застосуванням будь -яких видів зброї ( озброєння) на підставі статті 1 Закону України «Про оборону України».

По пункту 5- солдатом ОСОБА_17 станом на 02 червня 2022 року був отриманий АК-74 №5205789 відповідно до Книги № 765-21 видачі і приймання озброєння та боєприпасів 2РСП, солдатом ОСОБА_14 АК-74 №2466826 відповідно до Книги № 418-21 видачі і приймання озброєння та боєприпасів 2 РСП.

По пункту 6 - з солдатом ОСОБА_14 проводився інструктаж згідно Журналу № 921-20.

По пункту 7 - військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_14 , солдат ОСОБА_17 на 02 червня 2022 року були забезпечені оптико - електронним приладом ( тепловізором).

По пункту 8 - заступником командира 1 роти БСпП «Донбас» капітаном ОСОБА_21 та солдатами ОСОБА_22 , ОСОБА_23 була надана домедична допомога солдату ОСОБА_17 ( том 2 а.к.п 43);

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_26 .

Згідно Довідки Комунального некомерційного підприємства «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ № 4/520 від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на диспансерному обліку у лікаря - нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався ( том 2 а.к.п 28);

Згідно Довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» № 621 від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за психіатричною допомогою не звертався ( том 2 а.к.п 29);

Згідно Висновку № 6584/3247 -3251 за результатами проведення судово -психологічної експертизи від 27 березня 2025 року « 1. ОСОБА_14 в період часу, що належить до протиправного діяння, у скоєнні якого він обвинувачується, перебував у такому емоційному стані: - у період часу, який передував виникненню певного емоційного стану: стабільний для нього та для штатної військово -службової ситуації, без будь яких несподіванок; - у період часу, що відноситься до протиправного діяння, у скоєнні якого ОСОБА_14 обвинувачується: зростання емоційного збудження, пов'язаного зі страхом смерті; - у період часу після протиправного діяння, у скоєнні якого ОСОБА_14 обвинувачується: емоційний шок. 2. ОСОБА_14 у період часу, що належить до протиправного діяння, у скоєнні якого він обвинувачується, не перебував у стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. 3. ОСОБА_14 у період часу, що належить до протиправного діяння, у скоєнні якого він обвинувачується, не перебував у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання. 4. ОСОБА_14 з урахуванням рівня його розумового розвитку та індивідуально - психологічних особливостей потенційно був здатний розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки( том 4 а.к.п 69- 87);

У відповідності до вимог частини 10 статті 101 КПК України « Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку».

Також, згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року « Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» -« При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що …висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.»

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, який вказував, що він не здійснював постріли у ОСОБА_17 , не знає ким і коли було спричинено тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_17 і які стали причиною смерті останнього спів ставляючи її з обвинуваченням, що пред'явлене ОСОБА_14 , а також іншими доказами, зокрема показаннями свідків обвинувачення, дослідженими судом документами та висновками експертів, які повністю викривають обвинуваченого у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, суд робить висновок про те, що наведені судом докази мають характер логічних, послідовних, та об'єктивних.

Зазначені докази винності обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 частина 2 КК України є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь -яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, Постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/21844/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків - військовослужбовців про події, які відбувалися в ніч з 01 червня 2022 року на 02 червня 2022 року, так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник скористалися правом допитати свідків, що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об'єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання вищевказаного свідків повністю узгоджується зі змістом інших доказів, якими є протоколи слідчих дій, висновки експертиз, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання свідків, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_14 .

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Так, обвинувачений ОСОБА_14 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя та здоров'я, тому воно заборонене кримінальним законом. Викладене свідчить про наявність в діяннях ОСОБА_14 ознак протиправності.

На думку суду, обвинувачений, вказуючи, що не мав умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії. ОСОБА_14 усвідомлює, що цей злочин є тяжкий і, відповідно, передбачає суворе покарання.

Показання обвинуваченого спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище.

Відсутні й докази того, що вказане кримінальне правопорушення вчинила інша особа.

Фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними і допустимими доказами, які, за оцінкою суду , не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Суд звертає увагу на те, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_14 , вірно кваліфіковано за ст. 414 частина 2 КК України - порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілому.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_14 , суд вважає правильною.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»

Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких кримінальних правопорушень, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об'єктивні та суб'єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Суд, призначаючи ОСОБА_14 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_14 відповідно до частини 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , відповідно до частини 1 статті 67 КК України, судом не встановлено.

Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки Досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14 така інформація відображена у достатньому обсязі.

Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_14 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, посередньо характеризується за місцем мешкання та служби, на обліку у наркологічному та психіатричному лікувальних закладах не перебуває.

Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Зважаючи, що обвинувачений не визнав своєї вини, заперечував кваліфікацію його дій, на думку суду, це свідчить про недостатнє усвідомлення ОСОБА_14 протиправного характеру поведінки, відсутність у особи належних висновків щодо необхідності виправлення, а відтак і про відсутність щирого каяття.

Суд вважає, що показання обвинуваченого щодо обставин вчинення ним злочину не в повній мірі узгоджуються з показаннями свідків, письмовими доказами по справі, які є об'єктивними даними і не залежать від суб'єктивних факторів, а відтак підстав для визнання ним вини та щирого каяття, як пом'якшуючих обставин, з огляду на відсутність критичної оцінки своєї злочинної поведінки, не вбачає.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_14 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 2 статті 414 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Правових підстав для застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.

Системне тлумачення норм статті 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.

Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.

При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, застосування ст. 75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінальних правопорушень указаної категорії в теперішніх умовах є неприпустимим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного ( обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року ( заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м'яким.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах.

При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Відповідно до положень статті 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Враховуючи обставини та події злочину, форму вини, мотив та мету, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_14 , вчинив тяжкий злочин, він має бути позбавлений військового звання - «солдат».

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з'ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_11 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_13 , звернулась з позовною заявою до ОСОБА_14 про відшкодування шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням. На обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є дружиною загиблого ОСОБА_17 .

Внаслідок протиправних дій відповідача, позивач та її малолітній син втратили члена родини, чоловіка та батька, що дуже сильно вплинуло на психоемоційний стан потерпілої.

Позивач та її малолітній син залишились без рідної людини у найважчий для їх життя час - під час війни. Вони втратили близьку людину на все життя та більше не зможуть отримувати від батька та чоловіка любов, підтримку, реалізовувати себе як родина.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_17 позивач та її малолітній син під час війни втратили годувальника, були вимушені значно змінити звичний уклад життя.

Враховуючи матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_14 (родина має у власності майно, постійний дохід більше 100 000 грн. на місяць), стан завданих збитків потерпілій та її сину, тривалість негативних наслідків, які завдані потерпілій, процесуальну поведінку обвинуваченого, який відмовився від компенсації збитків та не приніс вибачень, зважаючи на процесуальну поведінку обвинуваченого необхідність звернення потерпілої за правовою допомогою та витрачання на це вкрай необхідних під час війни коштів, вважає розумним та справедливим стягнення з обвинуваченого на свою користь грошових коштів в розмірі 5 000 000 грн. моральної шкоди. Вказана сума, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого та його поведінку, не є надмірною та не призведе до безпідставного збагачення позивача, враховуючи необхідність забезпечення її та сина.

Крім того, син позивача, ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на стягнення відшкодування відповідно до ст.1200 ЦК України в розмірі 1/3 від доходу його загиблого батька до досягнення вісімнадцяти років (або 23 років будучи учнем або студентом).

В зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_14 на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000 000 грн. та понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, та стягувати з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_27 1/3 частки заробітку (доходу) померлого ОСОБА_17 до досягнення ОСОБА_27 вісімнадцяти років (або двадцяти трьох років будучи учнем, студентом) починаючи з 02 червня 2022 року.

Цивільним відповідачем ОСОБА_14 , інтереси якого захищає адвокат ОСОБА_15 , надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. ОСОБА_14 частково визнає позов в частині витребування доказів, в частині відшкодування моральної шкоди, витрат на правничу допомогу та виплат на утримання дитини позов не визнає. Його позиція обґрунтована тим, що він не визнає своєї вини у смерті ОСОБА_17 . Інкриміноване ОСОБА_14 кримінальне правопорушення не являється навмисним. Смерть ОСОБА_17 мала місце під час виконання ОСОБА_14 свого військового обов'язку із захисту держави та співвітчизників від російських окупантів, а саме під час бойового чергування, коли вже в сотнях метрів від них велися бойові зіткнення. Обвинувачений ОСОБА_14 ніколи не мав наміру та не спричиняв жодних дій на спричинення тілесних ушкоджень чи смерті своєму товаришу ОСОБА_17 . На утриманні обвинуваченого ОСОБА_14 мається також непрацююча дружина та малолітня донька, а тому виплата моральної шкоди саме в такому розмірі, як бажає позивач із своїм представником, а також регулярне відшкодування коштів на утримання ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробить родину ОСОБА_14 жебраками та особами, які не зможуть навіть себе забезпечити самими необхідними речами. Відомості в цивільному позові про нібито отримання ОСОБА_14 місячного грошового забезпечення на суму, що перевищує більше 100 тис. грн. на місяць не відповідає дійсності. В позовній заяві не наведені обґрунтування та фактичні дані, що в результаті саме неналежного поводження зі зброєю ОСОБА_14 у потерпілої ОСОБА_11 значно порушився її звичний ритм життя, мало місце погіршення стану здоров'я, зменшення працездатності чи щось інше. До цивільного позову позивачем не долучені жодні документи про надання їй чи її сину будь-якої медичної допомоги і не доведено, що захворювання, яке утворилося, мало місце саме в результаті смерті ОСОБА_17 та необережного поводження ОСОБА_14 зі зброєю. Відсутні будь-які документи щодо проходження позивачем чи її дитиною психологічного дослідження та офіційний висновок, що погіршення їх здоров'я чи психологічного стану відбулося саме в результаті втрати годувальника, який проходив військову службу. Відсутні також у цивільному позові відомості про трудову діяльність позивачки ОСОБА_11 хоча б за останні 3 роки або перебування її на обліку в якості безробітної у відповідній державній установі. Відповідач зазначає, що він та ОСОБА_17 проходили саме військову службу, під час дії в країні воєнного стану, пов'язану на пряму із відбиттям ворожого нападу у безпосередній близькості із ворогом, у зв'язку з чим потрібно мати на увазі, що у військовій справі великий ризик отримання поранення, в тому числі що може потягти смерть. У позові відсутні відомості та підтверджуючи документи чи отримала позивач та її родина якість грошові кошти від держави чи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за втрату годувальника, яка відбулася під час перебування ним на військовій службі та безпосередньо під час бойового чергування. ОСОБА_17 являвся офіційно працевлаштований в Національну гвардію України, де проходив військову службу, а відтак за нього держава сплачувала відповідні внески на соціальне страхування, він однозначно являвся застрахованою особою і за його життя та здоров'я несла в першу чергу відповідальність Держава Україна. Не правдивим являється також твердження позивача та її представника, що ОСОБА_14 не відшкодував жодним чином потерпілим хоча б частину моральної та матеріальної шкоди. 04.06.2022, ОСОБА_14 , о 15 годині 26 хвилин, перерахував через систему ПАТ «Приватбанк» на банківський рахунок сестри покійного - ОСОБА_12 , грошові кошти в сумі 10 тис. грн., щоб вона могла їх використати в організації та здійсненні поховання ОСОБА_17 . Проте, 14.06.2023, о 16 годині 49 хвилин, через ту ж банківську систему ПАТ «Приватбанк» ОСОБА_12 без будь-яких пояснень повернула на його банківський рахунок перераховані грошові кошти. В зв'язку з викладеним ОСОБА_14 просив відмовити в задоволені позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 млн. грн., витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_11 , а також на виплату грошових коштів в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) померлого ОСОБА_17 до досягнення ОСОБА_27 вісімнадцяти років (або двадцяти трьох років будучі учнем-студентом), починаючи з 02 червня 2022 року.

Цивільним позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що сторона відповідача підмінює відповідальність держави та особи, діями якої заподіяно смерть потерпілому. Держава несе відповідальність у контексті того, що потерпілий опинився у ситуації, за якої йому було спричинено негативні наслідки. ОСОБА_17 був призваний за мобілізацією та, можливо, не опинився би зі зброєю в руках, якщо б держава не поклала на нього відповідний обов'язок. Крім того, держава несе відповідальність за підготовку інших військовослужбовців, із котрими ОСОБА_17 проходив службу. Виплати та гарантії внаслідок заподіяння смерті від держави - це компенсація за виконання конституційного обов'язку. Однак, ОСОБА_17 загинув внаслідок дій певної особи, відповідно до чинного законодавства та Конституції України до особи може бути застосовано декілька видів відповідальності за одне діяння (кримінальна, цивільна, дисциплінарна, тощо). Тому за певні дії несе відповідальність саме особа, яка їх вчинила. Відповідальність держави у вказаному випадку можлива, якщо вона прямо передбачена Законом (наприклад, відповідальність роботодавця у окремих випадках). При вирішенні питання про цивільну відповідальність шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Таким чином тези сторони відповідача про характери інкримінованого правопорушення (умисного чи необережного) не має значення для вирішення питання про цивільну відповідальність. На думку сторони потерпілого саме діями ОСОБА_14 спричинено негативні наслідки, крім того за інформацією із військової частини, останній отримував усі виплати на надбавки, що становить близько 200.000 на місяць та могло становити 2.600.000 грн за час, що минув від події злочину відповідно. У цей же час ОСОБА_28 не визнавав себе винним та йому було все одно, на дружину загиблого та його дитину, що за умови вказаних негативних явищ та відсутності коштів були вимушені повернутись із безпечного місця у зону бойових дій та щодня перебувати у небезпеці. Крім того, стороною захисту не вжито жодного заходу щодо ініціювання примирення, надання компенсації, укладання угоди про визнання винуватості за згоди потерпілої сторони, шо могло зменшити негативні явища для відповідача, однак людина сама несе відповідальність за обрану модель поведінки та реалізує свої права на власний розсуд. Посилання на необхідність надання документів, що підтверджують моральну шкоду є деякою мірою абсурдним дивлячись на характер події. Щодо грошової компенсацій на користь дитини, то вказане пов'язане із втратою дитиною батька, який забезпечував її та забезпечував би у майбутньому, стан здоров'я дитини на теперішній час не є визначальним фактором. Також саме по собі участь у розслідуванні, судові розгляди є психотравмуючою для позивачки (потерпілої) подією. Вказаний цивільний позов заявлений саме внаслідок кримінального правопорушення, за відсутності якого позивачка не витрачала би час, гроші та сили. Особі, що заявлена цивільним позивачем у справі, ОСОБА_14 не відшкодована жодна матеріальна та моральна шкода, доказів відшкодування не надано. З незрозумілих підстав ОСОБА_14 скеровано кошти у розмірі 10.000 грн. сестрі загиблого, яка не була уповноважена ними розпоряджатись. В зв'язку з викладеним, просили задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 є дружиною ОСОБА_17 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 06 квітня 2018 року, а ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є їхнім сином, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 06 листопада 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Доводи цивільного відповідача про те, що співвідповідачем в даному кримінальному провадженні має бути Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у разі коли особа з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами в трудових (службових) відносинах та під час їх виконання.

Відповідно до Закону України від 25.03.1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці це особи, які проходять військову службу. При цьому згідно зі статтею 2 вищезазначеного Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3 Кодексу України про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуванням урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово-вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року зі змінами від 24 жовтня 2009 року № 9 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», - джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Судова практика визначає, що найбільш характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є: неможливість повного контролю зі сторони людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність завдання шкоди.

Судова практика не визнає діяльність зі зброєю джерелом підвищеної небезпеки. Призначенням зброї є ураження живого об'єкта, техніки тощо, тобто саме в заподіянні іншим шкоди. Вважається, що устрій та механізм дії зброї добре відомий, коли її володілець дотримується правил поводження з нею, тому випадковий постріл не буде мати місце.

Так, поводження ОСОБА_14 зі зброєю 5,45 мм автоматом АК-74, (№ НОМЕР_2 ), в даному випадку не є джерелом підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Позов до суду поданий потерпілою, яка є дружиною загиблого, а також є законним представником малолітнього сина загиблого.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує ступінь та обсяг моральних переживань у зв'язку з втратою чоловіка, необхідність матері самостійно виховувати дитину; тяжкість вимушених змін у житті, наявність причинного зв'язку між вчиненим кримінальним правопорушенням і моральною шкодою, яка настала; порушення сімейних зв'язків, які поновити неможливо.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована 17 липня 1997 році). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10 грудня 2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року).

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення. Моральну шкоду не можна компенсувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв визначення розміру душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною реальним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У постанові Верховного Суду 15 червня 2020 року в справі №759/11457/17 вказано, що згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд зауважує, що смерть людини, неминуче завдає моральних страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах, що не потребує доведення жодними додатковими доказами.

Вказана позиція ЄСПЛ та Верховного Суду констатує факт, що смерть близької людини внаслідок протиправних дій вже є достатнім доказом того, що потерпілому було завдано моральної шкоди.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає переконливими аргументи цивільного позивача ОСОБА_11 , стосовно спричинення їй з вини обвинуваченого моральної шкоди, оскільки вона зазнала психологічної травми внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_17 , який піклувався та підтримував її морально та матеріально.

Враховуючи встановлені в суді обставини, а також глибину та тривалість моральних страждань цивільного позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди та зменшує її розмір, керуючись принципом розумності та справедливості, а саме: моральну шкоду заподіяну ОСОБА_11 суд визначає в розмірі 500 000 грн.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (частина перша статті 1200 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 1195, 1200, 1201, 1202 ЦК України передбачено відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, що здійснюється щомісячними платежами, витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, а також додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення ним вісімнадцяти років.

Тобто, право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, має його малолітній син ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним 18 років.

Згідно ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Враховуючи, що загиблий перебував у шлюбі, у нього на утриманні окрім малолітнього сина на момент загибелі була дружина ОСОБА_11 , за вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, розмір відшкодування становить 1/3 від середньомісячного заробітку.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", роз'яснено, що суми на відшкодування шкоди мають присуджуватися особам, які мають право на виплату у зв'язку зі смертю, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Як вбачається із Довідки, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України №62 від 20 червня 2023 року, грошове забезпечення ОСОБА_17 за період з 23 квітня 2022 року по 02 червня 2022 року склало: за травень 2022 року - 64 121,96 грн., за червень 2022 року - 223 470,22 грн.

Порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період воєнного стану визначено Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 (зі змінами і доповненнями), зі змісту якої вбачається, що така додаткова винагорода має тимчасовий характер, виплачується пропорційно в розрахунку на місяць, у період здійснення заходів по стримуванню збройної агресії Росії, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, додаткова винагорода (так би мовити бойові виплати) не є систематичною і постійною, яку б отримував загиблий ОСОБА_17 у майбутньому, якби не загинув, та залежить від наявності певних конкретних чинників, які за своєю суттю є тимчасовими та продовження яких з об'єктивних підстав неможливо спрогнозувати, а відтак неможливо стверджувати, що загиблий гарантовано їх би отримував.

Аналізуючи наведене суд враховує, що додаткова винагорода є тимчасовою виплатою, яка не має сталого розміру, її розмір визначається залежно від кількості днів та форми участі військовослужбовця у бойових діях (щоденно), не нараховується у випадку перебування у відпустці та/або на лікарняному, а після закінчення воєнних дій правова підстава її нарахування взагалі буде відсутня.

Розмір шкоди, у зв'язку з втратою годувальника, визначається дитині ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на тривалий період часу до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки законодавством, що регулює нарахування грошового забезпечення військовослужбовців не визначено механізму здійснення розрахунку середньомісячного заробітку військовослужбовців, то підлягає застосуванню «Порядок обчислення середньої заробітної плати», затв. постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року (зі змінами і доповненнями), яким врегульовано ці питання. Згідно п. 4 розділу ІІІ постанови КМУ № 100 визначено, які виплати не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Оскільки виплата додаткової винагороди та інших виплат носить не систематичний характер, є тимчасовими, то суд вважає, що вони не повинні враховуватися під час здійснення обрахунку середнього заробітку.

Так, тимчасові виплати, які не носять постійного характеру, не враховуються під час здійснення обрахування середнього заробітку у розумінні постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Суд, здійснивши обрахунок середнього заробітку відповідно до довідки №62 від 20 червня 2023 року, виходячи саме із розміру нарахованого грошового забезпечення за період з 23 квітня 2022 року по 02 червня 2022 року включно, встановив, що загальний розмір нарахованого грошового забезпечення у цей період становить: за травень 2022 року - 37 455,29 грн. (за вирахуванням додаткової винагороди ПКМУ 168 в сумі 8 000 грн. та 18 666,67 грн.), за червень 2022 року - 23 470,22 грн. (за вирахуванням додаткової винагороди ПКМУ 168 в сумі 60 000 грн. та 140 000 грн.). Таким чином, середньомісячний заробіток становить 30 462,76 грн. ((37 455,29+23 470,22)/2). Саме цей розмір суд вважає необхідним взяти для обрахунку частки, яка припадає на дитину, яка визначається за правилами ч. 2 ст. 1200 ЦК України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що додаткова винагорода, яка нараховувалася померлому, за своєю правовою суттю не є пенсією та виплатою за договором довічного утримання, або інших аналогічних виплат згідно цивільно-правових угод, які з огляду на ч. 2 ст. 1200 ЦК України повинні враховуватися до складу доходів потерпілого.

Таким чином, виходячи із нарахованого грошового забезпечення померлого ОСОБА_17 , середньомісячний розмір його доходів становить 30 462,76 грн.

Тобто, розмір відшкодування шкоди, завданої малолітній дитині загиблого, розраховується із розміру середньомісячного заробітку потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають прав на відшкодування шкоди. Беручи до уваги склад сім'ї потерпілого, враховуючи, середньомісячний заробіток (доходу) ОСОБА_17 30 462,76 грн./3 (кількість осіб, з них потерпілий, його дружина та дитина), звідси частка на одну особу становить 10 154,25 грн.

Частиною 1 ст. 1202 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Суд вважає за можливе визначити проведення виплат щомісячними платежами в розмірі 1/3 частини середньомісячного заробітку (доходу) загиблого ОСОБА_17 , що становить 10 154,25 грн., до досягнення ОСОБА_27 вісімнадцяти років.

Відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із, зокрема, витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

У відповідності до положень статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Так, потерпіла ОСОБА_11 просить стягнути з обвинуваченого на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею по справі, в загальному розмірі 168 000 грн.

Захисником ОСОБА_15 надані Заперечення на клопотання щодо компенсації судових витрат ОСОБА_11 на професійну правничу допомогу та зменшення заявленої суми. Так, щодо понесених витрати потерпілої на досудовому розслідуванні в розмірі 40 000 грн., які були сплачені не лише за надані консультації, а і за ознайомлення із матеріалами кримінального провадження у слідчого, подання цивільного позову, оскарження бездіяльності слідчого, який тривалий час взагалі не проводив у кримінальному провадженні жодних слідчих чи процесуальних дій та не надавав потерпілій стороні матеріали кримінального провадження для ознайомлення, приймав участь у розгляді слідчим суддею скарг потерпілої сторони на бездіяльність слідчого у кримінального провадження, захисник зазначає, що вся ця бездіяльність відбувалася з вини слідчого ДБР, яким проводилося досудове розслідування, ОСОБА_14 не мав жодного відношення до довготривалого досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому в цій частині просить відмовити в задоволенні клопотання щодо відшкодування понесених витрат. Також, взагалі необґрунтованим є вимога потерпілої ОСОБА_11 отримати від ОСОБА_14 компенсацію в розмірі 120 тис. грн., нібито сплачену нею своєму представнику ОСОБА_13 за участь в розгляді справи у суді 1 інстанції, а також 8 тис. грн. за відрядження адвоката до Донецької області 03 липня 2024 року для участі в судовому засіданні разом із потерпілою. Судове засідання суд 1 інстанції у справі №243/2323/23 проводить в режимі відеоконференцзв'язку, а тому витрати на участь у судових засіданнях сторін мінімальні, мабуть лише на оплату інтернету та витрачений час, який кожного судового засідання рідко перевищував годину. Також малоймовірно, що адвокатом було витрачено за одну поїздку 8000 грн., оскільки якщо взяти станом на 03 липня 2024 року середню вартість палива для використання автомобілем та не підтверджене, хоча і можливе фактичне місце проживання ОСОБА_13 у місті Дніпро, то все рівно ця сума завищена. Просить звернути увагу на нескладність справи, її одноепізодність. ОСОБА_14 інкримінується один епізод скоєння злочину і потерпіла у своїх показаннях на стадії судового розгляду не потребувала попередніх спеціальних знань і роз'яснень з боку адвоката, оскільки не була свідком події і по суті справи цінної інформації не надала і не знає. Навпаки, адвокат виконував дії та подавав клопотання, в задоволенні яких суд відмовив, як необґрунтованих. Зазначає, що з боку потерпілої у справі ОСОБА_11 має місце не співмірність витрачених коштів під час судового розгляду справи в суді 1 інстанції в розмірі 128 тис. грн., тому просить суд у випадку постановлення стосовно ОСОБА_14 обвинувального вироку, підійти виважено до визначення розміру відшкодування потерпілій ОСОБА_11 за витрачені кошти адвокату ОСОБА_13 за надану їй правничу допомогу та суттєво зменшити вказану суму, як не підтверджену та завищену.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представником потерпілої ОСОБА_11 , на виконання вимог статті 134 ЦПК України, надано наступні докази погодження витрат на правничу допомогу та підтвердження понесення таких витрат: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1176291 від 31 травня 2023 року; додаткову угоду №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №43/2022 від 18 серпня 2022 року з визначенням фіксованої вартості наданих послуг в сумі 40000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 15 червня 2023 року щодо надання правової допомоги та представництва у якості представника потерпілого на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022050010000188 протягом 18 серпня 2022 року - 15 червня 2023 року на суму 40000 грн.; Довідку від 18 серпня 2022 року про оплату наданої правової допомоги на суму 40000 грн.; Додаткову угоду №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №43/2022 від 15 червня 2023 року; Акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 15 червня 2024 року щодо надання правової допомоги та представництва у якості представника потерпілого ОСОБА_11 під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №62022050010000188 у суді І інстанції протягом 15 червня 2023 року - 15 червня 2024 року на суму 60000 грн.; Довідку від 15 червня 2023 року про оплату наданої правової допомоги на суму 60000 грн.; Додаткову угоду №3 до договору про надання правничої (правової) допомоги №43/2022 від 01 червня 2024 року; Довідку від 03 липня 2024 року про оплату відрядження на слухання до Донецької області на суму 8000 грн.; Довідку від 15 червня 2024 року про оплату наданої правової допомоги на суму 60000 грн.; Додаткову угоду №4 до договору про надання правничої (правової) допомоги №43/2022 від 17 травня 2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 19 червня 2021 року у справі № 369/9099/18 суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_11 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 168 000 грн., суд провів належну правову оцінку наданих на підтвердження таких витрат доказів у їх сукупності, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг та дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь потерпілої судових витрат на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

На підставі Ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року відносно ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 у Збройних Силах України з дислокацією у АДРЕСА_2 . 27 квітня 2023 року внесено заставу і 28 квітня 2023 року ОСОБА_14 було звільнено з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_5 з дислокацією у АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавлення волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді «застави» щодо ОСОБА_14 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».

У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді.

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року на тимчасово вилучені речі, а саме: футболку сірого кольору у чорну смужку по горизонталі, на передній та задній частині якої маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров; чоловічі шорти темно синього кольору з білим малюнком по центру та боках, на передній частині та лівій стороні яких маються плями речовини темного кольору, візуально схожої на кров, які поміщено до сейф -пакету № INZ4008779, на якому поставили підписи поняті та інші учасники.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Згідно Довідки Дніпропетровського Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України витрати на проведення судової експертизи зброї, за Висновком № СЕ-19/104-22/16718- БЛ від 27 червня 2022 року проведеної в кримінальному провадженні № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року складають 1510 грн 24 коп.

Згідно Акту Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» № 6584/3247-3251 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження № 6584/3247-3251 витрати на проведення судової психологічної експертизи за Висновком № 6584/3247-3251 від 27 березня 2025 року проведеної в кримінальному провадженні № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року складають 50889 грн 60 коп.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_16 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 414 частина 2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк шість років з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально - виконавчої установи закритого типу.

Відповідно до вимог статті 54 КК України позбавити ОСОБА_16 військового звання « солдат».

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_29 відраховувати з моменту його затримання і поміщення до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати засудженому ОСОБА_29 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового розслідування кримінального провадження з 27 квітня 2023 року до 28 квітня 2023 року включно із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний на підставі Ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2023 року відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді - застави до набрання вироком законної сили - залишити без змін « застава».

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_16 і етапування його для відбування ним покарання у виді позбавлення волі до Державної установи « Дніпровська установа виконання покарань (№4)» доручити командиру Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Цивільний позов ОСОБА_11 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_27 до ОСОБА_14 про відшкодування шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. ( п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).

Стягувати з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю батька, щомісячне грошове утримання у розмірі 10 154,25 грн. (десять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 25 коп.), щомісячно, починаючи з 02 червня 2022 року до досягнення дитиною 18-річного віку.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_6 , військовослужбовця військової служби за контрактом, помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави за проведення судової експертизи зброї по кримінальному провадженню № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року - Висновок експерта № СЕ-19/104-22/16718- БЛ від 27 червня 2022 року, у розмірі 1510 грн 24 коп ( одна тисяча п'ятсот десять грн. 24 коп).

Стягнути з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_6 , військовослужбовця військової служби за контрактом, помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас», Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України , не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави за проведення судової психологічної експертизи по кримінальному провадженню № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року - Висновок експерта № 6584/3247-3251 від 27 березня 2025 року, у розмірі 50889 грн 60 коп ( п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 60 коп).

Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року на майно: предмет зовні схожий на гільзу від патрону до автомата системи «Калашникова»; предмет зовні схожий на автомат системи «Калашникова» АК-74 з маркуванням « НОМЕР_2 », 1983 року випуску, який належить БСП «Донбас» Військової частини НОМЕР_1 НГУ; предмет зовні схожий на магазин до автомата системи «Калашникова» в середині якого знаходяться предмети зовні схожі на патрони калібром 5,45 мм в кількості 27 штук до автомата системи «Калашникова» з маркуванням на донній поверхні «270 82», які належать БСП «Донбас» Військової частини НОМЕР_1 ; штани окрасу «мультикам», у яких перебував ОСОБА_26 02 червня 2022 року під час загибелі ОСОБА_17 , що мають бирку, на якій зазначено «Національна Гвардія України», не для продажу, костюм спеціальний зимовий з флісовим утеплювачем ( брюки), Матеріал бавовна 60%, поліестер 40%. Розмір 52, Зріст 3» на передній частині правої штанини яких нижче коліна міститься пляма бурого кольору, зовні схожа на кров, а на передній частині лівої штанини яких нижче коліна містяться краплі бурого кольору, зовні схожі на кров, які належать ОСОБА_26 .

Речові докази по справі, а саме: Автомат АК -74 ( № НОМЕР_2 ) з 1 магазином, автомат АК-74 ( № НОМЕР_3 ) з 1 магазином, 45 патронів, 7 гільз, протяжки каналів стволів в паперових конвертах, первинні упаковки з бірками, які упаковані до поліпропіленового прозорого мішку, горловина якого опломбована полімерною пломбою білого кольору №L55847062, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 02 червня 2022 року,що зберігаються в Складі речових доказів УЛМТЗ Накладна №33 від 23 серпня 2022 року Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - передати власнику Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Речові докази по справі, а саме: вилучені під час огляду 02 червня 2022 року надані ОСОБА_14 військові штани окрасу «мультикам», у яких він перебував 02 червня 2022 року під час загибелі ОСОБА_17 та на яких маються плями бурого кольору схожі на кров які залучено до матеріалів кримінального провадження № 62022050010000188, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2022 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 02 червня 2022 року,що зберігаються в Складі речових доказів УЛМТЗ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий: суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_1

Попередній документ

127501523

Наступний документ

127501525

Інформація про рішення:

№ рішення:	127501524
№ справи:	243/2323/23
Дата рішення:	21.05.2025
Дата публікації:	23.05.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (23.10.2025)
Дата надходження:	01.07.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (43)

21.06.2023 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
29.06.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
10.07.2023 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
18.07.2023 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
27.07.2023 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
22.08.2023 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
31.08.2023 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
05.09.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
15.09.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
26.09.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
02.10.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
12.10.2023 15:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
03.11.2023 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
03.11.2023 10:30	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
10.11.2023 14:30	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
16.11.2023 14:30	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
24.11.2023 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
08.12.2023 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
08.12.2023 10:30	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
19.12.2023 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
12.01.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
24.01.2024 11:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
09.02.2024 11:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
27.02.2024 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
11.03.2024 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
27.03.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
05.04.2024 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
16.04.2024 10:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
02.05.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
14.05.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
22.05.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
20.06.2024 09:30	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
01.07.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
03.07.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
08.07.2024 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
08.08.2024 11:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
30.09.2024 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
02.05.2025 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
08.05.2025 12:45	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
15.05.2025 09:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
21.05.2025 13:00	Слов'янський міськрайонний суд Донецької області
13.08.2025 16:30	Дніпровський апеляційний суд
21.10.2025 12:00	Дніпровський апеляційний суд