Справа № 190/135/25
Провадження № 2/243/707/2025
Іменем України
21 травня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Дюміної Н.О.
при секретарі Петрусі Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
вимоги позивача: про розірвання договору позики та стягнення боргу,
учасники справи: не з'явились,
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення боргу, яка обґрунтована тим, що 05 липня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики в сумі 4698,00 доларів США. На підтвердження укладеного договору надано договір та розписка про отримання коштів. Згідно з графіком платежів строк повернення коштів сторонами погоджено 05 липня 2027 року. Разом із тим, відповідачка - ОСОБА_2 не дотримувалась графіку погашення платежів, що свідчить її систематична несплата коштів. 23 грудня 2024 року позивачем направлено вимогу про розірвання договору позики та повернення коштів, проте ОСОБА_2 її не отримала.
Відповідач не виконує свої зобов'язання належним чином довготривалий строк. Тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 4698 доларів США.
На підставі наведеного, посилаючись на ст.ст. 530, 610-612, 1046-1048, ЦК України, просить суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 314 від 05 липня 2024 року в 4698 доларів США та судові витрати.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2. Представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, представник позивача надіслав на адресу суду заяву з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
4.Ухвалою суду від 24 лютого 2025 було відкрито було відкрито спрощене позовне провадження у справі, по справі призначено судове засідання.
5.Оскільки відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, шляхом надсилання судових повісток, в судове засідання не з'явилася без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
6.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.
7.Судом встановлено, що 05 липня 2024 року, між ОСОБА_1 . Та ОСОБА_2 укладено та підписано договір позики №314, за умовами якого останній було надано грошові кошти у розмірі 4698 доларів США, строком до 05.07.2027 року. Цільове призначення грошових коштів - для купівлі автотранспортного засобу Volkswagen Touareg.
Згідно розписки до договору позики, вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4698 доларів США та зобов'язувалась повернути згідно графіку платежів.
Відповідно до графіку повернення позики (грошових коштів), що міститься у договорі позики, вбачається, що відповідачкою ОСОБА_2 не було здійснено жодного погашення заборгованості.
8.23 грудня 2024 року позивачем було направлено на адресу відповідачки ОСОБА_2 лист про розірвання договору позики та повернення коштів, про що свідчить поштове відправлення від 24.12.2024 року.
V. Оцінка Суду.
11.Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
12.За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
13.Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
14.У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
15.Згідно зі статтею1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
16.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
17.Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
18.Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
19.За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
20.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
21.Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього необхідно встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
22.За своїм змістом розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
23.При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
24.Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
25.Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
26.Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
27.При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
28.Досліджуючи оригінал боргової розписки, наданої позивачем, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримала у борг 4698 доларів США 05 липня 2024 року, що підтверджується належним чином складеною розпискою.
29.Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
30.Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
31.На виконання вищенаведеної норми, позивачем надано оригінал розписки від 05.07.2024, з якої вбачається, що відповідач позичив у позивача грошові кошти, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення до суду не надано.
32.Матеріалами справа підтверджується, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли за договором позики №341 від 05.0.2024 року укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
33.Доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором позики №341 від 05.07.2024 матеріали справи не містять і відповідачкою суду не надано.
34.Крім того, згідно з п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
35.Положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно усталеної судової практики, істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
36.При укладенні Договору позивач розраховував на отримання процентів за договором позики в розмірі, визначеному законодавством, однак через недобросовісну поведінку відповідача був позбавлений цього.
37.Однак, законодавством, зокрема ст.651 ЦК України прямо передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, у вигляді розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
38.Тому з огляду на норми ЦК України, умови договору та невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати процентів, позивач має право на дострокове розірвання Договору позики в судовому порядку.
39.З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
40.Отже, договір позики укладений 05.07.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати та стягнути з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу за договором позики від 05.07.2024 в розмірі 4698 доларів США без відображення її у гривневому еквіваленті.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
41.Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
42.Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
43.Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
44.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
45.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
46.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
47.Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
48.На підтвердження факту надання професійної правової допомоги позивачем надано суду копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 16.01.2024 року про надання правової допомоги, додаткову угоду до Договору від 16.01.2024 року, з якого вбачаються види юридичних послуг, наданих позивачу, та їх вартість, а саме: підготовка позовної - 5000 грн, Акт прийому-здачі наданих послуг (проміжний) за договором про надання правничої допомоги від 16.01.2024 року.
49.Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
50.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
51.Стороною відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду подано не було, факт неспівмірності даних витрат не доведено. Тому підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відсутні.
52.На підставі наведеного з урахуванням положень статей 137, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 2000,00 грн та витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 514, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265,280 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору позики та стягнення боргу - задовольнити.
2. Розірвати договір позики укладений 05.07.2024 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики від 05 липня 2024 року у сумі 4698 (чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) доларів США, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.О. Дюміна