19 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/210/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши клопотання Приватного підприємства «Шибумі» про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат від 08.05.2025
за позовом: Приватного підприємства «Шибумі»,
код ЄДРПОУ 30380646, вул. С.Бандери, б.8-В м. Чернігів, 14001;
до відповідача: російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні
код ЄДРПОУ 37567866, вул. Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049
про відшкодування шкоди в розмірі 269 373,49 долара США, що є еквівалентом
10 231 537,67 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 у справі №927/986/24 позовні вимоги Приватного підприємства «Шибумі» до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10 231 537,67 грн шкоди, що еквівалентно 269 373,49 долара США, а також стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 153 473,07 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем у ході судового розгляду спору при ухваленні рішення судом не вирішене.
Позивачем у позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує він понести у зв'язку з розглядом даної справи, що складається зокрема з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.
Також позивачем заявлено про те, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог для вирішення питання про їх розподіл в порядку, передбаченому ст. 221 ГПК України.
09.05.2025 позивачем подано клопотання від 08.05.2025 про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат в розмірі 35 277,33 грн, що є еквівалентом 851,00 долару США.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.05.2025 клопотання позивача про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат у справі №927/210/25 прийнято до розгляду, судове засідання для вирішення клопотання призначено на 19.05.2025.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання шляхом доставки ухвали суду від 13.05.2025 до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд 14.05.2025 о 17:39.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією з 24.02.2022, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача, повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
15.05.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд клопотання про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішене питання про судові витрати.
Виходячи зі змісту частин 3 та 4 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. При цьому, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що законодавчо обмежений строк на вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, виходячи з приписів частини 4 статті 244 ГПК України, суд дійшов висновку, що неприбуття в судове засідання належним чином повідомлених учасників справи, не є перешкодою для розгляду по суті даної заяви.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат, суд установив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Позивачем до закінчення судових дебатів зазначено, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу, подані позивачем до суду із клопотанням про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат у справі №927/210/25 із дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 33 000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У клопотанні про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат у справі №927/210/25 позивач заявив до стягнення з відповідача судових витрат на загальну суму 35 277,33 грн, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн; витрат за відправлення відповідачу позовної заяви та ухвали суду від 10.03.2025 у сумі 586,33 грн; витрат за переклад з нотаріальним посвідченням ухвали суду від 10.03.2025 в сумі 2171,00 грн.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №1-2025/г від 13.02.2025, рахунок на оплату №1 від 13.01.2025 на суму 32 000,00 грн, акт приймання виконаних робіт №101 від 08.05.2025 на суму 32 000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю серії ЧН №001049 від 21.05.2021, посвідчення адвоката Березовського О.Д.
Як убачається з умов договору про надання правничої допомоги №1-2025/г від 13.02.2025 (далі - Договір), укладеного між Приватним підприємством «Шибумі» (Клієнт) та адвокатом Березовським Олексієм Дмитровичем (Адвокат), Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу ПП «Шибумі» у правовідносинах з російською федерацією в особі посольства російської федерації в Україні щодо відшкодування шкоди та звернення з цією метою до Господарського суду Чернігівської області з позовом щодо встановлення вини російської федерації та наявності шкоди, заподіяної ПП «Шибумі» внаслідок незаконної агресії російської федерації проти України та стягнення з держави - російської федерації на користь ПП «Шибумі» суми завданих матеріальних збитків, що виникли внаслідок збройної агресії російської федерації до України (п.1.1. Договору).
Сторони, в Договорі (пункти 4.1., 4.3.) погодили, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі в розмірі 32 000, 00 грн, що відповідає домовленості сторін та узгоджується з Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №119 від 17.03.2023.
Крім оплати гонорару, Клієнт відшкодовує Адвокату всі витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням даної угоди (надалі - витрати). Такі витрати включають, зокрема, переклад на іноземні мови та з іноземних мов, інші витрати, пов'язані з наданням послуг (п.4.6. Договору).
Адвокатом виставлено ПП «Шибумі» рахунки №1 від 13.01.2025, №СФ-0000032 від 10.03.2025 на оплату правничої допомоги в сумі 32 000,00 грн та оплату послуг перекладу на суму 2171,00 грн.
08.05.2025 сторонами підписано акт приймання виконаних робіт №101 грн, згідно з яким Адвокатом були надані Клієнту послуги на професійну правничу допомогу на суму 32 000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої відбулося рішення всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення судових витрат, з огляду на їх неспіврозмірність.
Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також пропорційності, розумності їхнього розміру з огляду на складність справи, судом враховується, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, та такий розмір витрат є обґрунтованим і відповідає критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Суд також враховує, що з огляду на погодження адвокатом та клієнтом розміру гонорару, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн.
Крім того, позивачем також були понесені інші витрати, а саме: витрати за відправлення відповідачу позовної заяви та ухвали суду від 10.03.2025 у сумі 586,233 грн; витрати на роздруківку підготовчих документів до матеріалів справи в сумі 520,00 грн; витрати за переклад з нотаріальним посвідченням ухвали суду від 10.03.2025 в сумі 2171,00 грн.
Відповідно до ч. 8. ст.126 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вже встановлено судом, позивачем зазначено, що докази понесених позивачем витрат будуть надані ним відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог для вирішення питання про їх розподіл в порядку, передбаченому ст. 221 ГПК України.
На підтвердження наданих позивачу ТОВ «Чернігівське регіональне бюро перекладів» послуг з перекладу з нотаріальним посвідченням ухвали суду позивачем надано рахунок на оплату №СФ-0000032 від 10.03.2025 на суму 2171 грн та платіжну інструкцію №3210 від 10.03.2025.
На підтвердження витрат на відправлення відповідачу позовної заяви та ухвали суду від 10.03.2025, а також за роздруківку підготовчих документів до матеріалів справи позивачем надано копії квитанцій Укрпошти від 25.02.2025 та 12.03.2025 на загальну суму 586,233 грн та копію чеку від 24.02.2025 на суму 520,00 грн.
Дослідивши надані докази, суд доходить висновку про те, що позивачем у повній мірі обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи на загальну суму 35 277,33 грн.
Беручи до уваги ступінь складності справи, предмет спору та його ціну, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, за відсутності мотивованих заперечень відповідача, керуючись частиною 9 статті 129 ГПК України, суд вирішив, що за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані витрати, пов'язаних з розглядом справи, в сумі 35 277,33 грн, що документально підтверджені.
За таких обставин, заява Приватного підприємства «Шибумі» про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат у справі №927/210/25 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 128, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Приватного підприємства «Шибумі» про стягнення судових витрат і долучення до матеріалів справи доказів щодо понесених витрат у справі №927/210/25, задовольнити.
2. Стягнути з російської федерації на користь Приватного підприємства “Шибумі» (код ЄДРПОУ 30380646, вул. С.Бандери, б.8-В м. Чернігів, 14001) 35 277,33 грн судових витрат, що еквівалентно 851,00 долару США.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 21.05.2025.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Суддя В.В. Моцьор