58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
13 травня 2025 року Справа № 926/1315/24
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Новоселицької міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни
про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 173 702,19 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
прокурор - Кацап-Бацала Ю.М.
від позивача - Полковнікова О.В.
від відповідача (в режимі ВКЗ) - адвокат Лігінович Н.С.
СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 173 702,19 грн.
Позов обґрунтований тим, що ФОП Беліковій Маргареті Валеріївні з 29 грудня 2021 року належать - будівлі лазні літ. А, заг. пл. 65,00 кв.м.; будівля насосної літ. Б, заг. пл. 97,30 кв. м; нежитлова будівля літ. В, заг. пл. 447,40 кв. м.; будівля вагової літ. Г, заг. пл. 24,40 кв.м.; будівля складу літ. Д, заг. пл. 3372,50 кв.м.; альтанка літ. Е; трансформаторна підстанції літ. Є; вбиральня літ. Ж; огорожа № 1-4; залізнична колія № 5; резервуар № 7; каналізаційні колодязі № 12-13; башта Рожковського № 32; замовщення № 1, знаходяться по вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівецький р-н., Чернівецька обл.
Однак, відповідачем не вжито заходів для оформлення правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки та сплати коштів до бюджету. У зв'язку із чим, з 01 січня 2022 року по 31 березня 2024 року кошти за користування ФОП Беліковою М.В. земельними ділянками за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122, 7323084700:02:006:0261 до бюджету не надходили.
Так, на думку прокурора, в діях відповідача наявний факт використання вказаних земельних ділянок без правовстановлюючих документів та без сплати коштів до бюджету за користування земельними ділянками.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року, судову справу № 926/1315/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11 червня 2024 року.
05 червня 2024 року через систему “Електронний суд» надійшла заява адвоката відповідача про закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 липня 2024 року.
21 червня 2024 року через систему “Електронний суд» надійшли заперечення прокурора на клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката відповідача про закриття провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; в судовому засіданні оголошено перерву до 29 липня 2024 року.
28 липня 2024 року через систему “Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову.
В поданому відзиві адвокат відповідача зазначає, що позивачем не на дано жодного доказу, який би підтверджував фактичного використання Відповідачкою земельних ділянок.
Адвокат відповідача вказує, що відповідач не веде підприємницьку діяльність з переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а видами економічної діяльності відповідача є діяльність ресторанів, виробництво м'ясних продуктів, виробництво готової їжі, виробництво дитячого харчування, яку неможливо здійснювати на спірних земельних ділянках.
Крім цього, на думку адвоката відповідача, Новоселицькою міською радою Чернівецької області при визначені розміру збитків порушена процедура, визначена вимогами Порядком № 284 та сам розрахунок цих втрат бюджету є необґрунтованим, а сума зазначена в розрахунку не відповідає заявленій ціні позову
Ухвалою суду від 29 липня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 серпня 2024 року.
09 серпня 2024 року через систему “Електронний суд» надійшла відповідь прокуратури на відзив.
У зазначені відповіді прокурор не погоджується з доводами відповідача та вказує, що розмір безпідставно збережених коштів за рахунок власника землі еквівалентний розміру орендної плати, яку власник нерухомого майна мав би сплатити у разі укладання договору оренди землі.
Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09 вересня 2024 року.
06 вересня 2024 року через систему “Електронний суд» адвокат відповідача звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи № 600/3921/24-а.
09 вересня 2024 року до канцелярії суду надійшли заперечення прокурора щодо зупинення провадження у справі, в яких зазначено, що прокуратурою самостійно здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів.
Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 вересня 2024 року.
При цьому, судове засідання 23 вересня 2024 року не відбулось, оскільки головуючий суддя по справі № 926/1315/24 Проскурняк О.Г. перебував у відрядженні, згідно наказу голови Господарського суду Чернівецької області № 04-вд від 23 вересня 2024 року, про що сторони були повідомлені засобами телефонного зв'язку.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25 вересня 2024 року розгляд справи № 926/1315/24 призначено в підготовчому засіданні на 02 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року задоволено клопотання адвоката відповідача про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 600/3921/24-а.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2025 року задоволено апеляційну скаргу Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури; скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 жовтня 2024 року у справі №926/1315/24; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11 березня 2025 року до Господарського суду Чернівецької області повернулись матеріали господарської справи № 926/1315/24.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 березня 2025 року розгляд справи № 926/1315/24 призначено в підготовчому засіданні на 31 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року відкладено підготовче засідання по розгляду справи № 926/1315/24 на 14 квітня 2025 року.
13 квітня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника відповідача в який останній зазначає, що рішення Новоселицької міської ради від 22 грудня 2020 року скасоване рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 600/3921-24-а.
Так, адвокат відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки на його думку, нарахування безпідставно збережених коштів здійснювалось на основні рішення Новоселицької міської ради від 22 грудня 2020 року, яке скасоване рішенням суду та є неправомірним.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1315/24; призначено справу до розгляду по суті на 12 травня 2025 року.
11 травня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про долучення доказів, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 600/3921-24-а.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 травня 2025 року.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 13 травня 2025 року підтримали позов та просили його задовольнити з підстав зазначених у позові.
Адвокат відповідача в судовому засіданні 13 травня 2025 року заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Крім цього, адвокат позивач поставила під сумнів право прокурора звертатись з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Новоселицької міської ради.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 13 травня 2025 року за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, прокурором при поданні позовної заяви зазначено Новоселицьку міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Так, Новоселицька міська рада є територіальним органом місцевого самоврядування, власником та розпорядником земельних ділянок комунальної форми власності в межах територіального округу.
Реалізація правомочностей власника комунального майна, в тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та порядку, визначеними чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами, до яких відноситься договір оренди землі.
Не отримання доходів від використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, у зв'язку із не укладенням договору оренди землі, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави, а тому підлягає від органу місцевого самоврядування, який зобов'язаний їх захищати, вжиття своєчасних та вичерпних заходів щодо стягнення вказаних коштів.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 924/1237/17, № 910/4345/18.
Як вбачається з матеріалів справи, з липня 2022 року по квітень 2024 року між Чернівецькою окружною прокуратурою та Новоселицькою міською радою велися листування щодо вжитих уповноваженим органом заходів щодо захисту інтересів держави.
У відповідь на листи Чернівецької окружної прокуратури, Новоселицька міська рада зазначала, що неодноразово повідомляла Белікову М.В. про необхідність укладання договору та про відшкодування втрат від недотримання коштів за фактичне використання земельних ділянок.
Крім цього, Новоселицька міська рада повідомила про створення комісії по розгляду даного питання та здійснено обстеження земельних ділянок.
З огляду на тривалий період (з липня 2022 року по квітень 2024 року) не вжиття заходів уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави (не звернення до суду), Чернівецька окружна прокуратура звернулась з даним позовом до суду в інтересах держави, в особі Новоселицької міської ради.
Так, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що уповноваженим органом неналежним чином здійснювався захист інтересів держави, а тому прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду.
По суті спору.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06 травня 2024 року, земельні ділянки за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею,02240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га перебувають у комунальній власності Новоселицької територіальної громади в особі Новоселицької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області. Зазначені земельні ділянки знаходяться за адресою вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівеьций район, Чернівецької області.
На зазначених земельних ділянках розташовані будівлі лазні літ. А, заг. пл. 65,00 кв.м.; будівля насосної літ. Б, заг. пл. 97,30 кв. м; нежитлова будівля літ. В, заг. пл. 447,40 кв. м.; будівля вагової літ. Г, заг. пл. 24,40 кв.м.; будівля складу літ. Д, заг. пл. 3372,50 кв.м.; альтанка літ. Е; трансформаторна підстанції літ. Є; вбиральня літ. Ж; огорожа № 1-4; залізнична колія № 5; резервуар № 7; каналізаційні колодязі № 12-13; башта Рожковського № 32; замовщення № 1.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказане нерухоме майно перебуває у приватній власності Белікової Маргарети Валеріївни.
Згідно акту обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами: 7323010100:01:013:0123; 7323010100:01:013:0122; 7323084700:02:006:0261, на обстежуваних земельних ділянках розташовані нежитлові будівлі, велика кількість щебеню та піску, а також обладнання по виготовленню асфальту. Крім цього, на інших земельних ділянках розташовані під'їзні залізничні колії, які ведуть до основної будівлі, яка належить ФОП Беліковій М.В. Земельні ділянка частково огороджена.
Верховний Суд при розгляді справи № 922/595/18 (постанова від 29 січня 2019 року, п. 38) зазначив, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно саме у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Однак, відповідачами не вжито заходів до оформлення правовстановлюючих документів на вказані земельну ділянку, а в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували б факт правомірного використання відповідачем земельних ділянок в період, який охоплюється позовними вимогами.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. (Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 у справі №922/2060/20).
Згідно поземельних книг, земельні ділянки за кадастровими номерами сформовані: 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га - 22 червня 2021 року, 7323010100:01:013:0122 площею 02240 га - 16 червня 2021 року, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 - 15 червня 2021 року.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - далі ПК України).
Докази сплати відповідачем коштів за використання земельної ділянки в матеріалах справи - відсутні.
Отже, в діях відповідача наявний факт використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати коштів до бюджету за користування земельними ділянками.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року сформувала правову позицію, відповідно до якої стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, повинне здійснюватися на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як зазначає Верховний Суд, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося. згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях.
Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження коштів за рахунок потерпілого та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або така підстава згодом відпала (п. 55, 57 постанови ВС від 11.02.2019 по справі № 922/391/18).
Враховуючи правову природу кондикційних зобов'язань, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов'язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.
Верховний Суд у наведеній вище постанові також визначив обставини, які підлягають встановленню та доказуванню по справах даної категорії (п.66), а саме: існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України “Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічні усталені правові позиції щодо кондикційної природи спірних правовідносин сформовані Верховним Судом у справах за № 902/794/17 від 21.01.2019, № 922/530/18 від 08.07.2019, № 911/2069/18 від 04.10.2019, № 922/981/18 від 10.02.2020 та інших.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Щодо порядку нарахування безпідставно збережених коштів та заперечень відповідача щодо цього, суд вказує наступне.
Адвокат відповідача зазначає, що нарахування безпідставно збережених коштів є помилковими та неправомірними, оскільки воно здійснено на основні рішення Новоселицької міської ради Чернівецької області II сесії VIII скликання від 22 грудня 2020 року№ 2/35 “Про створення комісії по розгляду питань для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Новоселицької міської ради», яке частково скасоване рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 600/3921-24-а.
При цьому, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що Чернівецька окружна прокуратура не погодившись з розрахунками Новоселицької міської ради самостійно здійснила нарахування безпідставно збережених коштів.
Такого ж висновку дійшов Західний апеляційний господарський суд скасувавши ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 жовтня 2024 року.
Так, Західний апеляційний господарський суд у свої постанові 06 лютого 2025 року зазначив, що “позивач здійснив розрахунок боргу окремо по кожній ділянці за 2022-2023 роки та 3 місяці 2024, де до нормативної грошової оцінки застосовано коефіцієнт індексації за відповідний рік та ставки податку відповідно до цільового призначення земельних ділянок, а тому будь-які розрахунки, які робилися комісією не мають значення для розгляду цієї справи.»
Набуваючи право власності на нежитлові приміщення відповідач повинен був передбачити наслідки у вигляді виникнення додаткових обов'язків, в тому числі щодо внесення плати за землю комунальної власності саме у формі орендної плати.
В силу статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Статтею 6 Закону України “Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, згідно статті 16 вказаного вище Закону, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2011 року № 1147 (далі - Методика).
При цьому згідно із правовою позицією, сформованою Верховним Судом у справі № 922/391/18 (постанова від 11.02.2019), особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, основою для визначення якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, яка в будь - якому разі не може бути меншою, ніж встановлено пунктом 288.5.1 статті 288 ПК України.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України “Про оцінку земель»).
Так, рішенням X сесії VIII cкликання Новоселицької міської ради № 10/33 від 09 липня 2021 року затверджено технічну документацію про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123 площею 0,2460 га, 7323010100:01:013:0122 площею 0,2240 га, 7323084700:02:006:0261 площею 6,4753 га, що розташовані за адресою: вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівецького району, Чернівецької області. Нормативно грошова оцінка станом на 24 червня 2021 року земельних ділянок за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123 становить 683 041,08 грн, 7323010100:01:013:0122 становить 581 276,75 грн, 7323084700:02:006:0261 становить 17 503 922,57 грн.
Так, рішенням X сесії VIII cкликання Новоселицької міської ради № 10/33 від 09 липня 2021 рок “Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів на 2022 рік» встановлена відсоткова плата на 2022 рік у розмірі 2,5 % для земельних ділянок нормативно грошову оцінку який проведено за кодом 11:02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Так, рішенням XXI сесії VIII cкликання Новоселицької міської ради № 21/19 від 02 червня 2022 рок “Про встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів на 2023 рік» встановлена відсоткова плата на 2023 рік у розмірі 2,5 % для земельних ділянок нормативно грошову оцінку який проведено за кодом 11:02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до витягу № HB-7300029892024 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 17 січня 2024 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323084700:02:006:0261 становить 12 660 239,73 грн.
Відповідно до витягу № HB-9902352722024 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 17 січня 2024 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0123 становить 420 578,54 грн.
Відповідно до витягу № HB-9902351682024 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 17 січня 2024 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7323010100:01:013:0123 становить 563 274,81 грн.
З огляду на зазначене вище, суд, перевіривши наданий прокуратурою розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 1 173 702,19 грн, виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає його арифметично правильним.
Щодо доводів адвоката відповідача, що дайни спір не знаходиться юрисдикції господарських судів, суд вказує наступне.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пунктом 2 частини 2 статті 55 ГК України, суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Белікова Маргарета Валеріївна є фізичною особою-підприємцем, якій дозолено здійснювати наступні види економічної діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.85 Виробництво готової їжі та страв; 10.86 Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів; 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Беліковій Маргареті Валеріївні належать - будівлі лазні літ.А заг.пл. 65,00 кв.м.; будівля насосної літ. Б заг.пл. 97,30 кв.м.; нежитлова будівля літ. В заг.пл. 447,40 кв.м.; будівля вагової літ.Г заг.пл. 24,40 кв.м.; будівля складу літ. Д заг.пл. 3372,50 кв.м.; альтанка літ. Е; трансформаторна підстанція літ. Є; вбиральня літ. Ж; огорожа №1-4; залізнична колія №5; резервуар №7; каналізаційні колодязі №8-10,29-31; КТП - 260 освітлення №11; каналізаційні колодязі №12-13; башта Рожковського №32; замощення №1; які знаходяться по вул. Комарова, 4, с. Маршинці, Чернівецький район, Чернівецької області.
Як вбачається з поземельних книг та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, категорія земельних ділянок за кадастровими номерами 7323010100:01:013:0123, 7323010100:01:013:0122, 7323084700:02:006:0261, які розташовані в Чернівецькій обл., Чернівецький район, с. Маршинці, вул. Комарова, 4 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення вказаних земельних ділянок - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вид використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
За положеннями статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).
Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування врегульовано статтею 23 Господарського кодексу України, за частинами першою, четвертою, шостою та сьомою, згідно змісту яких, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у справах № 916/385/19, № 916/1261/18.
Згідно змісту частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Таким чином, враховуючи суб'єктний склад учасників та характер спірних правовідносин, цільове призначення земельних ділянок та нерухомого майна для ведення господарського діяльності, суд дійшов висновку, що справу про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 173 702,19 грн слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Доводи представника відповідача щодо того, що ФОП Белікова М.В. фактично не використовує земельні ділянки та не здійснює підприємницьку діяльність на спірних земельних ділянках, оцінюється судом критично.
У статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків. (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-530цс16 від 08 червня 2016 року).
Як вже зазначалось вище, з дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, після реєстрації права власності на нерухоме майно, у ФОП Белікової М.В. виник обов'язок сплати коштів за використання земельних ділянок, на яких розташоване майно незалежно від того, чи вона фактично використовує земельні ділянки та чи здійснює підприємницьку діяльність на них.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України»).
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2024 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 1 173 702,19 грн становить 17 605,53 грн.
Крім цього, Чернівецька обласна прокуратура оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 жовтня 2024 року про зупинення провадження у справі. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2025 року задоволено апеляційну скаргу Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури задовольнити; скасовано ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2024 у справі №926/1315/24.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір з подання позовної заяви у розмірі 17 605,53 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн за подання апеляційної скарги, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Новоселицької міської ради (60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Каштанова, буд. 7) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 1 173 702,19 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Белікової Маргарети Валеріївн ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. М. Кордуби, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 17 605,53 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 028,00 грн за подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено та підписано - 21 травня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк