Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1491/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Юрченко В.С.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15 травня 2025 року), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» про зміну позовних вимог з уточненним позовом з додатком (вх. № 11850 від 16 травня 2025 року), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» про відмову у закритті провадження у справі (вх. № 11855 від 16 травня 2025 року), а також заяву/позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх. № 11859 від 16 травня 2025 року) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко», село
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг», місто Харків,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Самойленко», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг», про стягнення заборгованість за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн.
02.05.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, в тому числі, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1491/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.05.2025 відповідачем через систему «Електронний Суд», подано до суду заяву (вх. № 11801) про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначає, що відсутній конфлікт, який становить предмет спору у цій справі, оскільки відповідачем було повністю сплачено суму заборгованості у сумі 221 551,41 грн. На підтвердження чого надає до заяви платіжну інструкцію № 1502 від 14.05.2025 на суму 221 551,41 грн.
16.05.2025 позивачем через систему «Електронний Суд» подано заяву (вх. № 11850) в якій останній вказує на факт визнання відповідачем позовних вимог через сплату частини боргу. Також позивач, уточнюючи позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18765,28 грн., 3% (три відсотки) річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18 січня 2024 року в сумі 7851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35321,13 грн., а разом 61 938,13 грн. Додатком до заяви (вх. № 11850 від 16.05.2025) слугує примірник уточненої позовної заяви.
16.05.2025 позивачем через систему «Електронний Суд» подано заяву (вх. № 11855) за змістом якої просить суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена згідно договору поставки №314 від 18 січня 2024 року.
Також 16.05.2025 позивачем через систему «Електронний Суд» подано заяву/позовну заяву (вх. № 11859), у відповідності до якої просить суд прийняти до розгляду уточнену позовну заяву; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» пеню за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18 765,28 грн., 3% (три відсотки) річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 7 851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35321,13 грн.; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» судові витрати, в тому числі витрати на правову (правничу) допомогу.
Суд, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, з урахуванням сукупності заяв від учасників справи, встановив наступне.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів з урахуванням вимог, викладених у статті 73, 76-78, 86 ГПК України.
Усебічність і повнота розгляду справи передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Нормами господарського процесуального законодавства визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Крім того, згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 по справі № 922/3960/23 вказав, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об'єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову (постанови від 10.04.2024 у справі № 910/9980/19, від 17.04.2024 у справі № 926/3515/22, від 21.02.2024 у справі № 903/359/23).
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Як свідчать матеріали справи, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Самойленко», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг», про стягнення заборгованість за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн.
Підставу позову позивач окреслив на сторінці 2 позову (а. с. 2, том 1), зокрема, вказавши, що «з огляду на факт поставки товару покупець (відповідач) мав би здійснити розрахунок з продавцем (позивачем) у відповідності до розділу 5 договору, але станом на 30.04.2025 відповідачем не погашено заборгованість в сумі 221 551,41 грн.» При цьому, нормативне обґрунтування цієї позовної вимоги позивачем ґрунтується на положеннях, в тому числі статті 530, 610, 692 Цивільного кодексу України. Предметом же позову слугує позовна вимога про стягнення 221 551,41 грн.
Натомість у «уточненні позовній заяві» позивач просить вже стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» пеню за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18 765,28 грн., 3% (три відсотки) річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 7 851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35321,13 грн. При цьому, крайньою межею у обрахунку похідних вимог позивача слугує дата 13 травня 2025 року, що не узгоджується із датою формування позову та його подання до Господарського суду Харківської області - 30 квітня 2025 року, а відтак є фактично виходом позивача за свої же рамки позовних вимог.
Обгрунтовуючи "уточненну позовну заяву" позивач спирається на норми права, які не були вказані, а саме це стаття 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує сплату 3% річних та інфляційних втрат, а також на пункт 6.3. договору № 314 від 18.01.2024, щодо обрахування розміру пені.
Подаючи заяву про зміну позовних вимог з уточненним позовом з додатком (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяву/позовну заяву (вх. № 11859 від 16.05.2025), позивач до вимоги про «про стягнення заборгованість за договором поставки № 314 від 18 січня 2024 року в сумі 221 551,41 грн.» намагається ДОДАТИ вимогу про «стягнення пені за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18 765,28 грн., 3% (три відсотки) річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 7851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35 321,13 грн.». Таким чином, позовна вимога у «уточненні позовній заяві» є самостійним, нормативно визначеним способом захисту прав власника майна.
Навіть за відсутності посилання у позові на норми матеріального права вирішення питання щодо стягнення похідних вимог обумовлено аналізом правових підстав, визначених статті 625 Цивільного кодексу України та норм Господарського кодексу України із системним вивченням умов договору № 314 від 18.01.2024. Очевидно, що позовні вимоги, що заявляються позивачем до відповідача у «уточненій позовній заяві», грунтуються вже в іншому правовому обсязі у порівнянні з тим, що мало місце під час формування позовної заяви.
Таким чином, позивач ДОПОВНИВ свою позовну заяву новою позовною вимогою (стягнення похідних вимог). Між тим, з частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України вбачається можливість позивача об'єднати пов'язані між собою (основні та похідні у тому числі) позовні вимоги ЛИШЕ при зверненні з позовною заявою - у самій позовній заяві. Подальше доповнення позовних вимог новими, хоча і пов'язаними з первісно заявленими позовними вимогами зі збереженням первісного предмету позову процесуальним законодавством не передбачено.
Подана позивачем «уточнена позовна заява» містить нові юридичні підстави про які позивачем не заявлялось у позові, а тому заявлені нові вимоги призведуть до зміни не лише предмета, а і підстав позову, так як ці вимоги ґрунтуються на обставинах та правових підставах, які позивач первісно не визначав підставою позову. Таким чином, заява позивача фактично є поданням окремого позову.
Із системного тлумачення ГПК України, зокрема статей 46, 162, 173, 177, 181 ГПК України, стає зрозумілим, що об'єднання позовних вимог можливе лише на стадії формування та подання позову до суду. Позивач може змінити предмет позову, однак зміна предмета позову не може бути пов'язана із доповненням первісного позову новою вимогою без зміни первісно заявленої вимоги.
Після подання позову, доповнення новими позовними вимогами, які не були охоплені позовом - не узгоджуються із обсягом прав позивача, які містяться у ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема, про те, що: "Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами".
Висновки з приводу того, що неправомірно висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви також наведені у пункті 4.16 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19.
У разі подання позивачем заяви з порушенням положень статей 46, 173 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен відповідно до положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.
На підставі наведеного, враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» про зміну позовних вимог з уточненним позовом з додатком (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяву/позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025) містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, що не узгоджується із імперативними приписами статті 46 ГПК України, суд не вбачає правових підстав для прийняття вище вказаних заяв позивача до розгляду та повертає її заявнику. Подальший розгляд цієї справи буде здійснюватися виключно в межах вимог, викладених у позовній заяві, без урахування заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» про зміну позовних вимог з уточненним позовом з додатком (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяв/позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або у такою мірою, щоб сама суть права була порушена (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I та повторення відповідних принципів у рішенні від 21.09.1994 у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).
Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку для ефективного захисту свого права, яке вважає порушеним.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15.05.2025), то суд зазначає наступне.
Як на підставу для закриття провадження у справи, відповідач посилаються на відсутність предмету спору, який фігурує у цій справі.
Заперечення позивача сформовані у заяві (вх. № 11855 від 16.05.2025) за змістом якої просить суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена згідно договору поставки №314 від 18 січня 2024 року, є не релевантними з огляду на зазначене вище судом обставини справи.
Зі змісту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункт 2).
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача про стягнення заборгованісті за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн.
Судом встановлено, з доданих відповідачем до заяви про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15.05.2025) документів, що після відкриття провадження у справі, відповідач в добровільному порядку оплатив заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією № 1502 від 14.05.2025 на суму 221 551,41 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе закрити провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору, чим задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15 травня 2025 року).
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Так, стаття 130 Господарського процесуального кодексу України визначає процесуальний механізм розподілу витрат у разі, в тому числі закриття провадження у справі. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. При цьому, пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.
З огляду на відсутність клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України, дане питання не вирішується судом на час постановленні цієї ухвали.
Суд звертає увагу позивача, що він, як ініціатор судового розгляду, реалізуючи можливості, які закладені в основі господарського процесуального законодавства України, вправі діяти альтернативно: заявивши до суду клопотання про повернення з Державного бюджету України, сплаченого судового збору, або клопотання про покладення судових витрат на відповідача по цій справі.
Керуючись статтями 2, 42, 46, 162, 173, 174, пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 232-236 ГПК України, суду, -
Повернути без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяву/позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025).
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15 травня 2025 року).
Закрити провадження у справі № 922/1491/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг», про стягнення заборгованість за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвалу підписано 21 травня 2025 року.
Суддя В.С. Юрченко