адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.05.2025 Справа № 917/488/25
Суддя Кльопов І.Г., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп", вул. Глибочицька 44, м.Київ, 04050
до Приватного підприємства "Еліт "Фешен Клаб", вул.Бориспільська,9А, м.Київ, 02099.
про стягнення 575 185,94грн.
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Діліжанс і Ко" про стягнення збитків в порядку регресу у розмірі 575 185,94грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/488/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
14.04.2025 року за вхід. № 4964 від Приватного підприємства "Діліжанс і Ко" надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник заперечив обґрунтованість позовних вимог, вказав на неналежність вимог до відповідача у даному спорі.
16.04.2025 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 5093), в якому позивач просив замінити первісного відповідача у справі Приватне підприємство "Діліжанс і Ко" на належного відповідача - Приватне підприємство "Еліт "Фешен Клаб" ( код ЄДРПОУ 31069607)
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.04.2025 суд задовольнив клопотання позивача про заміну первісного відповідача, замінив відповідача у справі № 917/488/25 Приватне підприємство "Діліжанс і Ко" на належного відповідача - Приватне підприємство "Еліт "Фешен Клаб" ( код ЄДРПОУ 31069607)
Вказана ухвала суду від 17.04.2025 була надіслана відповідачу Приватному підприємству "Еліт "Фешен Клаб" на його адресу, отримана відповідачем 30.04.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
27.07.2022 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на 306 км а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест, допустив зіткнення з транспортним засобом «SCANIA», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ».
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Ренійського районного суду Одеської області, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та власником транспортного засобу «SCANIA», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-069407.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України - далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 220000593987 від 31.08.2022 р.
На підставі вище зазначеного страхового акта ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 732 685,94 гр
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно страхового акту ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № ОЦВ-Р-22-23-78964/1, страхувальником та власником транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » є ПП «ДІЛІЖАНС І КО».
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на момент ДТП була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210066781 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
У зв'язку із цим, Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за виплатою страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
На момент ДТП, ліміт відповідальності (страхова сума) ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за Полісом становив 160 000,00 грн.
У зв'язку з цим, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило страхове відшкодування Позивачу в межах ліміту своєї відповідальності - у розмірі 157 500,00 грн., з вирахуванням франшизи.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Згідно з наданим ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страховим актом № ОЦВ-Р-22-23- 78964/1, страхувальником та власником застрахованого транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » є Приватне підприємство «ДІЛІЖАНС І КО». Перебування вищевказаного транспортного засобу у власності Приватного підприємства «ДІЛІЖАНС І КО» також підтверджується довідкою Ф2 від НПУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, на підставі вищезазначеного, до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перейшло право вимоги до Приватного підприємства «ДІЛІЖАНС І КО» відшкодування заподіяних збитків, що не були відшкодована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», тобто шкоду у розмірі 575 185,94 грн. (732 685,94 грн. - 157 500,00 грн.).
Так, судом встановлено, що Приватне підприємство «ДІЛІЖАНС І КО» є власником ТЗ марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 та н/причепу бортового марки KOGEL, модель SN 24, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 .
Проте, станом на дату ДТП вказані транспортні засіби не перебували у володінні Приватного підприємства «ДІЛІЖАНС І КО», оскільки вони у відповідності до договору оренди транспортних засобів №8 та акту прийому-передачі від 04.04.2022р. були передані у оренду Приватному підприємству «Еліт «Фешен Клаб».
У відповідності до рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024р. по справі № 910/11043/24 позовну заяву Приватного підприємства «Діліжанс і Ко» до Приватного підприємства «Еліт «Фешен Клаб» про стягнення 41 020 (сорока однієї тисячі двадцяти) грн. 00 коп. вартості втраченого майна та 3 028 грн. судового збору задоволено повністю. Як встановлено вказаним рішенням, між ПП «ДIЛIЖАНС I КО» та ПП «ЕЛІТ «ФЕШЕН КЛАБ» 04.04.2022 року було укладено договір оренди транспортних засобів №8 (далі - Договір), у кількості 3 одиниці, перелік яких наведено у додатку, що є невід'ємною частиною Договору, зокрема і ТЗ марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 та н/причепу бортового марки KOGEL, модель SN 24, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 .
Додатковою угодою № 1 від 09.08.2022 року до Договору сторони домовилися про дострокове розірвання з 09.08.2022 року Договору оренди транспортних засобів № 8 від 04.04.2022 року.
Таким чином, ПП «ДIЛIЖАНС I КО» у період з 04.04.2022 року по 09.08.2022 року не
володіло ТЗ марки DAF, модель XF 105.410, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 та н/ причепом бортовим марки KOGEL, модель SN 24, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_3 .
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного,
деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зі змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє
поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Аналіз положень статей 1166, 167, 1187 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) №6-108цс13 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №920/343/20.
Виходячи з викладеного, особою, яка повинна відповідати за цим позовом є Приватне підприємство «ЕЛІТ «ФЕШЕН КЛАБ».
Доказів погашення заявленої до стягнення суми Приватним підприємством «ЕЛІТ «ФЕШЕН КЛАБ». суду не надано.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 575 185,94грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Еліт "Фешен Клаб" ( вул.Бориспільська,9А, м.Київ, 02099, код ЄДРПОУ 31069607) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Страхова Компанія" Княжа Вієнна Іншуранс Груп"( вул. Глибочицька 44, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24175269) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 575 185,94грн. та 6 902,24грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кльопов І.Г.