65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2172/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Чуйко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Пясецький Д.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
від відповідача: Сідєльніков А.В., Веселов А.О.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) до відповідача Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) про стягнення 979 933 067,95грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про стягнення 979 933 067,95грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» умов укладеного між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2024 відкрито провадження у справі №916/2172/24, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2024 о 11:10.
10.06.2024 за вх.суду№22749/24 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
11.06.2024 за вх.суду№23090/24 позивач надав до суду відповідь на відзив.
24.06.2024 за вх.суду№24637/24 та за вх.суду№24641/24 відповідач звернувся до суду з клопотаннями про залучення третьої особи.
25.06.2024 за вх.суду№24736/24 позивач надав до суду заперечення проти клопотань відповідача про залучення третіх осіб.
01.07.2024 за вх.суду№25276/24 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/2172/24 до вирішення по суті справи № 640/34767/21 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до НКРЕКП, третя особа: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП».
01.07.2024 за вх.суду№25431/24 позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
В підготовчому засіданні від 09.07.2024 було оголошено перерву на 18.07.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В підготовчому засіданні від 18.07.2024 було оголошено перерву на 30.07.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В підготовчому засіданні від 30.07.2024 було оголошено перерву на 15.08.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 12.08.2024, підготовче засідання 15.08.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 16.08.2024 призначено підготовче засідання на 19.09.2024 о 10:30.
15.08.2024 за вх.суду№30252/24 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/2172/24 до вирішення по суті справи №910/3971/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019.
20.08.2024 за вх.суду№30745/24 позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
В підготовчому засіданні від 19.09.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/2172/24 та призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2024 о 10:40.
09.10.2024 за вх.суду№36778/24 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/2172/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/34767/21 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до НКРЕКП, третя особа: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП».
В судовому засіданні від 10.10.2024 було оголошено перерву на 14.11.2024 о 11:40 про що зазначено в протоколі судового засідання.
16.10.2024 за вх.суду№37697/24 позивач надав до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні від 14.11.2024 було оголошено перерву на 05.12.2024 о 12:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 05.12.2024 було оголошено перерву на 19.12.2024 о 12:55 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 13.12.2024, судове засідання 19.12.2024 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 20.12.2024 призначено судове засідання на 06.02.2025 о 12:40.
В судовому засіданні від 06.02.2025 було оголошено перерву на 13.03.2025 о 12:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 13.03.2025 було оголошено перерву на 01.04.2025 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні від 01.04.2025 було оголошено перерву на 22.04.2025 о 12:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 14.04.2025, судове засідання 22.04.2025 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 28.04.2025 призначено судове засідання на 19.05.2025 о 11:00.
В судовому засіданні від 19.05.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2172/24.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує позивач, він, відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За змістом п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. У свою чергу, Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1). Крім того, згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Однак, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Позивач зазначає, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Відповідно до п. 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Як зазначає позивач, між, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» (відповідач, Боржник) укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 (далі договір) за яким позивачем, зобов'язання взяті на себе за договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу в порядку та на умовах, передбачених договором, однак відповідач, в порушення умов договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу згідно з умовами договору та не здійснив оплати вартості спожитого за договором природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за договором.
Позивач вказує, що вказаний договір укладено між позивачем та відповідачем, як між постачальником «останньої надії» та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Щодо включення відповідача до реєстру постачальника «останньої надії» та обсягу поставленого йому природного газу позивач зазначає, що відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490). При цьому, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі «Кодекс ГТС»). Так, відповідно до положень п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, позивач та відповідач, як суб'єкти ринку природного газу має право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Як зазначає позивач, оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача. Положеннями абз. 11 п. 2 гл. 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. Тож, Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Відповідно до абз. 1 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Абзацом 2 п. 1 гл. 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами. Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X250000000001K (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 8 382 556,98м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 7 233 179,44м3. Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останьої надії» (Форма №10).
Позивач вказує, о він проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102. У відповідності до п. 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів - додається у вигляді роздруківки на паперовому носії). Разом із цим, відповідно до пункту 4.3 договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані (рахунки на оплату додаються).
Позивачем зазначає, що ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі. Оскільки, позивач поставив відповідачу природний газ, в той час як відповідачем, не здійснено жодної оплати вартості спожитого газу, то у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 644 486 944,95грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 119 897 153,49грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 37 947 906,04грн. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 177 601 063,47грн, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
Отже, як вказує позивач, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 979 933 067,95грн у тому числі 644 486 944,95грн основного боргу, 37 947 906,04грн 3% річних, 119 897 153,49грн пені, 177 601,47грн інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 644 486 944,95грн основного боргу, 37 947 906,04грн 3% річних, 119 897 153,49грн пені, 177 601,47грн інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газового ринка України здійснюється: Законом України «Про ринок природного газу» №329-VIII, Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2493 (далі - Кодекс ГТС), Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 (далі Кодекс ГРС), Правилами постачання природного газу затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 Законом України «Про ринок природного газу» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: «споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;», «оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників)», «оператор газотранспортної системи» - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників)», «постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу», «розподіл природного газу» - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідач вказує, що відповідно до Постанов НКРЕКП від 29.06.2017 №841 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.20219 №920 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 №841» відповідач здійснюю господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Оператора ГРМ. Таким чином, на підставі вищевказаного відповідач, як суб'єкт ринка природного газу, має статус «Оператор ГРМ» та діє виключно в інтересах третіх осіб (замовників, споживачів), а не своїх. В процесі здійснення господарської діяльності право власності на природний газ, який надходить до газорозподільної системи, АТ «ОДЕСАГАЗ» не переходить. Відповідач тільки виконує функції з контролю, регулювання, приладового обліку природного газу, спожитого кінцевими споживачами. Одним із невід'ємних виробничих процесів під час розподілу природного газу є виконання балансуючих дій для покриття виробничо-технологічних втрат (далі - ВТВ) та витрат. Балансування об'ємів (обсягів) природного газу, що подається в газорозподільну систему (далі - ГРМ) та розподіляється і передається з ГРМ за певний період, забезпечується Оператором ГРМ та включає: фізичне балансування ГРМ; комерційне балансування ГРМ. Фізичне балансування ГРМ є комплексом технічних і технологічних заходів, які вживаються Оператором ГРМ для утримання тиску природного газу в ГРМ на рівні, необхідному для безпечного й ефективного розподілу природного газу. Головною метою фізичного балансування є врівноваження кількості газу, що подається в ГРМ, з кількістю газу, що розподіляється та передається з ГРМ. Комерційним балансуванням ГРМ є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним об'ємом (обсягом) надходження природного газу в ГРМ за відповідний період та фактичним об'ємом (обсягом) розподіленого і переданого за цей період природного газу з ГРМ з урахуванням об'єму (обсягу) фактичних втрат та ВТВ природного газу в ГРМ, понесених Оператором ГРМ протягом цього періоду, зокрема для забезпечення фізичного балансування.
Як зазначає відповідач, він не використовує природний газ в якості сировини для виготовлення кінцевої продукції. Покриття ВТВ та втрат є одним із технічних процесів забезпечення балансування ГТС та ГРМ.
Відповідач вказує, що ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що «Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії". Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.».
Як вказує відповідач, позивач, як постачальник «останньої надії», по відношенню до відповідача обліковує заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 618 684 448,67грн, за період листопад-грудень 2021 року, що підтверджується: розрахунком заборгованості АТ «ОДЕСАГАЗ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» по договору постачання ПОН - стан заборгованості (сальдо) на 01.01.2022 - 618 684 448,67грн (копія розрахунку надана позивачем); 2) рахунком на оплату (природний газ) №6528 від 11.02.2022 - сальдо (борг) на 01.01.2022 - 618 684 448,67грн (копія рахунку надана позивачем). Дана заборгованість обліковується позивачем по відношенню до відповідача і по теперішній час та не є погашеною в розумінні позивача. Таким чином, з урахуванням того, що позивач, як постачальник «останньої надії», обліковує по відношенню до відповідача заборгованість за період листопад-грудень 2021 року на законодавчому рівні - ч.2 ст.15 Закону України «Про ринок природного газу», виключено можливість існування договірних відносин в межах договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» між позивачем та відповідачем, за заявлений період до стягнення (січень - лютий 2022 року).
Відповідач зазначає, що ч. 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Як вказувалось вище - Відповідач, як суб'єкт ринка природного газу, має статус «Оператор ГРМ» та діє виключно в інтересах третіх осіб (замовників, споживачів), а не своїх. Зазначене також додатково підтверджує неможливість постачання позивачем природного газу, з огляду на те що відповідач не є споживачем природного газу, а природний газ у господарської діяльності Оператора ГРМ не обліковується вузлами обліку природного газу, оскільки такий газ є ВТВ та витратами природного газу, та розраховується відповідно до Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та Змін до деяких постанов НКРЕКП, затвердженої постановою НКРЕКП від 06.11.2020 №2033.
Відповідач наполягає на тому, що він не має зобов'язань перед позивачем з оплати грошових коштів за період 01.01.2022 - 28.02.2022 року в межах надання послуги постачальником «останньої надії», відповідно не є винним у порушенні зобов'язання з оплати обсягів постачальника «останньої надії», вимоги позивача до відповідача про стягнення основної суми боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язань передбачених договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» є безпідставними.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначає, що твердження відповідача про існування заборони на укладання договору є помилковим та не ґрунтується на нормах законодавства, а також спростовується діями самого відповідача - споживанням газу з ресурсу постачальника «останньої надії».
Позивач наполягає на тому, що відповідач є споживачем в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» та використовує природний газ для власних потреб, для покриття виробничо-технологічних втрат. А за відсутності підтвердженої номінації від будь-якого іншого постачальника відповідача, останнього автоматично було включено до реєстру постачальника «останньої надії» (позивача), відповідно до пункту 3 розділу VI Правил постачання природного газу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
згідно пункту 26 частина 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу», Постачальник “останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу постачальником “останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).
Даними Правилами врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником “останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Так, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії, відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник “останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник “останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником “останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником “останньої надії».
Як видно з матеріалів справи, ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» було автоматично включено (зареєстровано) АТ “ОДЕСАГАЗ» в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», як споживача природного газу, оскільки в нього були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників). У такий спосіб, за твердженням позивача, між ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (Постачальник) та АТ “ОДЕСАГАЗ» (Споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» від 01.11.2021.
Також судом було встановлено, що обсяг природного газу, АТ “ОДЕСАГАЗ» (ЕІС-код 56X250000000001K) та внесений в алокацію ТОВ “ГК “Нафтогаз України» як постачальника останньої надії (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 8 382 556,98 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 7 233 179,44 м3.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-12812 від 25.11.2022, інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K в Реєстрі споживачів постачальників, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K. Вказані обсяги поставленого природного газу зафіксовано на віртуальній точці №56ZG-DSO-250000N.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Відповідно до ч. 5 Розділу І цих Правил визначено, що споживачем є юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.
При цьому, оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об'єкт споживача .
Відповідно до глави 2 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.
Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
До основних функцій Оператора ГРМ зокрема відноситься: 1) забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБМ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів; 2) забезпечення оперативно-диспетчерського управління ГРМ та планово-профілактичних і аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах ГРМ з урахуванням вимог охорони праці та техніки безпеки; 3) забезпечення максимальної економічності, оптимальних режимів та надійності роботи ГРМ, розробка оптимальних технологічних режимів роботи ГРМ для безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів; 4) забезпечення організації та реєстрації взаємовідносин (адміністрування) суб'єктів ринку природного газу, які підключені до/через ГРМ та співпрацюють з ним, при забезпеченні розподілу (передачі) природного газу ГРМ; 5) виконання договірних зобов'язань при розподілі (споживанні, передачі) природного газу ГРМ; 6) своєчасне інформування суб'єктів ринку природного газу про відхилення технологічних режимів роботи ГРМ, що можуть вплинути на режим газоспоживання (обмеження обсягів тощо), та вжиття заходів щодо їх ліквідації; 7) забезпечення контролю якості фізико-хімічних характеристик та показників природного газу, який передається до/з ГРМ; 8) забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ; 9) забезпечення приєднання об'єктів замовників до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, за їх зверненням та за умови дотримання вимог цього Кодексу; 10) забезпечення балансування між об'ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГТС, ГДП, ВБМ, інших ГРМ) та об'ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ); 11) формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об'єктах суб'єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді; 12) співпраця з операторами суміжних систем з метою надійного та ефективного функціонування ГРМ; 13) дослідження потреб споживачів (замовників), у тому числі різних галузей економіки, в природному газі для здійснення підготовки планів розвитку та розбудови ГРМ.
Згідно до визначених у ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» термінів, розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35).
Також статтею 3 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного із видобутком природного газу (п. 42)
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Як було встановлено судом, відповідно до Постанов НКРЕКП від 29.06.2017р. №841 “Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ “ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.20219р. №920 “Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №841», АТ “ОДЕСАГАЗ» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ “ОДЕСАГАЗ».
Відповідно до п. 3.2. Статуту АТ “ОДЕСАГАЗ», затвердженого на Загальних зборах акціонерів ПАТ “ОДЕСАГАЗ» у 2018 році Предметом діяльності Товариства є: розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; експлуатація газопроводів, споруд, виробничих баз та інших об'єктів, які знаходяться на балансі та переданих у користування Товариству; розробка комплексних програм і планів розвитку газового господарства з метою найбільш повного задоволення потреб населення; пуско-налагоджувальні роботи на об'єктах газового господарства, технологічний нагляд за їх будівництвом та експлуатацією; виробництво та реалізація продукції виробнично-технічного призначення; торгово-посередницька, закупівельна, збутова, комісійна діяльність, в тому числі створення оптово-роздрібних підрозділів та підприємств з правом реалізації за валюту відповідно до вимог чинного законодавства; надання транспортних послуг та послуг складським господарством; вирощування, виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції з використанням екологічно чистих технологій; виробництво ремонтно-будівельних та будівельно-монтажних робіт; організація сервісного обслуговування та послуг в сфері громадського харчування; здійснення інвестування на Україні та за її межами у фінансові, виробничі та невиробничі сфери господарювання; комерційне розміщення власних та притягнутих валютних засобів, національної валюти на депозитах у банках України та за її межами, а також інвестування їх у інші активи, які дають дохід у відповідності з чинним законодавством України та міжнародно-правовими нормами; надання туристичних послуг; здійснення іншої господарської діяльності, яка не суперечить чинному законодавству.
Отже, аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та установчого документу “ОДЕСАГАЗ», Оператор ГРМ є самостійним та окремим суб'єктом правовідносин, що виникають при постачанні, транспортуванні, розподілі та споживанні природного газу. Такий суб'єкт не є кінцевим споживачем природного газу, не використовує природний газ з метою постачання його до споживачів, а, зокрема, здійснює його розподіл у відповідних обсягах від газотранспортної мережі постачальника природного газу до кінцевих споживачів, на підставі укладених зі споживачами договорів розподілу газу.
Враховуючи викладене, автоматичне включення ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» АТ “ОДЕСАГАЗ» в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії», як споживача природного газу, є помилковим та таким, що не відповідає правовим засадам функціонування ринку природного газу.
Крім того, неправомірність таких дій та помилковість віднесення відповідача до споживачів постачальника “останньої надії» підтверджується умовами самого Типового договору, а саме пунктом 2.2., яким безпосередньо передбачено, що обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: 1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб'єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника; 2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; 3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Порядок присвоєння персонального ЕІС-коду споживачу (побутовому споживачу) та за необхідності його точці (точкам) комерційного обліку визначається главою 4 цього розділу.
Порядок комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, по об'єкту споживача визначений в розділах ІХ-ХІ цього Кодексу.
Отже, вищенаведені обставини роблять неможливим дотримання з боку відповідача умов п 2.2. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки укладення АТ “ОДЕСАГАЗ», як споживача, з самим собою, як з оператором ГРМ, договору розподілу природного газу є взаємовиключним. Як і відсутні підстави для укладення договору транспортування природного газу з Оператором ГТС, як то передбачено для прямих споживачів.
Таким чином, оскільки при здійсненні своєї господарської діяльності, як оператора ГРМ, АТ “ОДЕСАГАЗ» не використовує природний газ в якості сировини, тобто для виготовлення кінцевої продукції, не має ліцензій та відповідно не здійснює господарську діяльність з постачання (продажу) природного газу до споживачів, в тому числі побутових споживачів, та з урахуванням досліджених норм законодавства, що регулюють засади функціонування газового ринку України, суд доходить висновку, що АТ “ОДЕСАГАЗ» не міг виступати у правовідносинах з ТОВ “Газопостачальна компанія “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», як споживач природного газу постачальника “останньої надії» за Типовим договором.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи.
В той же час, як видно з матеріалів справи, позивач, як Постачальник «останньої надії» по відношенню до відповідача обліковує заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 618 684 448,67грн, за період листопад-грудень 2021 року, що підтверджується: розрахунком заборгованості АТ «ОДЕСАГАЗ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» по договору постачання Постачальника «останньої надії» - стан заборгованості (сальдо) на 01.01.2022 становить 618 684 448,67грн.
Тобто при наявності заборгованості у відповідача за попередній період, позивач, відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» не міг укласти договір на наступний період постачання природного газу.
Станом на день розгляду справи позивачем не надано належних доказів в обґрунтування стягнення з відповідача як споживача природного газу заборгованості у сумі 979 933 067,95грн.
Враховуючи, що відповідач не є самостійним споживачем природного газу та на думку позивача має заборгованість за попередній період, що виключає відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», укладення договору на наступний період, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» про стягнення 979 933 067,95грн, необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Судові витрати покласти на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129 , ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) до відповідача Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) про стягнення 979 933 067,95грн - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452).
Повне рішення складено 21 травня 2025 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова