м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді -099 520 65 95
Справа №200/8985/18
Провадження №4-с/932/45/24
21 травня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Ярощук О.В.
за участю секретаря Кирилішиної В.Д.,
скаржника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2019 у справі №200/8985/18-
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Дніпра зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у якій прохала:
-визнати дії державного виконавця неправомірними;
-зобов'язати Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснити дії щодо виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2019 у справі №200/8985/18 та забезпечити стягнення боргу скаржнику.
В обґрунтування скарги зазначено, що 23.07.2019 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська прийнято рішення, на підставі якого видано виконавчий лист у справі №200/8985/18.
Постановами державного виконавця відкриті відповідні виконавчі провадження ВП №60214014 та ВП №60214062.
Заявник зазначає, що державним виконавцем виконавче провадження не виконані, суми за ним не стягнуті із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кухарським О. надані суду пояснення, відповідно до якого державним виконавцем неодноразово направлялися запити до Державної фіскальної служби України про наявність рахунків боржника. Згідно із відповіддю, боржник має відкриті рахунки у Національному банку України.
Також зазначено, що 12.07.2024, 30.09.2024, 02.10.2024, 19.11.2024, 03.12.2024 державним виконавцем формувались та направлялися платіжні інструкції для примусового списання коштів до Національного банку України, які повернулися без виконання відповідно до статті 20 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для цілей, визначених у цій статті).
Також отримано відповідь, що за боржником зареєстрований транспортний засіб.
12 липня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна, з метою забезпечення виконання виконавчого документу.
Державним виконавцем зазначено, що вживають заходи щодо виконання рішення суду.
У судовому засіданні з'ясовано, що скаржник ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2019 року у ВП №60214014 та у ВП №60214062, відповідно вона, як сторона виконавчого провадження отримала ідентифікатор до повного доступу до матеріалів виконавчого провадження.
У судовому засідання спростувати аргументи державного виконавця щодо вжитих ним усіх можливих дій ОСОБА_1 не змогла, з огляду на те, що не володіє навиками володіння комп'ютером, а тому не має можливості, за наявного повного доступу виконавчого провадження, надати суду будь-які документи або ж поінформувати про реальні дії, які виконані державним виконавцем у виконавчому провадженні.
Скаржник ОСОБА_1 клопотань про витребування матеріалів виконавчого провадження суду не подавала, а отже суд позбавлений можливості його витребувати самостійно.
Окрім того, інтереси скаржника у судовому засіданні були представлені професійним адвокатом Пасічником Т.В.
У той же час, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кухарським О. до суду не надано жодного документу на підтвердження своїх доводів. У судові засідання представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з'явився, жодних клопотань чи заяв до суду не подавав, у тому числі не подавав клопотань про розгляд скарги у режимі відеоконференції.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
У той же час, державним виконавцем не надані суду документ, які б засвідчували, що із часу відкриття провадження, а саме з 04.10.2029 року державні виконавці вживали заходів, які б засвідчували факт зобов'язанння виконання боржником Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2019 у справі №200/8985/18.
З огляду на викладене, суд виснує, що під час здійснення виконавчого провадження вжиті державними виконавцями заходи по суті зводилися лише до збирання та акумулювання інформації, відповідно державний виконавець не використовував належним чином надані йому повноваження з накладання штрафів та внесення подання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Ураховуючи тривалість невиконання рішення суду. державний виконавець на час звернення заявника до суду із скаргою не вжив достатніх для виконання рішення суду.
Отже, державним виконавцем не були виконані обов'язки з виконання судового рішення та не вжиті всі можливі й необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень для належного виконання судового рішення.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов'язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Державний виконавець повинен був дотримуватися чітко визначеного алгоритму дій, щодо зобов'язання боржника виконати ухвалу суду. Наведене свідчить про бездіяльність державного виконавця та обґрунтованість доводів скарги, що має наслідком її часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 447, 449, 451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2019 у справі №200/8985/18- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Зобов'язати Шевченківського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснити дії щодо виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2019 у справі №200/8985/18.
У решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу складено 21.05.2024.
Суддя О.В. Ярощук