65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"20" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/73/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-771/25 від 19.05.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» про забезпечення позову у справі № 916/73/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (30002, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1/2; код ЄДРПОУ 37646565)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (68004, Одеська обл., Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1; код ЄДРПОУ 44702445)
про стягнення 733 694,40 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» про солідарне стягнення 733 694,40 грн.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором поставки № 501 від 27.07.2018. Також зазначає про те, що відповідач-1 листом вих.№ 08-06/1 від 08.06.2023 повідомив, зокрема, про виконання зобов'язань за договором іншою юридичною особою - ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» відповідно до укладеного договору доручення, який позивач вважає по суті договором поруки. Крім того, зазначає про укладення між ТОВ «МІРАТЕР», ТОВ «СТРОЙ ОПТ» та ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» додаткової угоди від 02.08.2023 до договору поставки, якою передбачено покладення обов'язку щодо оплати поставленого товару на відповідача-2. Водночас покликається на те, що відповідач-2 несумлінно поставився до виконання зобов'язання з оплати товару.
Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/73/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 19.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 30.04.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та призначив наступне судове засідання на 26.05.2025.
19.05.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «СТРОЙ ОПТ» (код ЄДРПОУ: 41481333) та ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (код ЄДРПОУ: 44702445), які знаходяться на їхніх банківських рахунках у всіх банківських та фінансових установах України - в межах суми позову 733 694,40 грн
Заяву мотивовано необхідністю запобігання можливому і ймовірному ухиленню відповідачів від виконання рішення суду, уникнення відчуження або виведення активів, що може унеможливити або суттєво ускладнити реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Предметом позову у справі, що розглядається, є майнова вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 733 694,40 грн заборгованості.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі, до яких пред'явлено майнову вимогу про солідарне стягнення 733 694,40 грн, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення.
Відтак, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах ціни позову є гарантією того, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.
Крім того, суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття грошових коштів з власності відповідача, їх зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, викладено в Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.
При цьому, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовуються виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. №2-771/25 від 19.05.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» про забезпечення позову у справі № 916/73/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (код ЄДРПОУ: 41481333) та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (код ЄДРПОУ: 44702445), які знаходяться на їхніх банківських рахунках у всіх банківських та фінансових установах України - в межах суми позову 733 694,40 грн.
Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (30002, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1/2; код ЄДРПОУ 37646565).
Боржниками за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (68004, Одеська обл., Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1; код ЄДРПОУ 44702445).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 20 травня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович