Справа № 199/3552/25
(2/199/2927/25)
Іменем України
20.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 232254,13 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.03.2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір №501121190, до складу кредитного договору входять паспорт споживчого кредиту від 14.03.2019 року, оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501121190 від 14.03.2019 року та акцепт на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501121190 від 14.03.2019 року.
Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах договору повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
12.08.2022 р. загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 р..
Позивач свої зобов'язання виконав, проте відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 232254,13 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року відкрито провадження.
Представник відповідача надала письмовий відзив на позов, в якому просила суд відмовити у позові. застосувати позовну давність, яка закінчилась 14.03.2025 року, крім того. матеріали справи не містять доказів передачі відповідачу грошових коштів.
Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 14 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання споживчого № 501121190 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501121190 від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 пропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та Банком.
Відповідно до п. 2 Оферти, дата повернення кредиту 14 березня 2022 року. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Кредит надається позивальнику для повернення заборгованості за кредитним договором № 482494287. Розмір 17291,23 грн.
У розділі ІІ Оферти зазначені умови кредитної картки: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, сума кредиту 200000 грн, процентна ставка 26,00%, тип ставки фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк дії кредитної картки 3 роки з моменту випуску. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості, але неменше 50 грн.
14.03.2019 року сторонами підписана та погоджена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Крім того, 14.03.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з п. 3 якого: тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 200000 грн.; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальна сума кредиту - 200000 грн.
Згідно з п. 4 паспорту споживчого кредиту тип картки - MasterCard DEBIT WORLD; строк внесення платежу до 24 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу - 280 грн.
Пунктом 6 паспорту споживчого кредиту передбачено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Так, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 26%. За порушення внесення суми мінімального платежу, додатково, за кожний факт виникнення прострочки передбачено штраф у сумі 100 грн. в день виникнення прострочки та 300 грн. у разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 станом на 26.11.2024 існує заборгованість за кредитним договором №501121190 в розмірі 232254,13 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 122193,74 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 110060,39 грн..
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем представником позивача до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 14.03.2019 по 26.11.2024 року. Вказані докази спростовують доводи представника відповідача щодо відсутність підтвердження надання кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
30.11.2022 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача на АТ «Сенс Банк».
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (частина 2 стаття 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначено про відсутність обов'язку кредитодавця нараховувати відсотки за кредитом у випадку їх не врахування у кредитному договорі, з відсиланням до Умов та правил надання банківських послуг.
У справі, що розглядається судом, як в оферті на укладення кредитного договору, так і в паспорті споживчого кредиту, підписаного позичальником ОСОБА_2 , зазначено про наявність процентної ставки за користування кредитною лінією, розмір якої становить 35,99% річних.
Станом на день розгляду справи відомостей про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять, що, своєю чергою свідчить про те, що боржником за кредитним договором не усунуто порушення кредитного договору, викладених у досудовій вимозі АТ «Сенс Банк» щодо виконання договірних зобов'язань, та дає підстави для банку звернутися із позовом до суду про стягнення всієї суми заборгованості достроково.
За таких обставин, позивач у справі перед зверненням до суду із позовною заявою, звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань, який, своєю чергою, дану досудову вимогу банку не виконала, у зв'язку з чим у АТ «Сенс Банк» виникло право на дострокове повернення кредиту у повній сумі та сплати всіх передбачених процентів.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22 липня 2020 року в справі №210/1504/13-ц, від 03 грудня 2020 року в справі №569/16767/16-ц, від 07 грудня 2022 року в справі №953/1904/20, від 22 лютого 2023 року у справі №159/36087/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За приписами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуто, ОСОБА_1 односторонньо порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, відповідно до вимог статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець вправі вимагати повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №501121190 від 14.03.2019 року в розмірі 232254,13 грн.
Що стосується заяви представника відповідача на застосування строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятоюстатті 267 ЦК Українипередбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача щодо застосування строків позовної давності.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Згідно положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов'язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд дослідив додані до позовної заяви на підтвердження надання позивачу правової допомоги та їх розміру документи, а саме, договір про надання правової допомоги №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» і Адвокатським об'єднанням «Смарт Лекс» в особі керуючого партнера Лойфера А.Е., та, враховуючи ненадання інших документів на підтвердження надання правової допомоги саме за даною позовною заявою даним адвокатським об'єднанням, відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2787,05 грн.
Керуючись статтями 11, 207, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501121190 від 14.03.2019 року у розмірі 232254,13 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 122193,74 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 110060,39 грн., а також судовий збір у розмірі 2787,05 грн., а всього 235041 (двісті тридцять п'ять тисяч сорок одна) гривня 18 копійок.
В частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко