20.05.2025 Справа№914/1215/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В. В., розглянувши матеріали заяви: Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», м.Чорноморськ, Одеська обл.
про забезпечення позову у справі №914/1215/25
за позовом: Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», м.Чорноморськ, Одеська обл.;
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів», с.Ожидів;
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с.Ожидів;
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Експортно-кредитне агенство», м.Київ;
про стягнення заборгованості 6341380,32грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Мирко Роман Олексійович - представник;
від відповідача - 1: не з'явився;
від відповідача - 2: Шубак Олег Іванович - представник;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» та ОСОБА_1 за участю третьої особи Приватне акціонерне товариство «Експортно-кредитне агенство» про стягнення заборгованості 6341380,32грн.
Ухвалою суду від 21.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025р.
Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» через систему «Електронний суд» 24.04.2025р. подано заяву за вх. №1747/25 від 25.04.2025р. про забезпечення позову у справі №914/1215/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2025р. заяву за вх. №1747/25 від 25.04.2025р. передано судді С. В. Іванчук.
Ухвалою суду від 28.04.2025р. призначено заяву про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2025р.
Представник позивача взяв участь в підготовчому засіданні 20.05.2025р. в режимі відеоконференції, надав суду усні пояснення щодо предмета спору та заяви про забезпечення позову.
Відповідач - 1 явки повноважного представника в підготовче засідання 20.05.2025р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом скерування ухвали суду від 21.04.2025р. до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник відповідача - 2 в підготовче засідання 20.05.2025р. з'явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову.
Третя особа явки повноважного представника в підготовче засідання 20.05.2025р. не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом скерування ухвали суду від 21.04.2025р. до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» за вх. №1747/25 від 25.04.2025р. про забезпечення позову у справі №914/1215/25, суд зазначає таке.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, заявник покликається на те, що 22.07.2024 між Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» було укладено Кредитний договір № К15237/2024 згідно з яким позичальнику було надано кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії на суму 6 000 000,00 грн. з оплатою за користування кредитом відсотків на рівні 13,0 % річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього Договору. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується, зокрема: порукою фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі укладеного з банком договору поруки № К15237/2024/S-3 від 22.07.2024р.
Позивач вказує, що позичальником систематично порушуються умови Кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 09.04.2025р. заборгованість за Кредитним договором складає 6 341 380,32 грн., яка складається з: 5 998 880,26 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 66 965,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 19 496,36 грн. - заборгованість за строковою компенсаційною процентною ставкою; 256 037,84 грн. - заборгованість за простроченою компенсаційною процентною ставкою.
Заявник стверджує, що згідно з інформаційною довідкою 415943757 від 03.03.2025р., при перевірці інформації щодо наявності у власності ОСОБА_1 , який виступає поручителем за Кредитним договором, майна, встановлено відсутність належного йому на праві власності нерухомого майна та згідно з інформаційною довідкою 415943922 від 03.03.2025р., при перевірці інформації щодо наявності у власності ТОВ «Потато Ожидів» майна, встановлено лише наявність у власності будівлі складу готової продукції заг. площею 1841,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1779290146206, що розташоване за адресою: Львівська обл., Буський р-н., с. Ожидів, вулиця Залізнична, будинок 10. Ціна встановлена у договорі, за якою було набуто вказане нерухоме майно становить 129 517,00 грн. станом на 06.09.2021р.
Позивач зазначає, що у зв'язку з значним розміром боргових зобов'язань, відсутністю іншого нерухомого майна, ухиленням від виконання зобов'язань і наявністю реальної можливості здійснити відчуження єдиного об'єкту нерухомості з метою ухилення від виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, суд має право вжити заходів забезпечення позову з метою захисту прав та інтересів позивача, таким чином буде гарантовано хоча б часткове виконання майбутнього судового рішення про стягнення заборгованості, у випадку задоволення такого позову.
Заявник наголошує, що заходи забезпечення позову, у вигляді накладення арешту, заборонивши вчиняти будь-які дії по відчуженню будівель складу готової продукції заг. площею 1841,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1779290146206, що розташоване за адресою: Львівська обл., Буський р-н., с. Ожидів, вулиця Залізнична, будинок 10, жодним чином не обмежує права ТОВ «Потато Ожидів», зокрема не перешкоджає йому здійснювати підприємницьку діяльність, а лише обмежує у праві відчуження вказаного нерухомого майна.
Додатково, позивач зазначив, що застосування зустрічного забезпечення в даній справі не є необхідним, та просив його не застосовувати.
Враховуючи вищевикладене, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, заборонивши ТОВ «Потато Ожидів» вчиняти будь-які дії по відчуженню будівель складу готової продукції заг. площею 1841,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1779290146206, що розташоване за адресою: Львівська обл., Буський р-н., с. Ожидів, вулиця Залізнична, будинок 10.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
За приписами ч. 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Із врахуванням положень ст.ст. 136, 137 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору, тобто такі заходи можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20.07.2020р. у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі № 909/526/19, від 25.01.2019р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019р. у справі № 904/1417/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. В свою чергу, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов'язаних із предметом спору, підстави пред'явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.
Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду.
Заява про забезпечення позову зокрема обґрунтована значним розміром заборгованості, відсутністю іншого нерухомого майна, ухиленням від виконання зобов'язань та припущенням можливості здійснити відповідачем відчуження вказаного об'єкта нерухомості з метою ухилення від виконання зобов'язань за спірним кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна. При цьому заявником необґрунтовані підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у даній справі, не зазначено обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та не підтверджено такі обставини належними й допустимими доказами, не представлено доказів в підтвердження наявності обставин з якими пов'язується застосування визначеного позивачем заходу до забезпечення, зокрема про відсутність коштів на рахунках відповідача, про невиконання протягом тривалого періоду своїх зобов'язань відповідачем, про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявник, звертаючись до суду із даною заявою, не навів та не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про застосування яких просить заявник. Так, покликаючись на потенційну можливість реалізації відповідачем нерухомого майна, заявник не вказав якими доказами підтверджується та не надав доказів вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих зокрема на реалізацію такого майна на користь третіх осіб, чи підготовчих дій щодо його реалізації тощо. Також заявник не надав жодного доказу і не навів жодного обґрунтування, із якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування визначеного заявником заходу забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Посилання заявника на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірне невиконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. В даному випадку, заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчинення дій може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом якого він звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, подані докази, надані пояснення, суд дійшов висновку, що вимоги заяви є не обґрунтованими, не доведеними, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову за вх. №1747/25 від 25.04.2025р.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника права на повторну подачу заяви.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» за вх. №1747/25 від 25.04.2025р. про забезпечення позову у справі №914/1215/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Іванчук С.В.