ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.05.2025Справа № 910/12059/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до 1) Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс»
про стягнення солідарно 4 497 132, 96 грн
Представники:
від позивача: Шевченко І.В.;
від відповідача-1: Казьмірова І.В.;
від відповідача-2: Юніцой-Доценко О.П.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі у сумі 4 497 132, 96 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України 01.10.2021 за № ІУ123210922862 було зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за проєктом: "Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва", замовником будівництва є відповідач. Проте, відповідач ухиляється від обов'язку сплатити пайовий внесок у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, оскільки не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію, договір про пайову участь не укладено, а кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту загальною площею 8 667,00 кв. м не перераховано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.10.2024 до суду надійшла заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.11.2024.
01.11.2024 до суду надійшов відзив Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що листом від 11.09.2024 вих. № 01.03/1164/24 відповідач повідомляв позивачу, що будівництво гуртожитку на вул. Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі м. Києва здійснювалось за договором № 17/03-001/10 від 03.10.2003 (в редакції додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019), укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранс». При цьому, функції замовника щодо процесу проектування та будівництва вказаного гуртожитку були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс». Як вказує відповідач, з 15 січня 2020 року функції замовника з будівництва об'єкту «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва» були делеговані Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс», про що свідчать також акти приймання виконаних будівельних робіт. Відповідач зазначає, що не був замовником, а відтак, не ухилявся від обов'язку сплатити пайову участь позивачу. Крім того, відповідач вказує, що згідно Закону № 132-ІХ у разі будівництва гуртожитку закладу вищої освіти, який є об'єктом соціальної інфраструктури, пайова участь не сплачується.
07.11.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що рішенням Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 було чітко передбачено обов'язок сплати пайового внеску. Також, позивач вказує, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200 «Гуртожитки для студентів вищих навчальних закладів» за кодом 1130.2 відноситься до класу «Гуртожитки» за кодом 1130 та відповідно до підрозділу «Будівлі житлові». Окрім того, наказом Міністерства економіки України № 3593 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор України НК 018:2023 відповідно до якого, код 163 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів» не включає гуртожитки для студентів за кодом 1130. Водночас, гуртожитки для студентів та учнів навчальних закладів відносять до коду класифікатора 1130 за назвою класифікаційної одиниці «Житлові будинки для колективного проживання», а тому, за твердженням позивача, зазначений вид будівлі не входить до переліку об'єктів, які згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва.
12.11.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що загальна площа об'єкту будівництва (будівлі гуртожитку) становить 8 667,00 кв. м., а загальна площа квартир/кімнат в будівлі гуртожитку становить 7986,00 м.кв., проте з позовної заяви не вбачається на основі яких показників здійснював розрахунок пайової участі позивач стосовно різниці між загальною площею об'єкту будівництва (8 667,00 кв. м.) і загальною площею квартир/кімнат в будівлі гуртожитку (7986,00 м.кв.). Також відповідач зазначає, що позивач не навів обгрунтованих доводів на спростування того, що гуртожиток належить до об'єктів соціальної інфраструктури.
У підготовчому засіданні 14.11.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.
27.11.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він зазначає, що будівництво гуртожитку на вул. Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі м. Києва здійснювалось за договором № 17/03-001/10 від 03.10.2003 (в редакції Додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019), укладеним між відповідачем та ТОВ «Євротранс». Отже, як вказує відповідач, з огляду на укладений договір та видану довіреність Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс» були делеговані функції замовника, що надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс» статус замовника в розумінні Порядку. Відтак, на думку відповідача, належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс».
04.12.2024 до суду надійшло клопотання Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про залучення співвідповідача, в якому позивач просить суд залучити до участі у справі співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс».
Також, 04.12.2024 до суду надійшло клопотання позивача про зміну предмету позову, в якому позивач просить суд солідарно стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс» безпідставно збережені кошти пайової участі у сумі 4 497 132, 96 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
У судовому засіданні 05.12.2024 оголошено перерву до 12.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 клопотання Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про залучення співвідповідача та зміну предмету позову - задоволено. Залучено до участі у справі № 910/12059/24 співвідповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс»- відповідач -2. Зокрема, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс» надати суду в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/12059/24 на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 30.01.2025.
Також, у підготовчому засіданні 12.12.2024, розглянувши клопотання позивача про зміну предмету позову, враховуючи що суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подане клопотання таким, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв його до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 12.12.2024).
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нового предмета позову.
03.01.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс», в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що оскільки чинним законодавством, передбачено чітке визначення поняття «замовник будівництва», а в дозвільних документах, що видаються уповноваженим органом державної влади таким замовником вказаний саме відповідач-1, то на думку відповідача-2 додаткова угода № 6 від 15.04.2019 до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003 року не є тим доказом у справі № 910/12059/24, який може замінити відповідні дозвільні документи. Також, відповідач-2 зазначає, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, на підставі якого було здійснено Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 19.09.2024, не може застосовуватися взагалі. Крім того, у відзиві відповідач-2 просить суд розпочати розгляд справи № 910/12059/24 спочатку.
29.01.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", в яких відповідач-1 зазначає, що Порядок, нормами якого позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі та на підставі якого здійснює розрахунок розміру пайової участі наразі є нечинним, а тому неможливим є застосування алгоритму розрахунку, яким керувався позивач і на підставі якого визначено ціну позову.
У підготовчому засіданні 30.01.2025 представник відповідача-2 не підтримав заявлене у відзиві клопотання про розгляд справи спочатку.
Також, у підготовчому засіданні 30.01.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.
06.02.2025 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти пайової участі у сумі 4 530 352, 72 грн, з яких: 2 943 659,88 грн - пайовий внесок, 1 321 703, 29 грн - інфляційні втрати, 264 989, 55 грн - 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
12.02.2025 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс» на заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог у справі, в яких відповідач-2 зазначає, що позивачем одночасно змінюється як предмет, так і підстави позову, а тому просить суд відмовити у прийнятті та задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову.
У підготовчому засіданні 13.02.2025, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду (мотиви викладені в ухвалі суду від 13.03.2025).
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нового предмета позову, а саме стягнення 4 530 352, 72 грн, з яких: 2 943 659,88 грн - пайовий внесок, 1 321 703, 29 грн - інфляційні втрати, 264 989, 55 грн - 3% річних на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Також, у підготовчому засіданні 13.02.2025 оголошено перерву до 13.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/12059/24 призначено на 10.04.2025.
У судовому засіданні 10.04.2025 оголошено перерву до 08.05.2025.
23.04.2025 до суду надійшли додаткові пояснення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 08.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2003 між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зодча Діадема» (змінено організаційно-правову форму на Закрите акціонерне товариство «Зодча Діадема») було укладено договір №17/03 генерального підряду на інвестування, проектування та будівництво навчально-житлового комплексу з автомобільним центром та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, обмеженій вулицею Індустріальною та Індустріальним провулком, 2, в Солом'янському районі м. Києва, предметом якого є діяльність з метою забезпечення будівництва навчального корпусу учаснику - 1, будівництва житлових та нежитлових приміщень учасника-2 у порядку спільної діяльності.
Також, між сторонами вказаного правочину було укладено ряд додаткових угод та договорів про зміну сторони у зобов'язанні, якими неодноразово вносилися зміни до вказаного договору № 17/03 від 03.10.2003, зокрема договором про заміну сторони у зобов'язанні № 1-5 від 24.09.2008 ЗАТ «Зодча Діадема» передало ТОВ «НВЦ «ТОР» всі права та обов'язкі, належні ЗАТ «Зодча Діадема» за основним договором. В подальшому, договором про заміну сторони у зобов'язанні № р/0001/04 від 15.04.2019 ТОВ «НВЦ «ТОР» передало ТОВ «Євротранс» всі права та обов'язкі, належні ТОВ «НВЦ «ТОР» за основним договором.
Крім того, 15.04.2019 між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранс» (сторона 2) укладено додаткову угоду № 6 (р/0001/05) до договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003, предметом якої є будівництво об'єкту на засадах пайової участі.
Пайовою участю сторони-1 є право користування земельною ділянкою (п. 2.2. договору).
Замовником процесу проектування та будівництва об'єкта є сторона-1 (п. 2.3. договору).
Пайовою участю сторони-2 є забезпечення фінансування та виконання комплексу дій, заходів та робіт, що спрямовані на проектування та будівництво об'єкту (п. 2.4. договору).
Відповідно до підпунктів 3.3.6, 3.3.7 пункту 3.7 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс» зобов'язується: самостійно здійснювати всі відрахування та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством у зв'язку з укладенням цього Договору; внести кошти на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва відповідно до чинного законодавства.
15.01.2020 Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на підставі довіреності № 11 було уповноважено Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс» виконувати функції замовника щодо процесу проектування та будівництва об'єкту - гуртожитку між будинками № 2 та № 6 на вул. Виборзькій у Солом'янському районі м. Києва, дотримуючись норм діючого законодавства України в сфері будівельної діяльності.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2007 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано дозволи на виконання будівельних робіт за № ІУ083210708986 та за № ІУ083210805291 у зв'язку з будівництвом об'єктів за проектом: «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва ». Замовником дозволів є Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
В подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України 01.10.2021 за № ІУ123210922862 зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за проектом: «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва ». За інформацією наведеною у сертифікаті дата початку будівництва - 01.12.2007, а замовником будівництва є відповідач-1 (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).
Зокрема, за даними з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:8931-2762-7872-7955, загальна площа об'єкту будівництва становить 8 667,00 кв. м.
Тож, 22.09.2023 позивач направив на адресу відповідача-1 вимогу щодо отримання розрахунку та сплати коштів пайової участі за № 050/08-3653.
06.10.2023 Департамент отримав лист від відповідача-1 (вх. № 050/9839) в якому останній зазначає, що пайова участь у разі будівництва гуртожитку не сплачується.
Департамент розглянувши вищезазначений лист відповідача-1, направив йому повторну вимогу щодо отримання розрахунку та сплати коштів пайової участі за № 050/08-4538 від 21.11.2023.
Проте, відповідач-1 підписаний розрахунок до Департаменту не повернув, а направив лист на адресу Департаменту (зареєстрований від 08.12.2023 № 050/11885) зазначивши, що підстави для укладення договорів та сплати коштів пайової участі по об'єктах будівництва, спорудження яких розпочато до скасування зазначеного обов'язку та які прийнято в експлуатацію після 01.01.2021 відсутні.
На вказаний лист відповідача-1, Департамент направив повторну вимогу про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва за № 050/08-3091 від 21.08.2024.
У відзиві на позовну заяву, відповідач-1 зазначає, що листом від 11.09.2024 вих. № 01.03/1164/24 повідомляв позивачу, що будівництво гуртожитку на вул. Виборзькій між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі м. Києва здійснювалось за Договором № 17/03-001/10 від 03.10.2003 (в редакції Додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019), укладеним між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранс». При цьому, функції замовника щодо процесу проектування та будівництва гуртожитку між будинками № 2 та № 6 на вул. Виборзькій у Солом'янському районі м. Києва були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс».
Однак, як зазначив позивач, відповідачем-1 не було надано до вказаного листа від 11.09.2024 вих. № 01.03/1164/24 договір № 17/03-001/10 від 03.10.2003 (в редакції Додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019) на підтвердження своїх доводів.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачі не зверталися із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію, договір про пайову участь не укладено, а кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту загальною площею 8 667,00 кв. м відповідачами не перераховано, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунками позивача становить 2 943 659, 88 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята та розглянута судом), а також стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошових зобов'язань інфляційні втрати в розмірі 1 321 703, 29 грн та 3% річних - 264 989, 55 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Як встановлено судом, 16.11.2007 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» дозволи на виконання будівельних робіт за № ІУ083210708986 та за № ІУ083210805291 у зв'язку з будівництвом об'єктів за проектом: «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва».
В подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України 01.10.2021 за № ІУ123210922862 зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за проектом: «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва ». За інформацією наведеною у сертифікаті дата початку будівництва - 01.12.2007, а замовником будівництва є відповідач-1 (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»).
З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (пункти 10-13), якими виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювали пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію.
За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 та Прикінцевих та Перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020, передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Абзацом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Відповідно підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 3.1. розділу ІІІ Порядку, пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку, замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальної площі об'єкта), зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Замовник зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва/ реконструкції об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва/реконструкції. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. розділу V Порядку, підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об'єкта будівництва окремо.
З огляду на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 144 Конституції України, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розповсюджується на всю територію міста Києва та підлягає обов'язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об'єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов'язкову юридичну силу на відповідній території.
При цьому, суд зазначає, що втрата чинності на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 р. у справі № 320/44099/23 рішеннями Київської міської ради № 460/8033 від 19 грудня 2019 р. "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва", № 908/9078 від 26 березня 2020 р. "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" не позбавляють повноважень позивача у питаннях залучення коштів пайової участі, визначених рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15 листопада 2016 в редакції, чинній на час подання до суду вказаного позову.
Отже, обов'язок відповідача-1, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX, а також положеннями приведеного у відповідність до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, який в свою чергу передбачає залучення замовників до пайової участі на підставі укладеного з ним договору.
Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведені вище правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21.
Оскільки, будівництво об'єкту розпочате у 2007 році та введено в експлуатацію у 2021 році, застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовниками (відповідачами) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з вимогами щодо отримання розрахунку та сплати коштів пайової участі.
Проте, відповідачем-1 було відмовлено позивачу у сплаті пайового внеску. При цьому, відповідач-1 вказує, що 15.01.2020 Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на підставі довіреності № 11 було уповноважено Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс» виконувати функції замовника щодо процесу проектування та будівництва об'єкту - гуртожитку між будинками № 2 та № 6 на вул. Виборзькій у Солом'янському районі м. Києва, дотримуючись норм діючого законодавства України в сфері будівельної діяльності.
Тож, відповідач-1 зазначає, що з 15 січня 2020 року функції замовника з будівництва об'єкту «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва» були делеговані Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротранс». Відтак, будівництво вказаного об'єкту здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс», про що свідчать також акти приймання виконаних будівельних робіт, а тому відповідач-1 вважає, що він не був замовником, а відтак, не ухилявся від обов'язку сплатити пайову участь, оскільки за умовами укладеного ним договору № 17/03-001/10 від 03.10.2003 (в редакції Додаткової угоди № 6 (р/0001/05) від 15.04.2019 з ТОВ «Євротранс» кошти пайової участі повинні вносити не за рахунок коштів відповідача-1, що виключає безпідставне збереження відповідачем-1 коштів територіальної громади міста Києва.
Суд зазначає, що ані відповідач-1, ані відповідач-2 у встановлений п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №132-IX у строк не виконали свого обов'язку щодо звернення до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та пайового внеску до прийняття цього об'єкта в експлуатацію не сплатили.
Водночас, під час здійснення розрахунку пайової участі орган місцевого самоврядування має керуватися приписами підпункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ щодо розміру пайової участі, який, у свою чергу, визначається, зокрема, на підставі документів, наданих замовником будівництва.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Як зазначено судом вище, з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.
Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати (пункт 4.3).
Вказаний Порядок, зокрема, дає визначення основних понять (термінів), що вживаються в ньому, таких як "замовник", "нове будівництво" тощо, визначає орган, який здійснює залучення коштів пайової участі від імені Київської міської ради як органу місцевого самоврядування, окреслює обсяг прав і обов'язків такого органу під час розгляду звернень замовників будівництва, встановлює механізм взаємодії між ними.
Крім того, Порядок, визначає методику проведення розрахунку розміру пайової участі для об'єктів різних типів.
Пункт 5.2.8 Порядку передбачає, що розмір пайової участі, визначений договором про пайову участь, підлягає коригуванню після надання замовником документів про визначення у встановленому порядку загальної кошторисної вартості об'єкта та даних технічної інвентаризації завершеного будівництвом/реконструкцією об'єкта, що приймається в експлуатацію. Замовник зобов'язаний надати відповідні документи для проведення остаточних розрахунків та сплати замовником пайової участі в повному обсязі згідно з даними, зазначеними у цих документах, не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до дати введення в експлуатацію.
Згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. Порядку, підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об'єкта будівництва окремо.
Розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції житлових будинків (багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими та прибудованими приміщеннями) та реконструкції квартир визначається Департаментом відповідно до опосередкованої вартості спорудження житла для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату розрахунку (пункт 6.3 розділу VІ Порядку).
У підпункті 6.4.2 розділу VІ Порядку затверджено формулу розрахунку пайового внеску для житлових будинків (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями) та квартир:
РПУ = Sоб'єкту х . Nжитл х 2 %, де
РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн);
Sоб'єкту - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об'єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);
Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).
Як вбачається з заяви позивача про зміну предмету позову від 06.02.2025, Департамент економіки та інвестицій здійснив розрахунок розміру пайової участі з урахуванням п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019, Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415.
Тож, обраховуючи розмір пайової участі у сумі 2 943 659,88 грн, позивач виходив із загальної площі об'єкта будівництва згідно із даних Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123210922862, а також нормативу, встановленого Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 10.09.2021 за №230 «Про показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України».
За даними з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:8931-2762-7872-7955, загальна площа об'єкту будівництва становить 8 667,00 кв. м., норматив (вартість 1 кв. м) встановлений наказом Міністерства розвитку громад та територій від 10.09.2021 за №230 у м. Києві складає 16 982, 00 грн., ставка 2 %.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійснений на законних підставах.
В свою чергу, відповідачами не було надано до суду контррозрахунку розміру пайової участі.
У відзиві на позовну заяву, відповідач-1 стверджує, що на момент видачі 16.11.2007 дозволу на виконання будівельних робіт за проектом: «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва» чинний тоді Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699-ІІІ від 20 квітня 2000 року не містив положень про обов'язкову пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту.
У зв'язку з цим відповідач-1 зазначає, що оскільки він отримав дозвіл на виконання будівельних робіт 16.11.2007, то жодних обов'язків щодо сплати пайової участі у відповідача-1 не виникло.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача-1, оскільки на момент видачі відповідачу-1 дозволу на виконання будівельних робіт (16.11.2007) діяв Закон України «Про планування та забудову територій» в редакції від 20.04.2000.
Статтею 27 вказаного закону у редакції від 20.04.2000 встановлено, що вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 частини 1 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (у редакції від 15.01.1999) було визначено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» було визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.
Пунктом 4.3. вищезазначеного Рішення встановлено, що пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє зокрема, дозвільні документи на будівництво (реконструкцію).
Крім того, пунктом 3.6 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1082/2492 «Про надання земельної ділянки Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-житлового комплексу в кварталі, обмеженому вулицями Індустріальною, Борщагівською та пров. Індустріальним у Солом'янському районі м. Києва» встановлено, що питання пайової участі необхідно вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва».
Таким чином, твердження відповідача-1 є безпідставними, оскільки на момент отримання дозвільного документу (16.11.2007) рішенням Київської міської ради № 271/431 від 27.02.2003 було чітко передбачено обов'язок сплати пайового внеску.
Щодо тверджень відповідача-1 про звільнення його від сплати коштів пайової участі у зв'язку із будівництвом об'єктів соціальної інфраструктури, а саме оскільки гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва є будівлею закладу освіти та згідно Закону № 132-ІХ у разі будівництва гуртожитку закладу вищої освіти пайова участь не сплачується, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.2. Порядку, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення (вид таких будівель визначається відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд на рівні підкласу).
У виданому Державною інспекцією архітектури та містобудування України 01.10.2021 за № ІУ123210922862 сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за проектом «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками №2 та № 6 у Солом'янському p-ні міста Києва» та згідно з інформацією з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічної інвентаризації ТІ01:8931-2762-7872- 7955 зазначено код ДКБС:1130.2 Гуртожитки для студентів інших навчальних закладів.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200 «Гуртожитки для студентів вищих навчальних закладів» за кодом 1130.2 відноситься до класу «Гуртожитки» за кодом 1130 та відповідно до підрозділу «Будівлі житлові».
Крім того, наказом Міністерства економіки України № 3593 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор України НК 018:2023 відповідно до якого, код 163 «Будівлі закладів освіти та дослідних закладів» не включає гуртожитки для студентів за кодом 1130.
Водночас, гуртожитки для студентів та учнів навчальних закладів відносять до коду класифікатора 1130 за назвою класифікаційної одиниці «Житлові будинки для колективного проживання».
Таким чином, зазначений вид будівлі не входить до переліку об'єктів, які згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва.
При цьому, положеннями абзацу 7 підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Тобто, обов'язковою (імперативною) умовою вищезазначеної норми Закону № 132-ІХ є те, що об'єкти соціальної інфраструктури мають бути споруджені на одній земельній ділянці, на якій знаходиться об'єкт будівництва за який не сплачується пайова участь.
Як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:046:0003 збудований об'єкт будівництва за проектом «Гуртожиток по вул. Виборзькій, між будинками № 2 та № 6 у Солом'янському районі міста Києва» без спорудження будь-яких інших об'єктів соціальної інфраструктури.
Таким чином, у даному випадку абзац 5 пункту 4.2 Порядку та абзац 7 підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ не підлягають застосуванню при вирішенні питання про звільнення об'єкта від сплати пайової участі.
Враховуючи приписи ст. 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, а також приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідачі, як замовники будівництва, зобов'язані перерахувати органу місцевого самоврядування грошові кошти пайової участі в заявленому розміру.
Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів 2 943 659, 88 грн коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, враховуючи що станом на момент виникнення такого обов'язку обидва відповідача мали функції замовника будівництва спірного об'єкта.
Крім того, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційні втрати в розмірі 1 321 703, 29 грн за період з 02.10.2021 по 01.10.2024 та 3% річних - 264 989, 55 грн за період з 02.10.2021 по 01.10.2024.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування України видала Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ 123210922862 (далі - сертифікат про прийняття об'єктів в експлуатацію). Враховуючи зазначене та те, що Департамент економіки та інвестицій звернувся до суду за захистом своїх прав 01.10.2024, терміном порушення грошового зобов'язання на момент подачі позовної заяви є 1096 днів (02.10.2021 - 01.10.2024).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Під час розрахунку позивачем також були враховані висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9544/19, зокрема, що вимоги позивача в частині сум, визначених у складі спірної суми, нарахованих позивачем за правилами ст. 625 ЦК України, що мають похідний характер від заявленої у цій справі основної вимоги про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, є обґрунтованими в тій їх частині, нарахування яких обмежується останніми трьома роками, що передували подачі цього позову, та підлягають задоволенню в цій частині за умови обґрунтованості та наявності підстав для задоволення основної вимоги (про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів)».
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, здійснивши перевірку розрахунків позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 321 703, 29 грн за період з 02.10.2021 по 01.10.2024 та 3% річних - 264 989, 55 грн за період з 02.10.2021 по 01.10.2024, дійшов висновку, що вони виконані вірно, з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (просп. Берестейський, буд. 37, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код - 02070921) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс» (вул. Черкаська, будинок 26, офіс 1, село Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08129, ідентифікаційний код - 30349245) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 2 943 659 (два мільйона дев'ятсот сорок три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 88 коп., інфляційні втрати у сумі 1 321 703 (один мільйон триста двадцять одну тисячі сімсот три) грн 29 коп., 3% річних у розмірі 264 989 (двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 55 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).
3. Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (просп. Берестейський, буд. 37, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код - 02070921) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, ідентифікаційний код - 04633423) 27 182 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят дві) грн 11 коп. - судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс» (вул. Черкаська, будинок 26, офіс 1, село Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08129, ідентифікаційний код - 30349245) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, ідентифікаційний код - 04633423) 27 182 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят дві) грн 11 коп. - судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 20.05.2025.
Суддя Щербаков С.О.