ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2025Справа № 910/2145/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС"
про стягнення 36 537, 89 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" про стягнення 36 537, 89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №00005/24 від 18.01.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
03.03.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2145/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 04.03.2025, яка доставлена до електронного кабінету відповідача 04.03.2025, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 05.03.2025.
Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 692 236, 78 грн, на підтвердження чого позивач надав копії видаткових накладних: № БП-770 від 18 березня 2024 року на суму 1 333 449, 90 грн, № БП-768 від 18 березня 2024 року на суму 1 358 786,88 грн, а також товарно-транспортні накладні: №770 від 18 березня 2024 року, № 768 від 18 березня 2024 року.
За доводами позивача, відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в розмірі 2 670 236, 78 грн.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 000,00 грн, а також за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 9 989, 64 грн, 3% річних у розмірі 1 096, 25 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 452, 00грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3028, 00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
18.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" (покупець) укладено договір №00005/24 поставки нафтопродуктів (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти, далі за текстом - «Товар», у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.
Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару й інші умови поставки.
Загальна вартість договору (ціна договору) складається з суми загальної вартості товару, поставленого покупцеві згідно з додатковими угодами, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору).
У п. 2.1 договору сторони погодили обов'язки постачальника, а саме: на підставі підписаної сторонами додаткової угоди передати (поставити) у власність покупця товар, при передачі товару надати документи, що підтверджують якість товару, виконати інші обов'язки, передбачені договором, додатковими угодами та законодавством (підпункти 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору).
Покупець згідно договору зобов'язується своєчасно та в повному об'ємі (у відповідності до умов відповідної додаткової угоди) здійснювати приймання та оплату товару, підписувати та повертати постачальнику належні йому екземпляри документів, а також у разі використання транспорту постачальника відшкодовувати постачальнику витрати, що пов'язані з перевезенням товару, виконати інші обов'язки, передбачені договором, додатковими угодами та законодавством (п 2.2.1, 2.2.2 договору).
У п. 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
Приймання - передача (поставка) товару оформлюється актом приймання - передачі товару або видатковою накладною. На постачальника покладається обов'язок оформити акт приймання-передачі товару або видаткову накладну та передати зазначені документи покупцю. На покупця покладається обов'язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою акт приймання - передачі товару (підписати видаткову накладну) одразу після отримання зазначених документів від постачальника, після чого покупець зобов'язується повернути постачальнику один екземпляр вказаного акту (видаткову накладну) в оригіналі. Покупець зобов'язується також повернути постачальнику копії транспортних (перевізних) документів (у разі поставки товару залізничним транспортом - копію залізничної накладної, а у разі поставки товару автомобільним транспортом - копію товаротранспортної накладної) ( п. 4.9 договору).
У п. 5.1 договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідних додаткових угодах до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата здійснюється покупцем за умови, попередньої оплати або на умовах визначених у додатковій угоді.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором або додатковими угодами до нього сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і умов цього договору ( п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.4 договору у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п. 11.1. договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.
Строк дії договору може бути пролонгованим на кожний наступний період в один рік, на тих самих умовах, якщо жодна з сторін, не повідомить іншу сторону за тридцять днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.
18.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" (покупець) укладено додаткову угоду про застосування та врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки нафтопродуктів №00005/24 від 18 січня 2024 року.
У п. 2.2 додаткової угоди сторони домовилися про те, що починаючи з 18 січня 2024 року, при виконанні умов договору будуть здійснювати документообіг, в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи, зазначеної в п. 1.1 цієї Додаткової угоди, або інших модулів розширення функціоналу, або окремих систем, використання яких письмово погоджено сторонами.
Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє протягом строку дії договору (п.11 додаткової угоди).
18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" (покупець) укладено додаткову угоду № 6 до договору поставки нафтопродуктів №00005/24 від 18 січня 2024 року.
Додатковою угодою № 6 сторони погодили, що постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені нафтопродукти, а саме: дизельне паливо USLD 10ppm EN-590 в кількості 24,76 т, на загальну суму 1 333 449,90 грн.
У п. 1.6 додаткової угоди №6 сторони визначили умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 100 (сто) відсоткова передоплата.
18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" (покупець) укладено додаткову угоду №7 до договору поставки нафтопродуктів №00005/24 від 18 січня 2024 року.
Додатковою угодою № 7 сторони погодили, що постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені нафтопродукти, а саме: дизельне паливо USLD 10ppm EN-590 в кількості 25,23 т, на загальну суму 1 358 786,88 грн.
У п. 1.6 додаткової угоди №7 сторони визначили умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 100 (сто) відсоткова передоплата.
Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 692 236, 78 грн, що підтверджується видатковими накладними: № БП-770 від 18 березня 2024 року на суму 1 333 449, 90 грн, № БП-768 від 18 березня 2024 року на суму 1 358 786,88 грн, а також товарно-транспортні накладні: №770 від 18 березня 2024 року, № 768 від 18 березня 2024 року.
Відповідачем частково сплачено кошти за поставлений позивачем товар у загальному розмірі 2 670 236, 78 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №122 від 14.03.2024 на суму 2 350 000, 00 грн, №132 від 20.03.2024 на суму 216 236, 78 грн, №140 від 02.04.2024 на суму 48 000, 00 грн, №180 від 17.05.2024 на суму 10 000, 00 грн., №161 від 25.04.2024 на суму 5 000, 00 грн., №188 від 28.05.2024 на суму 5 000, 00 грн., №193 від 10.06.2024 на суму 5 000, 00 грн., №151 від 15.04.2024 на суму 8 000, 00 грн., №198 від 21.06.2024 на суму 3 000, 00 грн., №203 від 04.07.2024 на суму 5 000, 00 грн., №208 від 12.07.2024 на суму 5 000, 00 грн., №209 від 02.08.2024 на суму 5 000, 00 грн., №216 від 06.09.2024 на суму 5 000, 00 грн.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язань з оплати поставленого товару виконав частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22 000,00 грн основного боргу, а також за прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі 9 989, 64 грн, 3% річних у розмірі 1 096, 25 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 452, 00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №00005/24 поставки нафтопродуктів за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти, далі за текстом - «Товар», у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № БП-770 від 18 березня 2024 року, № БП-768 від 18 березня 2024 року поставив відповідачу товар на суму 2 692 236, 78 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.1 договору №00005/24 від 18.01.2024 поставки нафтопродуктів покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідних додаткових угодах до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.
Відповідно до п. 5.2 оплата здійснюється покупцем за умови, попередньої оплати або на умовах визначених у додатковій угоді.
Пунктом 1.6 додаткової угоди № 6 та додаткової угоди № 7 до договору №00005/24 від 18.01.2024 визначено умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 100 (сто) відсоткова передоплата.
Як підтверджено матеріалами справи, згідно з платіжними інструкціями: №122 від 14.03.2024 на суму 2 350 000, 00 грн, №132 від 20.03.2024 на суму 216 236, 78 грн, №140 від 02.04.2024 на суму 48 000, 00 грн, №180 від 17.05.2024 на суму 10 000, 00 грн., №161 від 25.04.2024 на суму 5 000, 00 грн., №188 від 28.05.2024 на суму 5 000, 00 грн., №193 від 10.06.2024 на суму 5 000, 00 грн., №151 від 15.04.2024 на суму 8 000, 00 грн., №198 від 21.06.2024 на суму 3 000, 00 грн., №203 від 04.07.2024 на суму 5 000, 00 грн., №208 від 12.07.2024 на суму 5 000, 00 грн., №209 від 02.08.2024 на суму 5 000, 00 грн., №216 від 06.09.2024 на суму 5 000, 00 грн. відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару, а саме у сумі 2 670 236, 78 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача за отриманий товар становить 22 000,00 грн. (2 692 236, 78 грн. - 2 670 236, 78 грн.).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 22 000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 22 000,00 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 9 989, 64 грн, 3% річних у розмірі 1 096, 25 грн за загальний період прострочення з 19.03.2024 по 20.02.2025 та інфляційні втрати у розмірі 3 452, 00 грн за період з квітня 2024 року по червень 2024 року, з серпня 2024 року по січень 2025 року.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.4. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних, а саме за період з 19.03.2024 по 20.03.2024.
За таких обставин, здійснивши розрахунок 3% річних та пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 28,05 грн та пені у сумі 271,17 грн, нараховані позивачем за 19.03.2024.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 9 718,47 грн та 3% річних у сумі 1068,20 грн, у зв'язку із чим вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у встановлений строк, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 452, 00 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом правильними.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3028, 00 грн.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі №18-02/25 від 18.02.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №334 від 03.07.2001; копію Акту виконаних робіт №20-02/2025 від 20.02.2025, копії платіжної інструкції №3952 від 20.02.2025.
Судом враховано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 18.02.2025 між Адвокатом Білобровим Ігорем Олександровичем та ТОВ «Термінал-ДТ» укладено договір про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі №18-02/25, згідно умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ «Термінал-ДТ» до ТОВ «ТРЕЙДІНГ РЕСУРС» про стягнення боргу в Господарському суді міста Києва.
З огляду на викладене, дослідивши надані позивачем докази, враховуючи встановлений сторонами договору розмір гонорару у сумі 3028,00 грн, суд дійшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/2145/25 у розмірі 3028,00 грн.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Відповідачем клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/2145/25 у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 3003,28 грн.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДІНГ РЕСУРС" (04082, Україна, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок, 14, офіс, 17; РНОКПП 45212025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ДТ" (39600, Україна, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Соборна, будинок, 18/14, офіс, 402; ідентифікаційний код 30777384) заборгованість у сумі 22 000,00 грн, пеню у сумі 9 718,47 грн, 3% річних у сумі 1068,20 грн, інфляційні втрати у сумі 3 452,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3003,28 грн та судовий збір у сумі 3003,28 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 21.05.2025.
Суддя О.В. Гулевець