ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/15791/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбурмашінвест"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого структурного підрозділу Управлення транспорту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 114 964,05 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбурмашінвест" (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого структурного підрозділу Управлення транспорту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 114 964,05 грн, з яких 92 701,82 грн основного боргу, 16 388,37 грн інфляційних втрат, 5 874,68 грн 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повноти та своєчасності оплати отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та представника 27.12.2024 о 23:30 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 28.12.2024.
Відповідачу копія ухвали суду направлена поштовим відправленням № 0610219445396 та, як вбачається з даних трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції, вручена останньому 06.01.2025.
Крім того, ухвала суду опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
24.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке було реалізоване 24.01.2025, що підтверджується розпискою представника відповідача.
27.01.2025 від позивача надійшла заява, в якій повідомлено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів псля ухвалення рішення у даній справі.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Як вказує позивач у позові, а також як підтверджується рахунком-фактурою № 3Б-0000011 від 03.10.2022, який виставлений позивачем Управлінню транспорту Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» на оплату товару в загальному розмірі 92 701,82 грн, згідно з видатковою накладною № ЗБ-000018 від 09.11.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 92 701,82 грн.
Проте, вартість поставленого товару станом на момент звернення до суду з даним позовом не оплачена відповідачем.
При цьому розмір заборгованості в сумі 92 701,82 грн підтверджується актом звіряння розрахунків, складеним станом на 13.05.2024.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 92 701,82 грн заборгованості, а також нараховані 3% річних у розмірі 5 874,68 грн та інфляційні витрати в розмірі 16 388,37 грн.
Крім того, у позові позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних за період з 21.12.2024 і до моменту виконання рішення суду у даній справі та здійснювати нарахування 3% річних за формулою: (СПГЗ х 3 х КДП) : 365 : 100, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов'язання; 3 - ставка процентів; КДП - кількість днів прострочення.
Відповідач правом на подання до суду заперечень на позовні вимоги позивача не надав.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, зважаючи на виставлення позивачем рахунку-фактури та прийняття товару відповідачем за видатковою накладною між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 вказаної норми якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, як визначено в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, зважаючи на отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 3Б-000018 від 09.11.2022, відповідач є таким, що прострочив обов'язок зі сплати за товар з наступного дня після його прийняття та підписання накладної про отримання товару, тобто з 10.11.2022.
При цьому під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару або повернення прийнятого ним товару позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 701,82 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 874,68 грн 3% річних, 16 388,37 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки є арифметично вірними та виконаними відповідно до законодавства, а тому вимоги про стягнення з відповідача 5 874,68 грн 3% річних, 16 388,37 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач у позові просив вказати про нарахування та стягнення 3% річних за період з 21.12.2024 і до моменту виконання рішення суду у даній справі.
Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Враховуючи, що позивачем у даній справі заявлені вимогу про стягнення боргу, на який нараховані 3% річних, та таке нарахування здійснено до 20.12.2024, суд вважає за можливе зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних, починаючи з 21.12.2024 до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: (СПГЗ х 3 х КДП) : 365 : 100, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов'язання; 3 - ставка процентів; КДП - кількість днів прострочення, та про стягнення отриманої суми процентів з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на оплату позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача у розмірі 4 844,80 грн.
Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 11 496,00 грн, проте доказів понесення позивачем таких витрат позивачем не надано, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у даній справі станом на момент ухвалення рішення.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) в особі відокремленого структурного підрозділу Управлення транспорту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 42475044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДБУРМАШІНВЕСТ» (82400, Україна, Львівська область, м. Стрий, вул. Бандери, 47/6, код 37792084) 92 701,82 грн (дев'яносто дві тисячі сімсот одну грн 82 коп.) основного боргу, 16 388,37 грн (шістнадцять тисяч триста вісімдесят вісім грн 37 коп.) інфляційних втрат, 5 874,68 грн (п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири грн 68 коп.) 3% річних, 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування на суму заборгованості відповідача за період з 21.12.2024 і до моменту виконання рішення суду 3% річних за формулою: (СПГЗ х 3 х КДП) : 365 : 100, де СПГЗ - сума простроченого грошового зобов'язання; 3 - ставка процентів; КДП - кількість днів прострочення та стягнути отриману суму процентів річних з відповідача на користь позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 20.05.2025.
Суддя О.Г. Удалова