ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2025Справа № 910/14802/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни
до Акціонерного товариства «Універсал Банк»
про визнанням недійсним одностороннього правочину,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася Фізична особа-підприємець Дубина Марія Віталіївна до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсною односторонню відмову, правочин, вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким Фізичній особі-підприємцю Дубині Марії Віталіївні було відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 .
Фізична особа-підприємець Дубина Марія Віталіївна позовні вимоги мотивує тим, що їй не було повідомлено про жодний із критеріїв ризику установлених Національним банком у додатку 19 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, оскільки таких критеріїв ризику не існувало.
Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання у справі на 15.01.2025.
Через діловодство суду 10.01.2025 від представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про те, що з аналізу діяльності Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни вбачається, що вона направлена на здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони спрямовані на конвертацію безготівкових коштів у готівку, зокрема у період з 25.03.2021 по 12.09.2024 з рахунку позивача були зняті готівкові кошти у загальному розмірі майже 9 млн. грн та знято близько 7,86 млн. грн, що свідчить про виведення готівкою всіх сум з рахунку фізичної особи-підприємця.
Через діловодство суду від представника позивача 15.01.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що чинне законодавство не забороняє знімати гроші з поточного рахунку, а у банку відсутні законодавчі підстави для перевірки особистого життя в частині витрат коштів знятих з рахунку.
Протокольною ухвалою суду від 15.01.2025 відкладено підготовче засідання на 19.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни про витребування документів - задоволено; витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» докази того що лист банку про розірвання банківського обслуговування був адресований і направлений фізичній особі-підприємцю Дубині Марії Віталіївні; відкладено підготовче засідання на 26.03.2025.
Через діловодство суду 04.03.2025 від представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшли витребувані судом документи.
Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30.04.2025.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.04.2025 суд оголосив про проголошення судового рішення 07.05.2025 о 14:00 год.
В судовому засіданні 07.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Дубиною Марією Віталіївною та Акціонерним товариством «Універсал Банк» укладено та підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , рахунок для здійснення підприємницької діяльності № НОМЕР_1 .
26.08.2024 Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни з проханням надати пояснення, договори, фінансову звітність та інші документи.
Фізична особа-підприємець Дубина Марія Віталіївна надала витребувану банком інформацію.
06.09.2024 Фізичну особу-підприємця Дубину Марію Віталіївну повідомлено про прийняття Акціонерним товариством «Універсал Банк» рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06 вересня 2024 року, на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статті 1075 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим банк припиняє свої зобов'язання за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розпиває договір банківського обслуговування/банківського рахунку.
Також у листі повідомлено про необхідність звернутися до банку для закриття рахунків до 16.09.2024, у разі не звернення банком самостійно будуть закриті рахунки.
Проте, позивач вважає такі дії відповідача з вчинення одностороннього правочину щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг від 16.09.2024 такими, що суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та умовам договору, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України випливає, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
За нормами ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).
Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (ч. 4 ст. 1075 ЦК України).
Так, згідно преамбули Закону про ПВК/ФТ він спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ).
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, відповідно, Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України згідно зі ст. 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.
Як встановлено судом, Акціонерне товариство «Універсал Банк» 06.09.2024 листом повідомило Фізичну особу-підприємця Дубину Марію Віталіївну про прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06 вересня 2024 року, на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статті 1075 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим банк припиняє свої зобов'язання за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розпиває договір банківського обслуговування/банківського рахунку.
Також у листі повідомлено про необхідність звернутися до банку для закриття рахунків до 16.09.2024, у разі не звернення банком самостійно будуть закриті рахунки.
Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, у тому числі, у разі: встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено (абз. 8 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).
Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (п. 1 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України (далі - НБУ) № 65 від 19.05.2020; далі - Положення № 65).
Таким чином, в силу вимог ЦК України та приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк зобов'язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, у тому числі шляхом розірвання договорів.
При цьому обов'язок банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду ввід 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 28.02.2023 у справі № 910/1855/21 та від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23.
Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до положення (п. 11 додатку 1 до Положення № 65).
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (далі - ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (п. 12 додатку 1 до Положення № 65).
Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП (п. 5 додатку 6 до Положення № 65).
Пунктом 6 додатку 6 до Положення № 65 передбачено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
- неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ).
Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (п. 61 розділу IV Положення № 65).
Неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).
У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк у порядку ст. 15 Закону про ПВК/ФТ зобов'язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтом (-ами).
Водночас, відповідно до п. 33 ч. 5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107 (далі - Положення № 107), прийнятний рівень ризиків ВК/ФТ - ризик, який є керованим, підконтрольним установі, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршення фінансових результатів діяльності установи чи завдати шкоди її кредиторам і клієнтам.
Згідно з п. 42 ч. 5 Положення № 107 ризик репутації - наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу установи клієнтами, контрагентами, потенційними інвесторами або органами нагляду., який впливає на спроможність установи встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини та може призвести установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 46 ст. 1 Закону підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції.
Згідно з п. 6 додатку 19 до Положення № 65 критеріями ризику, що зумовлені репутацією клієнта або КБВ клієнта, зокрема, є наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв'язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю.
Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затвердженні наказом Міністерством фінансів України № 465 від 28.12.2022.
Розділом II цього наказу передбачено, що критерії ризику за типом клієнта - критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, що безпосередньо притаманні клієнту СПФМ, організаційно-правовій формі клієнта, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його кінцевому бенефіціарному власнику.
Відповідно до п. 32 розділу II наказу СПФМ мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а саме клієнт має такі репутаційні ознаки:
наявна негативна інформація про нього або його КБВ в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах, що свідчить про його можливий зв'язок з організованими злочинними групами та/або злочинними організаціями;
пропагує та підтримує дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, та діяльність із дискредитації конституційного ладу України, заохочення до військових дій російської федерації на території України.
Так, судом встановлено, що 25.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Дубиною Марією Віталіївною та Акціонерним товариством «Універсал Банк» укладено та підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Пункт 2 анкети-заяви визначає наступне: "підписанням цієї Анкети-заяви підтверджую, що я ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates (далі - Договір) та отримав їх примірники у Мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення".
Відповідно до пункту 4.2.1 Глави 4 Розділу I Умов і правил Клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе Банк відмовляє клієнтові в його обслуговуванні.
Пунктом 4.3.6 Глави 4 Розділу I Умов і правил визначено, що Банк має право: витребувати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно пункту 4.3.10 Глави 4 Розділу I Умов і правил Банк має право: відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Банк може в передбаченому чинним законодавством порядку призупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про банки і банківську діяльність»; Законом України «Про санкції»; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з юридичними або фізичними особами, які включені до Переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції. Для встановлення правомірності переказу Банк за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на 90 календарних днів.
Так, пунктами 10.4.1, 10.4.3 Глави 10 Розділу I Умов і правил визначено, що договір може бути розірвано за ініціативою однієї із Сторін.
Розірвання Договору за ініціативою Банку здійснюється шляхом відповідного повідомлення Клієнта будь-якими каналами дистанційної комунікації, в тому числі, але не виключно, шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну пошту Клієнта та/або надіслання повідомлення в Мобільний додаток тощо. Протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення Банком повідомлення про розірвання Договору Клієнт має подати до Банку доручення про переказ залишку коштів на рахунках Клієнта на рахунки Клієнта в іншому банку. При цьому за наявності залишку грошових коштів на рахунках Клієнта в іноземній валюті, на наступний день після відправлення Банком Клієнту повідомлення про розірвання з ним Договору Клієнт доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти на валютному ринку України (далі ВРУ) від імені Клієнта з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій та вартості наданих послуг, що діє на дату і час проведення Банком операції і зарахувати кошти на рахунок Клієнта в національній валюті по курсу купівлі Банка, що відображається в Мобільному додатку на дату зарахування коштів на рахунок клієнта. На 11 (одинадцятий) календарний день з дня відправлення повідомлення про розірвання Договору Банк блокує рахунки Клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором, а після закінчення 45 (сорока п'яти) календарних днів рахунки Клієнта закриваються. У випадку неотримання Банком, протягом 10 (десяти) календарних днів з дня надсилання Банком повідомлення про розірвання Договору, доручення про переказ залишку коштів Клієнта на рахунки Клієнта в іншому банку Банк на 11 (одинадцятий) календарний день за днем надсилання заяви про розірвання Договору переносить залишок грошових коштів на балансовий рахунок № 2903 та обліковує (зберігає) їх до часу звернення Клієнта до Банку для їх отримання, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
Відповідно до пункту 10.6 Глави 10 Розділу I Умов і правил у випадку прийняття Банком рішення відмовитися від підтримання ділових відносин на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Банк в день надсилання повідомлення Клієнту з ініціативою щодо розірвання Договору через будь-які канали Дистанційного обслуговування, блокує рахунки Клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором. При наявності залишку грошових коштів на рахунках Клієнта, відкритими відповідно до умов Договору, і якщо Клієнт протягом 10 календарних днів після повідомлення про розірвання з ним Договору з ініціативи Банку не звернувся з дорученням про переказ залишку на рахунок Клієнта в іншому банку, Банк переносить залишок грошових коштів на транзитний рахунок № 2903 та обліковує (зберігає) до часу звернення Клієнта до Банку для переказу на рахунок Клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
Зважаючи на вищевикладене, суд звертає увагу на те, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19, від 28.02.2023 у справі № 910/10855/21.
Водночас, відповідачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
Так, відповідачем зазначено, як єдину підставу для визнання діяльності позивача підозрілою це надходження на рахунок Фізичної особи-підприємця Дубини М.В. коштів понад суми зазначеної в ризик-профілі та зняття отриманих коштів від підприємницької діяльності з рахунку.
У судовому засіданні відповідач наголошував, що ним, за результатом проведення внутрішньої перевірки відповідно до наявної публічної інформації встановлено неприйнятно високий ризик стосовно позивача, водночас доказів проведення відповідної внутрішньої перевірки суду не надав.
У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами внутрішньої перевірки.
Суд наголошує, що відповідач жодними належними та допустимими в розумінні ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами не довів обґрунтованості підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
У силу вимог чинного законодавства наведені відповідачем у судовому засіданні обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст. 203, 215 Цивільного кодексу України слід визнати недійсним.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким Фізичній особі-підприємцю Дубині Марії Віталіївні було відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни - задовольнити.
2. Визнати односторонній правочин вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким Фізичній особі-підприємцю Дубині Марії Віталіївні було відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 - недійсним.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни 3028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 21.05.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна