вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. Дніпро Справа № 904/1095/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Школьного Валерія Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 28 556,25 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50074, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Героїв-підпільників, будинок 4, квартира 5, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.132).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
При цьому господарський суд зазначає, що поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання".
Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих правил.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця, фізичну особу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальнийкодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 17.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125872146) надіслано судом 17.03.2025, зареєстровано в реєстрі 17.03.2025 та оприлюднено 18.03.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Крім того 04.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Шемет І.О., який є представником відповідача, про надання можливості ознайомлення із справою шляхом надання доступу до електронної справи. Судом вказану заяву було задоволено шляхом надання доступу представнику до матеріалів справи в системі «Електронний суд». Проте будь-яких заяв в подальшому ані від представника, ані від відповідача до суду не надходило.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Отже, станом на 19.05.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
13.03.2025 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Школьного Валерія Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 28 556,25 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справу №904/1095/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
17.03.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
27.03.2025 ухвалою господарського суду виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 у справі №904/1095/25. Постановлено вважати вірним по тексту даної ухвали назву позивача - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням, заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування, нарахування пені, 3% річних інфляційних втрат.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг та абонентського обслуговування;
(4) Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення та умови договору
Відповідно до інформаційної довідки №279408040 від 13.10.2021 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що власником нежилого приміщення, площею 68,3 кв.м по вулиці Володимира Великого, будинок 28 приміщення 43, що у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, є Школьний Валерій Віталійович (а.с. 17-18).
Як зазначає позивач у позові, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання", як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню міста Кривого Рогу.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (а.с. 35) "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги з теплопостачання для будинку №28 по вулиці Володимира Великого у місті Кривий Ріг є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - Виконавець).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті (https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/) було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Отже з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Школьним Валерієм Віталійовичем укладено Типовий індивідуальний договір № 3022/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 14-16), відповідно до умов пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/ (пункт 31 договору).
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 35 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Пунктом 44 вказаного договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (пункт 45 договору).
Відповідно до пункту 51 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 53 договору).
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).
Судом встановлено, що у вказаному типовому договорі передбачено всі істотні умови, встановлені законом для даного виду договорів, договір укладено у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем в період з листопада 2021 року по березень 2024 року надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових схем опалення будинку) на суму 20284,40грн, а також нараховано абонентську плату у розмірі 230,58грн.
Вказане підтверджується наступними актами: №8332 від 30.11.2022 (а.с. 37); №12523 від 31.12.2021 (а.с. 40); №3254 від 31.01.2022 (а.с. 43); №6692 від 28.02.2022 (а.с. 46); №9848 від 02.03.2022 (а.с. 49); №13004 від 31.03.2022 (а.с. 52); №15168 від 30.04.2022 (а.с. 55); №14955 від 30.04.2025 (а.с.58); №16827 від 31.05.2022 (а.с.60); №18427 від 30.06.2022 (а.с.62); №20121 від 31.07.2022 (а.с.64); №21750 від 31.08.2022 (а.с.66); №23382 від 31.09.2022 (а.с.68); №24397 від 31.10.2022 (а.с.70); №28587 від 31.11.2022 (а.с. 73); №33622 від 31.12.2022 (а.с. 76); №3265 від 31.01.2023 (а.с. 79); №6958 від 28.02.2023 (а.с. 82); №9881 від 31.03.2023 (а.с. 85); №12308 від 30.04.2023 (а.с. 88); №14081 від 31.05.2023 (а.с. 90); №15759 від 30.04.2023 (а.с. 92); №17501 від 31.07.2023 (а.с. 94); №19565 від 31.08.2023 (а.с. 96); №21456 від 30.09.2023 (а.с. 98); №23276 від 31.10.2023 (а.с. 100); №26761 від 30.11.2023 (а.с. 103); №30452 від 31.12.2023 (а.с. 106); №3410 від 31.01.2024 (а.с. 109); №6981 від 29.02.2024 (а.с. 112); №10314 від 31.03.2024 (а.с. 115).
Жоден з актів у справі відповідачем не підписаний, проте суд визнає їх належними доказами з огляду на таке.
По-перше, позивач відповідними супровідними листами здійснював направлення вказаних актів разом із рахунками-фактури на адресу відповідача, за місцем надання послуг. Проте вказані акти відповідачем отримані не були та повернулися на адресу позивача з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання".
По-друге, типовий договір № 3022/жб від 01.11.2021 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-третє, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином, враховуючи реальність наданих послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2024 року на суму 20 284,40 грн - послуг з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових схем опалення будинку) та 230,58 грн - абонентської платні.
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Враховуючи положення пункту 34 договору станом на 19.05.2025 строк оплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення є таким, що настав.
Однак всупереч умов вказаного договору відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, а також витрат на абонентську платню. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення вказаної заборгованості.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості 20 284,40 грн - послуг з постачання теплової енергії та 230,58 грн - абонентської платні обґрунтовані.
4. Нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та пені, згідно із частиною 6 статті 232 Господарського України.
Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відтак, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив розрахунок: 1 550,59грн - пені, 5 227,86 грн - інфляційних втрат та 1 272,82 грн - 3% річних.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів сплати даної заборгованості та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина 2 статті 275 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується виконати послуги з постачання теплової енергії, тоді як обов'язок відповідача прийняти та оплатити надані послуги.
Позивач довів факт надання послуг з постачання теплової енергії за період з лютого з листопада 2021 року по березень 2024 року на загальну суму 20 284,40 грн та наявність витрат на абонентські послуги на загальну суму 230,58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами: №8332 від 30.11.2022 (а.с. 37); №12523 від 31.12.2021 (а.с. 40); №3254 від 31.01.2022 (а.с. 43); №6692 від 28.02.2022 (а.с. 46); №9848 від 02.03.2022 (а.с. 49); №13004 від 31.03.2022 (а.с. 52); №15168 від 30.04.2022 (а.с. 55); №14955 від 30.04.2025 (а.с.58); №16827 від 31.05.2022 (а.с.60); №18427 від 30.06.2022 (а.с.62); №20121 від 31.07.2022 (а.с.64); №21750 від 31.08.2022 (а.с.66); №23382 від 31.09.2022 (а.с.68); №24397 від 31.10.2022 (а.с.70); №28587 від 31.11.2022 (а.с. 73); №33622 від 31.12.2022 (а.с. 76); №3265 від 31.01.2023 (а.с. 79); №6958 від 28.02.2023 (а.с. 82); №9881 від 31.03.2023 (а.с. 85); №12308 від 30.04.2023 (а.с. 88); №14081 від 31.05.2023 (а.с. 90); №15759 від 30.04.2023 (а.с. 92); №17501 від 31.07.2023 (а.с. 94); №19565 від 31.08.2023 (а.с. 96); №21456 від 30.09.2023 (а.с. 98); №23276 від 31.10.2023 (а.с. 100); №26761 від 30.11.2023 (а.с. 103); №30452 від 31.12.2023 (а.с. 106); №3410 від 31.01.2024 (а.с. 109); №6981 від 29.02.2024 (а.с. 112); №10314 від 31.03.2024 (а.с. 115).
Нездійснення відповідачем оплати послуг відповідно до пункту 34 договору не вважається відмовою останнього від договору.
В силу статті 903 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Враховуючи умови пункту 34 договору, строк оплати наданих послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок в частині оплати наданих послуг на суму 20 284,40 грн та виставленої плати за абонентські послуги на суму 230,58 грн - не виконав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 20 284,40 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та 230,58 грн за абонентські послуги.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 20 284,40 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та 230,58 грн за абонентські послуги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних , господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати послуг за постачання теплової енергії позивач нарахував пеню в сумі 1 550,59 грн за загальний період прострочення з 04.01.2022 до 16.01.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.
Підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid -19) " від 17.03.2020 визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid -19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 та від 09.12.2020 № 1236.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин, який скасований 30.06.2023, а тому підстави для нарахування пені за період з 04.01.2022 до 30.07.2023 відсутні.
Як зазначено судом вище, карантин скасований 30.06.2023, відповідно з 31.07.2023 нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої за зобов'язаннями, які виникли з 04.01.2022 до 30.07.2023 у зв'язку з тим, що вказаний період підпадав під дію обмежень, установлених підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid -19)" від 17.03.2020 року.
Ураховуючи вищевикладене,
- за зобов'язанням, яке виникло у грудні 2022, строк оплати за яким настав з 01.02.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.08.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 2 дні, становить 0,28 грн (1 389,50 грн х 0,01% х 2 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у січні 2023, строк оплати за яким настав з 01.03.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.09.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 33 дні, становить 6,35 грн (1 923,94 грн х 0,01% х 33 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у лютому 2023, строк оплати за яким настав з 03.04.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 03.10.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 65 дні, становить 11,46 грн (1 763,60 грн х 0,01% х 65 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у березні 2023, строк оплати за яким настав з 01.05.2023, пеня нараховується за період з 31.07.2023 (30 днів після скасування карантину) до 01.11.2023 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 94 дні, становить 10,55 грн (1 122,30грн х 0,01% х 94 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у листопаді 2023, строк оплати за яким настав з 01.01.2024, пеня нараховується за період з 01.01.2024 до 01.07.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 8,52грн (465,82 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у грудні 2023, строк оплати за яким настав з 01.02.2024, пеня нараховується за період з 01.02.2024 до 01.08.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 25,91 грн (465,82 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у січні 2024, строк оплати за яким настав з 01.03.2024, пеня нараховується за період з 01.03.2024 до 01.09.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 24,53 грн (1 326,04 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у лютому 2024, строк оплати за яким настав з 01.04.2024, пеня нараховується за період з 01.04.2024 до 01.10.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 184 дні, становить 10,15 грн (551,90грн х 0,01% х 184 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у березні 2024, строк оплати за яким настав з 01.05.2024, пеня нараховується за період з 01.05.2024 до 01.11.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 12,39 грн (669,77 грн х 0,01% х 185 дні : 100%).
За перерахунком суду розмір 3% річних становить 110,14 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено сума інфляційних втрат становить 5 455,29 грн, проте, оскільки суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволення у сумі 5 227,86 грн в межах заявлених вимог.
Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 1 272,82 грн є правильним.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в наступних розмірах: 110,14 грн - пені, 5 227,86 грн - інфляційних втрат та 1 272,82 грн - 3% річних.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного України та статті 20 Господарського кодексу України.
З огляду на це порушене право позивача на отримання повної оплати за надані послуги з теплопостачання підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача: 20 284,40 грн - основного боргу, 110,14 грн - пені, 5 227,86 грн - інфляційних втрат, 1 272,82 грн - 3% річних та 230,58 грн - абонентської плати.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Школьного Валерія Віталійовича про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 28 556,25 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Школьного Валерія Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 20 284,40 грн (двадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні сорок копійок) - основного боргу, 1 272,82 грн (одну тисячу двісті сімдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) - 3% річних, 5 227,86 грн (п'ять тисяч двісті двадцять сім гривень вісімдесят шість копійок) - інфляційних втрат, 110,14 грн (сто десять гривень чотирнадцять копійок) - пені, 230,58 грн (двісті тридцять гривень п'ятдесят вісім копійок) - абонентської плати та 2 482,96 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні дев'яносто шість копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.05.2025
Суддя Т.В. Іванова