вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" травня 2025 р. Cправа № 902/929/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест", 02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13, корпус А, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 43536631
до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42964094
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646
про стягнення 1 945 133,04 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Зіневич К.А., згідно ордеру
від відповідача - Северин С.Л., у порядку самопредставництва
від третьої особи - Мараховська В.Ф., у порядку самопредставництва
До Господарського суду Вінницької області 26.08.2024 надійшла позовна заява № б/н від 27.07.2024 (вх. № 968/24 від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про стягнення 1 945 133,03 гривень, з яких 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою суду від 30.08.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/929/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.09.2024 об 11:30 год.
05.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 05.09.2024 року (вх. № 01-34/8746/24) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.
У судовому засіданні 27.09.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача щодо оголошення перерви у судовому засіданні для підготовки та направлення позивачу та суду клопотання про залучення третьої особи та письмових пояснень по справі, оголошення перерви у судовому засіданні до 15.10.2024 о 12:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 11.10.2024 (вх. № 01-34/10036/24) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.
Ухвалою від 15.10.2024 судом відкладено підготовче судове засідання у справі №902/929/24 на 29.10.2024 о 14:00 год.
23.10.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-34/10439/24 від 23.10.2024).
Ухвалою від 29.10.2024 судом задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, залучено до участі у справі № 902/929/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання у справі № 902/929/24 на 14.11.2024 о 12:00.
30.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 30.10.2024 (вх. № 01-34/10647/24 від 30.10.2024) про долучення доказів надіслання процесуальних заяв по справі третій особі.
08.11.2024 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 08.11.2024 (вх. № 01-34/11008/24 від 08.11.2024) про долучення доказів надіслання процесуальних заяв по справі третій особі.
13.11.2024 до суду від третьої особи надійшло клопотання № б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-34/11180/24) про відкладення розгляду справи, продовження строку надання пояснень до 20.11.2024.
У судовому засіданні 14.11.2024 суд постановив ухвали про задоволення клопотання третьої особи № б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-34/11180/24) та про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/929/24 на 28.11.2024 об 11:00, які занесено до протоколу судового засідання.
25.11.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі № б/н від 22.11.2024 (вх. № 01-34/11548/24 від 25.11.2024).
28.11.2024 до суду від третьої особи через електронний суд та від представника третьої особи у судовому засіданні надійшло клопотання № б/н від 28.11.2024 (вх. № 01-34/11751/24№ вх. № 01-34/11743 від 28.11.2024) про витребування доказів.
За наслідком судового засідання 28.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.12.2024 о 14:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
05.12.2024 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 05.12.2024 (вх. № 01-34/12042/24 від 05.12.2024).
10.12.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 10.12.2024 (вх. № 01-34/12176/24 від 10.12.2024) з додатками.
За наслідком судового засідання 10.12.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/929/24 до 24.12.2024 о 14:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
24.12.2024 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання № б/н від 24.12.2024 (вх. № 01-34/12670/24 від 24.12.2024) про витребування пояснень у справі.
У судовому засіданні 24.12.2024 за наслідком розгляду клопотання представника третьої особи № б/н від 24.12.2024 (вх. № 01-34/12670/24 від 24.12.2024) судом запропоновано представникам сторін надати відповіді на питання поставлені третьою особою у вказаному клопотанні.
Ухвалою від 24.12.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/929/24 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.01.2025 об 11:30 год.
За наслідком судового засідання 23.01.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/929/24 по суті до 14.02.2025 о 10:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання 14.02.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою від 20.02.2025 судом повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/929/24 по суті на 12:00 14.03.2025 року.
У судовому засіданні 14.03.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/929/24 по суті до 28.03.2025 року об 11:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
21.03.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх. № 01-34/2972/25 від 21.03.2025).
28.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 01-34/3194/25 та вх. № 01-34/3223/25 від 28.03.2025).
За наслідком судового засідання 28.03.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/929/24 по суті на 08.04.2025 о 15:30, яку занесено до протоколу судового засідання.
08.04.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 08.04.2025 (вх. № 01-34/3647/25 від 08.04.2025).
У судовому засіданні 08.04.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/929/24 по суті до 10:00 09.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
14.04.2025 до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення № б/н від 14.04.2025 (вх. № 01-34/3856/25 від 14.04.2025).
08.05.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 08.05.2025 (вх. № 01-34/4893/25 від 08.05.2025).
На визначену судом дату у судове засідання з'явились всі учасники справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача та представник третьої особи проти позову заперечили, у задоволенні позову просили відмовити.
За наслідком розгляду справи у судовому засіданні 09.05.2025 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про стягнення 1 945 133,03 гривень, з яких 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 липня 2021 року на виконання вимог протоколу аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях було укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за №5533.
Позивач зазначив, що на виконання умов вказаного договору 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ "ВЕР-ТАС" було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 гривень (одержувач коштів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, рахунок №UA598201720355549001000156369, призначення платежу - перерахування гарантійного внеску за ТОВ "СТК КИЇВ-ІНВЕСТ" (43536631) по лоту UA-PS-2021-06-02-000064-2) та 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 гривень на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок №UA598201720355549001000156369, призначення платежу - ПДВ на гарантійний внесок 620 404,52 грн., що загалом складає 3 722 427,11 гривень.
Надалі, як зауважено позивачем, 17.10.2022 року Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №902/961/21, якою змінено рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі № 902/961/21 та зокрема, визнано договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021 року нікчемним.
Позивач зазначив, що судом зроблено висновок, що на момент укладення договору продавець був обізнаний про наявність накладеного арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача; договір визнано нікчемним, оскільки його було укладено під час дії арешту на майно, яке є предметом договору.
Також позивач зазначив, що на розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/456/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення збитків, спричинених укладенням нікчемного правочину.
Позивач зауважив, що станом на 27 липня 2024 року не здійснено повернення грошових коштів позивачу, отриманих відповідачем за нікчемним правочином; обставини справ №902/456/23, № 902/961/21 щодо отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 3 102 022,59 грн., а також 620 404,52 грн. ПДВ на гарантійний внесок за відсутності на це достатньої правової підстави (за нікчемним правочином) та виникнення у відповідача обов'язку повернути вказані грошові кошти 02.08.2021 у розмірі 3 102 022,59 грн., 05.08.2021 у розмірі 620 404,52 грн. є такими, що не потребують повторного доведення та визнаються преюдиційними для цієї справи.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних, нарахованих на безпідставно отримані відповідачем грошові кошти, за нікчемним правочином (договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", зареєстрованим нотаріусом в реєстрі за № 5533 від 29.07.2021 року).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначив, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 902/961/21 рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 в частині відмови в задоволенні первісного позову ТОВ "СТК Київ-Інвест" про визнання договору недійсним - змінено в мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в частині задоволення зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до ТОВ "СТК Київ-Інвест" про розірвання договору купівлі - продажу від 29.07.2021 та стягнення неустойки - скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову та про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 95 340 грн. судових витрат із сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Вказану суму, як зазначив відповідач ним було сплачено позивачу, що підтверджується випискою з рахунка за 23.06.2023 та платіжною інструкцією від 22.06.2023.
Також відповідач зауважив, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 у справі № 902/456/23 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" збитки в сумі 5 220 627,12 грн. та стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь ТОВ "СТК Київ-Інвест" 78 309,41 грн витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.
На переконання відповідача, наразі у Регіонального відділення наявний обов'язок зі сплати 78 309,41 грн. судового збору на користь позивача, вказане зобов'язання зареєстровано у ГУ ДКСУ у Вінницькій області у черзі під номером 6 та при надходженні відповідного фінансування невідкладно буде проведений розрахунок. Інша заборгованість відсутня.
Відповідачем зазначено, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника; регіональне відділення перед позивачем не виступає боржником у розумінні законодавства, а тому у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Третя особа у поясненнях зазначила, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях є належним відповідачем у справі, оскільки позовні вимоги заявлені в зв'язку з порушенням ним вимог Закону "Про приватизацію державного і комунального майна".
Також третьою особою зауважено, що відповідно до доданого до додатку до відзиву відповідача платіжного доручення від 10.08.2021 №144 кошти ПДВ в сумі 620 404,52 грн, перераховані позивачем платіжним дорученням №5 від 05.08.2021 на рахунок відповідача, перераховані на його рахунок з електронного адміністрування ПДВ; зазначено, що відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/ або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу та зазначено щодо порядку повернення таких коштів.
На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися пояснення, додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" як покупцем та Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як продавцем було укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Мартинівка, вул. Яжука, 20, за результатами аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. та зареєстрований в реєстрі за №5533 (далі - договір) (т. 1 а.с. 16-20).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, котрий став переможцем електронного аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2, який відбувся 30.06.2021, об'єкт малої приватизації - окреме майно Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", розташоване за адресою Вінницька обл. Жмеринський р-н, с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20 (далі - Об'єкт приватизації) згідно переліку зазначеному у договорі, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в договорі умови.
Пунктом 2.2. договору сторонами встановлено порядок розрахунків за придбаний об'єкт приватизації.
За умовами пункту 2.2.1. договору гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика - ТОВ "Вер-Тас", в сумі 3 102 022,59 гривень, що становить 10 відсотків стартової ціни об'єкта приватизації, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об'єкта приватизації під час розрахунку за придбаний об'єкт після його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок продавця №UA388201720355219001000156369, Державна казначейська служба України, м. Київ, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42964094, одержувач: Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Відповідно до пункту 2.2.2. договору протягом 10 днів із дня підписання договору на сплачені покупцем грошові кошти в сумі 3 102 022,59 гривень (гарантійний внесок) покупець зобов'язаний перерахувати на рахунок продавця №UA598201720355549001000156369, Державна казначейська служба України, м. Київ, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42964094, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях ПДВ в сумі 620 404,52 гривень.
На виконання умов вказаного договору 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ "Вер-Тас" було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 гривень (одержувач коштів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, рахунок №UA598201720355549001000156369) із зазначенням у графі призначення платежу - перерахування гарантійного внеску за ТОВ "СТК Київ-Інвест" (43536631) по лоту UA-PS-2021-06-02-000064-2 та 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 позивачем було сплачено 620 404,52 гривень (одержувач коштів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, рахунок №UA598201720355549001000156369) із зазначенням у графі призначення платежу - ПДВ на гарантійний внесок за договором № 5533 від 29.07.2021, що загалом складає 3 722 427,11 гривень (т. 1 а.с. 21, 22).
Як вбачається із матеріалів справи у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/961/21 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу №5533 від 29.07.2021 недійсним та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про розірвання договору та стягнення неустойки.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Понесені судові витрати залишено за первісним позивачем. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі - продажу від 29.07.2021 р., що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях неустойку в сумі 4 086 000,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 63 560,00 грн.
17.10.2022 року Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №902/961/21, якою апеляційну скаргу ТОВ "СТК Київ-Інвест" - задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в частині відмови в задоволенні первісного позову ТОВ "СТК Київ-Інвест" про визнання договору недійсним - змінено в мотивувальній частині та викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в частині задоволення зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до ТОВ "СТК Київ-Інвест" про розірвання договору купівлі-продажу від 29.07.2021 та стягнення неустойки - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову - відмовлено, стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" 95 340,00 гривень судових витрат із сплати судового збору за подання апеляційної скарги (т. 1 а.с. 23-27).
Під час розгляду справи №902/961/21 судом встановлено, що під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.07.2021 на все майно, яке знаходиться за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р., с.Маритинівка, вулиця Леніна, будинок 1 (змінена адреса: вул. М. Яжука, 20) та яке є предметом спірного договору, діяла заборона на його відчуження згідно постанови про арешт майна боржника АА №546698 від 14.12.2006, а також те, що майно, яке є предметом спірного у даній справі договору купівлі-продажу, вже виставлялось раніше відповідачем на аукціон, який відбувся 04.12.2020 року та що переможцем вказаного електронного аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю "СНК "Сучасна комерційна нерухомість".
Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.02.2021 р, приватним нотаріусом було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "СКН "Сучасна комерційна нерухомість", у зв'язку із тим, що нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: с. Мартинівка Жмеринського району Вінницької області по вулиці М. Яжука під номером 20 (двадцятим) (Леніна 1 (один)), обтяжено арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №546698 14.12.2006 р. Жмеринський відділ виконавчої служби.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що на момент укладення спірного у даній справі договору купівлі-продажу продавець був обізнаний про наявність накладеного арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача.
Зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки спірний договір купівлі-продажу, укладений під час дії арешту на майно, яке є предметом цього договору, тобто спрямований на незаконне заволодіння таким майном, вказаний договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.
Оскільки оскаржуваний позивачем за первісним позовом договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" від 29.07.2021 року є нікчемним, колегія суддів виснувала, що позовна вимога про визнання його недійсним, з підстав порушення відповідачем ст. 230 ЦК України задоволенню не підлягає оскільки судом першої інстанції не було встановлено, що оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу є нікчемним, натомість відмовлено в задоволенні первісного позову, у зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору, колегія суддів дійшла висновку, відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України змінити у відповідній частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції виклавши її в редакції даної постанови.
Також у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/456/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 11 272 454,24 гривень збитків, спричинених укладенням нікчемного правочину на підставі статті 230 ЦК України (т. 3 а.с. 34-38).
20.06.2023 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/456/23, яким позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" збитки у сумі 5 220 627,12 гривень, а також стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" 78 309,41 гривень витрат по сплаті судового збору (т. 1 а.с. 28-32).
За результатом розгляду справи № 902/456/23 Господарським судом Вінницької області у рішенні від 20.06.2023 виснувано, що "...факт порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях зобов'язань передбачених Законом, про що встановлено судовим рішенням у справі № 902/691/21, тому згідно статті 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.
Отже, в даному випадку склалися обставини, за яких позивач не отримав об'єкт приватизації у власність, оскільки об'єкт договору купівлі - продажу перебував в арешті, про що не було відомо останньому, та не проінформовано відповідачем, при цьому гарантійний внесок та понесені витрати йому не повернуто відповідачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Таким чином, за результатами проведеного аукціону фактично позивач не набув статусу власника об'єкта приватизації, із вини та дій відповідача, та оскільки договір купівлі продажу є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Тому суд приходить до переконання про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 3 102 022,59 грн, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № UА598201720355549001000156369, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ “СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА-Р8-2021-06-02-000064-2 та коштів, сплачених 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 - ПДВ в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № ПА598201720355549001000156369, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок 620 404,52 грн. 681 000,00 грн - сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, код платежу 24140500, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 27.07.2021 р., а також листом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.12.2022; витрати по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ “Вертас» в розмірі 817 200,01 грн, що стверджується випискою банка за 29.07.2021, отриману від позивача за нікчемним договором в якості зазначених платежів.".
21.07.2023 на виконання вказаного рішення Господарського суду Вінницької області видано наказ (т. 3 а.с. 16).
21.11.2023 за результатом перегляду у порядку апеляційного провадження рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі №902/456/23, якою рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2023 у справі № 902/456/23 залишено без змін (т. 3 а.с. 3-6).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних, нарахованих на безпідставно отримані відповідачем грошові кошти за нікчемним правочином.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 11, частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Судом враховано, що доводи позивача щодо нікчемності правочину, отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 3 102 022,59 гривень та у розмірі 620 404,52 гривень за нікчемним правочином, виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення вказаних грошових коштів були предметом дослідження під час розгляду справ № 902/961/21 та № 902/456/23.
Так, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 року у справі № 902/961/21 зазначено, що "... між сторонами у справі було укладено договір купівлі - продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20, за результатами аукціону № UA-PS-2021-06-02-000064-2, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. 29.07.2021 і зареєстровано в реєстрі за №5533...
...Оскільки спірний договір купівлі-продажу, укладений під час дії арешту на майно, яке є предметом цього договору, тобто спрямований на незаконне заволодіння таким майном, вказаний договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним...".
Під час розгляду справи № 902/456/23 судом встановлено, що "...02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ “Вертас» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 грн, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № UА598201720355549001000156369, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ “СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА -Р8-2021-06-02-000064-2 та 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № ПА598201720355549001000156369, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок".
Також судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі № 902/456/23 зазначено, що "... зважаючи на встановлений факт наявності вини у діях продавця, які призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також факт нікчемності договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" №5533 від 29.07.2021, та як наслідок не отримання позивачем об'єкту приватизації у власність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та задоволення позову в частині стягнення 3 102 022,59 грн гарантійного внеску, 620 404,52 грн ПДВ на гарантійний внесок...".
Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі 914/585/22 зазначено, що преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22 зазначено, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
З огляду на обставину нікчемності договору та безпідставність отримання відповідачем коштів у розмірі 3 102 022,59 гривень та у розмірі 620 404,52 гривень, позивач звернувся із цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних нарахованих за період з 03.08.2021 по 23.07.2024 та з 06.08.2021 по 23.07.2024 щодо сум гарантійного внеску та ПДВ з гарантійного внеску, отриманих відповідачем за відсутності на це достатньої правової підстави (за нікчемним правочином).
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, яким з урахуванням спірних правовідносин є висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 зазначила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
У пункті 85 вказаної постанови Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01 вересня 2022 року у справі № 910/9544/19 (за обставинами якої особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов'язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається) та такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у справах № 902/961/21 та № 902/456/23 гарантійний внесок у розмірі 3 102 022,59 гривень за договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" № 5533 від 29.07.2021 (який судовим рішенням у справі №902/692/21 визнано нікчемним) було перераховано відповідачу 02.08.2021 року, а також 620 404,52 гривень ПДВ з гарантійного внеску за цим договором - 05.08.2021 року.
Судовим рішенням у справі № 902/456/23 застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнено з відповідача на користь позивача 5 220 627,12 гривень, до складу яких входять, зокрема, сплачені 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 грошові кошти в сумі 3 102 022,59 гривень гарантійного внеску за договором та сплачені 05.08.2021 згідно платіжного доручення № 8 - 620 404,52 гривень ПДВ з гарантійного внеску за договором.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 року у справі № 910/3831/22 виснувано, що передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За встановлених обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 3 102 022,59 гривень гарантійного внеску - 02.08.2021 року та 620 404,52 гривень ПДВ з гарантійного внеску - 05.08.2021 року, обов'язок з повернення вказаних коштів настав відповідно 03.08.2021 року та 06.08.2021 року.
Доказів повернення позивачу отриманих відповідачем грошових коштів за нікчемним правочином у розмірі 3 102 022,59 гривень та у розмірі 620 404,52 гривень станом на день подання позову до суду та розгляду справи у суді матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, здійснене позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.08.2021 по 23.07.2024 року на суму 3 102 022,59 гривень та за період з 06.08.2021 по 23.07.2024 року на суму 620 404,52 гривень є правомірним.
Як вбачається із розрахунку позивача сума інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на безпідставно отримані за платіжним дорученням № 1068 від 02.08.2021 кошти у розмірі 3 102 022,59 гривень складає: 1 344 327,10 гривень інфляційних втрат та 276 744,58 гривень 3% річних; сума інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на безпідставно отримані за платіжним дорученням № 8 від 05.08.2021 кошти у розмірі 620 404,52 гривень складає: 268 865,42 гривні інфляційних втрат та 55 195,94 гривень 3% річних, що загалом становить 1 945 133,03 гривень.
За розрахунком суду сума інфляційних втрат на грошові кошти у сумі 3 102 022,59 гривень за заявлений позивачем період з 03.08.2021 по 23.07.2024 становить 1 344 327,10 гривень.
У свою чергу сума 3% річних на грошові кошти у сумі 3 102 022,59 гривень за заявлений позивачем період з 03.08.2021 по 23.07.2024 становить 276 744,58 гривень.
За розрахунком суду сума інфляційних втрат на грошові кошти у сумі 620 404,52 гривень за заявлений позивачем період з 06.08.2021 по 23.07.2024 становить 268 865,42 гривень.
У свою чергу сума 3% річних на грошові кошти у сумі 620 404,52 гривень за заявлений позивачем період з 06.08.2021 по 23.07.2024 становить 55 195,94 гривень.
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат становить 1 613 192,52 гривень (1 344 327,10 гривень + 268 865,42 гривень).
Загальна сума 3% річних становить 331 940,52 гривень (276 744,58 гривень + 55 195,94 гривень).
Згідно прохальної частини позову позивачем заявлено до стягнення 1 621 071,68 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних.
Враховуючи, що за розрахунком суду, загальна сума інфляційних втрат становить 1 613 192,52 гривень, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1 613 192,52 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 7 879,16 гривень інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку із їх необгрунтованістю.
Як уже було зазначено, за розрахунком суду загальна сума 3% річних становить 331 940,52 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 3% річних визначена позивачем у прохальній частині позовної заяви (324 061,36 гривень) є меншою ніж сума 3% річних визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 324 061,36 гривень.
Доводи третьої особи, що кошти у сумі 620 404,52 гривень, перераховані позивачем на рахунок відповідача із призначенням платежу - ПДВ з гарантійного внеску підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 Податкового кодексу України як помилково та/ або надміру сплачені суми грошового зобов'язання судом відхиляються, оскільки вказані кошти сплачені позивачем відповідачу на виконання правочину, який судом визнано нікчемним, а не до бюджету як податкові зобов'язання, та вказані кошти стягнуті на користь позивача за рішенням суду у справі № 902/456/23.
Окрім того, питання дотримання порядку оподаткування господарської операції за договором, який визнано судом нікчемним не входять до предмета доказування при розгляді цього спору.
Також суд зауважує, що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово було зазначено, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35; № у ЄДРСР 80854809), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27; № у ЄДРСР 84573553), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81; № у ЄДРСР 101829985), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76; № у ЄДРСР 105852860), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17; № у ЄДРСР 106841700) і № 922/1830/19 (пункт 7.2; № у ЄДРСР 108285268), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55; № у ЄДРСР 109390156), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 35; № у ЄДРСР 109364576), від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (пункт 8.6; № у ЄДРСР 111742765), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38; № у ЄДРСР 112516535)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27; № у ЄДРСР 84573553), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81; № у ЄДРСР 101829985), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.18; № у ЄДРСР 106841700) і № 922/1830/19 (пункт 7.3; № у ЄДРСР 108285268), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55; № у ЄДРСР 109390156), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38; № у ЄДРСР 112516535)).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України). Це правило стосується як договірної, так і позадоговірної відповідальності держави. З огляду на те, що саме держава наділяє її органи майном, зокрема коштами, ці органи не мають власного майна. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати цих коштів є держава Україна та суд стягує відповідні суми саме з Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Судом розглянуто справу у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково у розмірі 1 937 253,88 гривень, з яких: 1 613 192,52 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 4205-6140-8870-3972 від 27.07.2024 сплачено судовий збір у розмірі 29 179,35 гривень.
З урахуванням ціни позову позивач повинен був сплатити (1 945 133,04 х 1,5%) судовий збір у розмірі 29 177,00 гривень.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі сплати у більшому розмірі.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 2,35 гривень (29 179,35 гривень - 29 177,00 гривень) підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення переплаченої суми судового збору (2,35 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача, в силу вимог статті 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29 057,37 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 119,63 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13, корпус А, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 43536631) 1 613 192,52 гривень інфляційних втрат та 324 061,36 гривень 3% річних.
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42964094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13, корпус А, офіс 201, ідентифікаційний код юридичної особи 43536631) 29 057,37 гривень судових витрат на сплату судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 879,16 гривень інфляційних втрат - відмовити.
6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 119,63 гривень покласти на позивача.
7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 20 травня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3,4 - учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.