30.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2631/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Корольов І.М. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 (повний текст рішення складено 28.10.2024, суддя Рудь І.А.) у справі № 904/2631/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", м. Кременчук, Полтавська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра", м. Дніпро
про визнання недійсними актів наданих послуг,
В червні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом через систему "Електронний суд", в якому просить визнати недійсними акти наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024, у даній справі, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" про визнання недійсними актів наданих послуг - відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, через систему «Електронний суд», товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 09.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час проведення судового засідання 09.10.2024, яке відбувалося в режимі відеоконференції за участю представника позивача та представника відповідача, у представника позивача Пшеничного О.Л. виникли технічні складнощі, через що останній не мав змоги чути трансляцію судового засідання. Однак, Господарським судом розпочато розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.
На думку скаржника, Господарським судом Дніпропетровської області не виконано завдань господарського судочинства, зокрема, щодо надання можливості Позивачу реалізувати своє право на участь у судовому засіданні, надавши представнику Позивача усунути технічну несправність для подальшої можливість проведення відповідного засідання в режимі відеоконференції. Така позиція суду свідчить про упереджене відношення до Позивача та не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, які передбачені у ст. 236 ГПК України.
Таким чином, Господарським судом Дніпропетровської області порушено норми ГПК України щодо об'єктивного, повного, всебічного розгляду справи, що потягло прийняття незаконного рішення, яке є необґрунтованим та передчасним.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував існування правового режиму воєнного стану на території України, у зв'язку з яким Апелянт повідомляв про наявні хаотичні перерви у роботі Товариства, оскільки під час оповіщень сигналу «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА», для забезпечення безпеки працівників Товариства, вони знаходяться в укриттях, а також враховуючи значний об'єм роботи, зокрема, стосовно перевірки даних реєстру ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА», 3-денного терміну було недостатньо що стало перешкодою своєчасному направленню заперечення на акт наданих послуг.
В свою чергу, Відповідач скориставшись фізичною неможливістю апелянта у короткі терміни проаналізувати значний обсяг інформації зазначеної в реєстрах до актів наданих послуг та відповідно направити вмотивовані заперечення до актів виконаних робіт, Відповідач умисно вводив в оману Апелянта щодо обставин, які мають істотне значення, про що свідчить систематично недобросовісне виконання договірних зобов'язань зі сторони ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА» з метою отримання більшої винагороди за надані транспортно-експедиторські послуги по перевезенні вантажу.
Відповідач усвідомлюючи безкарність та можливості уникнення відповідальності за неякісне виконання договірних зобов'язань регулярно виставляв акти та реєстри завищуючи кількість пройдених кілометрів.
Різниця за актом наданих послуг №4 від 12.07.2023 р. становить - 31 183 км., за актом наданих послуг №6 від 19.07.2023 р.- 62 494 км., за актом наданих послуг №7 від 26.07.2023 р.- 50 911 км., за актом наданих послуг №8 від 31.07.2023 р.- 6 883 км., за актом наданих послуг №9 від 09.08.2023 р.- 2 377 км., за актом наданих послуг №10 від 16.08.2023 р.- 26 055 км., за актом наданих послуг №11 від 23.08.2023 р.- 8 439 км., за актом наданих послуг №12 від 13.09.2023 р. становить - 2 511 км. Підсумовуючи загальна різниця кілометражу за оспорюваними актами наданих послуг становить -190853 км., більш розгорнута інформація викладена у відповіді на відзив (Вих. №678 від « 22» липня 2024 року).
Апелянт зауважує, що умисел Відповідача підтверджується також тим, що Відповідач є професійним перевізником та не міг помилково спотворити кілометраж, як мінімум, на 190853 км. від загального пробігу. Якби Апелянт володів інформацією про таку невідповідність, то відповідно ТОВ «СКАЙ ДЖЕТ-Х» не вступило б у правовідносини на таких невигідних для себе умовах.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взяти до уваги те, що ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА» маючи на меті завищити суму наданих послуг, надала акти, які не відповідають дійсності, так як вказаний Відповідачем у звітах пройдений кілометраж значно відрізняється від фактичного, а тому акти виконаних робіт було підписано під впливом обману.
Апелянт на підтвердження своїх вимог довів на підставі належних і допустимих доказів, зокрема, детального аналізу невідповідностей кілометражу, роздруківок з Google Maps, наявність обставин, які вказують на неправильне сприйняття фактичних обставин, введення в оману, що вплинуло на волевиявлення Апелянта, і що такі обставини дійсно існують та мають істотне значення.
Також скаржник наголошує, що про наявність ознак правочину свідчить те, що у разі визнання судом систематичних недобросовісних завищень кілометражів ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА», зафіксованих в оспорюваних актах приймання-передачі наданих послуг, правомірними, в той час коли Апелянтом до суду першої інстанції надано всі належні та допустимі докази на підтвердження невідповідностей кілометражу, які Відповідач не зміг простувати, у ТОВ «СКАЙ ДЖЕТ-Х» виникне обов'язок оплатити неправомірні дії та послуги ТОВ «ТК «АЛЬМІРРИ», та навпаки, у разі визнання судом систематичних недобросовісних завищень кілометражів ТОВ «ТК «АЛЬМІРРА», неправомірними у ТОВ «СКАЙ ДЖЕТ-Х» припиниться обов'язок оплатити неправомірні дії та послуги ТОВ «ТК «АЛЬМІРРИ».
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 18.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2631/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2631/24.
29.11.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/2631/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.04.2025 о 11 год. 00 хв.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
30.04.2025 скаржник/позивач/ТОВ "Скай Джет-Х наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.
У судовому засіданні 30.04.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральним апеляційним господарським судом встановлені неоспорені обставини справи.
04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" (далі - експедитор, відповідач) було укладено договір № 269 (а.с. 12-13 том 1). Відповідно до п. 1.1 якого, замовник, на підставі заключних ним договорів з власниками вантажу, доручає Експедитору отримання, перевезення та здачу вантажоотримувачам ввірений йому вантаж (нафтопродукти, вода для калібрування), а також здійснювати відкачування і зливання нафтопродуктів, в свою чергу замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений цим договором.
За наданими замовником маршрутами перевезення експедитор складає рахунок на оплату наданих послуг (п. 3.2 договору).
Після надання з транспортного експедирування вантажу сторони підписують акт про надані послуги. У випадку наявності у замовника аргументованих заперечень до відомостей викладених експедитором в акті про надані послуги, замовник зобов'язується протягом 3 робочих днів надати експедитору письмові заперечення до акту (п. 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 05.07.2023).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний новий календарний рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати за місяць до закінчення терміну дії даного договору (п. 6.2 договору).
Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що у період з липня по вересень 2023 року відповідач на підставі спірного договору здійснив 415 рейсів, внаслідок чого було підписано акти наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023 та № 12 від 13.09.2023.
За зазначеними вище актами наданих послуг, відповідач перші рейси частково вказував правильні кілометражі без завищень, з якими позивач погоджувався, проте згодом, як виявилося відповідач ввів позивач в оману, оскільки згідно актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 відповідачем було неналежними чином виконано зобов'язання щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню ватажу.
Так, під час перевірки звітів, які були надані відповідачем в електронному вигляді до актів виконаних робіт за липень - вересень 2023 року, позивачем було встановлено невідповідність розрахованої відстані в кілометрах, яку відповідачем було затверджено в актах виконаних робіт згідно спірного договору.
Надані відповідачем звіти (електронні таблиці) мають чітку схему, як і коли автотранспорт рухався по оптимальному маршруту від пункту навантаження до пунктів розвантаження, але вказаний в звітах пройдений кілометраж значно відрізнявся від фактичного, який було перевірено за допомогою програми «Гугл карти», та були отримані розбіжності.
У зв'язку з викладеним, позивач 05.12.2023 звернувся до відповідача з листом щодо перевірки звітів (електронних таблиць), які відповідач надавав позивачу разом з актами виконаних робіт, задля їх звірення з даними подорожнього листа або іншого первинного документу на підставі якого відповідач розрахував і затвердив кількість пройдених кілометрів та включили їх до акту виконаних робіт за договором.
25.12.2023 відповідачем було надано відповідь, в якій останній послався на відсутність заперечень позивача до актів виконаних робіт протягом 3-денного строку, як то передбачено п. 3.3 спірного договору, а також на неможливість надати пояснення по частині рейсів, на які не збереглися дані навігації, або записи маршрутів.
Позивач зазначає про те, що проаналізувати значний обсяг інформації та направити вмотивовані заперечення до акту виконаних робіт в 3-денний термін не достатньо, а також враховуючи введення правового режиму воєнного стану на всій території України, пов'язаного з військовою агресією Російської федерації проти України, з частими оповіщеннями сигналу «Повітряна тривога» останній був позбавлений можливості проаналізувати значний обсяг інформації та направити вмотивовані заперечення до спірних актів виконаних робіт.
На думку позивача, відповідач маючи на меті завищити суму наданих послуг, надав акти, які не відповідають дійсності, так як вказаний відповідачем у звітах пройдений кілометраж значно відрізняється від фактичного, а тому акти виконаних робіт було підписано під впливом обману.
Умисел відповідача підтверджується тим, що останній є професійним перевізником та не міг помилково спотворити кілометраж на 185 191 кв.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач скористався фізичною неможливістю позивача у короткий термін проаналізувати значний обсяг інформації зазначеної в реєстрах до актів наданих послуг, та відповідно направити вмотивовані заперечення до актів виконаних робіт, умисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення, про що свідчить систематичне, недобросовісне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача, з метою отримання більшої винагороди за надані транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виснував, що спірні акти не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, а тому не підлягають визнанню недійсними.
Також суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", при зверненні із даним позовом до суду, невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки, в даному випадку позов обґрунтовано невідповідністю кілометражу, що зазначений в звітах в електронному вигляду до актів виконаних робіт за липень - вересень 2023 року, а не помилкою, що зачіпає природу самого правочину, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про визнання недійними актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 - не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для визнання актів наданих послуг недійсними.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
При цьому, частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Альмірра" було надано послуги з транспортного експедирування, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг №4 від 12.07.2023, №6 від 19.07.2023, №7 від 26.07.2023, №8 від 31.07.2023, №9 від 09.08.2023, №10 від 16.08.2023, №11 від 23.08.2023 та №12 від 13.09.2023.
Вказані акти були підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Доказів на підтвердження того, що позивач на підставі п. 3.3 договору звертався до відповідача у визначений строк із аргументованими запереченнями до відомостей викладених експедитором в спірних актах про надані послуги, матеріали справи не містять.
Як доречно зазначено судом першої інстанції, звертаючись з даним позовом, позивач вважає що в спірних актах відповідачем було вказано недостовірну інформацію, стосовно пройденого кілометражу, у зв'язку з чим було встановлено невідповідність розрахованої відстані в кілометрах, яку відповідачем було затверджено в актах виконаних робіт згідно спірного договору.
На думку позивача, відповідач маючи на меті завищити суму наданих послуг, надав акти, які не відповідають дійсності, так як вказаний відповідачем у звітах пройдений кілометраж значно відрізняється від фактичного, а тому акти виконаних робіт було підписано під впливом обману.
Таким чином, позивач вважає, що спірні акти мають бути визнані судом недійсними, на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 по справи №916/3156/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" обґрунтовані ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував те, що спірні акти надання послуг не є правочинами у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки їх підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків у сторін договору, а лише посвідчує факт здійснення послуги (аналогічний за змістом правовий висновок зроблено у постанові Вищого господарського суду від 26.01.2017 № 911/1601/16).
Отже, спірні акти не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, а тому не підлягають визнанню недійсними.
Як належним чином враховано судом першої інстанції, особа, права якої порушено може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (правовий висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017 року у справі №6-951цс16 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 757/44693/15-ц).
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення (вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 №911/1563/17).
Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019р. у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019р. у справі № 916/1134/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", при зверненні із даним позовом до суду, невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки, в даному випадку позов обґрунтовано невідповідністю кілометражу, що зазначений в звітах в електронному вигляду до актів виконаних робіт за липень - вересень 2023 року, а не помилкою, що зачіпає природу самого правочину, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про визнання недійними актів наданих послуг № 4 від 12.07.2023, № 6 від 19.07.2023, № 7 від 26.07.2023, № 8 від 31.07.2023, № 9 від 09.08.2023, № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023 та № 12 від 13.09.2023 до договору транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 - не підлягають задоволенню.
Також необхідно зауважити, що у березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альмірра" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 6 875 851,00 грн заборгованості за договором транспортного експедирування № 269 від 04.07.2023 (далі - договір), з яких: 6 589 186,00 грн основний борг за договором, 94 672,64 грн 3% річних та 191 992,57 грн - інфляційні втрати.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг, передбачених договором, що призвело до порушення прав та майнових інтересів позивача і є підставою для звернення до суду з метою їх захисту та для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
12.09.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 6 589 186,00 грн - основного боргу, 94 131,06 грн - 3% річних, 191 992,57 грн інфляційних втрат, 82 503,71 грн судового збору; у частині вимог про стягнення 541,58 грн 3% річних - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскільки послуги виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем за актами наданих послуг № 10 від 16.08.2023, № 11 від 23.08.2023, № 12 від 13.09.2023, тому вони підлягають оплаті у розмірі 6 589 186,00 грн, з урахуванням часткової оплати за актом № 10 від 16.08.2023. З огляду на наявну заборгованість за договором, яка не була спростована відповідачем, дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (статті 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
30.01.2025 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник також подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 917/464/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024.
Так, саме в цій справі досліджені частина оскаржуваних Позивачем актів наданих послуг на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства та достовірності, викладеної в них інформації та підтвердження ними фактів.
Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 917/464/24, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що він був введений в оману під час підписання оскаржуваних актів та реєстрів до них.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач своєчасно надав Відповідачу акти наданих послуг з доданими до них реєстрами та відповідними рахунками-фактурами, з яких можна проаналізувати інформацію щодо відстаней перевезення за кожним замовленням.
Оскаржувані позивачем акти наданих послуг та додані до них реєстри з конкретизацією відстаней перевезення по кожному замовленню були підписані обома сторонами, що підтверджує факт прийняття Позивачем наданих послуг в повному обсязі. Аргументованих заперечень або зауважень до відомостей, викладених Позивачем в оскаржуваних актах наданих послуг та реєстрах до даних актів від Відповідача у встановлений договором триденний строк не надходили.
Отже, Позивач підписанням актів наданих послуг та реєстрів до них прийняв надані Відповідачем послуги згідно оскаржуваних актів. Таким чином об'єм наданих послуг та їх вартість була узгоджена Сторонами договору у встановленому в договорі порядку.
Позивач до підписання оскаржуваних актів наданих послуг мав у своєму розпорядженні реєстри з повною інформацією про "Пункт навантаження", "Вантажоодержувача", "Пункт розвантаження із заначенням АЗС", "Відстань, км. по кожному пункту розвантаження", "Вартість, грн. з ПДВ". Тому доводи позивача про введення його в оману не відповідають дійсності.
05.12.2023 року, Позивач листом вих. № 1040 звернувся до Відповідача з приводу невідповідності розрахованої Відповідачем відстані в кілометрах, яка була вказана в актах наданих послуг та реєстрах до даних актів, з фактично пройденим кілометражем.
Як зазначає позивач, пройдений кілометраж, відрізняється від кілометражу вказаного у реєстрах та актах на підставі перевірки, яка була проведена Позивачем за допомогою програми "Гугл карти".
25.12.2023 року Відповідач листом за вих. № 07/12 надав відповідь Позивачу про те, що зважаючи на той факт, що зауваження щодо якості наданих послуг, які мали місце в період липень-вересень 2023 року, були висловлені Позивачем лише у грудні 2023 року, Відповідач може надати пояснення по частині маршрутів, дані новігації по яким збереглися.
Однак, колегія суддів зауважує, що програма "Гугл карти" не є нормативним документом і визначеним договором чи будь-яким іншим документом засобом при побудові маршруту для руху автотранспортних засобів при наданні послуг Замовнику з перевезення вантажу.
В договорі немає жодного посилання на те, що довжина маршруту вимірюється за допомогою програми "Гугл карти", яка в свою чергу не дає об'єктивної інформації щодо відстані по маршруту та не враховує такі особливості як необхідність коригування маршруту для руху вантажного транспорту, рух яких на певних ділянках дороги може бути обмежений чи заборонений.
Отже, доводи Позивача/скаржника про те, що він був введений в оману під час підписання оскаржуваних актів та реєстрів до них, не відповідають дійсності.
Також є необгрунтованими доводи про те, що позивач не мав змоги проаналізувати надану йому інформацію щодо обсягів наданих послуг, відстані перевезень, які були викладені в реєстрах до актів наданих послуг, оскільки часті сигнали тривоги змушували всіх працівників проходити в укриття.
З огляду на викладене інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин та не спростовують викладених вище висновків суду.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/2631/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/2631/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.05.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін