13 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1952/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В. , суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Полякова С.О.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства “Каміла», с. Рудка Лубенського району Полтавської області, (вх. № 504 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Полтавської області 17.02.2025 суддею Дмитром Сірошем)
за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури (Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13, 37500, код ЄДРПОУ 0291006025) в інтересах держави в особі Гребінківської міської ради, Полтавська область, Лубенський район, м. Гребінка, Провулок Олексія Припутня, 1, 37400, код ЄДРПОУ 13956272
до : 1) Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області, Полтавська область, Лубенський, район, с. Рудка, провулок Шкільний, 1А, 37461, код ЄДРПОУ 23548479;
2) Селянського фермерського господарства “Каміла» (СФГ “Каміла»), Полтавська область, Лубенський район, с. Рудка, вул. Миру, 72А, 37461, код ЄДРПОУ 25165044
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради, Полтавська область, Лубенський район, м. Гребінка, провулок Олексія Припутня, 1, 37400, код ЄДРПОУ 41844913
про визнання недійсним договору про спільну діяльність та повернення земельної ділянки,
Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Гребінківськоїа міської ради до Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянського фермерського господарства «Каміла», в якому просить:
- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 18.05.2021, укладений між Рудківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 23548479) та Селянським фермерським господарством «Каміла» (код ЄДРПОУ 25165044);
- зобов'язати СФГ «Каміла» (код ЄДРПОУ 25165044) передати земельну ділянку, площею 50,6 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998 перебуває у користування Рудківської гімназії - її користувачу, а Рудківській гімназії прийняти дану земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, суперечить нормам статей 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та має бути визнаний недійсним з огляду на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, а спірна земельна ділянка - поверненню закладу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір про спільну діяльність від 18.05.2021, укладений між Рудківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 23548479) та Селянським фермерським господарством “Каміла» (код ЄДРПОУ 25165044);
Зобов'язано Селянське фермерське господарство “Каміла» (код ЄДРПОУ 25165044) передати земельну ділянку, площею 50,6 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998 перебуває у користування Рудківської гімназії - її користувачу, а саме Рудківській гімназії прийняти дану земельну ділянку.
Стягнуто з Селянського фермерського господарства “Каміла» (Полтавська область, Лубенський район, с. Рудка, вул. Миру, 72А, 37461, код ЄДРПОУ 25165044) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7 р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 422,4 грн судового збору.
Стягнуто з Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області, Полтавська область, Лубенський, район, с. Рудка, провулок Шкільний, 1А, 37461, код ЄДРПОУ 23548479 на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7 р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 422,4 грн судового збору.
05.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Селянського фермерського господарства “Каміла» на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 (скарга подана до установи зв'язку для надсилання на адресу Східного апеляційного господарського суду 03.03.2025), в якій апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що заступник керівника Лубенської окружної прокуратури під час звернення до суду з цим позовом не обґрунтував та не надав належних доказів наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема не надав жодних доказів та обґрунтувань відносно того що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах. Також апелянт зазначає про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог прокурора, вважає, що початок перебігу строку позовної даності має рахуватися з дати укладення оскаржуваного договору про спільну діяльність, а саме з 18.05.2021. Також зазначає, що договір про спільну діяльність укладено на законних підставах та в межах повноважень Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області; договір про спільну діяльність не є удаваним або недійсним правочином та не містить в собі жодних ознак договору оренди землі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства “Каміла», с. Рудка Лубенського району Полтавської області, (вх. № 504 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 та призначено розгляд справи на 13.05.2025.
Також зазначеною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 10 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зазначену ухвалу отримано учасниками справи, які мають електронні кабінети, 10.04.2025 об 00:25 год., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 вважається врученою зазначеним учасникам справи 11.04.2025 і, відповідно, десятиденний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу спливає 21.04.2025.
Учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 направлена на адреси, зазначені у ЄДРПОУ, та отримані Рудківської гімназією Гребінківської міської ради Полтавської області 22.04.2025, а Відділом освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради - 14.04.2025.
10.04.2025, тобто у встановлений судом строк, від представника Лубенська окружна прокуратура Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 залишити без змін.
Інші учасники своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористались.
В судове засідання 13.05.2025 з'явився прокурор, представники інших учасників справи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та повідомлення про вручення поштових відправлень.
Від представника Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області надійшов лист про розгляд справи за його відсутності.
Від представника апелянта надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів вирішили відмовити у її задоволенні, з огляду на те, що відповідно до п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частинами 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, апелянт не був позбавлений права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутністю зазначених представників.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, Лубенською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель державної та комунальної власності, які передані у постійне користування закладам освіти, встановлено факт порушення інтересів держави, що вимагають захисту в судовому порядку через реалізацію органами прокуратури представницьких повноважень.
В межах території Гребінківської територіальної громади Лубенського району розташований навчальний заклад Рудківська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області (надалі - відповідач, Рудківська гімназія).
Для виробничих потреб та сільськогосподарського виробництва навчальний заклад має у постійному користуванні земельні ділянки загальною площею 52,92 га, площа однієї з яких 2,32 га, іншої - 50,6 га, які розміщена на території Гребінківської ОТГ Лубенського району Полтавської області та перебувають у комунальній власності Гребінківської об'єднаної міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради Полтавської області.
Так, встановлено, що право постійного користування зазначеними землями набуто на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998, виданого Рудківській середній школі Гребінківського району Полтавської області згідно рішення Гребінківської районної ради народних депутатів від 03.12.1997 та рішення Рудківської сільської ради народних депутатів від 27.08.1998.
У подальшому Рудківська середня школа була перетворена у Рудківську загальноосвітню середню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області. Так, зокрема, відповідно до листа Рудківської гімназії від 08.10.2024 №01-04/50 Рудківська ЗОШ І-ІІІ ступенів була правонаступником Рудківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради, яка, у свою чергу, була правонаступником Рудківської середньої школи Гребінківського району.
Крім того, постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Гребінківський район Полтавської області та утворено Лубенський район (з адміністративним центром у місті Лубни), до складу якого включено громади колишнього Гребінківського району Полтавської області. З дотриманням положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області» утворено Гребінківську міську об'єднану територіальну громаду.
У зв'язку із вказаним Рудківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області на підставі рішення 42 (позачергової) сесії 7 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 1389 від 27.11.2020 «Про прийняття об'єктів із спільної власності територіальних громад Гребінківського району у власність Гребінківської міської територіальної громади» прийнято у власність Гребінківської міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради та перейменовано (без зміни форми юридичної особи) на Рудківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області.
Отже, Рудківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (надалі - ЗОШ, Рудківська ЗОШ) Гребінківської міської ради Полтавської області стала правонаступником Рудківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області.
В подальшому згідно рішення 8 (позачергової) сесії 8 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 461 від 27.04.2021 «Про реорганізацію, ліквідацію закладів освіти Гребінківської міської ради» вирішено з 01.09.2021 реорганізувати шляхом перетворення Рудківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області у Рудківську гімназію Гребінківської міської ради Полтавської області.
Отже, Рудківська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області є правонаступником усього майна, прав та обов'язків Рудківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області. Крім того, відповідно до відомостей з інтернет-ресурсу Міністерства юстиції (розташований за інтернет-адресою https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) встановлено, що правонаступником Рудківської ЗОШ є Рудківська гімназія.
Отже, Рудківська гімназія на теперішній час за правилами правонаступництва володіє правами та обов'язками щодо користування земельними ділянками, загальною площею 52,92 га, яка розміщена на території Гребінківської ТГ Лубенського району Полтавської області та передана закладу освіти у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998, виданого Рудківській середній школі Гребінківського району Полтавської області згідно рішення Гребінківської районної ради народних депутатів від 03.12.1997 та рішення Рудківської сільської ради народних депутатів від 27.08.1998.
Встановлено, що згідно з планом зовнішніх меж землекористування, який є додатком до державного акту ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998, передані закладу освіти у постійне користування землі загальною площею 52,92 га складаються із двох ділянок по 50,6 га та 2,32 га.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021 Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 Перехідних положень, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Зазначений пункт набрав чинності 27.05.2021. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Крім того, відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду висловив у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вбачається, що у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено дефініцію поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
З урахуванням зазначених положень законодавства землі, передані у постійне користування Рудківській гімназії, знаходяться у комунальній власності Гребінківської міської об'єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області в особі Гребінківської міської ради.
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.09.2024 №10-16- 0.10-4322/2-24 станом на 01.01.2024 середні значення нормативно-грошової оцінки сільськогосподарських угідь відповідно до Довідника по Полтавській області становлять 31939,89 грн за ріллю. Враховуючи викладене, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, площею 50,6 га становить 1616158,43 грн.
Лубенська окружна прокуратура встановила, що 18.05.2021 між Рудківською ЗОШ та СФГ «Каміла» укладено Договір про спільну діяльність № 4.
Так, відповідно до пункту 1.1 договору Рудківська загальноосвітня школа І-ІII ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області є закладом освіти, який фінансується з місцевого бюджету із цільовим використанням отриманих бюджетних коштів і в силу свого статусу не є сільськогосподарським підприємством та не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов'язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв'язку з чим, для забезпечення цієї мети Сторона - 1 (Рудківська ЗОШ) цим договором залучає до співпраці у формі спільної діяльності з обробітку земельної ділянки Сторону - 2 (СФГ «Каміла»), яка є сільгоспвиробником, створеним у відповідній організаційно-правовій формі фермерського господарства.
Згідно з пунктом 1.2 договору сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері спільного використання земельної ділянки площею 50,6 га, яка належить Стороні-1 (Рудківській ЗОШ) на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998 без створення юридичної особи для досягнення наступних господарських цілей(мети): для навчальних цілей, пропаганди передового ведення сільського господарства, отримання сільськогосподарської продукції; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур'яненню, деградації та ерозії земельної ділянки; надання теоретичних знань та практичних навичок учням у сфері сільського господарства.
Крім того, у п.п. 1.3 - 1.4 договору визначено, що сторони зобов'язуються діяти спільно шляхом об'єднання майна, грошових коштів і зусиль для отримання продукції. Для досягнення мети Договору Сторони можуть надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомоги.
Згідно з пунктом 2.4 договору Сторона-1 (Рудківська ЗОШ) зобов'язується надати під сумісне виробництво землю площею 50,6 га, а сторона - 2 (СФГ «Каміла») зобов'язується на даній площі виконати весь комплекс агротехнічних робіт вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме: підготовку ґрунту для посіву, посів з обов'язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносить пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку тощо.
Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок СФГ «Каміла».
Відповідно до пункту 3.1 договору Сторона - 1 (Рудківська ЗОШ) після підписання цього договору невідкладно надати Стороні-2 (СФГ «Каміла») доступ до земельної ділянки для її обробітку для спільної мети у визначених межах для подальшого спільного використання.
Згідно з пунктом 4.1 договору Сторона-2 (СФГ «Каміла») за цим договором зобов'язується після підписання цього договору невідкладно приступити до виконання робіт; після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок з Рудківською ЗОШ.
Відповідно до пп. 5.1.1-5.1.2 пункту 5.1 Договору внесок Сторони-1 (Рудківська ЗОШ) у цьому договорі є: майно, а саме земельна ділянка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1999, площею 50,6 га; трудова участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції.
Водночас, відповідно до пп. 5.1.3 пункту 5.1 договору доля Сторони - 1 (Рудківська ЗОШ) у цьому Договорі становить 12 %.
Згідно з пп. 5.2.1-5.2.2 пункту 5.2 договору внесок Сторони-2 (СФГ «Каміла») складається з: майна, до якого відноситься сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, посівний матеріал, засоби захисту рослин, тощо; трудова участь: вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування.
Разом з цим, відповідно до пп. 5.1.3 пункту 5.1 договору доля Сторони - 2 (СФГ «Каміла») у цьому договорі становить 88 %.
Відповідно до пункту 6.3 договору керівництво спільною діяльністю за договором доручається Стороні - 2, тобто СФГ «Каміла».
Згідно з пунктом 7.1 договору весь вирощений на земельній ділянці урожай є спільною власністю сторін.
У пункті 7.2 договору визначено, що асі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок спільної діяльності ,використовуються у першу чергу на відшкодування понесених матеріальних затрат.
Згідно з пунктом 7.3 договору продукція, що отримають Сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним в розділі 5 цього договору при цьому Сторона - 2 (СФГ «Каміла») зобов'язана провести грошовий розрахунок з стороною -1 (Рудківською ЗОШ) у розмірі не менше 190000 грн на рік.
У пункті 7.4 договору визначено, що грошові кошти у повному розмірі Сторона-2 (СФГ «Каміла») виплачує Стороні-1 (Рудківській ЗОШ) в період до 01 грудня кожного року.
Відповідно до пункту 7.5 договору усі розрахунки за договором проводяться у готівковій формі.
Згідно з пунктом 7.6 договору оподаткування спільної діяльності здійснюється Сторонами в порядку, згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.
Згідно з пунктом 11.2 договору його укладено строком на 10 років, який починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1 договору та завершується 18.05.2031.
Виходячи з положень цього договору процес його укладення не передбачав підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Крім того, відповідно до листа Рудківської гімназії від 18.06.2024 №01-04/31 вказана земельна ділянка на даний час використовується за призначенням. Вона перебуває на балансі Рудківської гімназії. Рудківською ЗОШ та СФГ «Каміла» укладено договір про спільну діяльність від 18.05.202 стосовно земельної ділянки площею 50,6 га.
Рудківська гімназія не володіє матеріально-технічною базою, необхідною для самостійного обробітку земельної ділянки. Розрахунки згідно з договором проводяться до кінця календарного року. На даний час всі розрахунки проведені за 2023 рік. Рудківська гімназія не виготовляла технічну документацію з присвоєнням кадастрового номера.
Відповідно до Державного акту ІІ-ПЛ №002368 від 08.04.1999 Рудківська гімназія має право постійного користування землею. Рудківська гімназія фінансується з Державного та місцевого бюджетів.
Крім того, у листі Рудківської гімназії від 09.09.2024 № №01-04/43 зазначено, що договір, укладений між Рудківською ЗОШ та СФГ «Каміла» затверджено начальником відділу освіти Гребінківської міської ради Радченко Л.М. При цьому на саме договорі міститься відповідний гриф затвердження вказаного структурного підрозділу Гребінківської міської ради.
Також у листі Рудківської гімназії від 09.09.2024 №01-04/43 зазначено, що під час коронавірусної епідемії та воєнного стану у країні, учні Рудківської гімназії до навчальних (сільськогосподарських) робіт згідно з цим договором не залучалися.
Згідно з договором Рудківська гімназія використовує землю для навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, надання теоретичних знань учням у сфері сільського господарства. Розрахунки за вказаним договором за 2023 рік проведено, і він діє на даний час.
Крім того, відповідно до листа Рудківської гімназії від 01.11.2024 №01-04/55 розрахунки із вказаним навчальним закладом проведено до 2023 року.
Так, зокрема, відповідно до виписок з рахунку від 30.10.2024 встановлено, що СФГ «Каміла» згідно з договором про спільну діяльність від 18.05.2021 у листопаді 2021 року сплатило на користь Рудківській гімназії 155000 грн, 20000 грн та 15000 грн за 2021 рік.
Усього, СФГ «Каміла» у 2021 році здійснила грошові виплати Рудківській гімназії згідно з договором про спільну діяльність від 18.05.2021 у сумі 190000 грн.
Відповідно до виписки з рахунку від 25.11.2022 СФГ «Каміла» згідно з договором про спільну діяльність від 18.05.2021 у листопаді 2022 року сплатило на користь Рудківської гімназію 190000 грн за 2022 рік
Крім того, відповідно до виписки з рахунку від 30.11.2023 СФГ «Каміла» на підставі договору про спільну діяльність від 18.05.2021 у листопаді 2023 року сплатило Рудківській гімназії 190000 грн за 2023 рік.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Рудківської гімназії, затвердженого рішенням 37 сесії 8 скликання Гребінківської міської ради 29.11.2023 № 2325 (надалі - Статут від 2023 року) Рудківська гімназія є правонаступником прав і обов'язків Рудківської ЗОШ І-ІІІ ступенів на підставі рішення 8 сесії 8 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області від 27.04.2021 № 461 «Про реорганізацію, ліквідацію закладів освіти Гребінківської міської ради».
У пункті 1.3 Статуту від 2023 року визначено, що Рудківська гімназія є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, печатку установленого зразка, штампи, бланки з власними реквізитами. Заклад освіти є неприбутковою організацією.
У пункті 1.5 Статуту від 2023 року визначено, що головною метою Рудківської гімназії є: забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; всебічний розвиток кожної дитини; виховання моральних якостей громадянина.
Згідно з пунктом 1.6 Статуту від 2023 року головними завданнями Рудківської гімназії є забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту; виховання громадянина України; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги донародних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй; формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення; тощо.
Відповідно до пункту 1.11 Статуту від 2023 року Рудківська гімназія має право: на правах оперативного управління розпоряджатись рухомим і нерухомим майно згідно із законодавством України та цим Статутом; отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднаних територіальних громад, юридичних і фізичних осіб; залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до пункту 7.1 Статуту від 2023 року фінансування закладу освіти здійснюється на основі його кошторису.
Згідно з пунктом 7.2 Статуту від 2023 року фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та інших нормативно-правових актів.
У пункті 7.3 Статуту від 2023 року визначено, що джерелами фінансування Рудківської гімназії є: кошти засновника; кошти місцевого, державного бюджетів (субвенції) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти; кошти, отримані за надання платних послуг; доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; благодійні внески юридичних і фізичних осіб; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.1 Статуту Рудківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, який затверджено рішенням 5 сесії 8 скликання Гребінківської міської ради від 27.01.2021 №114 (надалі - Статут від 27.01.2021), що діяв на час укладення оспорюваного договору, Рудківська ЗОШ І-ІІІ ступенів Гребінківської міської ради (заклад освіти) є правонаступником майна, прав і обов'язків Рудківської ЗОШ І-Ш ступенів Гребінківської районної ради. Заклад загальної середньої освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими актами, власним Статутом.
Згідно з пунктом 1.3 Статуту від 27.01.2021 заклад освіти є юридичною особою, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, видає документи установчого зразка, може відкривати рахунки в установах банку.
У пункті 1.6 Статуту від 27.01.2021 визначено, що головними завданнями закладу освіти є забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту; виховання громадянина України; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй; формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення, тощо.
У пункті 1.7 Статуту від 27.01.2021 визначено, що заклад освіти в своїй діяльності керується: Конституцією України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту», тощо.
Відповідно до пункту 1.11 Статуту від 27.01.2021 визначено, що заклад освіти має право: бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна згідно з законодавством України та власним Статутом отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, тощо.
У пункті 6.1 Статуту від 27.01.2021 визначено, що фінансування закладу освіти здійснюється його засновником або уповноваженим ним органом відповідно до встановленого законодавством порядку.
Згідно з пунктом 6.2 Статуту від 27.01.2021 фінансово-господарська діяльність закладу освіти здійснюється на основі кошторису. Джерелами формування кошторису навчального закладу є: кошти державного бюджету у розмірі, передбаченому нормативним фінансуванням загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу в обсязі Державного стандарту загальної середньої освіти; кошти фізичних, юридичних осіб; кошти, отриманні за надання платних послуг; доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання, землі; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; кредити банків; дотації місцевих Рад, підприємств, кооперативів, в тому числі добровільних грошових внесків.
Рудківською гімназією не надано будь-яких документів, які свідчать про те, що оспорюваний договір враховувався у навчальних планах закладу на рік, у навчальному процесі, і він становлять будь-яку науково-освітню цінність, а його укладення не суперечило інтересам навчального процесу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти належить, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
Частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту» визначено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Стаття 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи визначені законом.
Отже у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, укладення правочинів.
Особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею, тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі.
Право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, а не постійного користувача.
Відповідно до класифікатора видів економічної діяльності, які вказані у витязі з інтернет-ресурсу Міністерства юстиції України, СФГ «Каміла» не має КВЕД стосовно участі у навчальному чи освітньому процесі.
У даному випадку за умовами оспорюваного договору навчальний заклад передав у користування земельні ділянки, тобто, вчинив правочини, не маючи повноважень на його укладання.
Крім того, відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Отже, саме навчальний заклад як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими статтею 95 Земельного кодексу України правами щодо земельних ділянок, належним йому на праві постійного користування.
Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватися самостійно.
Взявши на себе вказані права та обов'язки за спірними договорами, навчальний заклад здійснив розпорядження зазначеними земельними ділянками, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельних ділянок. Водночас, повноважень щодо розпорядження землею у вказаного суб'єкта немає.
Використання наданої навчальним закладом оспорюваних земельних ділянок для ведення товарного сільського господарства порушує принцип цільового використання землі.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Обов'язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений статтею 96 Земельного кодексу України, це обов'язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства).
Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені. Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. Водночас земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній або комунальній власності.
Проте заклад освіти самостійно не господарює на належних йому на праві користування земельних ділянках, а передав це право СФГ «Каміла».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 11.04.2023 у справі №916/508/22 визначено, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Отже, положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду) чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган (у цьому випадку орган місцевого самоврядування), уповноважений державою на здійснення таких функцій.
Крім того, порядок ведення спільної діяльності врегульовано положеннями глави 77 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Як визначено в статті 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.
Однак, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність, оскільки є фактично прихованим договором оренди земельної ділянки, виходячи з наступного.
Так, як вбачається із змісту договору, Рудківська ЗОШ фактично надала доступ до земельної ділянки СФГ «Каміла», а останнє приступає до здійснення сільськогосподарських робіт на ній за допомогою своєї техніки та матеріалів, а також здійснює за це оплату навчальному закладу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі»: об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
При оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Відповідно до умов договору СФГ «Каміла» зобов'язується на даній площі виконати весь комплекс агротехнічних робіт вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме: підготовку ґрунту для посіву, посів з обов'язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносить пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку тощо.
Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок СФГ «Каміла» (пункт 2.4 договору).
Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору СФГ «Каміла» зобов'язується після підписання цього договору невідкладно приступити до виконання робіт; після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок з Рудківською ЗОШ (на даний час Рудківською гімназією).
Згідно з пп. 5.2.1-5.2.2 пункту 5.2 договору внесок СФГ «Каміла» складається з майна, до якого відноситься сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, посівний матеріал, засоби захисту рослин, тощо; трудова участь: вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування.
Крім того, у пункті 7.3 договору визначено, що продукція, що отримають Сторони від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним в розділі 5 цього договору, разом з цим СФГ «Каміла» зобов'язана провести грошовий розрахунок з Рудківською ЗОШ у розмірі не менше 190000 грн на рік.
Згідно з пунктом 7.4 договору, грошові кошти у повному розмірі СФГ «Каміла» виплачує Рудківській ЗОШ в період до 01 грудня кожного року.
Відповідно до пункту 7.5 договору усі розрахунки за договором проводяться у готівковій формі.
Наведені положення договорів фактично підтверджують, що наміри сторін на ведення спільної діяльності для досягнення зазначених у договорах цілей є удаваними, оскільки всі дії з обробітку землі, що є складовою права постійного користування землею у вигляді правомочності самостійного господарювання, відповідно до оспорюваного договору будуть здійснюватися СФГ «Каміла», тому реально та фактично договір спрямований на передання земельної ділянки у користування суб'єкту господарювання для ведення сільськогосподарського виробництва, а не на спільну діяльність, оскільки СФГ «Каміла» не має права здійснювати будь-якої діяльності у сфері освіти згідно своїх КВЕДів.
Отже, проаналізувавши умови договору колегія суддів встановила, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.
В оспорюваному договорі сторонами конкретно визначено земельна ділянка, щодо якої здійснено його укладення.
Отже, сторонами договору фактично узгоджено таку істотну умову договору оренди землі, як об'єкт оренди.
Крім того, грошовий розрахунок у розмірі 190000 грн., однаковий у кожному році користування, за своєю природою є орендною платою, яка вноситься за користування земельною ділянкою.
Отже сторонами договору фактично узгоджено такі істотні умови договору оренди землі, як орендна плата та строк її внесення.
Відповідно до пункту 14.1.136 статті 1 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Згідно з пунктом 11.2 договору його укладено строком на 10 років, який починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1 договору та завершується 18.05.2031.
Зазначені положення договору свідчать про узгодження такої істотної умови договору оренди землі, як строк дії договору оренди.
Отже, дослідження умов оспорюваного договору надає підстави вважати, що основною його ознакою є платне володіння та користування СФГ «Каміла» земельною ділянкою протягом певного строку. СФГ «Каміла» фактично самостійно володіє, користується та експлуатує земельну ділянку, площею 50,6 га, згідно з договором, що перебуває у постійному користування Рудківської гімназії, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує відповідну плату за їх експлуатацію та користування навчальному закладу.
Вказана земельна ділянка використовується СФГ «Каміла» для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.
Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
Отже, вказаними умовами оскаржуваного договору сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об'єкт оренди (земельна ділянка, розмір, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення), дата укладення та строк дії договору.
Відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17).
Крім того, відповідно до пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом України, однак вказаний договір сторонами для реєстрації в органи податкової служби не подавався.
Проте згідно з листом Головного управління ДПС у Полтавський області від 09.09.2024 № 168596/5/16-31-12-01-09 на обліку в органах ДПС у Полтавській області не перебуває оспорюваний договір про спільну діяльність, укладений Рудківською гімназією та СФГ «Каміла».
Отже, спірний договір за своєю суттю є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.
Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України, за умовами спірних договорів реалізуються не землекористувачем - Рудківською гімназією, а СФГ «Каміла» шляхом обробки землі, збору та реалізації врожаю.
Також, право самостійного господарювання як право, надане відповідно до пункту «а» частини 1 статті 95 ЗК Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно з умовами спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування - Рудківською гімназією, а відповідачем, що суперечить вимогам вказаної норми права.
Отже, договір не відповідає вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України, статті 80 Закону України «Про освіту».
Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що існує 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).
Земельні ділянки, які використовує відповідач згідно з оспорюваним договором, не належить йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної підстави.
Отже, використання відповідачем земельної ділянки, наданої на праві постійного користування навчальному закладу, як спеціальному суб'єкту, суперечить положенням частини 1 статті 95 Земельного кодексу України та статті 80 Закону України «Про освіту».
В контексті раціонального використання земель, необхідно зазначити, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб'єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб'єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб'єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб'єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного кодексу України. Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.
Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
З викладеного вбачається, що повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Гребінківської міської ради, а отже Рудківська ЗОШ, будучи на момент укладення договору лише користувачем земельної ділянки, не наділена правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину не у користування, а в оренду - стаття 124 Земельного кодексу України.
Отже, за спірними договорами відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб'єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статей 1130-1132 Цивільного кодексу України що свідчить про його недійсність на підставі частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, статті 80 Закону України «Про освіту».
Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У пунктах 2.24, 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011№ 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними необхідно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.
За таких умов оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі», не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені у ньому, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов'язання за ним має припинитись на майбутнє.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція у пункті 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.
Зі змісту договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від їх укладення, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, який отримав її без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний її звільнити.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2019 по справі № 923/241/18, в постанові від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, в постанові від 19.06.2019 у справі №920/22/18.
Про удаваність укладеного правочину, а відтак його недійсність, також свідчить невиконання сторонами вимог податкового законодавства.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06. 2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).
Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У частині першій та другій статті 5 ГПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
А отже, спір, переданий на вирішення суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. При вирішені спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлених обставин вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини першої статті 2 ГПК України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Враховуючи те, що зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, у зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.
Щодо вимоги про зобов'язання передати земельну ділянку та складення відповідного акту, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження фактичної передачі вказаної земельної ділянки у володіння СФГ «Каміла», відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зворотне повернення земельної ділянки.
Крім того, колегії суддів очевидно, що вимога про складення «акту зворотного повернення» не захищає права позивача.
У спірних правовідносинах, керуючись ч. 3 ст. 16 ЦК України, у відповідності до якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, колегія суддів вирішила зобов'язати СФГ «Каміла» звільнити земельну ділянку.
Такий спосіб захисту є достатнім і доцільним.
Доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, про те, що заступник керівника Лубенської окружної прокуратури під час звернення до суду з цим позовом не обґрунтував та не надав належних доказів наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема не надав жодних доказів та обґрунтувань відносно того що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки оспорюваним договором чітко визначено його предмет - земельна ділянка площею 50,6 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998 перебуває у користуванні гімназії; весь цикл сільськогосподарських робіт на ньому здійснює СФГ «Каміла»; договір укладений на певний строк (у пункті 11.2 договору визначено, що він укладається терміном на 10 років; договір є платним (відповідно до пункту 7.3 договору СФГ «Каміла» зобов'язується перерахувати гімназії внесок в розмірі 190000 грн); всупереч пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України оспорюваний договір не було зареєстровано в органах ГУ ДПС у Полтавській області, про що зазначено у листі ГУ ДПС у Полтавській області від 09.09.2024 №168596/5/16-31-12-01-09.
Згідно з пунктом 3 статті 131-1 Конституції України, статей 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII за прокуратурою визначено функцію представництва інтересів держави у суді у випадках, визначених законом.
Правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 вказаної постанови).
Прокурор при здійсненні представництва інтересів держави в суді не вважається альтернативним суб'єктом звернення до суду і не замінює належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Однак, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Отже, при наявності порушення інтересів громади, держави та бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме здійснення органами прокуратури представництва інтересів держави.
Листами Лубенської окружної прокуратури № 53/2-4947 вих-24 від 01.08.2024, № 53/2-5707 вих-24 від 30.08.2024, № 53/2-7276 вих-24 від 01.11.2024, направленими в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (долучено до позовної заяви) Гребінківську міську раду повідомлено про факт укладення договору про спільну діяльність та вказано якими нормами регламентується укладення договору оренди стосовно земельної ділянки. Проте у своїх листах-відповідях № 03-44/1929 від 09.08.2024, від 17.09.2024 № 03-44/2182, від 08.11.2024 № 03-44/2672 Гребінківська міська рада, володіючи інформацією про укладення договору на підставі вказаних листів окружної прокуратури, будучи спеціально уповноваженим органом у цих правових відносинах, не вказала, що вживала будь-яких заходів представницького характеру стосовно усунення порушень інтересів держави шляхом пред'явлення позову про розірвання оспорюваного договору, що вказує на нездійснення зазначеним органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави.
Вказане свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з цим позовом.
Щодо клопотання апелянта про застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, дата укладення оспорюваного договору - 18.05.2021.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/5188/22 викладено наступну правову позицію: «Відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 23.10.2020.
Разом з цим Верховний Суд наголосив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення прокурора з позовом у цій справі (29.06.2022) режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.08.2022.
З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.06.2022, Верховний Суд погодився з висновками судів, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними договору про будівництво та договору про внесення змін не пропущена.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
У подальшому строк воєнного стану в Україні у зв'язку із військовою агресією російської федерації неодноразово продовжувався.
Зокрема Указом Президента України від 28.10.2024 № 741/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 29.10.2024 № 4025-IX продовжено строк воєнного стану до 07.02.2025.
Відповідно до пункту 19 розділу Цивільного кодексу України «Прикінцеві та перехідні положення» у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану. Разом з цим, вказана норма не містить жодних застережень стосовно обмеження її застосування у певних правових відносинах, а, отже, вона є нормою загального характеру.
Отже твердження СФГ «Каміла» про те, що позовна заява Лубенської окружної прокуратури у даній справі пред'явлена до господарського суду з пропущеним строком позовної давності, враховуючи викладені норми законодавства, є безпідставними.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ухвалене вірне по суті рішення про визнання правочину недійним та застосування реституції, однак вимога про зворотне передання земельної ділянки ніяк не поновлює порушене право позивача, тому в цій частині рішення підлягає зміні.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
В силу дії статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на все вищеописане колегія суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та необхідність зміни пункту 3 резолютивної частини рішення шляхом зобов'язання СФГ «Каміла» звільнити земельну ділянку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства “Каміла», с. Рудка Лубенського району Полтавської області, (вх. № 504 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 залишити без задоволення.
Пункт 3 рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 змінити, виклавши його в такій редакції:
«Зобов'язати Селянське фермерське господарство «Каміла» (код ЄДРПОУ 25165044) звільнити земельну ділянку, площею 50,6 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ПЛ № 002368 від 08.04.1998, перебуває у користування Рудківської гімназії Гребінківської міської ради Полтавської області, Полтавська область, Лубенський, район, с. Рудка, провулок Шкільний, 1А, 37461, код ЄДРПОУ 23548479».
В решті рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 у справі № 917/1952/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.05.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя О.В. Плахов
Суддя П.В. Тихий