21 травня 2025 року м. Харків Справа №922/4823/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№622Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 року у справі №922/4823/24,
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16),
до Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22),
про стягнення коштів,-
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрпошта», в якій просило суд:
1. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ: 21560045) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) безпідставно збережені кошти у сумі 97578,23 грн, з яких: орендна плата у сумі 86043,62 грн за період 09.07.2022 року - 04.11.2024 року; 3% річних у сумі 2862,32 грн за період 16.07.2022 року - 04.11.2024 року; інфляційні втрати у сумі 8672,29 грн за період липень 2022 року - жовтень 2024 року.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ: 21560045) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після закінчення строку дії договору позички №1913 від 01.08.2019 року у відповідача після 08.07.2022 року відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями за адресою: м.Харків, вул. Рибалка, 40. Відповідач, як фактичний користувач нерухомого майна, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нежитловими приміщеннями, має повернути ці кошти позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 року у справі №922/4823/24 (повний текст складено 26.02.2025 року, суддя Присяжнюк О.О.) у позові відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Також апелянт просить суд стягнути на його користь судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо строку дії договору безпідставно та необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
На думку скаржника, місцевим господарським судом було невірно розтлумачено норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 року, застосувавши норми, які не підлягають застосуванню до правовідносин між позивачем та відповідачем.
Крім того, апелянт повідомляє, що попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 3633,60 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 20 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4823/24.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена сторонам через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 25.03.2025 року.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
26.03.2025 року матеріали справи №922/4823/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
09.04.2025 року до Східного апеляційного господарського суду від АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4453), в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції у даній справі - залишити без змін. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення не неї викладені у відзиві, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019 року затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ «Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради 01.08.2019 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позичкодавець) та Акціонерним товариством «Укрпошта» (далі - користувач) укладено договір позички №1913 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є безоплатне користування майном. Право на укладання договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 року №1623/19 «Про комунальну власність м. Харкова».
Об'єктом договору позички є нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 4, 4а, 12-:-15, 14а площею 103,8 кв.м та 79/100 частин приміщень спільного користування №1, 46 площею 38,3 кв.м загальною площею 142,1 кв.м у житловому будинку літ. "А-5" (далі - майно), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 40, та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» (далі - балансоутримувач) (п. 1.2. договору).
Позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених в цьому договорі строком на 2 роки 11 місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку (п. 1.3. договору).
Майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 2.1. договору позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього договору. Прийом і передача оформляється двостороннім актом прийому-передачі (додаток), який є невід'ємною частиною договору.
Користувач зобов'язаний прийняти передане майно протягом 10 днів після підписання цього договору та здійснити відображення майна в обліку користувача в порядку та на умовах, визначених законодавством (п. 3.1.1. договору).
Відповідно до п. 3.1.7. договору користувач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання договору, користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
Згідно з п. 5.1. договору цей договір діє з 01.08.2019 року до 01.07.2022 року.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради.
У разі припинення або розірвання цього договору, здійснені користувачем поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння йому шкоди, компенсації не підлягають (п. 5.4. договору).
Дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено договір (п. 5.5. договору).
Згідно акту приймання-передачі, який є додатком до договору, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 4, 4а, 12-:-15, 14а площею 103,8 кв.м та 79/100 частин приміщень спільного користування №1, 46 площею 38,3 кв.м загальною площею 142,1 кв.м у житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: м.Харків, вул. Рибалка, 40.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що з системного тлумачення умов договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019 року, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала. Таким чином, строк дії договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 року відповідно до пункту 5.1. договору.
Крім того, позивач вказував на те, що з 01.02.2022 року введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-ІХ, відповідно до частини 2 статті 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.
Зі змісту частини 2 статті 9 України «Про оренду державного та комунального майна», а також системного тлумачення інших норм Закону, вбачається, що користування нерухомим майном комунальної власності може здійснюватися виключно на засадах платного користування, шляхом укладення в порядку, передбаченому чинним законодавством України, договору оренди. Таким чином, позивач стверджував, що після 08.07.2022 року у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно договору, як на підставі умов самого договору, так і на підставі Закону.
Проте, відповідач після 08.07.2022 року не вчинив будь-яких дій, спрямованих на повернення нерухомого майна (нежитлових приміщень) за договором та продовжував користуватися таким майном шляхом розміщення відділення поштового зв'язку, тим самим надаючи своїм клієнтам (споживачам) відповідні послуги та отримуючи дохід від такої господарської діяльності.
В подальшому, згідно акту приймання-передачі від 04.11.2024 року відповідач передав, а позивач прийняв нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 4, 4а, 12-:-15, 14а площею 103,8 кв.м та 79/100 частин приміщень спільного користування №1, 46 площею 38,3 кв.м загальною площею 142,1 кв.м у житловому будинку літ. "А-5", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 40.
Отже, сума коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) після 08.07.2022 року без належних на те правових підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 86043,62 грн на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що і стало підставою для звернення Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 97578,23 грн, з яких: орендна плата в сумі 86043,62 грн за період 09.07.2022 - 04.11.2024; 3% річних в сумі 2862,32 грн за період 16.07.2022 - 04.11.2024; інфляційні в сумі 8672,29 грн за період липень 2022 - жовтень 2024.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Частиною 3 даної статті встановлено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що фактично правовідносини між сторонами, незважаючи на те, що договір має назву «позички» є правовідносинами з оренди.
Статтею 764 Цивільного кодексу України (яка входить до глави 58 цього Кодексу і підлягає застосуванню до відносин позички) передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи убачається, що АТ «Укрпошта» продовжував користуватись майном після 01.07.2022 року (строку, який визначений у договорі позички як дата його закінчення).
При цьому, матеріали справи не містять заперечень Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (позивача) про продовження такого користування.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір позички, на підставі якого АТ «Укрпошта» користувалось спірним майном, діяв до моменту підписання акту приймання-передачі майна 04.11.2024 року уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, відповідно до якого майно було передано (повернуто) позивачу.
При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє твердження заявника апеляційної скарги про припинення строку дії договору позики 01.07.2022 року, а також про перевагу спеціального закону у сфері оренди державного і комунального майна - Закону №157-ІХ над положеннями Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 виклала правові висновки щодо пріоритетності норм Цивільного кодексу над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній»).
Крім того, в зазначеній постанові містяться посилання на Рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 року у справі №5-рп/2012, в якому вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Також слід зазначити, що з початком воєнного стану запроваджено Постанову КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» для регулювання процесів оренди комунального й державного майна на цей період.
Пунктом 5 зазначеної Постанови встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки:
1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157- IX;
2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 року (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Разом з цим, балансоутримувач не повідомляв ані позивачу, ані відповідачу про непродовження такого договору за 30 к.д. до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157- IX.
Також жодного продовження договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону.
Отже в даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому договір позички продовжував свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
У постанові від 19.04.2024 року у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади :
«Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, Об'єднана палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд також вважає, що спірний договір позички продовжував свою дію до моменту повернення майна АТ «Укрпошта» позивачу за актом приймання передачі, що підписаний сторонами 04.11.2024 року.
Спірні правовідносини, виникли з укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01.08.2019 року, та продовжували діяти до 04.11.2024 року, тобто мали договірний характер.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги до позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів суми орендної плати.
Таким чином, з огляду на те, що відносини між сторонами врегульовані договором, який був чинним за період з 01.07.2022 року по 04.11.2024 року (період - за яким позивачем пред'явлено до стягнення безпідставно збережені кошти, 3% річних та інфляційні) то наявність таких договірних відносин виключає застосування ст.1212 Цивільного кодексу України. Інфляційні та річні також нараховані неправомірно.
Відтак положення статті 1212 Цивільного кодексу до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, що обґрунтовано висловив місцевий господарський суд.
Зважаючи на викладене, Східний апеляційний господарський суд установив, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 року у справі №922/4823/24, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2025 року у справі №922/4823/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук