15 травня 2025 року м. Харків Справа №922/2523/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників учасників справи:
апелянта (ТОВ «Амсет») - Васьківський Л.М. (адвокат), ордер серія АІ№1858277 від 28.03.2025 року, свідоцтво №6420/10 від 15.02.2018 року;
арбітражний керуючий - Кошовський С.В., свідоцтво №923 від 14.05.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» (вх.№338Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22,
за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,
до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», м.Харків,
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 14.05.2013 року).
24.03.2023 року здійснено оприлюднення оголошення (№70275) про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/2523/22 Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод».
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява від ТОВ «Амсет» (вх.№10474 від 27.04.2023 року) з грошовими вимогам до боржника на загальну суму 20000000,00 грн, що виникла на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги за №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року та додаткових угод до цього договору від 28.12.2016 року, 02.08.2018 року та 28.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 01.08.2023 року, суддя Міньковський С.В.) вимоги кредитора ТОВ «Амсет» в розмірі 20000000,00 грн відхилено в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 07.02.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»:
- ПрАТ «Харківенергозбут» в сумі 64244049,79 грн (4 черга) та 90478,00 грн судових витрат (1 черга);
- АК «Харківобленерго» в сумі 7459721,79 грн (з якої: 6553464,76 грн - 4 черга, 906257,03 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ВАТ «ХАРП» в сумі 2087123,15 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ПАТ «ОТП Банк» в сумі 140056630,69 грн (з якої: 83006341,79 грн - 4 черга (незабезпечені), 57050288,90 грн - позачергові, як такі, що забезпечені майновими активами боржника) та 5368,00 грн судового збору - 1 черга;
- КП «Харківводоканал» в сумі 2859678,37 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ПФУ в Харківській області в сумі 5853279,41 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- КП «Харківські теплові мережі» в сумі 3884923,98 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Транссервіс» в сумі 8892577,44 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Індустріальний ВДВС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Мінюсту в сумі 369,00 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Компанія з управління активами «Індастрі Капітал Менеджмент», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «УПЕК-Інвест» в сумі 5873009,47 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Сенс Банк» в сумі 1349966147,96 грн (з якої: 1001768 369,71 грн - 4 черга, 5149878,25 грн - 6 черга, 343047900,00 грн - як такі, що забезпечені майном боржника та є позачергові) та 5368,00 грн судових витрат (1 черга).
- ТОВ «Райффайзен Лізинг» в сумі 50311964,42 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ДПС у Харківській області в сумі 127396523,44 грн (з якої: 11676531,45 - 2 черга, 113648235,32 грн - 3 черга, 2071756,67 грн - 6 черга);
- ПрАТ «У.П.Е.К. в сумі 132944327,45 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» в сумі 30409711,45 грн (з якої: 28906295,28 грн - 4 черга, 1503416,17 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» в сумі 246561545,12 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Міжнародний резервний банк» в сумі 285450496, 77 грн (з якої вимоги 172868053,77 грн є конкурсними (4 черга), на суму 112582443,00 грн - є такими, що забезпечені майновими активами боржника та задовольняються позачергово), 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінексперт» в сумі 359851614,17 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Кредит Європа Банк» в сумі 55372626,47 грн, з якої: 8045510,25 грн - є конкурсними (4 черга), 47327116,22 грн - є такими, що забезпечені майном боржника та є позачергові та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» в сумі 8270600,90 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- гр. ОСОБА_1 в сумі 54984,75 грн;
- гр. ОСОБА_2 , м. Харків в сумі 27766,41 грн;
- гр. ОСОБА_3 , смт. Малинівка в сумі 50883,04 грн;
- гр. ОСОБА_4 , м. Чугуїв в сумі 47161,94 грн.
Визнано вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів..
Ухвалено, що окремо до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог: ПАТ «ОТП Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «Міжнародний резервний банк», АТ «Кредит Європа Банк» у відповідності до договорів іпотеки та договорів застави рухомого та нерухового майна.
Зобов'язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.
Зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 10.03.2025 року.
18.02.2025 року від ТОВ «Амсет» безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22.
Так, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року у справі №922/2523/22, якою відхилено в повному обсязі грошові вимоги ТОВ «Амсет» до боржника - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» в сумі 20000000,00 грн;
- скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року у справі №922/2523/22 в частині кредиторських вимог ТОВ «Амсет»;
- прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» з вимогами до боржника, а саме: визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Амсет» (ідентифікаційний код юридичної особи 40802432) конкурсним кредитором ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» з вимогами в сумі 20000000,00 грн та віднести вказані вимоги до четвертої черги задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, товариством було переміщено наявні матеріали справ, включаючи документи первинного обліку, що унеможливило вчасне подання до суду доказів розрахунків за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року. З метою відновлення документів, товариством надіслано запит до обслуговуючого банку щодо доказів проведення розрахунків за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року. 09.08.2023 року на адресу товариства надійшли запитувані документи. Таким чином апелянт просить суд прийняти доказ проведених розрахунків за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року - платіжне доручення від 19.05.2015 року №370 на суму 20000000,00 грн, виписку за банківського рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім» за 19.05.2015 року.
Крім того скаржник вважає за необхідне клопотати перед судом про долучення до матеріалів справи інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо, зокрема, правонаступництва ТОВ «Амсет» прав та зобов'язань ТОВ «РГК Трейдінг», а також розшифровки додатка до передавального акту (розподільчий баланс) на 31.08.2016 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/2523/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
21.02.2025 року матеріали справи №922/2523/22 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
У подальшому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 14.03.2025 року.
У судовому засіданні 07.04.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи про що винесено ухвалу.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 10.04.2025 року.
У судовому засіданні 05.05.2025 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи про що винесено ухвалу.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 07.05.2025 року.
У судовому засіданні 15.05.2025 року представник апелянта оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягає на її задоволенні. Розпорядник майна проти позиції апелянта заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що заявником при зверненні з заявою з кредиторськими вимогами не було належним чином доведено та обґрунтовано їх наявність.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалах доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).
Так, 27.04.2023 року (вх.№10474) до господарського суду з заявою з грошовими вимогам до боржника звернувся кредитор - ТОВ «Амсет» на загальну суму 20000000,00 грн, що виникла на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги за №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року та додаткових угод до цього договору від 28.12.2016 року, 02.08.2018 року та 28.08.2019 року, укладеного між ТОВ «РГК Трейдінг» та ПАТ «Харківський підшипниковий завод».
Згідно п. 1.1. статті 1 договору позикодавець надав позичальникові поворотну фінансову допомогу в сумі 20000000,00 грн зі строком повернення до 31.12.2016 року. Відповідно до п. 2.2. статті 2 договору позичальник зобов'язався повернути позику позикодавцю в строк до 31.12.2016 року.
У подальшому, у зв'язку з реорганізацією ТОВ «РГК Трейдінг» та виділом нової юридичної особи ТОВ «Амсет», ТОВ «Амсет» набуло право власності на активи, в тому числі всі права та обов'язки за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року, про що між кредитором та боржником укладено додаткову угоду №1 від 19.09.2016 року. З урахуванням додаткових угод №2 від 28.12.2016 року, №3 від 02.08.2018 року та №4 від 28.08.2019 року строк повернення позики визначений 01.11.2024 року.
Як встановлено судом, відповідно до умов договору, а саме п. 2.3, зобов'язання позикодавця щодо надання фінансової допомоги, передбачене пунктом 2.1. цього договору, вважається виконаним з моменту зарахування суми фінансової допомоги на рахунок позичальника, вказаний в. п. 2.1. договору.
Відповідно до п.2.1 цього договору позикодавець зобов'язується не пізніше шестидесяти робочих днів з дня підписання цього договору надати позичальникові грошові кошти в сумі, що зазначена в пункті 1.1. цього договору шляхом перерахування цієї суми коштів на поточний рахунок позичальника в АТ «ОТП Банк».
Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу про відхилення кредиторських вимог вказав, що ТОВ «Амсет» не надало суду доказів в підтвердження здійснення перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» (платіжних доручень, банківської виписки, тощо) та не надало будь-яких пояснень з приводу надання поворотної фінансової допомоги боржнику.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що дійсно надаючи до суду заяву з кредиторськими вимогами відповідних документів та заявником не надано.
У той час, звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт надає такі документи та просить долучити їх до матеріалів справи та з огляду на це скасувати оскаржувані ухвали та визнати кредиторські вимоги в повному обсязі.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Наразі разом з заявою з кредиторськими вимогами.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заявник мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції.
Апелянт не посилається на жодні обставини, які унеможливили подати йому належні докази розрахунків за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року. Посилання на агресію з боку Російської Федерації наразі не є поважною чи виключною обставиною, оскільки станом на момент подання заяви з кредиторськими вимогами вона вже тривала.
Судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих до апеляційної скарги додаткових доказів з причин, що об'єктивно не залежали від нього апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані заявником до апеляційної скарги додаткові докази, а саме, доказ проведених розрахунків за договором №ФД-02-2015-122 від 18.05.2015 року - платіжне доручення від 19.05.2015 року №370 на суму 20000000,00 грн, виписку за банківського рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім» за 19.05.2015 року.
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
Такий висновок про застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 року у справі №911/2498/18.
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №913/479/18).
З урахуванням тих обставин, що скаржником до заяви з грошовими вимогами до боржника не долучено доказів в підтвердження здійснення перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «Харківський підшипниковий завод», беручи до уваги умови договору за яким заявлено вимоги, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що у визнанні вимог скаржника до боржника на загальну суму 20000000,00 грн. слід відмовити.
Наведене є свідченням того, що оскаржувані ухвали прийняті з правильним застосуванням приписів статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта щодо визнання боржником кредиторських вимог ТОВ «Амсет», оскільки під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесена за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесена за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині мають бути залишені без змін.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Амсет» у справі №922/2523/22залишити без змін.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 21.05.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук