ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 травня 2025 року Справа № 902/815/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
прокурор: Ващишин С.В.
позивача: не з"явився
відповідача 1: не з"явився
відповідача 2: Арустамян А.Е. адвокат
третьої особи:не з"явися
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 (суддя Виноградський О.Є., м.Вінниця, повний текст складено 24.02.2025)
за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради
до: Гайсинської міської ради
Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ Автосервіс»
третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблагроліс»
про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки
В серпні 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави, в особі Вінницької обласної ради до Господарського суду Вінницької області з позовом до Гайсинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській раді за № 9 від 05.03.2007 недійсним та повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 у задоволенні позову Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Вінницької обласної ради до Гайсинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській сільській раді за № 9 від 05.03.2007 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній раді ділянку лісогосподарського призначення площею 0,8450 га, розташовану за межами с. Степашки в кварталі 105, виділ 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» відмовлено повністю. Судові витрати покладено на Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 квітня 2025 року.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/815/24 від 19.02.2025 та викласти її в новій редакції. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/815/24 від 19.02.2025 залишити без змін.
Ухвалою суду від 04.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24. Об'єднано апеляційні скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 та Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 квітня 2025 року.
18 квітня 2025 представником ТОВ "БАМ Автосервіс" адвокатом Арустамян А.Е. через систему “Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, в якому просила апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 залишити без задоволення.
18 квітня 2025 року Вінницькою обласною радою через систему “Електронний суд» подано відзив на апеляційні скарги ТОВ "БАМ Автосервіс" та Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, в якому просила апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» відмовити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року в справі №902/815/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до Гайсинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», за участю третьої особи ВОКСЛП “Віноблагроліс», задовольнити повністю.
22 квітня 2025 року представником ТОВ "БАМ Автосервіс" адвокатом Арустамян А.Е. через систему “Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що відзив Вінницької обласної ради є безпідставним та таким, що ніяким чином не спростовує аргументи та доводи ТОВ "БАМ Автосервіс", які викладені в апеляційній скарзі відповідача-2.
Прокурор в судовому засіданні 23.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення, заперечив доводи апеляційної скарги відповідача-2.
Представник відповідача-2 23.04.2025 заперечила доводи апеляційної скарги прокурора, підтримала доводи апеляційної скарги відповідача-2 та надала відповідні пояснення.
В судове засідання 23.04.2025 Вінницька обласна рада, Гайсинська міська рада та Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс» своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
На стадії пояснень представників сторін 23.04.2025 судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14 травня 2025 року.
11 травня 2025 року Вінницькою обласною радою через систему “Електронний суд» подано пояснення щодо апеляційних скарг, в яких просила апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» відмовити. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року в справі №902/815/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до Гайсинської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», за участю третьої особи ВОКСЛП “Віноблагроліс», задовольнити повністю: Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.03.2007 року, укладений між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс». Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній Раді ділянку лісогосподарського призначення площею 0,8450 га, розташовану за межами с.Степашки в кварталі 105, виділ 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс».
Прокурор в судовому засіданні 14.05.2025 просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2 відмовити.
Представник відповідача-2 14.05.2025 просила суд змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/815/24 від 19.02.2025 та викласти її в новій редакції. В іншій частині рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/815/24 від 19.02.2025 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
В судове засідання 14.05.2025 Вінницька обласна рада, Гайсинська міська рада та Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс» своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників Вінницької обласної ради, Гайсинської міської ради та Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс».
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, зазначив, що предметом доказування у справі є зокрема наступні обставини: розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення, віднесення спірної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, наявність повноважень у Степаської сільської ради, щодо надання в оренду спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.
Щодо заперечення представника відповідача-2, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і зокрема Проєкт організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області не можуть бути доказом права постійного користування у Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства “Віноблагроліс» земельними ділянками лісогосподарського призначення суд першої інстанції зазначив, що згідно пункту п'ятого Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (пункт п'ятий Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції)).
01 жовтня 2024 року, на виконання ухвали суду першої інстанції від 23.09.2024 про витребування доказів, Вінницькім обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством “Віноблагроліс» до суду надано докази затвердження проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс», Протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс». Відтак, Проєкт організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II (а.с. 148 - 155 т.1) підтверджує (1) категорію земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, (2) права на земельну ділянку, (3) місце розташування спірної земельної ділянки.
В той же час, дослідивши надані прокурором фрагменти Проєкту організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний документ не дозволяє встановити точні межі земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» виходячи з наступного.
Згідно пункту третього рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» обласна Рада вирішила: Обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним господарюючим структурам замовити в установленому законом порядку проведення в 2001 році інвентаризації прийнятих земель лісового фонду для уточнення їх площ і підготовки технічної документації на видачу державних актів на право постійного користування зазначеними землями.
Відповідно до інформації наведеної у листі Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» від 27.06.2024 № 306 у відповідь на запит Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на початку 2002 року для засвідчення права постійного користування землями лісового фонду ВОКСЛП “Віноблагроліс» замовило виготовлення технічної документації із землеустрою на виготовлення державних актів в Вінницькій філії інституту землеустрою Української академії аграрних наук, яка була виготовлена у кінці 2002 року. Проте державний акт на право постійного користування землями лісового фонду лише в межах території Степаської сільської ради за межами населеного пункту не був отриманий по причині відмови сільського голови у погодженні технічної документації.
Суд першої інстанції зазначив, що за відсутності документації з землеустрою самостійно без застосування спеціальних знань неможливо зробити висновок щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.
Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу, що на стадії підготовчого засідання було запропоновано учасникам справи у разі доцільності призначення земельно-технічної експертизи у письмових поясненнях висловити пропозиції щодо кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової експертизи, щодо експертної установи або судового експерта, яким може бути доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі, щодо згоди учасника справи оплатити попередню вартість проведення судової земельно-технічної експертизи. Учасники справи не скористались своїм правом і не надали суду свої письмові пояснення відносно доцільності проведення експертизи, кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової експертизи, щодо експертної установи або судового експерта, яким може бути доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі, щодо згоди учасника справи оплатити попередню вартість проведення судової земельно-технічної експертизи.
В підготовчому засіданні в суді першої інстанції 04.12.2024 прокурор повідомив про відсутність узгодженого рішення безпосередніх керівників про необхідність проведення експертизи та відсутність коштів на її оплату. Представник позивач повідомив, що позивач не визначився щодо необхідності проведення експертизи, а представник відповідача-2 заявила, що потреба в проведені експертизи відсутня. Представник третьої особи повідомив про відсутність коштів на оплату експертизи.
Таким чином, оскільки належним доказом, який би підтвердив чи спростував щодо розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, то за відсутності такого висновку у суду першої інстанції відсутні підстави для вирішення питання про наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.
Поряд з цим, суд першої інстанції критично поставився до твердження представника відповідача-2, що спірна земельна ділянка площею 1,35 га за своїм цільовим та функціональним призначенням відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, оскільки в урахуванням положень частини першої, другої та четвертої статті 20 та пункту дванадцятого розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) Степаська сільська рада неуповноважена на прийняття рішень, щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії за межами населеного пункту. Інші докази щодо віднесення (розташування) спірної земельної ділянки на землях рекреаційного призначення в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд першої інстанції в урахуванням положень пункту “в)» частини першої статті 12, пунктів першого та другого статті 83 та пункту дванадцятого розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору), частини другої та третьої статті 4 Закону України “Про оренду землі» (в редакції станом на дату укладення договору оренди) суд першої інстанції дійшов висновку, що Степаська сільська рада діяла поза межами своїх повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс».
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення позову про повернення спірної лісової ділянки на якій розташовані будівлі і споруди належні відповідачу-2 не призведе до усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки має бути вимога про знесення (демонтаж) будівель і споруд розташованих на спірній земельній ділянці.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Вінницької обласної ради до Гайсинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» задоволенню не підлягають.
2.Узагальнені доводи апеляційних скарг та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував необхідність застосування стандарту вірогідності під час оцінки доказів та не застосував відповідну практику ЄСПЛ, дійшовши передчасного і помилкового висновку, що в матеріалах справи відсутні докази розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення в кварталі 105, виділ 12, Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс», засновником якого є Вінницька обласна рада.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що факт розташування спірної ділянки за межами с.Степашки на землях лісогосподарського призначення в кварталі 105 виділу 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» підтверджено низкою доказів, а саме:
- копія довідки Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 01.03.2007, відповідно до якої земельна ділянка, на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ “ВАМ Автосервіс», придбаний у ВАТ “Комерсант», розміщений за межами населеного пункту на відстані до одного кілометра в південно-східному напрямку від с.Степашок в лісовому масиві на березі річки Південний Буг;
- копія рішення Степаської сільської ради від 12.01.2007, в якому зазначено, що майновий комплекс ТОВ “ВАМ Автосервіс» розміщений за межами населеного пункту;
- графічні матеріали сервісу Google Earth Рго, з яких чітко вбачається місце розташування бази відпочинку “Черепаха» (887 м в південно-східному напрямку від с. Степашок в лісовому масиві в прибережній захисній смузі річки Південний Буг (ст. 88 Водного кодексу України);
- копії картографічних матеріалів проєкту встановлення меж сільських населених пунктів Степаської сільської ради народних депутатів, де позначені межі села Степашки, відповідно якого лісовий масив, в якому розташована база відпочинку “Черепаха», розташований поза межами села та числиться землями КСП “За мир» (Є-Е)
- копії з картографічних матеріалів проєкту роздержавлення земель КСП “За мир», де зеленим кольором позначено земельну ділянко № 6 площею 128,4 та з наявною позначкою “З», яка є умовним позначенням земель лісового фонду, а зелений колір - земель постійного користування КСП “За мир»;
- копії протоколу огляду земельної ділянки - території бази відпочинку “Черепаха» від 10.08.2023, проведеного із залученням спеціалістів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та інженера Державного підприємства “Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», лісничого ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс», головного судового експерта Вінницького НДЕКЦ та представника ТОВ “БАМ Автосервіс», відповідно до якого ділянка з наявними на ній багаторічними деревами порід сосна, акація та іншими з одного боку межує з лісом, а з протилежного - з берегом річки Південний Буг;
- копія горизонтальної зйомки земельної ділянки - території бази відпочинку “Черепаха», здійсненої Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою, на якій відображено земельну ділянку площею 0,8450 га територія бази відпочинку “Черепаха» (ТОВ “БАМ Автосервіс»), яка знаходиться в лісовому масиві та межує з земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0520885600:02:004:0002;
- копія висновку експерта від 27.02.2024 з описової частини якого вбачається, що під час натурного обстеження експертам встановлено розташування бази відпочинку “Черепаха» в лісовому масиві за межами с. Степашок біля Ладижннського водосховища з виходами до нього;
- лист ВОКСЛП “Віноблагроліс» від 27.06.2024, де останнє зазначає, що спірна земельна ділянка - територія бази відпочинку “Черепаха» (ТОВ “БАМ Автосервіс») розміщена в межах земель лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс» за наявними матеріалами лісовпорядкування, які виготовлялись у 2005 та 2016 роках Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція (далі - ВО “Укрдержліспроект»), що засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Вищевказаною ділянкою, де розміщена база відпочинку “Черепаха» користується ТОВ “БАМ Автосервіс» (як зазначає товариство, на підставі укладеного зі Степаською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007). Згідно з вказаним договором, її площа становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа ділянки бази відпочинку “Черепаха» становить близько 0,85 га.
При зіставленні картографічних матеріалів проєкту встановлення меж сільських населених пунктів Степаської сільської ради народних депутатів з картографічними матеріалами проєкту роздержавлення землі КСП “За мир» вбачається, що земельна ділянка за № 6, позначена зеленим кольором, належить до земель лісового фонду і знаходиться за межами населеного пункту с.Степашки.
Аналогічним чином при зіставленні графічних картографічних матеріалів проєкту роздержавлення землі КСП “За мир» з планшетом № 24 матеріалів лісовпорядкування ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс» (2005) вбачається, що земельна ділянка за №6, позначена зеленим кольором, в проєкті (лісовий масив) відповідає ділянці № 6 в планшеті № 24, де розташовані лісові квартали №№ 103, 104, 105.
Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, горизонтальна зйомка та графічні матеріалами сервісу Google Earth Рго, на яких доступно для візуального сприйняття зображення розташування території бази відпочинку “Черепаха» на території лісового масиву, що межує з річкою Південний Буг, у сукупності та взаємному зв'язку підтверджують, що спірна ділянка площею 0,8450 га - територія бази відпочинку “Черепаха», яку використовує ТОВ “БАМ Автосервіс» знаходиться в лісовому масиві (квартал № 105) за межами с. Степашок у 100-метровій прибережній захисній смузі р. Південного Бугу і межує із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0520885600:02:004:0002 (Ладижинське водосховище).
Отже, прокурор зазначає, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак вбачається, що на спірній ділянці наявні багаторічні лісові насадження, що свідчить про віднесення такої ділянки до лісових земельних ділянок. Тобто, спірна земельна ділянка, розташована в кварталі 105, виділ 12, становить єдину екосистему, а відтак є земельною ділянкою лісового фонду України. Тож визначення спірної лісової земельної ділянки в оскаржуваному договорі оренди земельної ділянки від 01.03.2007 для рекреаційного призначення без урахування матеріалів лісовпорядкування призвело до передачі її в оренду без належних на те законодавчих підстав.
Прокурор зазначає, що посилання суду першої інстанції на рішення 4 сесії 5 скликання Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 12.01.2007 не свідчить про законність процедури передачі земельної ділянки в оренду, а стосується лише погодження надання згоди на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га ТОВ “БАМ Автосервіс» за рахунок земель рекреаційного призначення Степаської сільської ради з наступною передачею в довгострокову оренду терміном на 49 років для обслуговування придбаного у власність майнового комплексу рекреаційного центру. Отже, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались, проєкт відведення земельної ділянки не розроблявся, акт приймання-передачі не оформлявся та не підписувався. Відповідні обґрунтування вкотре свідчать про недійсність спірного договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, що укладений між Степаською сільською радою і ТОВ “БАМ Автосервіс» та зареєстрований в Степаський сільській раді за № 9 від 05.03.2007.
Крім того, прокурор вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вимога про знесення (демонтаж) будівель і споруд, розташованих на спірній земельній ділянці для “ефективності способу захисту» з цьому випадку не відповідає ст. 376 Цивільного кодексу України, з огляду на визнання за ТОВ “БАМ Автосервіс» рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.07.2008 у справі № 2о-191/2008 права власності на будівлі і споруд, які на ній розташовані. Отже, враховуючи достатність доказів недійсності договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, підтвердження розташування спірної земельної ділянки в кварталі 105, виділ 12, який становить єдину екосистему, тобто є земельною ділянкою лісового фонду України позивач має право вимагати зобов'язати ТОВ “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній Раді земельну лісову ділянку площею 0,8450 га, розташовану за межами с. Степашок в кварталі 105, виділ 12, ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс».
Таким чином, прокурор зазначає, що викладені обставини в їх сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення про відмову у задоволені позовних вимог дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, відповідач-2 у відзиві на вказану апеляційну скаргу зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази погодження у 2016 році матеріалів лісовпорядкування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку статті 29-1 ЛК України. Прокурором не надано доказів належного затвердження у встановленому законом порядку Проєктів організації та розвитку лісового господарства філії Гайсинський “РАЙАГРОЛІС» від 2005 та 2016 років. До того ж вказані документи не містить ніяких відміток про їхнє погодження в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства (територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства) у відповідності до приписів статті 48 ЛК України. Окрім того, відповідач-2 наголошує, шо матеріали справи взагалі не містять доказів затвердження матеріалів лісовпорядкування за 2005 рік. На переконання ТОВ “БАМ Автосервіс» матеріали лісовпорядкування не є землевпорядною документацією на підставі якої, можливо визначити точне місце розташування земельної ділянки (її координати, поворотні точки тощо).
Відповідач-2 зазначає, що ВОКСЛП “Віноблагроліс» не виконало вказаного рішення Вінницької обласної ради та починаючи із 2000 року і донині не вчинило дій, щодо виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земель лісогосподарського призначення на території Степаської сільської ради, та не оформило належним чином права постійного користування на такі землі (не отримало державний акт на право постійного користування землею), до яких на думку прокурора входить і спірна земельна ділянка. Отже, для вирішення питання щодо визначення можливого знаходження земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення необхідно, у тому числі мати координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок лісогосподарського призначення, які визначені відповідною документацією із землеустрою та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, в системі координат. З примірників планшетів взагалі неможливо визначити на основі яких первинних матеріалів лісовпорядкування були виготовлені вказані планшети, а також не вбачається можливим встановити осіб, якими складений цей документ та підписи таких осіб.
Відповідач -2 зазначив, що на момент укладення 01.03.2007 між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ “БАМ Автосервіс» спірного договору оренди землі, пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції Кодексу від 29.03.2006) не передбачав можливості саме комунальним лісогосподарським підприємствам до одержання державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, підтверджувати це право планово-картографічними матеріали лісовпорядкування. Враховуючи вказане, ТОВ “БАМ Автосервіс» вважає, матеріали лісовпорядкування не є належним доказом підтвердження права постійного користування у ВОКСЛП “Віноблагроліс» на спірну земельну ділянку.
Поряд з цим, відповідач-2 зазначає, що із горизонтальних зйомок наданих прокурором, неможливо встановити, що спірна земельна ділянка входить до території земель лісового фонду. Прокурором не надано доказів, які підтверджували б співпадіння (накладення) меж, контурів, кутів та координат спірної земельної ділянки із земельною ділянкою (територією) лісового фонду, не зазначені джерела такої інформації, відсутні дані про площу накладки, її місцезнаходження тощо.
Також, відповідач-2 зазначає, що у апеляційній скарзі прокурор стверджує, що факт розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення підтверджується протоколом огляду земельної ділянки - території бази відпочинку “Черепаха» від 10.08.2023, проведеного із залученням спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Проте, незаконність залучення спеціаліста Держгеокадастру для огляду вказаної земельної ділянки в ході проведення слідчих дій, підтверджується відсутністю відповідного наказу (розпорядження) на проведення заходу державного нагляду (контролю). В матеріалах даної справи такий документ відсутній.
Підсумовуючи вищевикладене відповідач-2 вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підставі яких, було б можливим встановити площу, конфігурацію, місце розташування земельної ділянки лісового фонду, а також її накладення (перетин) із спірною земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні ТОВ “БАМ Автосервіс» про що також вірно зазначено судом першої інстанції.
Що стосується доводів прокурора відносно недійсності договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, відповідач-2 вважає, що Степаська сільська рада укладаючи із ТОВ “БАМ Автосервіс» підтвердила, що спірна земельна ділянка розташована в межах земель населеного пункту, та на підставі ст. 124 ЗК України здійснила її передачу в користування. Знаходження на земельній ділянці зелених насаджень не свідчить, що вказана земельна ділянка автоматично відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, вказані твердження прокурора є помилковими.
Відповідач-2 звертає увагу суду апеляційної інстанції, що база відпочинку “Черепаха» знаходиться на спірній земельній ділянці, починаючи з 1970-1980 років, а відтак за своїм функціональним та цільовим призначенням відносилася до земель рекреаційного призначення, що зайняті будинками (будівлями) відпочинку, що узгоджується з ч. 1 ст. 50 ЗК України. Рішенням Степаської сільської ради Гайсинського району від 12.01.2007 року визначено, що спірна земельна ділянка, на якій розташована база відпочинку “Черепаха» відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, а тому будь-які правові підстави для віднесення спірної ділянки до земель лісового фонду відсутні. Отже, на підставі вказаного рішення Степаської сільської ради Гайсинського району від 12.01.2007 підтверджено категорію спірної земельної ділянки, а саме приналежність її до земель рекреаційного призначення.
Разом з тим, відповідач-2 враховуючи наявність на вказаній земельній ділянці нерухомого майна (бази відпочинку), зазначає, що позивачем не визначено конкретний спосіб реалізації цієї вимоги, як то приведення земельної ділянки у попередній стан, чи інший конкретно визначений спосіб виконання рішення суду в цій частині. Тому, на переконання ТОВ “БАМ Автосервіс» з огляду на існування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, які на законних підставах перебувають у власності ТОВ “БАМ-Автосервіс» з 1999 року, а отже прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів держави, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що ТОВ “БАМ Автосервіс» понад 24 роки є законним власником бази відпочинку “Черепаха», що розташована на орендованій земельній ділянці, що складається з фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну №1 - 81,90 м2, з фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну №2 - 81,60 м2, металевого павільйону - 143,90 м2, побутового вагончика №1 - 27,00 м2, побутового вагончика №2 - 23,30 м2, рятувальної станції - 133,85 м2, медичного пункту - 140,75 м2, причалу-пристані з навісом - 88,43 м2, залізобетонного майданчика - 144 м2, розташовану на земельній ділянці площею 1,35 га. Враховуючи зазначене задоволення позову прокурора призведе до втручання у право на мирне володіння ТОВ “БАМ Автосервіс» своїм нерухомим майном, та спричинить неможливості використання його відповідачем, в тому числі і унеможливить доступ до земельних ділянок, що розташовані під об'єктами нерухомості, що прямо суперечить статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, постановам Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 37-38)), а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В свою чергу, Вінницька обласна рада у відзиві на апеляційні скарги в частині апеляційної скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 зазначила, що повністю підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, вважає її обґрунтованою, такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов помилкових висновків, які суперечать фактичним обставинам справи, підтвердженим належними та допустимими доказами, нормам законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення із порушенням норм матеріального права, судом неналежним чином з'ясовано усі обставини даної справи та надано неналежну правову оцінку доказам, які містяться у справі, що у свою чергу призвело до помилкових висновків суду, щодо віднесення спірної земельної ділянки загальною площею 13500 кв.м., яка перебуває у користуванні ТОВ “БАМ Автосервіс» до категорії земель лісогосподарського призначення. Суд першої інстанції, за відсутності будь яких належних доказів дійшов безпідставного висновку про наявність у Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» права користування на спірну земельну ділянку. Також, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції залишено поза увагою доводи ТОВ “БАМ Автосервіс» відносно невиконання ВОКСЛП “Віноблагроліс» рішення Вінницької обласної ради № 252 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним районним структурам» від 15.09.2000, що свідчить про відсутність права постійного користуванні у ВОКСЛП “Віноблагроліс» на спірну земельну ділянку. Також, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надано правову оцінку доводам ТОВ “БАМ Автосервіс» відносно пропуску Вінницькою обласною радою строків позовної давності для пред'явлення зазначеної позовної заяви.
Поряд з цим, на переконання ТОВ “БАМ Автосервіс» суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов необґрунтованих висновків відносно того, що дана земельна ділянка площею 13500 кв.м., яка перебуває у користуванні ТОВ “БАМ Автосервіс» не відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.
Щодо надання судом першої інстанції неналежної правової оцінки рішенню Вінницької обласної Ради №252 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» від 15.09.2000 року відповідач-2 зазначає, що у рішенні Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 лише констатовано наявність рішення Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000 про передачу земель лісового фонду підприємству “Віноблкомунліс», без правової оцінки фактичного невиконання цього рішення. ТОВ “БАМ Автосервіс» наголошує, що через неналежне оформлення передачі земель, відсутність технічної документації, державних актів та кадастрових номерів, право постійного користування на спірну ділянку у підприємства не виникло. Також додаток до акту приймання земель лісового фонду “Відомості про стан земель і наявність технічної документації по Гайсинському районі» не містить дати його складання та підписів уповноважених осіб на його складення, що свідчить про неналежність даного доказу у розумінні статті 76 ГПК України. У листі від 27.06.2024 “Віноблагроліс» визнає, що не зміг оформити право постійного користування через відмову погодження документації. Згідно із законодавством, право постійного користування має підтверджуватися державним актом, який видається лише після належного землевпорядкування. Таким чином, ВОКСЛП “Віноблагроліс» не набуло права постійного користування на спірну ділянку.
Щодо помилкових висновків суду першої інстанції, відносно того що, право постійного користування ВОКСЛП “Віноблагроліс» спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково застосовано п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України у чинній редакції, оскільки в даній справі позивачем оскаржується договір оренди землі від 01.03.2007, укладений між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ “БАМ-Автосервіс», згідно якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 13500 кв.м., для експлуатації на ній бази відпочинку. При ухваленні оскаржуваного рішення суду необхідно було здійснити застосування пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.03.2007.
В той же час відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції вказано, що дослідивши надані прокурором фрагменти Проєкту організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області суд дійшов висновку, що вказаний документ не дозволяє встановити точні межі земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс». Із аналізу вказаних висновків суду, вбачається що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право постійного користування ВОКСЛП “Віноблагроліс» на спірну земельну ділянку підтверджується планово-картографічних матеріалами, що підтверджується наступним.
Законом України від 08.02.2006 №3404-IV “Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та доповнено його в тому числі п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України. У чинній редакції пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Проте, чинна редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України була прийнята 20.06.2022, на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» № 2321- IX. До зазначених змін була наступна редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України: “До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування». Тобто, на момент укладення 01.03.2007 між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ “БАМ-Автосервіс» спірного договору оренди землі, пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції Кодексу від 29.03.2006) не передбачав можливості саме комунальним лісогосподарським підприємствам до одержання державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, підтверджувати це право планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Відповідач-2 акцентує увагу суду апеляційної інстанції, що у редакції пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України від 29.03.2006 зазначено, про виключно можливість державним лісогосподарським підприємствам до отримання державних актів на право постійного користування, підтверджувати це право планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Враховуючи статтю 58 Конституції України, а також позицію Конституційного суду України, щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, вважаємо що дія пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції від 20.06.2022 не може бути застосовано до спірних правовідносин, що виникли 01.03.2007 із моменту укладення між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс» спірного договору оренди землі. Оскільки до події, факту чи правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, ТОВ “БАМ Автосервіс» вважає, що суд першої інстанції помилкового констатував наявність у Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» на підставі планово-картографічні матеріали лісовпорядкування права постійного користування на спірну земельну ділянку.
Також, ТОВ “БАМ Автосервіс» не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що проєкт організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II (а.с. 148 - 155 т.1) підтверджує (1) категорію земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, (2) права на земельну ділянку, (3) місце розташування спірної земельної ділянки. Позивачем не надано доказів погодження у 2016 році матеріалів лісовпорядкування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в порядку статті 29-1 ЛК України. Самий лише протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» від 29.07.2016, без його погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища в порядку ст. 29-1 ЛК України, не свідчить про належне затвердження матеріалів лісовпорядкування. На переконання ТОВ “БАМ Автосервіс» матеріали лісовпорядкування є не землевпорядною документацією на підставі якої, можливо визначити точне місце розташування земельної ділянки (її координати, поворотні точки тощо).
Відповідач-2 звертає увагу суду, що в матеріалах даної судової справи відсутні документи, які б підтверджували час, спосіб, вид системи координат, кваліфікацію виконавця, яким було проведено топографо-геодезичні та картографічні роботи, кадастрові зйомки (комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема, меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт).
ТОВ “БАМ Автосервіс» не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за рахунок наявного в матеріалах справи проєкту організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II можливо підтвердити віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, вважає вказані висновки помилковими та хибними.
Щодо необґрунтованих висновків суду першої інстанції відносно неправомірності укладення спірного договору оренди землі від 01.03.2007 між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ “БАМ Автосервіс» відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що на спірній ділянці розташовані будівлі і споруди, право власності на які визнані за позивачем Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.07.2008 у справі № 2о-191/2008. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Таким чином, відповідач-2 вважає, що ТОВ “БАМ Автосервіс» з 1999 року є законним власником об'єктів нерухомості, що розташовані на території бази відпочинку “Черепаха», яка збудована в 1970-1980 роках. Відповідно юридична особа мала законне право та інтерес на укладення договору оренди землі, на якій розташований вказаний рекреаційний комплекс, а також на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування. Поряд з цим, ТОВ “БАМ Автосервіс» не погоджується із висновком суду першої інстанції, відносно того що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення, оскільки база відпочинку "Черепаха" знаходиться на спірній земельній ділянці починаючи з 1970-1980 років, а відтак за своїм функціональним та цільовим призначенням відносилася до земель рекреаційного призначення, що зайняті будинками (будівлями) відпочинку, що узгоджується з ч. 1 ст. 50 ЗК України.
Щодо ненадання судом правової оцінки клопотанню ТОВ “БАМ Автосервіс» відносно пропуску Вінницькою обласною Радою строків позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом відповідач-2 зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 судом взагалі проігноровані доводи ТОВ “БАМ Автосервіс» відносно пропуску позивачем строку позовної давності, для пред'явлення даного позову (а.с.105 на звороті - 107 на звороті).
Відповідач-2 зазначає, що вимога прокурора в інтересах Вінницької обласної ради про визнання договору землі недійсним не може вважатися негаторним позовом, оскільки перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, визначений ст. 268 ЦК України, до яких вимоги про визнання договору недійсним не відноситься. Позовна вимога прокурора про зобов'язання ТОВ “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній Раді спірну земельну ділянку, є похідною позовною вимогою, та підлягатиме задоволенню лише у випадку задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, на яку поширюються загальні строки позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач-2 зазначає, що із 05.09.2008 в реєстрі нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» було зареєстровано право власності на комплекс, будівель та споруд, що розташовані за адресою: Вінницька обл., Гайсинський р-н, с.Степашки, вул. Партизанська, буд. 43 (реєстраційний номер майна: 24598965), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2024 № 392907439, який міститься в матеріалах даної судової справи. Враховуючи ту обставини, що ВОКСЛП “Віноблагроліс» не виконало належним чином рішення Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 в частині інвентаризації земель лісового фонду для уточнення їх площ, вважаємо, що Вінницька обласна Рада могла самостійно у 2012 році здійснити інвентаризацію земель лісового фонду в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» від 23.05.2012 № 513 та встановити факт, в тому числі на підставі відомостей Державного реєстру речових прав, використання відповідачем спірної земельної ділянки для рекреаційних цілей. Отже, безпосередньо позивач у даній справі міг дізнатися про порушення своїх прав ще у 2012 році. Вказані обставини свідчать про пропуск позивачем строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову. Однак таким твердження ТОВ “БАМ Автосервіс» судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не було надано правової оцінки.
Поряд з цим, ТОВ “БАМ Автосервіс» вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції відносно того, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту земельних прав, що згідно із постанов ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 є самостійними підставами для відмови у задоволенні позовної заяви.
Проте, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в оскаржуваному рішенні, надання судом неналежної правової оцінки обставинам даної справи, помилкове віднесення судом спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, та необґрунтовані висновки суду першої інстанції про наявність права постійного користування у ВОКСЛП “Віноблагроліс» на спірну земельну ділянку у своїй сукупності, свідчать про неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин даної судової справи та необґрунтованість судового рішення в значній його мотивувальній частині, що вказує на необхідність її зміни судом апеляційної інстанції на підставі ст. 277 ГПК України.
В свою чергу, Вінницька обласна рада у відзиві на апеляційні скарги в частині апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 зазначила, що заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ “БАМ Автосервіс», вважає їх безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та чинному законодавству, а тому просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ “БАМ Автосервіс» повністю. Зазначає, що доводи ТОВ “БАМ Автосервіс» про те, що ділянка не є лісогосподарською, спростовуються доказами (довідки сільради про розташування “в лісовому масиві», матеріали лісовпорядкування, протокол огляду, зйомка, висновок експерта). Посилання ТОВ “БАМ Автосервіс» на невиконання рішення 16 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним районним структурам» від 15 вересня 2000 року №252 та відсутність Державного акту не скасовує факту передачі земель лісового фонду ВОКСЛП “Віноблагроліс». Як зазначено вище, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України та п.1 Перехідних положень ЗК України визнають чинність раніше прийнятих рішень та підтверджують право користування за матеріалами лісовпорядкування до моменту держреєстрації. Твердження ТОВ “БАМ Автосервіс» про рекреаційне призначення ділянки є безпідставним. Посилання на рішення Степаської сільради від 12.01.2007 року є нерелевантним, оскільки рада не мала повноважень змінювати цільове призначення земель лісового фонду поза межами села. Саме лише використання ділянки під базу відпочинку не змінює автоматично її цільового призначення, як землі лісового фонду без дотримання встановленої законом процедури зміни цільового призначення, яка передбачає участь уповноважених органів та врахування висновків органів лісового господарства та охорони природи. Крім того, позивач зазначає, що посилання відповідача-2 на ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України є некоректним. Цей принцип передбачає перехід прав на землю до набувача будівлі на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Оскільки ВАТ “Комерсант» (попередній власник будівель) не мав оформленого права користування/оренди на спірну земельну ділянку, то й до ТОВ “БАМ Автосервіс» таке право перейти не могло. Набуття права власності на будівлі не легітимізує незаконного користування земельною ділянкою.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що відсутність відзивів Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 та Гайсинської міської ради, Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" та першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, в силу приписів ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 “Про передачу земель лісового фонду» (а.с. 30 т.1) вирішено передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації.
07 грудня 2000 року на виконання рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради №252 від 15.09.2000 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» комісія, утворена рішенням 11 сесії Гайсинської районної ради 23 скликання, в складі Черевка Миколи Миколайовича - заступника голови Гайсинської районної ради (голова комісії), Новака Олексія Васильовича - заступника начальника управління сільського господарства та продовольства райдержадміністрації, головного юриста (заступник голови комісії), членів комісії: Григораш Лариси Анатоліївни - начальника Гайсинського районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України, Мельника Василя Купріяновича - спеціаліста по лісу обласного управління сільського господарства, Латюка Петра Олександровича - директора ТОВ “Гайсинське районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Гайсинрайкомунліс», Присяжнюка Анатолія Петровича - заступника начальника Таврійської регіональної державної інспекції екологічної безпеки, Підлупеняка Михайла Васильовича - Степаського сільського голови склали акт приймання земель лісового фонду про те, що в натурі (на місцевості) було проведено обстеження земель лісового фонду колишнього КСП За мир» с.Степашки, Гайсинського району в зв'язку з припиненням його права користування за рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 6 липня 2000 р. і передано у постійне користування створеному ТОВ “Гайсинське районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Гайсинрайкомунліс» (а.с. 32 т.1).
06 квітня 2001 року на виконання рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної Ради № 252 від 15.09.2000 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» комісія Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблкомунліс» в складі Іванець А. В. - головний лісничий (голова комісії), Мазуренко Ж.П. - головний економіст (член комісії), Зарічного М. В. - Головний бухгалтер (член комісії) склали Акт приймання земель лісового фонду відповідно до якого засвідчила факт обстеження та прийняття земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Гайсинського району Вінницької області площею 5814,4 га (а.с. 31 т. 1).
В подальшому, згідно Статуту Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» в новій редакції, затвердженого рішенням 24 сесії обласної ради 7 скликання, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблкомунліс» перейменоване в Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс» рішенням 23 сесії обласної ради 3 скликання від 12 жовтня 2001 року № 463 (а.с. 34 - 48 т.1).
Відповідно до пункту 1.1. Статуту підприємство засноване на спільній власності територіальних громад Вінницької області та є об'єктом права спільної власності територіальних громад області управління яким здійснює Вінницька обласна Рада.
Підпунктом 2.1.1. Статуту визначено, що підприємство створено з метою ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, що знаходяться в постійному користуванні підприємства, забезпечення підвищення продуктивності, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обґрунтованого раціонального використання та отримання на цій основі прибутку (а.с. 34 т.1).
12 січня 2007 рішенням 4 сесії 5 скликання Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області вирішено погодити надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га ТОВ “БАМ Автосервіс» за рахунок земель рекреаційного призначення Степаської сільської ради з наступною передачею в довгострокову оренду терміном на 49 років для обслуговування придбаного у власність майнового комплексу рекреаційного центру, а саме: дві окремі будівлі на фундаменті фінського типу на шість кімнат кожна; збірний павільйон з металоконструкцій на фундаменті; два вагончики побутові на фундаментних блоках; два недобудовані вагончики під рятувальну станцію і медичний пункт на фундаментних блоках; металоконструкції лінійної споруди причалу-пристані на залізобетонних сваях і фундаментних блоках; криниці; санітарного вузла (туалет) розміщеного за межами населеного пункту с. Степашки (а.с. 82 т.1).
01 березня 2007 року між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та ТОВ “Бам-Автосервіс» було укладено договір оренди землі (далі за текстом “договір оренди») (а.с.57-59 т.1).
Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець надає орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Степашки Гайсинського району Вінницької області.
В пункті 2 договору оренди сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13500 кв.м. для експлуатації на ній бази відпочинку.
Згідно пункту 3 договору оренди договір укладено на термін 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 4 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді 0,85 грн. за 1 кв. м. Загальна сума орендної плати становить 11475 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. Орендна плата вноситься: на рахунок Степаської сільської ради Р/Р 33213812700128 УДК у Вінницькій області МФО 802015, код 20105215, код платежу 13050200 не пізніше 10 (десяти) днів після укладення договору.
За умовами пункту 7 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для експлуатації на ній бази відпочинку.
Відповідно до пункту 9 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Згідно з довідкою Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 01.03.2007 земельна ділянка, яка є землею рекреаційного призначення площею 1,35 га, на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ “БАМ Автосервіс», розміщений за межами населеного пункту на відстані до одного кілометра в південно-східному напрямку від с.Степашок в лісовому масиві на березі річки Південний Буг (а.с.62 т.1).
15 липня 2008 року рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.07.2008 по справі №2о-191/2008 р. на підставі вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, договору купівлі-продажу №2711 від 27.12.1999 укладеного між ВАТ та ТОВ «БАМ Автосервіс», акта прийому- передачі № 1 від 28.12.1999, накладної та податкової накладної, визнано за ТОВ “БАМ Автосервіс» право приватної власності на базу відпочинку “Черепаха», що складається з фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну №1 - 81,90 м2, фінського будинку на шість кімнат з окремими входами в кожну № 2 - 81,60 м2, металевого павільйону - 143,90 м2, побутового вагончика № 1 - 27,00 м2, побутового вагончика № 2 - 23,30 м2, рятувальної станції - 133,85 м2, медичного пункту - 140,75 м2, причалу-пристані з навісом - 88,43 м2, залізобетонного майданчика - 144 м2, розташовану на земельній ділянці площею 1,35 га для реєстрації в Гайсинському МБТІ (а.с.60-61 т.1).
Прокурор зазначає, що факт розміщення майнового комплексу з будівель і споруд бази відпочинку “Черепаха» на відстані до одного кілометра в південно-східному напрямку від населеного пункту Степашки (за його межами) в лісовому масиві на березі річки Південний Буг також підтверджується графічними матеріалами сервісу Google Earth Pro та картографічними матеріалами проєкту встановлення меж сільських населених пунктів Степаської сільської ради народних депутатів (а.с.69-72 т.1).
Під час досудового розслідування кримінального провадження №42021022120000049 від 22.07.2022 із залученням спеціалістів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та інженера Державного підприємства “Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», лісничого ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс», головного судового експерта Вінницького НДЕКЦ та представника ТОВ “БАМ Автосервіс» 10.08.2023 проведено огляд земельної ділянки - території бази відпочинку “Черепаха», в ході якого встановлено, що ділянка з однієї сторони межує з урізом води р. Південний Буг, з інших сторін огороджена парканом, на території наявні дерева порід сосна, акація та інші, наявні будівлі та споруди (а.с.73-76 т.1).
Відповідно до інформації правонаступника Степаської сільської ради - Гайсинської міської ради від 06.08.2021 ТОВ “БАМ Автосервіс» із заявами про надання в користування земель лісогосподарського призначення на території колишньої Степаської сільської ради за межами с.Степашок не зверталось (а.с.80 т.1).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27.02.2024 призначеною в рамках розслідування кримінального провадження №42021022120000049 від 22.07.2022 (а.с.90-91 т.1) встановлено, що будівлі та споруди бази відпочинку “Черепаха» розташована за адресою: по вул.Партизанська, 43 в с.Степашки, Гайсинського району, Вінницької області, що належить ТОВ “БАМ Автосервіс», а саме: медичний пункт літ. “Ж», рятувальна станція літ. “З», причал-пристань з навісом літ. “Й», споруда волейбольної площадки, споруда вигрібної ями, підпірні стіни, відносяться до капітально побудованих будівель та споруд, тобто є капітальним будівництвом. Будівля павільйону літ. “А», будівлі фінського типу літ. “Б» та “В», вагончики побутові літ. “Г», літ. “Д», дерев'яні альтанки, які входять до складу комплексу, не відносяться до капітальних, частина будівель та спору є тимчасовими (а.с.92-128 т.1).
18 березня 2024 року Вінницька обласна прокуратура звернулась до голови Гайсинської міської ради та старости Степаського старостинського округу Гайсинської міської ради з листом №12-726вих-24, в якому просила повідомити обласну прокуратуру про те чи приймались Степаською сільською радою чи її правонаступником - Гайсинською міською радою рішення про надання в користування (в оренду) земельних ділянок власникам баз відпочинку, зокрема “Черепаха» - TOB “БАМ-Автосервіс» та інформувати чи сплачувалась плата (орендна плата за вищевказаними договорами) за використання вказаними суб'єктами господарювання земельних ділянок, що розташовані в прибережній захисній смузі р. Південний Буг в лісовому масиві поблизу с. Стапашки на території (колишньої Степаської сільської ради) Гайсинської міської ради за 2021-2024 роки та чи наявна заборгованість (а.с.83-84 т.1).
21 березня 2024 року Степаським старостинським округом Гайсинської міської ради у відповідь листом №57 повідомлено прокуратуру про те, що протягом 2006-2007 років на сесіях Степаської сільської ради було розглянуто клопотання від власників баз відпочинку і погоджено дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рекреаційного призначення на яких знаходиться їх нерухоме майно. Так як бази відпочинку вели свою діяльність та отримували прибуток від здачі майна з метою збільшення та наповнення дохідної частини місцевого бюджету між сільським головою та суб'єктами господарювання - власниками баз відпочинку було укладено договори оренди, згідно яких сплачували на рахунок Степаської сільської ради кошти за користування землею. Більше ніяких рішень сесією Степаської сільської ради по даним базах не приймалось. Щодо надходження на даний час орендної плати за вищевказаними договорами за 2021-2024 роки чи заборгованості по виплаті Степаський старостинський округ не володіє такою інформацією (а.с.85 т.1).
26 березня 2024 року Гайсинською міською радою у відповідь листом №02.2-08/02.2-17-646 повідомлено прокуратуру, що жодні рішення щодо відведення згаданої земельних ділянок Гайсинською міською радою не приймалися, а орендна плата за користування такими ділянками в період 2021-2024 років не сплачувалась (а.с. 85 т.1).
19 червня 2024 року Вінницька обласна прокуратура звернулась до Вінницької обласної військової адміністрації з листом №12-609вих-24, в якому повідомила зокрема, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 13500 кв. м продовжує використовуватися ТОВ “БАМ Автосервіс» на підставі договору оренди від 01.03.2007, укладеного Степаською сільською радою з цим товариством всупереч вимогам ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007) інтересів держави, при цьому заходи щодо їх захисту уповноваженим контролюючим органом до цього часу не вживались. Зважаючи на викладене, вбачаються порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації. З огляду на це, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», просила невідкладно повідомити обласну прокуратуру, чи видавались розпорядження Вінницькою обласною державною адміністрацією щодо надання земель лісового фонду в межах території колишньої Степаської сільської ради в користування ТОВ “БАМ Автосервіс», чи зверталась Вінницька обласна військова (державна) адміністрація та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення (а.с. 129-131 т.1).
26 червня 2024 року Вінницька обласна прокуратура звернулась до ВОКСЛП “Віноблагроліс» з листом №12-635вих-24 в якому з метою захисту інтересів держави в судовому порядку, керуючись абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», просила невідкладно інформувати обласну прокуратуру про те в якому виділі та кварталі розміщена база відпочинку “Черепаха» ТОВ “БАМ Автосервіс» та надати копії матеріалів лісовпорядкування, інших документів, що вказують на приналежність вказаної ділянки до лісової, а також права користування нею ВОКСП “Віноблагроліс» (а.с.64-65 т.1).
27 червня 2024 року ВОКСЛП “Віноблагроліс» листом №306 повідомило прокуратуру проте, що земельна лісова ділянка на якій розміщена база відпочинку “Черепаха», розташована в кварталі 105 виділ 12 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» за межами населеного пункту на території Гайсинської ТГ (в минулому Степаська сільська рада). Вищевказаною ділянкою де розміщена база відпочинку “Черепаха» користується ТОВ “Бам Автосервіс», як зазначає товариство на підставі укладеного з Степаською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007. Згідно вказаного договору її площа становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа ділянки лісогосподарського призначення бази відпочинку “Черепаха» становить близько 0,85 га. Згідно з рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000 р. “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" передано в постійне користування 130 тис. га земель лісового фонду, в т.ч. ДП “Гайсинський райагроліс» - 5814 га, в межах території Степаської сільської ради - 351,9 га за межами населеного пункту. На початку 2002 року для засвідчення права постійного користування землями лісового фонду ВОКСЛП “Віноблагроліс» замовило виготовлення технічної документації із землеустрою на виготовлення державних актів в Вінницькій філії інституту землеустрою Української академії аграрних наук, яка була виготовлена у кінці 2002 року. Проте державний акт на право постійного користування землями лісового фонду лише в межах території Степаської сільської ради за межами населеного пункту не був отриманий по причині відмови сільського голови у погоджені технічної документації. У 2004-2005 р. та у 2015-2016 р. державним підприємством “Укрдержліспроект» на території лісового фонду ВОКСЛП “Віноблагроліс» проведено базові лісовпорядкування, виготовлено планово-картографічні матеріали, згідно яких і здійснюється всі лісогосподарські заходи (а.с.66-67 т.1).
Відповідно до Проєктів організації та розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області - (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), які виготовлялись у 2005 та 2016 роках Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція, до кварталу 105 включений виділ 12. Так, згідно з відомостями Проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області площа виділу 12 кварталу 105 становить 2 га, згідно з характеристикою - виділ засаджений лісовими культурами висотою 11 метрів та віком понад 25 років (а.с.49-56 т.1).
08 липня 2024 року Вінницька обласна військова адміністрація у відповідь листом №08-20/2281 повідомило прокуратуру, що зазначена земельна ділянка віднесена до комунальної форми власності та не може вважатися державною, на підставі пункту 24 розділу Х “Перехідні положення» Земельного кодексу України. Отже обласною державною адміністрацією рішення щодо надання в користування ТОВ “БАМ Автосервіс» земель лісового фонду, в межах території колишньої Степаської сільської ради не приймалося. Обласна військова адміністрація не зверталася та не має наміру звертатися до суду, а отже не заперечуватиме щодо вжиття обласною прокуратурою заходів (подання позовної вимоги) із захисту інтересів держави щодо визнання недійсним договору оренди від 01 березня 2007 року, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення, площею 1,35 га (а.с.132-134 т.1).
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що земельна ділянка лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс» на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ “БАМ Автосервіс» в розумінні п.3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради.
09 липня 2024 року Вінницька обласна прокуратура звернулась до Вінницької обласної ради з листом №12-664вих-24 в якому повідомила, що земельна ділянка лісового фонду у виділі 12 кварталу 105 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс» на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд ТОВ “БАМ Автосервіс» в розумінні п.З. розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної Ради. Отже, розпорядником вищевказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення, як об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області є Вінницька обласна Рада. На даний час вищевказана земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 13500 кв. м продовжує використовуватися ТОВ “БАМ Автосервіс» на підставі договору оренди від 01.03.2007, укладеного Степаською сільською радою з цим товариством всупереч вимогам ст. 17, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007) інтересів держави, при цьому заходи щодо їх захисту уповноваженим органом до цього часу не вживались. Зважаючи на викладене, вбачаються порушення інтересів держави в особі Вінницької обласної ради. З огляду на це, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», просила невідкладно повідомити обласну прокуратуру чи зверталась Вінницька обласна Рада та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення (а.с.135-138 т.1).
25 липня 2024 року Вінницька обласна рада у відповідь листом №1117/01.01-15/2024 повідомила прокуратуру про те, що про виявлені порушення законодавства та про використання ТОВ “БАМ Автосервіс» земельної ділянки лісогосподарського призначення, що розташована в виділі 12 кварталу 105 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСП “Віноблагроліс» і перебуває в постійному користуванні ВОКСП “Віноблагроліс», обласна рада дізналась з листа Вінницької обласної прокуратури №12-664вих-24 від 09 липня 2024 року. Разом з тим повідомлено, що Вінницька обласна рада не зверталась та не заперечує щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01 березня 2007 року, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення (а.с.155-156 т.1).
26 липня 2024 року Вінницька обласна прокуратура на підставі п. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» звернулась до Вінницької обласної ради з повідомленням, що має намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради з позовом щодо визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення (а.с.159 т.1).
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин, правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційних скарг.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно приписів ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Разом з тим, поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.99, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
При цьому, в основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
В п. 3 зазначеного рішення суду в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 01.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській сільській раді за №9 від 05.03.2007 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній раді ділянку лісогосподарського призначення площею 0,8450 га, розташовану за межами с.Степашки в кварталі 105, виділ 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс».
Згідно ст. 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Частиною 2 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, що перебуває у користуванні Вінницького обласного комунального лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області. На сьогодні Вінницька обласна Рада, як засновник ВОКЛП “Віноблагроліс» від імені територіальних громад Вінницької області здійснює право власника та є розпорядником вищевказаної спірної земельної ділянки лісового фонду. Степаська сільська рада, уклавши 01.03.2007 з ТОВ “БАМ Автосервіс» договір оренди вийшла за межі своїх повноважень. Неправомірні дії ТОВ “БАМ Автосервіс» порушують державні інтереси, оскільки товариством неправомірно використовується ділянка лісогосподарського призначення в межах прибережної захисної смуги р. Південний Буг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор зазначає, що на даний час земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка належить до лісового фонду продовжує використовуватися ТОВ “БАМ Автосервіс» з порушенням вимог чинного законодавства та всупереч інтересам держави, розпорядником спірної земельної ділянки за наявності факту порушення інтересів держави та відповідних повноважень для їх захисту, своєчасних заходів Вінницька обласна рада заходів щодо визнання недійсним договору та повернення лісової ділянки не вжито, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.
Отже, колегія суддів вважає, що фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про належне володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурором з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у даному спорі Вінницькій обласній раді направлено лист №12-664вих-24 від 09 липня 2024 року у якому з посиланням на фактичні обставини й положення законодавства інформувалось про виявлені порушення та зазначений запит чи зверталась Вінницька обласна Рада та чи має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення
Згідно ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Проте, потягом розумного строку, заходів щодо поновлення державних інтересів Вінницькою обласною радою вжито не було. Натомість Вінницька обласна рада листом №1117/01.01-15/2024 від 25 липня 2024 року повідомила, що не зверталась та не заперечує щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01 березня 2007 року, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
26 липня 2024 року Вінницька обласна прокуратура на підставі п. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» звернулась до Вінницької обласної ради з повідомленням про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради з позовом щодо визнання недійсним договору оренди від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс», а також про повернення Вінницькій обласній раді, наданої в оренду цим договором земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Вінницькою обласною радою з приводу укладеного між Степаською сільською радою та ТОВ “БАМ Автосервіс» договору оренди від 01.03.2007 та спірної земельної ділянки, тривало з 09 липня 2024 року, однак Вінницька обласна рада не вживала дій щодо подання позову про визнання недійним договору та повернення спірної земельної ділянки.
Тобто, Вінницька обласна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте заходів не вжила.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної ради.
Щодо позовних вимог у даній справі, аналізуючи встановлені обставини справи та спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Стаття 321 Цивільного кодексу України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000 “Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 “Про передачу земель лісового фонду» (а.с. 30 т.1) вирішено передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації.
В силу дії частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000), положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до цільового призначення всі землі України відповідно до цільового призначення поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.
Як встановлено статтею 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Вказаною нормою також встановлено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.
В силу положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.
Компетенцію сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин визначено статтею 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000). Так, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; вилучення земель відповідно до статті 31 названого Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства; розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів.
Підстави для припинення права користування землею визначені статтями 27, 28 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000). Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Земельного Кодексу України. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 27 Земельного Кодексу України, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.
Відповідно до статей 76, 77 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Плата за вказані землі вноситься в порядку, передбаченому статтею 36 цього Кодексу. Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.
Статтею 16 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) визначено, що до відання селищних і сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить: надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування в межах селищ і сіл та припинення права користування ними; надання в межах селищ і сіл земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, а також за їх межами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та припинення права користування цими ділянками; здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, залучення для їх гасіння протипожежної техніки, а також заборона відвідання лісів населенням і в'їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; організація благоустрою земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей; вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції.
Відповідно до статті 13 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
З наведено випливає, що сільські ради не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду належали виключно до компетенції обласних Рад народних депутатів.
В силу дії статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом статті 7 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Статтею 30 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Як встановлено вище в даній постанові, Вінницька обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15 вересня 2000 року, землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передав Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» та відповідним структурам» на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 “Про передачу земель лісового фонду».
Проте, зазначене рішення третьою особою Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс» не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №910/9322/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до 1. Вінницької обласної ради, 2. Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінницяоблагроліс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Зозулинецька сільська рада Козятинського району Вінницької області, за участю Прокуратури Вінницької області, про скасування рішення Вінницької обласної Ради №217 від 6 липня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду"; скасування рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс"; визнати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999 судами досліджувалося питання щодо законності та чинності рішення Вінницької обласної ради №217 від 6 липня 2000 року “Про передачу земель лісового фонду» та рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 у задоволенні позову відмовлено. 25 липня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі №910/9322/16 залишено без змін з мотивів, викладених в даній постанові суду касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Вінницька обласна рада є єдиним законним органом, який здійснює права власника земель лісового фонду, що передані Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству “Віноблкомунліс», а тому її право підлягає відновленню.
Зі змісту статей 15,16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16(провадження №12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц(провадження №14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19, пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17(провадження №14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (провадження №14-98цс20, пункт 14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (провадження №12-8гс22, пункт 9.12).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява №22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
У постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім цього, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц(провадження №14-67цс20)).
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертаючись в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради з позовом в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській сільській раді за № 9 від 05.03.2007 посилався на те, що при укладенні договору оренди від 01.03.2007 проєкт відведення земельної ділянки не розроблявся, рішення розпорядником цих земель про надання в оренду спірної лісової ділянки не приймалось, тобто земельна ділянка передана Степаською сільською радою у користування ТОВ “БАМ Автосервіс» шляхом укладення відповідного договору оренди від 01.03.2007 є такою, що передана всупереч вимогам закону та неуповноваженим на це органом.
Колегія суддів відзначає, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт “е» частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт “б» частини першої статті 164 ЗК України).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
На підтвердження розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення прокурор посилається на Проєкт організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області (а.с. 148 - 154), графічні матеріали сервісу Google Earth Pronf (а.с. 72 т.1), картографічні матеріали проекту встановлення меж сільських населених пунктів Степаської сільської ради народних депутатів (а.с.69-71 т.1).
Твердження представника відповідача-2 що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування і зокрема Проект організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області не можуть бути доказом права постійного користування у Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства “Віноблагроліс» земельними ділянками лісогосподарського призначення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно пункту п'ятого Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (пункт п'ятий Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в чинній редакції)).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII “Прикінцеві положення» ЛК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
01 жовтня 2024 року на виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 23.09.2024 про витребування доказів, Вінницькім обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством “Віноблагроліс» до суду першої інстанції надано докази затвердження проекту організації та розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» - Протокол другої лісовпорядної наради з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» (а.с. 163-196 т.2).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Проект організації та розвитку лісового господарства Філії Гайсинський “Райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» Вінницької області том I книга II (а.с. 148 - 155 т.1) підтверджує (1) категорію земельної ділянки - землі лісогосподарського призначення, (2) права на земельну ділянку, (3) місце розташування спірної земельної ділянки.
Твердження відповідача-2 в якості підстав для відмову у задоволенні позовних вимог, що ВОКСЛП “Віноблагроліс» неналежно виконано рішення Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000, а саме не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, а саме землі котрими користується відповідач, у строки, визначені рішенням, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в силу чинних законодавчих приписів, право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення ВОКСЛП “Віноблагроліс» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування наявними в матеріалах справи.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи заяву відповідача-1 Гайсинської міської ради, в якій остання позовні вимоги визнає та підтримує в повному обсязі, оскільки заявляє, що земельна ділянка на якій розміщена база відпочинку “Черепаха» знаходиться за межами с.Степашок в кварталі 105, виді 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» (а.с.69 т.3).
Твердження представника відповідача-2, що спірна земельна ділянка площею 1,35 га за своїм цільовим та функціональним призначенням відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.
Так, на підтвердження приналежності спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення представник відповідача-2 посилається на пункт перший рішення Степаської сільської ради Гайсинського району від 12.01.2007 року (а.с.82 т.1) яким погоджено надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,35 га ТОВ “БАМ Автосервіс» за рахунок земель рекреаційного призначення Степаської міської ради з наступною передачею в довгострокову оренду терміном на 49 років для обслуговування придбаного у власність майнового комплексу рекреаційного центру.
Разом з тим, відповідно до довідки Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 01.03.2007 земельна ділянка, яка являє собою землі рекреаційного призначення площею 1,35 га, на яких розміщений майновий комплекс з будівель і споруд, придбаний у власність ТОВ “БАМ Автосервіс» м. Ладижин у відкритого акціонерного товариства “Комерсант» м.Умань розміщена за межами населеного пункту на відстані до одного кілометра в південно східному напрямку від с. Степашки в лісовому масиві на березі П. Буг. Адреса місця розташування вище названої земельної ділянки з майновим комплексом ТОВ “БАМ Автосервіс» м. Ладижин: “Четверта батарея» с. Степашки Гайсинського району (а.с. 62 т.1).
Згідно інформації Відділу містобудування, архітектури, ЖКГ, благоустрою, інфраструктури Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області наведеної в листі від 07.10.2023 за № 10-10-491 у відповідь на запит старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майору поліції О. Отченаш № 11994/24-2023 від 20.10.2023 база відпочинку “Черепаха» (ТОВ “БАМ автосервіс») знаходиться за межами с. Степашки Гайсинського району в прибережено-захисній смузі р. Південий Буг (а.с. 63 т.1).
Крім того, на запит Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (а.с. 64-65 т.1) в.о. генерального директора Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» повідомив наступне (а.с. 66): “Земельна лісова ділянка на якій розміщена база відпочинку “Черепаха», розташована в кварталі 105 виділ 12 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» за межами населеного пункту на території Гайсинської ТГ (в минулому Степашська сільська рада). Вищевказаною ділянкою де розміщена база відпочинку “Черепаха» користується ТОВ “БАМ Автосервіс» (як зазначає товариство на підставі укладеного з Степаською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007). Згідно вказаного договору її площа становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа лісової ділянки бази відпочинку “Черепаха» становить близько 0,85 га.
Відповідно до пункту дванадцятого розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, враховуючи приписи частини першої, другої та четвертої статті 20 та пункту дванадцятого розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) Степаська сільська рада не мала правових підстав на прийняття рішень, щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії за межами населеного пункту. Інші докази щодо віднесення (розташування) спірної земельної ділянки на землях рекреаційного призначення в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, вищевикладеним спростовується твердження відповідача-2, що на підставі рішення Степаської сільської ради Гайсинського району від 12.01.2007 було підтверджено приналежність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення.
Щодо наявності повноважень у Степаської сільської ради надання в оренду спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів ч.1 ст. 57 ЗК України (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 ЛК України (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди).
Частиною 1 ст. 16 ЛК України (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 31 ЛК України (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Згідно ч.1 ст. 116 ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 12 розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно приписів пункту “в)» частини першої статті 12 ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (пункти перший та другий статті 83 ЗК України в редакції станом на дату укладення договору оренди).
Частинами 2 та 3 ст. 4 Закону України “Про оренду землі» (в редакції станом на дату укладення договору оренди) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Згідно довідки Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 01.03.2007 земельна ділянка, площею 1,35 га, на якій розміщений майновий комплекс з будівель і споруд, придбаний у власність ТОВ “БАМ Автосервіс» м. Ладижин у відкритого акціонерного товариства “Комерсант» м.Умань розміщена за межами населеного пункту на відстані до одного кілометра в південно східному напрямку від с. Степашки в лісовому масиві на березі П. Буг. Адреса місця розташування вище названої земельної ділянки з майновим комплексом ТОВ “БАМ Автосервіс» м. Ладижин: “Четверта батарея» с. Степашки Гайсинського району (а.с. 62 т.1).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Степаської сільської ради Гайсинського району Вінницької області виданої ТОВ “БАМ Автосервіс» 01.03.07 за № 148 земельна ділянка, яка надана в оренду на термін 49 (сорок дев'ять) років загальною площею 1,35 га для рекреаційного призначення знаходиться за межами населеного пункту с. Степашки в лісовому масиві на четвертій батареї (а.с.142 т.2).
Поряд з цим, на запит Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (а.с. 64-65 т.1) в.о. генерального директора Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс» повідомив, що: “Земельна лісова ділянка на якій розміщена база відпочинку “Черепаха», розташована в кварталі 105 виділ 12 ДП “Гайсинський райагроліс» ВОКСЛП “Віноблагроліс» за межами населеного пункту на території Гайсинської ТГ (в минулому Степашська сільська рада). Вищевказаною ділянкою де розміщена база відпочинку “Черепаха» користується ТОВ “БАМ Автосервіс» (як зазначає товариство на підставі укладеного з Степаською сільською радою договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007). Згідно вказаного договору її площа становить 1,35 га, натомість фактично огороджена парканом площа лісової ділянки бази відпочинку “Черепаха» становить близько 0,85 га» (а.с. 66 т.1).
Враховуючи вищевикладене, в урахуванням положень пункту “в)» частини першої статті 12, пунктів першого та другого статті 83 та пункту дванадцятого розділу Х “Перехідні положення» ЗК України (в редакції чинній станом на дату укладення договору), частини другої та третьої статті 4 Закону України “Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Степаська сільська рада діяла поза межами своїх повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс».
Відповідно до вимог частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно статті 202, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зміст якого не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтями 203, 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.
Таким чином, відсутні повноваження, як власника землі лісогосподарського призначення лісового фонду у Степаської сільської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення за межами населеного пункту з Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» .
Однак, колегія суддів відзначає, що ч. 4 ст. 15 Закону України “Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору) передбачалось, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Вказані документи, були індивідуально визначеними документами правової чинності і містили вказівку на їх приналежність до певного договору, та були приєднанні до договору у вигляді невід'ємних додатків, із зазначенням про це в прикінцевих положеннях договору оренди землі, після чого такі документи проходили державну реєстрацію у складі основного договору.
Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.
Згідно Типового Договору оренди землі, в редакції до 2016 року його “Прикінцеві положення» містили наступне:
Невід'ємними частинами договору є:
план або схема земельної ділянки;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
акт приймання-передачі об'єкта оренди;
проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.
Таким чином, Типова форма договору оренди землі чітко визначала складову невід'ємної частини договору - обов'язкові додатки згідно із встановленим переліком, а поняття невід'ємності передбачала обов'язкову фактичну наявність цих документів у складі договору.
В той же час, у договорі оренди земельної ділянки від 01.03.2007 відсутні вказівки на кадастровий номер об'єкту оренди, за одночасної відсутності передбачених на той час Законом невід'ємних частин договору, що унеможливлює проведення ідентифікації об'єкту оренди землі, що свідчить про те, що у правочині не визначено істотної умови договору - об'єкту оренди, а також недодержано вимог, визначених у ч. 4 ст. 15 Закону "Про оренду землі" в редакції, що застосовувалась на час укладення вказаного договору.
Відповідно до Закону України “Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених у ст. 15 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що задоволення позову про повернення спірної лісової ділянки на якій розташовані будівлі і споруди належні відповідачу-2 не призведе до усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном. Ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки має бути вимога про знесення (демонтаж) будівель і споруд розташованих на спірній земельній ділянці.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вимога про знесення (демонтаж) будівель і споруд, розташованих на спірній земельній ділянці для ефективності способу захисту з цьому випадку не відповідає ст. 376 Цивільного кодексу України, з огляду на визнання за ТОВ “БАМ Автосервіс» рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.07.2008 у справі № 2о-191/2008 права власності на будівлі і споруд, які на ній розташовані (а.с.60-61 т.1).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваного договору недійсним не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача Вінницької обласної ради, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція (частина перша статті 216 ЦК України). Відповідно визнання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 недійсним не матиме наслідком захист прав позивача, оскільки Вінницька обласна рада не є стороною цього договору, а відповідно до частини першої статті 216 ЦК України вимагати повернення одержаного на виконання правочину можуть лише його сторони.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що пояснюючи відмінність між реституцією як наслідком недійсного правочину та віндикацією, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 р. у справі № 674/31/15-ц зазначила, що на практиці потрібно розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.
Реституцію як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовують лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
У зв'язку з цим вимогу про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлено тільки стороні недійсного правочину.
Норму частини першої статті 216 ЦК України не можна застосовувати як підставу позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
При цьому, недійсні правочини законодавство поділяє на нікчемні, тобто недійсні за чіткими ознаками, установленими в законі (наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості, який не посвідчений нотаріально), та правочини, недійсність яких не є очевидною і її потрібно довести в суді (оспорювані).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що з копії договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» вбачається, що останній зареєстрований в Степаській сільській раді за № 9 від 05.03.2007. Проте з вказаної відмітки суду неможливо з'ясувати чи відбулась державна реєстрація вказаного договору оренди відповідно до чинного законодавства на момент укладення вказаного договору.
Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 №2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» повноваження щодо ведення державного реєстру земель покладені на Центр ДЗК.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 №2073 та постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання, зокрема щодо реєстрації та укладення договорів оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації в ДЗК, з яким пов'язано виникнення прав і обов'язків у сторін за договором.
Зазначений нормативно-правовий акт №1088 прийнято пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073), отже застосовується нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше (конкуренція загальної та спеціальної норм, де перевагу має спеціальна норма).
Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Наказ Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, відповідно до якого здійснювалась державна реєстрація договорів оренди землі. Зокрема, у п.4 вказаного наказу зазначено, що Голові Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальникам обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів, генеральному директору Центру ДЗК: забезпечити з 4 серпня 2003 року видачу та реєстрацію державних актів, договорів оренди відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель та довести цей наказ до відома територіальних органів земельних ресурсів та структурних підрозділів Центру ДЗК.
Відповідно до вказаного Порядку автоматизована система державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК) - інформаційна система, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, облік кількості та якості земель.
Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.
Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Тобто, земельні ділянки та права на них до 2013 року реєструвались в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, поземельній книзі в паперовому вигляді з одночасним перенесенням в автоматизовану систему державного земельного кадастру.
Державний земельний кадастр, складовою якого є державний реєстр земель, в електронному виді вівся та формувався з 2003 року та доступ до якого здійснювався органами, до яких за законом переходили відповідні повноваження.
У вказаному договорі оренди землі від 01.03.2007, міститься відмітка про реєстрацію вказаного договору у Степаській сільській раді в паперовому вигляді, проте доказів державної реєстрації відповідно до правил Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель матеріали справи не містять. Інформація в ДЗК щодо його державної реєстрації відсутня.
Тобто, у випадку проведення державної реєстрації договору оренди землі у встановленому на той час законом порядку, інформація про це була б наявна в Державному земельному кадастрі.
Водночас державна реєстрація договору (документа, яким вносяться зміни до договору) відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України є складовою та завершальним етапом процедури його укладення, що передує набранню договором чинності, адже лише після державної реєстрації договору (якщо така реєстрація передбачена законом чи самим договором) сторони набувають прав і обов'язків за ним.
Згідно п.25 договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, це договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що нездійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 відповідно до правил Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель свідчить, що у сторін не виникли права і обов'язки за вказаним договором.
Колегія суддів зазначає, що якщо спірний договір є неукладеним, у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 19.09.2020 у справі №385/344/16-ц.
У постанові від 27.11.2024 р. у cправі №204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що недотримання письмової форми правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, у частині його підписання свідчить про його неукладеність, тоді як недотримання вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення - про його нікчемність. Належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу, є віндикаційний позов - витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння у даній справі за неукладеним договором оренди земельної ділянки від 01.03.2007 є віндикаційний позов - витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача.
Задоволення позовної вимоги власника нерухомого майна про його витребування з чужого володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди), є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про припинення такого речового права, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем. Отже, належному способу захисту прав у такій справі відповідає позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок з володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди). Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 року у справі №910/3453/22 (пункти 51 - 53).
Натомість у цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимогу про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007 недійсним, згідно якого передано земельну ділянку площею 1,35 га. та зобов'язання відповідача-2 повернути власнику в особі позивача частину земельної ділянки площею 0,8450 га. При цьому прокурор просить зобов'язати повернути не земельну ділянку лісогосподарського призначення лісового фонду площею 1,35 га, а лише її частину 0,8450 га, щодо якої прокурором вказана лише площа без визначення координат на місцевості, що унеможливлює її ідентифікацію без належного правового обґрунтування та доказів.
Що ж до вимоги про зобов'язання відповідача - 2 повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення на користь власника в особі позивача, то такий спосіб захисту також не є належним з причин, наведених вище. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20, пункт 84).
Таким чином, судова колегія з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, дійшла висновку, що прокурор звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Гайсинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.03.2007, укладеного між Степаською сільською радою Гайсинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс», що зареєстрований в Степаській сільській раді за № 9 від 05.03.2007 та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ Автосервіс» повернути Вінницькій обласній раді земельну лісову ділянку площею 0,8450 га, розташовану за межами с. Степашки в кварталі 105, виділ 12 Дочірнього підприємства “Гайсинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс», обрав неналежний спосіб захисту.
В даному спорі з урахуванням з'ясованих обставин справи, досліджених доказів та застосуванням норм матеріального права належним способом захисту буде витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення лісового фонду з володіння особи за якою зареєстровано право оренди.
Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, але з інших підстав.
Згідно ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, виклавши її в редакції даної постанови. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 залишити без змін.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції також не розглядає доводи відповідача-2 щодо незастосування судом першої інстанції положень про позовну давність.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Суд апнеляційної інстанції за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, надавши правовий аналіз, здійснивши належну оцінку всіх обставин справи, виходячи із усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 слід залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, виклавши її в редакції даної постанови.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ Автосервіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24 задовольнити частково.
3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 19.02.2025 у справі №902/815/24, виклавши її в редакції даної постанови.
4. Справу №902/815/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" травня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.