вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2025 р. Справа№ 910/12763/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р.
у справі № 910/12763/24 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
про стягнення 14072,77 грн,
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 14072,77 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 24.07.2019 р. № ПР/ВЧД-16-2019-003/НКМ-дч.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що з 24.07.2024 р. строк дії укладеного між сторонами договору сплив, проте орендоване майно відповідачем не повернуто позивачу, а орендна плата з 24.07.2024 р. не сплачена, у зв'язку з чим за фактичне користування майном відповідачу нараховано вищезазначені кошти.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/12763/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 910/12763/24 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що укладаючи договір від 24.07.2019 року № ПР/ВЧД-16-2019-003/НКМ-дч, сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном, в зв'язку з чим сам факт закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від оплати орендної плати, адже вона нараховується та, відповідно, сплачується до моменту повернення орендованого майна.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/12763/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 910/12763/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12763/24, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
11.02.2025 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 28.01.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/12763/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 28.01.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 31.01.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 28.01.2025 р. у справі № 910/126763/24 оприлюднена у реєстрі 30.01.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
24.07.2019 р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № ПР/ВЧД-16-2019-003/НКМ-дч (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 30,3 кв. м, а саме: частину будівлі гаражу для легкового автотранспорту (Літ. Г-1, прим. № ІІ) структурного підрозділу "Вагонне депо Кам'янське" регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», розташовану у м. Кам'янське Дніпропетровської області за адресою: вул. Енергетиків, 28-б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1593940312245, одноповерхового будинку загальною площею 62,4 кв. м, в тому числі, коефіцієнт загальних площ 48,6 % згідно з планом за поверхами, відповідно до викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору.
Згідно з п. 1.3 договору оренди майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням - виробнича діяльність (проведення ремонту залізничного рухомого складу).
У відповідності до п. 1.4 договору оренди вартість майна згідно з довідкою про балансову вартість станом на 01.04.2019 р. становить 67029,33 грн.
Як передбачено п. 2.1 договору оренди, передача орендареві майна в користування здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного відповідно до форми, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності); при цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.
За п. 2.4 договору орендар не пізніше останнього дня строку дії договору зобов'язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається сторонами згідно з формою (додатку 2 до договору). Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна без нанесення шкоди цьому майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття майна в оренду за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, з урахуванням його нормального зносу.
Згідно з п. 2.5 договору оренди майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (у разі наявності).
Відповідно до п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за 1 (один) календарний місяць користування 1 кв. м майна 54,88 грн, крім того ПДВ - 10,98 грн, а всього з ПДВ - 65,86 грн.
Загальний розмір орендної плати за 1 (один) календарний місяць користування майном становить 1663 грн, крім того ПДВ - 332,60 грн, а всього з ПДВ - 1995,60 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України (п. 3.2 договору);
У відповідності до п. 3.3 договору орендна плата щороку автоматично збільшується на 5% (п'ять відсотків) від ставок, що діяли за попередній рік оренди через рік з дати укладення договору. При цьому сторони погодилися, що така зміна розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до договору.
Згідно з п. 3.4 договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунка орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.
У пункті 3.6 договору сторони погодили, що нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном.
Відповідно до п. 3.10 договору, у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендодавцю заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.
Згідно з п. 8 договору, у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання стосовно повернення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін з 24.07.2019 р. і діє до 23.07.2024 р. включно та до повного виконання зобов'язань у частині здійснення розрахунків (п. 11.1 договору).
24.07.2019 р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" підписано акт приймання-передачі майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно.
Листом № 577 від 08.07.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про те, що термін дії договору оренди спливає 23.07.2024 р. внаслідок закінчення його строку, без подальшої пролонгації після закінчення встановленого терміну.
Листом від 20.06.2024 р. № ВЧДЕ-16 Придн-4/52 відповідача було повідомлено про припинення укладеного договору до завершення терміну його дії, та зазначено про необхідність повернення орендованого майна до 23.07.2024 р.
Згідно з наказом від 24.06.2024 р. №295 вагонним депо визначено склад комісії з приймання переданого в оренду майна. Відповідно до пп. 11.7.2 п. 11.7 договору уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", яка братиме участь у повернення майна, необхідно прибути 23.07.2024 р. для передачі майна з оренди та підписання акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.
23.07.2024 р. Акціонерним товариством "Українська залізниця" складено акт № 1, яким зафіксовано неявку представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" для підписання акта приймання-передачі майна.
29.07.2024 р. позивач направив на адресу відповідача лист № НГ-3/554, у якому повідомив про те, що враховуючи припинення дії договору та неповернення орендованого майна, починаючи з 24.07.2024 р. відповідачу необхідно здійснювати оплату згідно з п. 3.10 договору.
У відповідь, листом № 405 від 08.08.2024 р. відповідач повідомив позивача про те, що продовжує використовувати орендоване майно в своїй господарській діяльності в період, необхідний для відновлення договірних відносин.
Претензією від 19.08.2024 р. № ВПридн-02/2426 Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" заборгованості щодо сплати орендної плати за період з 24.07.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі 1733,92 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 328-В від 10.09.2024 р. повідомив про задоволення претензії та про те, що грошові кошти у сумі 1733,92 грн перераховані на розрахунковий рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця" платіжною інструкцією від № 7108 від 09.09.2024 р.
Претензією № ВПридн-02/2451 від 22.08.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендної плати за період з 24.07.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі 1040,35 грн.
У відповідь на зазначену претензію відповідач листом № 336-В від 10.09.2024 р. повідомив про те, що претензійні вимоги про сплату орендної плати згідно з п. 3.10 договору вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Претензією № ВПридн-02/2501 від 30.08.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендної плати за період з 24.07.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі 52,02 грн.
Претензією № ВПридн-04/7 від 17.09.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендної плати за період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. у розмірі 4258,28 грн.
Претензією № ВПридн-04/18 від 17.09.2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про наявність у відповідача заборгованості щодо сплати орендної плати за період з 01.08.2024 р. по 31.08.2024 р. у розмірі 7097,14 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 384-В від 14.10.2024 р. повідомив позивача про часткове задоволення претензії у розмірі 6718,94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7887 від 11.10.2024 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, після закінчення договору оренди нерухомого майна від 24.07.2019 року № ПР/ВЧД-16-2019-003/НКМ-дч відповідач продовжував користуватись орендованим майном, тому у відповідності до умов укладеного договору йому нараховано орендну плату за весь час фактичного користування майном.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як передбачено ч. 6 ст. 238 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відтак, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України («Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 р. у справі № 906/1037/16, та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з відповідача саме орендну плату за період з 24.07.2024 р. по 31.10.2024 р., не зважаючи на те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 24.07.2024 р.
Посилання скаржника на те, що за умовами п. п. 3.6 та 3.10 укладеного договоруоренди сторони погодили нарахування саме орендної плати за час фактичного користування майном, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 8 цього ж договору, у разі невиконання обов'язку щодо повернення майна орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати за час прострочення зобов'язання стосовно повернення.
Таким чином правовідносини сторін за укладеним договором оренди після його припинення не можуть бути врегульовані іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 8 укладеного договору, тобто шляхом стягнення з орендаря неустойки у подвійному розмірі орендної плати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача про стягнення 14072,77 грн заборгованості з орендної плати за договором нерухомого майна від 24.07.2019 р. № ПР/ВЧД-16-2019-003/НКМ-дч є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 910/12763/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2024 р. у справі № 910/12763/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко