Справа № 450/5950/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є. О.
Провадження № 33/811/411/25 Доповідач: Романюк М. Ф.
20 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Якимець Юлії Миколаївни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605, 60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 20.12.2024 року о 00.10 год. в с. Сокільники, вул. Зубрівська, 27, водій ОСОБА_1 керував т/з Шкода Супер б д.н.з. НОМЕР_1 під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія у медичному закладі, результат позитивний, що підтверджується висновком КНП ЛОР ЛОМПЦ та ТУ від 20.12.2024 року та зафіксовано на нагрудні відеореєстратори працівників поліції 474506 та 470187, чим порушив п. 2.9а ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Якимець Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою справу закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення або повернути на новий розгляд.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не приймав, жодним чином його не було сповіщено про час та місце розгляду справи, про оскаржувану постанову стало відомо захиснику під час ознайомлення із сайтом Судової влади України - 25.02.2025 року.
Крім того, постанова відносно ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою не вручена та не надіслана ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова прийнята судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною і необґрунтованою.
Звертає увагу на те, що із тексту постанови не зазначено та не вказано жодної інформації про те, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи.
Зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом винуватості особи, а обставини викладені у нього, мають підтверджуватись іншими доказами, які не були дослідженні під час розгляду адміністративної справи в суді першої інстанції.
Справа за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Якимець Ю.М. неодноразово відкладалася, за клопотаннями захисника - адвоката Якимець Ю.М. шість разів, а саме: 28.03.2025р., 04.04.2025р., 11.04.2025р., 25.04.2025р., 02.05.2025р., 20.05.2025р. про що належним чином було повідомлено ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Якимець Ю.М., однак останні 20.05.2025 року, в чергове, у судове засідання не з'явились, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду не надходило.
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про неналежну процесуальну поведінку учасників процесу, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Неявку в судові засідання в поєднанні з неодноразовими клопотаннями про відкладення розгляду справи суд розцінює як зловживання передбаченими законодавством правами, оскільки така процесуальна поведінка перешкоджає суду правильно та своєчасного розглянути справу про адміністративне правопорушення і прийняти рішення, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності учасників судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
За наведеного, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 200681 від 20.12.2024 року, висновком 003176 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 20.12.2024 року, відеозаписом долученим до матеріалів справи на цифровому носії інформації.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення вимог п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.
Огляд водія ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 09.11.2015 року Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України за № 1452/735.
Оскільки, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в діях ОСОБА_1 є склад цього адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання захисника - адвоката Якимець Ю.М. про те, що із тексту постанови не зазначено та не вказано жодної інформації про те, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи, апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що справа про адміністративне правопорушення надійшла в суд першої інстанції 30 грудня 2024 року.
Матеріалами справи підтверджується, що суд вживав заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду.
Зокрема, судом першої інстанції на адресу місця проживання ОСОБА_1 , яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, засобами поштового зв'язку направив судову повістку з рекомендованим повідомленням, яка повернулись на адресу суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк.8,9).
Практика Верховного Суду, щодо повернення поштової кореспонденції із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є сталою та свідчить про те, що часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі № 990/69/24; постанови Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц, від 28 лютого 2025 року № 615/2/22, тощо).
Отже, у випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою» судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки і особа вважається повідомленою.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 268 КпАП України при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, 173-2, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, стаття 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КпАП України можливий у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Якимець Ю.М. до розгляду та надання можливості відстоювати позицію в апеляційному суді, чим фактично забезпечено право на справедливий судовий розгляд компетентним та незалежним судом.
Щодо поданого стороною захисту клопотання про призначення судово-медичної токсикологічної експертизи, то у задоволенні такого слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 передбачено, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Як слідує із матеріалів справи, подія мала місце 20 грудня 2024 року, а клопотання про призначення судово-медичної токсикологічної експертизи подано захисником - адвокатом Якимець Ю.М. 19 травня 2025 року, тобто понад встановлений 90-денний термін збереження біологічного матеріалу, отже об'єктивно така експертиза проведена бути не може, оскільки зразок матеріалу на день її проведення буде відсутній. Указані обставини є очевидними та доказування не потребують.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене у п. 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, але ОСОБА_1 не скористався цією нормою, висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з підстав його неповноти або неправильності не оскаржив, як не оскаржив і самі дії працівників закладу охорони здоров'я щодо проведеного ними огляду.
Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
Тому підстав для скасування постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
поновити скаргу захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Якимець Юлії Миколаївні строк апеляційного оскарження постанови судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2025 року.
Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Якимець Юлії Миколаївни - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк