Провадження № 11-сс/821/238/25 Справа № 694/1214/25 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, з вищою освітою, працюючого головним спеціалістом з питань організаційної роботи та доступу до публічної інформації апарату Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, учасником бойових дій та депутатом не є, інваліда 2-ї групи, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_11 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , обгрунтовуючи його тим, що у провадженні слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025250360000533 від 30.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишено без задоволення.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, заборонивши останньому залишати житло за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 у період з 22.00 вечора до 06.00 ранку наступного дня.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчих із числа слідчої групи за першою вимогою;
- не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 у період з 22.00 вечора до 06.00 ранку наступного дня без дозволу слідчого, прокурора та суду, окрім випадків необхідності надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту визначено до 28.06.2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог КПК України. Просить винести нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі, прокурор вказує, що слідчий суддя в достатній мірі не врахував усіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України, не мотивував належним чином висновки про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст. ст. 94, 178 КПК України, не оцінив обставини, на які посилалися слідчий та прокурор, та додані до клопотання документи в сукупності їх достатності та взаємозв'язку, для прийняття відповідного рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи прокурора у підтримку апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як встановлено слідчим суддею, що у провадженні слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025250360000533 від 30.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно о 17 год 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault» моделі «Talisman» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги пр-кт Шевченка в м. Звенигородська, Черкаської області, в напрямку від вул. Щедріна до вул. Шполянська, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», в порушення вимог п. 14.2 в) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», проявив злочинну самовпевненість. ОСОБА_7 не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно своєчасно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, у наслідок чого, під час виконання маневру обгону автомобіля марки «Fiat» моделі «Fullback» р.н. НОМЕР_2 , виїхав на зустрічну смугу руху, яка відділена горизонтальною дорожньою розміткою п. 34.1.1 Правил дорожнього руху України «вузька суцільна лінія», що позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з мотоциклом марки «Shineray» моделі «XY300-3A» під керуванням ОСОБА_12 , який рухався попереду у зустрічній смузі руху у зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій мотоцикла марки «Shineray» моделі «XY300-3A», ОСОБА_12 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-9-01/108 від 01.05.2025 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «багатоуламкових переломів проміжної і нігтьової фалангових кісток 5 пальця зі зміщенням, перелому нігтьової фалангової кістки 4 пальця зі зміщенням лівої стопи, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я».
Допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог п.п. 10.1., 14.2 в, 34.1.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_12 .
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відомості по даному факту 30.04.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250360000533.
30.04.2025 о 19 год. 46 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 01.05.2025 ОСОБА_7 в порядку, передбаченому 278 КПК України вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.
Відмовляючи слідчому в задоволенні клопотання про тримання під вартою та обираючи домашній арешт, слідчий суддя зазначив, що на даній стадії досудового розслідування та, за встановлених слідчим суддею обставин в ході розгляду цього клопотання, нічний домашній арешт у поєднанні з покладеними на підозрюваного обов'язками, повністю нівелює заявлені та встановлені ризики і в змозі урівноважити інтереси сторін.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді та враховує наступне.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 статті 194 КПК України встановлює, що, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 домашній арешт.
На думку колегії суддів домашній арешт щодо ОСОБА_7 зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризику можливої втечі чи переховування від органу досудового слідства, ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 286-1 КК України, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що наразі виключних обставин для утримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою немає, оскільки останній має постійну роботу, утримує дружину та малолітню доньку, має сталі соціальні зв'язки, характеризується позитивно, тобто необхідність у обранні найтяжчого запобіжного заходу відсутня.
Встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні нетяжкого злочину, оскільки основне покарання передбачає позбавлення долі до трьох років, в певній мірі можуть свідчити про ступінь існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційній скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що під час апеляційного розгляду скарги прокурор не надав жодних доказів, які б дали підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати найтяжчий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а сама загроза можливого реального позбавлення волі не може бути підставою для утримання ОСОБА_7 під вартою.
При цьому, судова колегія враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Крім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 присутній під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища, що в свою чергу характеризує його як особу, яка навпаки не намагається переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Отже, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку про залишення запобіжного заходу, визначеного слідчим суддею.
На думку апеляційного суду, загроза позбавлення волі в разі визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно останнього найбільш суворого запобіжного заходу, а повинні оцінюватись в сукупності з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчиненого.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції залишає ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 193, 194, 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 травня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: